"28" листопада 2011 р.
Справа № 5004/2317/11
за позовом ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Волинської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг"
до відповідача: Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Україна"
про стягнення 26 362,69 грн
Суддя Черняк Л.О.
При секретарі Хомич О.В.
від позивача: ОСОБА_1 - головний юрисконсульт (Дов. №14/20-118-11)
від відповідача: н/з
Оскільки представник позивача не заявив клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81 -1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
Суть спору: позивач -ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Волинської філії НАК "Украгролізинг" просить суд стягнути з відповідача Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Україна" 26362,69грн. з них: 15800,50грн.- сума основної заборгованості, пеню за прострочку оплати в сумі 127,78грн., 3% річних -24,67грн., штраф за не укладення договору страхування в сумі 10409,74грн. А також просить суд судові витрати покласти на відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні подав клопотання від 28.11.2011 року в якому, у зв'язку із сплатою відповідачем основного боргу в розмірі 15800,50 грн., просить стягнути з останнього пеню за прострочку оплати в сумі 127,78грн., 3% річних -24,67грн., штраф за не укладення договору страхування в сумі 10409,74грн.
Згідно абзацу 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Таким чином, судом ухвалено прийняти клопотання позивача та спір розглядати в межах зменшеної суми позовних вимог.
Відповідач письмових пояснень з приводу заявленого позову суду не подав, в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду спору (поштове відправлення вх. №01-29/15527/11 від 14.11.2011 року).
Оскільки явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Із досліджених наявних матеріалів справи та пояснень представника позивача, господарський суд, -
06 липня 2007 року між ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" - лізингодавець (правонаступником якого є ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг") та приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Україна" - лізингоодержувач (відповідач у справі) був укладений договір фінансового лізингу №3-07-412 сфл та додаток № 1 до нього.
Згідно з п.1 договору фінансового лізингу № 3-07-412 сфл від 06.07.2007р. лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмету лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору. (а.с. 10).
Додатком №1 до договору фінансового лізингу №3-07-412 сфл від 06.07.2007р. встановлено найменування предмету лізингу -зернозбиральний комбайн КЗС - 9-1 "Славутич" у кількості одна штука, вартість предмету лізингу 520487,00грн. (а.с. 16).
На виконання умов вищезазначеного договору, відповідачу було передано зернозбиральний комбайн КЗС - 9-1 "Славутич", що підтверджується актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки за №8 від 12.07.2007р. (а.с. 18).
Відповідно до пункту 4.1. розділу 4 даного договору з моменту підписання двохстороннього акту одержання предмета лізингу лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу, винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу; черговість сплати лізингових платежів кратна 3-ом місяцям; термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання двостороннього акту; перший лізинговий платіж сплачується через 3 місяці з дати підписання двостороннього акту, подальші платежі через кожні три місяці (а.с.12).
В додатку №2 до договору фінансового лізингу № 3-07-412 сфл від 06.07.2007р. сторонами погоджено графік сплати лізингових платежів, згідно якого лізингоодержувач зобов'язувався 12.10.2011 року сплатити лізингові платежі в розмірі 15800,50 грн. Однак, зазначений розрахунок відповідачем проведено не було. (а.с. 17)
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Статтею 806 Цивільного кодексу України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 Цивільного кодексу України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
За приписами ст. ст. 1, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовим лізингом є вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (пункт 1 частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже враховуючи вищенаведене, заборгованість відповідача у сумі 15800,50грн., підтверджена матеріалами справи, однак у засіданні суду позивачем подано клопотання про сплату відповідачем основної суми боргу в розмірі 15800,50 грн. після порушення провадження у справі.
Згідно із ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до пункту 7.2. договору фінансового лізингу № 3-07-412 сфл від 06.07.2007р., за не надання підтверджуючих документів реєстрації предмету лізингу, не повідомлення про зміну місцезнаходження та реквізитів, порушення інших зобов'язань, визначених цим договором, лізингоодержувач сплачує штраф в розмірі 2% від вартості предмета фінансового лізингу за кожний випадок порушення, що не звільняє лізингоодержувача від обов'язку по виконанню умов договору.
За неналежне невиконання відповідачем договірних зобов'язань, визначених договором (ненадання підтверджуючих документів реєстрації предмета лізингу), позивач нарахував відповідачу штраф в розмірі 2% від вартості предмета фінансового лізингу, який згідно розрахунку позивача становить 10409,74грн.
Згідно пункту 7.1 розділу 7 договору за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня (а.с.13).
Відповідно до розрахунку позивача розмір пені за період з 13.10.2011р. по 31.10.2011р. становить 1274 грн. 48 коп. (а.с.6)
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з розрахунку розмір 3% річних за період з 13.10.2011р. по 31.10.2011р. становить 24,67грн.
Таким чином, виходячи з положень ст. 231 ГК України, п. 7.1, 7. 2 договору, ст. 625 ЦК України, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають 10409,74грн. - штрафу, 127,78грн. пені, 24,67грн. -3% річних, оскільки вказані суми нараховані правомірно та їх розрахунок є правильним.
Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Проте, всупереч наведеним нормам та вимозі ухвали суду від 03.11.2011р. відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті державного мита в сумі 448,10 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.
Господарський суд, керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, ст.ст. 509, 526, 527, 549, 610, 611, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 144, 173, 193 Господарського кодексу України, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Україна", (Волинська область, Горохівський район, с. Вільхівка, код 03735446) на користь ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Волинської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", (м. Луцьк, вул. Дубнівська, 18а, код 25944216)
10562,19грн. з них: 10409,74грн. - штрафу, 127,78грн. пені, 24,67грн. -3% річних та 263,63 витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Л. О. Черняк
Повний текст рішення
складено та підписано
30.11.11