Україна
22ц-10112/11 Головуючий у 1 й інстанції - Малихіна В.В.
Категорія 49 Доповідач - Чубуков О.П.
20 вересня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
Головуючого судді: Чубукова О.П.
Суддів: Каратаєвої Л.О., Михайловської С.Ю.
при секретарі судового засідання: Ляпченко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: орган опіки та піклування Самарської районної у м. Дніпропетровську ради про позбавлення батьківських прав , -
До суду першої інстанції звернулася ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав стосовно їх малолітньої доньки, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 посилаючись те, що 25 червня 2005 року Самарським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області шлюб між нею і відповідачем було розірвано, свідоцтво про розірвання шлюбу від 25.06.2005 року серія НОМЕР_1, актовий запис №163. Відповідач, проживаючи окремо від доньки, матеріальної допомоги на її утримання не надає, не приймає участі у її вихованні, не цікавиться її станом здоров'я та життям, не підтримує з нею ніяких стосунків. Крім того, позивачка зазначила, що виконавчим листом №2-912 від 14.05.2005 року, виданим Самарським районним судом м. Дніпропетровська відповідача зобов'язано сплачувати аліменти на користь позивачки на утримання доньки , але відповідачем з 01 червня 2005 року по 01.04.2011року не було здійснено жодної сплати по аліментах.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на неналежне дослідження доказів і обставин по справі, зокрема факт систематичного невиконання батьківських обов'язків знайшов своє підтвердження при розгляді справи.
Судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволені позовних вимогах суд першої інстанції виходив з того,що позивачка є матір'ю малолітньої: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відповідач є батьком, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 7). Відповідач зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою адресно -довідкового сектору ВГІРФО УМВС України в Дніпропетровській області від 11.05.2011року. (а.с.38). ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, на час розгляду справи мешкає з позивачкою.
Органом опіки та піклування Самарської районної у м. Дніпропетровську ради було надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача (а.с.65). Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. В матеріалах справи міститься виписка про те, що відповідач є фізичною особою підприємцем(а.с.75). Відповідач намагаючись допомогти дитині матеріально перерахував позивачці кошти на утримання дитини, що підтверджується квитанціями (а.с.64). Даний факт не заперечується позивачкою. Відповідно до положень ст. 164 СК України мати та батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва, засуджені за вчинення злочину щодо дитини.
Відповідно до вимог п.п.15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, а ухилення батьків від виховання дітей може розцінюватись у якості підстави для позбавлення батьківських прав лише за умови їх винної поведінки та свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Оскільки жодної з підстав, передбачених ст. 164 СК України, які б свідчили про необхідність позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини -не існує, поведінка відповідача значно змінилася, він став проявляти батьківську турботу, не проводилось роз'яснювальної роботи і з позивачкою, від якої безпосередньо залежала зміна ставлення відповідача до дитини, враховуючи відсутність доказів на підтвердження винної поведінки відповідача та свідомого нехтування ним своїх обов'язків по вихованню дитини, то суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.
З такими висновками погоджується апеляційний суд оскільки вони ґрунтуються на дійсних і правильно встановлених обставинах справи та вимогах закону.
Доводи апеляційної скарги щодо доведення при розгляді справи систематичного невиконання відповідачем батьківських обов'язків не ґрунтується на законі, оскільки саме по собі наявність однієї з підстав передбачених ст. 164 СК України (крім випадку коли батьки є хронічними алкоголіками або наркоманами) не є обставинами, що унеможливлюють здійснення інших окрім позбавлення батьківських прав попереджувальних та профілактичних заходів. Позбавлення батьківських прав є крайньою мірою реагування. І це означає, що застосовується вона судом лише тоді, коли всі інші способи реагування є безрезультатними. Як вбачається з матеріалів справи з батьками не проводилося ніякої суспільної попереджувально - профілактичної роботи. Апеляційний суд не знаходить, що всі інші заходи реагування вичерпали себе.
Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до іншої оцінки доказів та обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки і висновків суду не спростовують.
Колегія суддів не знаходить порушень процесуального або матеріального права, які б могли бути підставою для скасування рішення суду.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя:
Судді: