Україна
22ц-10310/11 Головуючий у 1 й інстанції - Шелестов К.О.
Категорія 26 Доповідач - Чубуков О.П.
13 вересня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
Головуючого судді: Чубукова О.П.
Суддів: Каратаєвої Л.О., Михайловської С.Ю.
при секретарі судового засідання: Куць О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2011 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості , -
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2011 року позов задоволено частково, а саме стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DN/503 від 30 березня 2007 року -295 154 (двісті дев'яносто п'ять тисяч сто п'ятдесят чотири грн.) 31 коп. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № DN/503 від 30 березня 2007 року -200 грн. (двісті гривень) 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № SAMDN34000023560338 від 18 вересня 2008 року -15 204 (п'ятнадцять тисяч двісті чотири грн.) 88 коп. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № SAMDN34000023560338 від 18 вересня 2008 року -200 грн. (двісті гривень) 00 коп. Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач, ОСОБА_2 , просить скасувати вказане рішення та припинити провадження по справі, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи , порушенням норм процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду необхідно залишити без змін із наступних підстав.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
В силу статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приймаючи рішення про часткове задоволення вимог позивача до відповідачів щодо стягнення заборгованості суд першої інстанції встановив, що між позивачем та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № DN/503 від 30 березня 2007 року, за умовами якого позивач зобов'язався надати ОСОБА_3 кредит у сумі 27 000, 00 дол. США зі сплатою 16, 00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25.03.2013 року. Також судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № SAMDN34000023560338 від 18 вересня 2008 року, за умовами якого позивач зобов'язався надати кредит ОСОБА_3, з перерахуванням грошових коштів на картковий рахунок у сумі 8 000, 00 грн. зі сплатою 30, 00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 30.09.2010 року. Оскільки у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за кредитним договором № DN/503 від 30 березня 2007 року та за кредитним договором № SAMDN34000023560338 від 18 вересня 2008 року., з урахуванням того, що 30.03.2007 року між відповідачем ОСОБА_2 та позивачем був укладений договір поруки № DN/503-2 від 30 березня 2007 року, за умовами якого остання зобов'язалась солідарно відповідати перед позивачем за виконання відповідачем своїх обов'язків за кредитним договором № DN/503 від 30 березня 2007 року в тому ж розмірі, що і відповідач, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та інших штрафних санкцій, то суд першої інстанції стягнув відповідну заборгованість на користь позивача.
З таким висновками апеляційний суд погоджується, оскільки вони ґрунтується на вимогах закону, досліджених у судовому засіданні доказах , яким дана належна правова оцінка і є правильними.
Безпідставною є вимога апелянта про закриття провадження оскільки перелік підстав закриття провадження передбачений законом, і такі підстави відсутні, а посилання на непідюрисдикційність спору не ґрунтується на законі, оскільки ОСОБА_3 -є фізичною особою, кредитні договори укладав як фізична особа.
Посилання апелянта на те, що позивач можливо реалізував автомобіль відповідача у рахунок заборгованості за кредитним договором є припущенням апелянта і не підтверджується доказами, тоді як відповідно до статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Інші доводи, зазначені апелянтом в апеляційній скарзі необґрунтовані та зводиться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці, тоді як, згідно ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключним правом суду.
Таким чином суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального права, таке рішення є законним та справедливим, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2011 року-залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя:
Судді: