Україна
22ц-10122/11 Головуючий у 1 й інстанції - Башмаков Є.А.
Категорія 29 Доповідач - Чубуков О.П.
13 вересня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
Головуючого судді: Чубукова О.П.
Суддів: Каратаєвої Л.О., Михайловської С.Ю.
при секретарі судового засідання: Куць О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу
ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на її користь у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 30 жовтня 2008 року, -11 466,86 грн. (одинадцять тисяч чотириста шістдесят шість грн. 86 коп.), у рахунок відшкодування моральної шкоди -500,00 грн. (п'ятсот грн. 00 коп.), у рахунок повернення судових витрат -367,00 грн. (триста шістдесят сім грн. 00 коп.), а разом -12 333,86 грн. (дванадцять тисяч триста тридцять три грн. 86 коп.). У задоволенні решти позовних вимогах - відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідачка, ОСОБА_2, просить рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2011 року скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неповноти встановлення обставин, що мають значення для справи, неправильної оцінки доказів по справі та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до неї про відшкодування шкоди відмовити.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що 30 жовтня 2008 року о 18 годині 30 хвилин ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Лексус»(д/н НОМЕР_1) рухалась по вул. Набережній Перемоги з боку вул. Яружної в напрямку вул. Космічної в районі електроопори №234 у м. Дніпропетровську, де, не врахувавши дорожньої обстановки, не дотрималась безпечної дистанції руху та скоїла зіткнення з автомобілем «Міцубісі Ланцер»(д/н НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого остання скоїла наїзд на стоячий автомобіль «Шевроле Лацетті»(д/н НОМЕР_3), чим порушила вимоги Правил дорожнього руху, що підтверджуються постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2009 року. Зазначеною постановою ОСОБА_3 було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на неї було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 68,00 грн. Автомобіль «Міцубісі Ланцер»(д/н НОМЕР_2 ) на момент дорожньо-транспортної пригоди належав ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, виданого Дніпропетровським МРЕВ2 УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області 06 листопада 1999 року. На момент, коли мала місце вищезазначена дорожньо-транспортна пригода, автомобіль «Міцубісі Ланцер»(д/н НОМЕР_2 ) перебував у фактичному володінні позивача на підставі довіреності на право користування та розпорядження зазначеним автомобілем, виданої ОСОБА_4 14 липня 2008 року позивачу. Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Частиною 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»№ 6 від 27 березня 1992 року зазначено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). У відповідності до п. 2 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявної вини. Згідно з п. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці факти. Відповідно до ч. 4. ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. У відповідності до приписів ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Враховуючи вищенаведені норми матеріального права та у зв'язку з тим, що знайшлося підтвердження заподіяння відповідачкою шкоди позивачці, з урахуванням того, що частину шкоди в розмірі 22 684,00,13 грн. позивачу відшкодувала страхова компанія відповідача, і враховуючи ступінь душевних страждань позивача, суд першої інстанції позов задовольнив частково.
З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Висновки суду першої інстанції достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду чинна з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя:
Судді: