"21" листопада 2011 р.
Справа № 5004/2180/11
за позовом Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства "Луцькспецкомунтранс"
до відповідача: Товариства співмешканців "Діамант"
про стягнення 2735,29 грн.
Суддя Костюк С.В.
Представники сторін:
від позивача : ОСОБА_1, дов. №4/5 від 05.01.2011р.
від відповідача : н/з
Права та обов'язки учаснику судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Заяви про технічний запис судового процесу не подано.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення, відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Суть спору: Позивач -Луцьке спеціальне комунальне автотранспортне підприємство "Луцькспецкомунтранс" звернулося з позовом про стягнення з відповідача - Товариства співмешканців "Діамант" 2735,29 грн. заборгованості за послуги по вивезенню твердих побутових відходів.
Обґрунтовуючи заявлену вимогу вказує , що зобов'язання між сторонами виникли за договором від 11.03.2008р. № 85 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, згідно п. 3.4 договору строком оплати послуг є останній календарний день наступного за розрахунковим період місяця, заборгованість по оплаті послуг становить 2739,29 грн., вимога позивача про її оплату від 21.09.2011р. залишена відповідачем без задоволення.
При правовому обґрунтуванні заявленої вимоги посилається на положення статей 144, 173, 193 Господарського кодексу України статей 526,527,530, 599, 901 Цивільного кодексу України.
Відповідач пояснень по суті заявленої вимоги суду не направив.
Ухвала суду про порушення провадження у справі від 31.10.2011р. направлена за адресою зазначеною в позовній заяві та адресою місцезнаходження керівника юридичної особи зазначеною в ЄДРПОУ, повернулась без отримання відповідачем з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 “ Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році ” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників господарського процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Водночас, законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує сторону у справі, зокрема, позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст.93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
У разі, коли фактичне місцезнаходження особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675).
Оскільки зі сторони суду прийняті належні процесуальні дії щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, тому за даних обставин спір розглядається за наявними в справі матеріалами відповідно до положень до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
З представлених позивачем матеріалів, пояснень його представника, вбачається наступне.
11.03.2008р. між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) було укладено договір за №85 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів (а. с. 8).
Відповідно до умов договору (п. 1.1) виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з вивезенням твердих побутових відходів (надалі ТПВ), які накопичуються у Замовника , в обсязі та на умовах , вищезазначених в даному договорі, а замовник -оплачувати вартість послуг в строк та на умовах даного договору (п. 1.2) .
Згідно п. п. 5.1, 5.2 договір діє до 31.12.2009р. і при відсутності письмових заперечень сторін за місяць до спливу строку дії проланговується на повторний строк з можливістю подальшої пролонгації в зазначеному порядку.
Згідно п. 2.5 ТПВ вивозяться за графіком 3 рази в тиждень, за п. 2.6 розрахунковим періодом є місяць.
Згідно п. 2.7 надання послуг передбачених цим договором, оформлюється актами виконаних робіт за кожен розрахунковий період, які Виконавець надсилає Замовнику.
По пункту 2.8 замовник зобов'язаний підписати акт виконаних робіт і надіслати його з можливими зауваженнями виконавцеві в п'ятиденний строк з моменту отримання.
Відповідно до п. 2.10 договору у випадку неповернення акту виконаних робіт або неповідомлення про його неотримання, вказаний в акті обсяг наданих послуг вважається погодженим та прийнятим Замовником.
Згідно п. 3.4 строком виконання зобов'язання Замовника з оплати послуг Виконавця є останній календарний день наступного за розрахунковим періодом місяця, а згідно п. 3.5 підставою для виконання зобов'язання Замовника з оплати послуг Виконавця є виключно даний договір без оформлення та надсилання будь-яких транспортних документів.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем щомісячно складалися акти виконаних робіт, які разом з розрахунками на плату надавались відповідачу.
З розрахунку заборгованості слідує, що відповідачем послуги по вивезенню ТПВ оплачувались частково, а саме згідно банківських виписок відповідачем було оплачено за надані позивачем послуги у квітні 2008р.- 170 грн., червні 2008р.- 177,40 грн., жовтні 2008р.-100 грн., квітні 2009р.-534 грн., липні 2009р.-335 грн. (а. с. 11-20), заборгованість по оплаті послуг за розрахунком позивача складає 2535,29 грн.
За ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
В силу ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору , а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи те, що заборгованість в сумі 2535,29 грн. підтверджена матеріалами справи і як зазначив представник позивача в судовому засіданні на момент розгляду справи не погашена, вимога позивача підставна і підлягає задоволенню.
Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача , понесенні позивачем витрати по оплаті державного мита та ІТЗ судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 509, 526, 610 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, 43,44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд:
1.Позов задоволити.
2.Стягнути Товариства співмешканців "Діамант" (вул. Сагайдачного, 1/8, м. Луцьк 43000, код ЄДРПОУ 26414443) в користь Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства "Луцькспецкомунтранс" (вул. Дубнівська, 64, р/р 260053012342 в Філії ВОУ ВАТ "Ощадбанк" МФО: 303398, код ЄДРПОУ 30659101) 2735,29 грн. заборгованості, 102 грн. витрат на оплату державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя С. В. Костюк
Повне рішення
складено
24.11.2011р.