"16" листопада 2011 р.
Справа № 5004/2115/11
за позовом Прокурора Волинської області в особі Фонду державного майна України
до відповідачів: Світязької сільської ради Шацького району
Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур"
Волинського обласного Закритого акціонерного товариства по туризму і екскурсіях "Волиньтурист"
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: пансіонату "Шацькі озера"
про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Світязької сільської ради №4 від 29.01.2001р. "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", визнання недійсною та скасування державної реєстрації свідоцтва про право власності, визнання за державою в особі Фонду державного майна України право власності на будівлі та споруди пансіонату "Шацькі озера"
Суддя Кравчук В.О.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1- начальник відділу правового забезпечення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, довіреність №362 від 06.10.11р.
від відповідача - Світязької сільської ради Шацького району: н/з
від відповідача -ПАТ "Укрпрофтур": н/з
від відповідача -ВО ЗАТ "Волиньтурист": н/з
третьої особи - пансіонату "Шацькі озера": н/з
В судовому засіданні взяв участь старший прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Волинської області - Загоруйко С.С., посвідчення № 121 від 25.07.2008р.
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено.
На підставі ст.ст. 22, 29 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки учаснику судового процесу та прокурору.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду” за клопотанням відповідача - Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" .
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення, відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Суть спору: прокурор Волинської області звернувся до господарського суду в особі Фонду державного майна України з позовом до відповідачів Світязької сільської ради Шацького району, Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", Волинського обласного Закритого акціонерного товариства по туризму і екскурсіях "Волиньтурист" третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: пансіонату "Шацькі озера" про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Світязької сільської ради №4 від 29.01.2001р. "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна"; визнання недійсною та скасування державної реєстрації свідоцтва про право власності за №23238340 від 08.07.2009р.; визнання за державою в особі Фонду державного майна України право власності на будівлі та споруди пансіонату "Шацькі озера", а саме: головний корпус; клуб -їдальня; корпус №1; корпус №2 ; корпус №3; корпус №4 ; корпус №5 ; корпус №6; корпус №7, що розміщені за адресою: Волинська область, Шацький район, с. Світязь, урочище Гушово, 2.
Ухвалою господарського суду від 24.10.2011р. (з врахуванням ухвали суду від 27.10.2011р. про виправлення описки) за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.
Представник позивача та прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному об'ємі з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач -Світязька сільська рада Шацького району в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, проте на адресу суду подано лист за №555/19/2-11 від 08.11.2011р. (вх. господарського суду від 14.11.2011р. за №01-29/15474/11д), відповідно до якого останній повідомив, що дані позовні вимоги визнають. Також відповідач просить розгляд справи проводити без участі представника сільської ради.
Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Укрпрофтур" у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, письмових пояснень по суті позову не подав, позову не оспорив, представника у судове засідання не направив, хоча належним чином повідомлений про дату і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення цінних листів за № 4301030362912 та №4301030367094.
Відповідач - Волинське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" у судове засідання не з'явився, письмових пояснень по суті позову не подав, позову не оспорив, представника у судове засідання не направив, хоча належним чином повідомлений про дату і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення цінних листів за № 4301030362963 та №4301030367132 .
Разом з тим, на день розгляду справи на адресу суду від відповідача - Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" подано клопотання про зобов'язання прокурора надіслати додатки до позовної заяви для написання обґрунтованого заперечення на позовні вимоги.
Представник позивача та прокурор в судовому засіданні заперечили проти задоволення даного клопотання, звертаючи увагу суду на те, що сторони зловживають своїми процесуальними правами та затягують розгляд справи.
Дане клопотання розглянуто судом та вирішено, що останнє до задоволення не підлягає, оскільки відповідно до ст. 22 ГПК України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Також відповідачем - Волинським обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" подано клопотання про залишення позову без розгляду, при цьому останній зазначає, що аналогічна справа №5004/1786/11 (між тими ж сторонами про той же предмет спору і з тих же підстав) розглядається Рівненським апеляційним господарським судом, так як господарським судом Волинської області по справі №5004/1786/11 залишено позовну заяву без розгляду. ЗАТ "Волиньтурист" оскаржив дану ухвалу в апеляційному порядку. В підтвердження зазначеного до даного клопотання долучено копію ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 11.11.2011р. про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Представник позивача та прокурор в судовому засіданні заперечують проти даного клопотання просять відмовити в задоволенні останнього. При обґрунтуванні даної позиції зазначають, що справа №5004/1786/11 є між іншими сторонами та з іншим предметом спору.
Суд розглянувши дане клопотання, вважає, що останнє до задоволення не підлягає, так як справа №5004/1786/11 за позовом Прокурора Волинської області в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області про визнання незаконним та скасування рішення від 29.01.2001р. №1/4, визнання недійсним свідоцтва про право власності та державної реєстрації свідоцтва про право власності, повернення будівлі та споруди пансіонату "Шацькі озера" у державну власність в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, а дана справа №5004/2115/11 за позовом Прокурора Волинської області в особі Фонду державного майна України про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Світязької сільської ради від 29.01.2001р. №4 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", визнання недійсною та скасування державної реєстрації свідоцтва про право власності, визнання за державою в особі Фонду державного майна України право власності на будівлі та споруди пансіонату "Шацькі озера", тобто як вбачається з зазначеного інший позивач та предмет спору.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів пансіонат "Шацькі озера" у судове засідання не з'явилась, про причини неявки суду не повідомила, письмових пояснень по суті позову не подала, позову не оспорила, представника у судове засідання не направила, хоча належним чином повідомлена про дату і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення цінних листів за №4301030367108 та №4301030362947.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140).
Проаналізувавши подані прокурором та позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги те, що судом вчинено всі процесуальні дії, щодо належного повідомлення відповідачів та третьої особи, суд приходить до висновку, про відсутність обставин, щодо неможливості вирішення спору по суті в судовому засіданні 16.11.2011р. за відсутності представників відповідача та третьої особи, а тому суд розглядає справу за наявними в справі матеріалами відповідно до положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без поважних причин відповідачів та третьої особи з огляду на приписи ст. ст. 4-3, 22, 27, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не може вважатися підставою для відкладення розгляду справи.
Представник позивача та прокурор не заперечує проти розгляду справи за відсутності представників відповідачів та третьої особи.
Заслухавши у судових засіданнях представника позивача та прокурора, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд
встановив:
Прокуратурою області проведено перевірку за дорученням Генеральної прокуратури України за №07/2/1-20278-11 від 16.08.2011р. по додержанню вимог чинного законодавства щодо використання державного майна, яке перебуває у володінні Федерації профспілок України та створених нею суб'єктів господарювання.
В ході перевірки встановлено, що керівництво роботою в галузі туризму постановою ЦВК СРСР від 17.04.1936 «Про ліквідацію Всесоюзного товариства пролетарського туризму та екскурсій»було покладено на ВЦРПС та його організації, що стало підставою для створення мережі туристсько - екскурсійних закладів профспілок, які в Українській РСР перебували в складі Української республіканської ради по туризму і екскурсіях, підпорядкованої Укрпрофраді згідно постанови президії ВЦРПС від 27.11.1959 «Про поліпшення керівництва розвитком туризму у профспілках».
Постановою Президії Ради Федерацій незалежних профспілок України №11-7-7 від 23.08.1991 зі змінами 09.10.1991 перетворено Українську республіканську раду по туризму та екскурсіях в Акціонерне товариство «Укрпрофтур».
04.10.1991 Рада Федерацій незалежних профспілок України та Фонд соціального страхування України уклали установчий договір про створення на базі туристсько-екскурсійних підприємств і організацій Української республіканської ради по туризму і екскурсіях акціонерного товариства «Укрпрофтур»і затвердили його статут.
На час створення Рада Федерацій незалежних профспілок передала до статутного фонду ЗАТ «Укрпрофтур»основні фонди і оборотні засоби туристсько-екскурсійних підприємств, об'єднань та організацій профспілок України на суму 381206 тис. руб., а Фонд соціального страхування - 10 млн. руб.
Крім того встановлено, що на виконання постанови Президії Федерації Профспілок України № П-23-4 від 4 жовтня 1995 року «Про затвердження Концепції вдосконалення структури управління загальнопрофспілковим майном Федерації Профспілок України», постанови Ради акціонерного товариства «Укрпрофтур»від 24 листопада 1995 року, протоколу №20 «Про затвердження Положення про порядок акціонування дочірніх підприємств АТ «Укрпрофтур», з метою поліпшення використання матеріальної бази профспілкового туризму створено Волинське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Волиньтурист»(протокол №30/3 від 24.06.1998р.).
Відповідно до статуту ЗАТ «Волиньтурист»та протоколу №7/2 від 24.06.1998р. вказане товариство засноване шляхом реорганізації Волинського обласного дочірнього підприємства «Волиньтурист»Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур».
Також як вбачається з статуту Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Волиньтурист", товариство створене відповідно до установчого договору від 01.10.1998 року та є правонаступником Волинського обласного дочірнього підприємства "Волиньтурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур".
Крім того, як встановлено з матеріалів справи та матеріалів перевірки, товариство засноване на власності ЗАТ «Укрпрофтур». Для забезпечення діяльності, підприємство ЗАТ «Укрпрофтур», передало у повне господарське відання майно (акт передачі у власність Волинському обласному Закритому акціонерному товариству по туризму і екскурсіях "Волиньтурист" майна та будівель від 29.10.1998р. за №507), балансова вартість якого складала 12 353 500 грн. і до якого належав пансіонат «Шацькі озера»в урочищі «Гушово»Світязької сільської ради, Шацького району. Згідно Статуту, забезпечуючи повне господарське відання, ЗАТ «Волиньтурист»володіє, користується і розпоряджається майном у відповідності із цілями і задачами, встановленими Статутом ЗАТ «Укрпрофтур»та Статутом ЗАТ «Волиньтурист».
З матеріалів справи, встановлено, що в січні 2001 року керівництво ЗАТ «Волиньтурист»звернулося із листом до виконкому Світязької сільської ради про визнання права власності на приміщення пансіонату «Шацькі озера».
Вказаний лист був розглянутий виконавчим комітетом Світязької сільської ради 29.01.2001 року.
29.01.2001р. виконавчим комітетом Світязької сільської ради винесеного рішення за №4 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", відповідно до якого вирішено оформити право власності за Волинським обласним Закритим акціонерним товариством по туризму і екскурсіях "Волиньтурист".
На підставі вказаного рішення ЗАТ «Волиньтурист»06.03.2001 видано свідоцтво про право власності на будівлі та споруди пансіонату «Шацькі озера», яке зареєстроване у електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 08.07.2009р. за №23238340.
Відповідно до даних інвентаризаційної справи до будівель та споруд пансіонату "Шацькі озера" входять: головний корпус (А-1) заг. пл. 881,2 кв.м.; клуб -їдальня (В-2) заг. пл. 2213,8 кв.м.; корпус №1 (К-2) заг. пл. 869 кв.м.; корпус №2 (З-2) заг. пл. 956 кв.м.; корпус №3 (Г-3) заг. пл. 3159,2 кв.м.; корпус №4 (Б-2) заг. пл. 262,9 кв.м.; корпус №5 (Ж-3) заг. пл. 659,3 кв.м.; корпус №6 (Е-3) заг. пл. 643,4 кв.м.; корпус №7 (Д-3), заг. пл. 666,3 кв.м.
Як вбачається з висновку про вартість майна, здійсненого Комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», ринкова вартість об'єктів нерухомого майна, що належить ЗАТ «Волиньтурист»і розміщені у Волинській області, Шацького району, с. Світязь, урочище, Гушово,2 становить 18 679 510 грн.
Постановою Верховної Ради УРСР від 24 серпня 1991 року № 1427-ХІІ "Про проголошення незалежності України" Україна проголошена незалежною демократичною державою. З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки. Цей акт набрав чинності з моменту його схвалення. У зв'язку з цим весь економічний, науковий, технічний потенціал, розміщений на території України, став власністю народу України.
Згідно з Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 року № 1452-ХІІ "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Законом України від 10.09.1991 року № 1540-ХІІ "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території нашої країни, є державною власністю України, а укладені після 29 листопада 1990 року майнові договори, якими змінено форму власності, визнаються недійсними.
З метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Верховна Рада України своєю Постановою від 10 квітня 1992 року № 2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" тимчасово, до визначення правонаступників, передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих загальносоюзних громадських організацій. Фонд державного майна України мав прийняти майно цих підприємств, установ та об'єктів до 01 травня 1992 року, що не виконано. Також не сформований загальний перелік такого майна.
Профспілки діяли за загальним статутом профспілок СРСР, відповідно, до 1990 року були загальносоюзною громадською організацією. В єдиній системі профспілок колишнього Союзу РСР Укрпрофрада представляла республіканську організацію і мала статус юридичної особи.
Отже, спірний об'єкт, на думку суду, є майновим комплексом громадської організації колишнього Союзу РСР, розташований на території України.
Про належність спірного об'єкту до майна загальносоюзної громадської організації колишнього Союзу РСР також свідчить Договір про закріплення прав по володінню, користуванню і розпорядженню профспілковим майном від 18 листопада 1990 року, укладений керівниками Загальної Конфедерації Профспілок СРСР і Федерації незалежних профспілок України у м. Москва. Однак цей Договір затверджений лише постановою Президії Ради Загальної Конфедерації Професійних Спілок СРСР 18 листопада 1990 року № 2-1а, тобто з одного боку, однак він не затверджений керівним органом Федерації незалежних профспілок України.
У пункті 26 Декларації від 06 жовтня 1990 року про утворення Федерації незалежних профспілок України вказано, що Рада Федерації є правонаступником Укрпрофради і все майно Федерації є власністю останньої. 21 листопада 1992 року Федерація незалежних профспілок України була перейменована в нинішню Федерацію профспілок України.
Другий відповідач (ПАТ «Укрпрофтур») заснований Федерацією незалежних профспілок України, правомірність його створення згідно зі ст. 35 ГПК України, не підлягає доказуванню у даній справі, оскільки цей факт встановлений рішенням Вищого арбітражного суду України у справі № 138/7.
04 лютого 1994 року Верховна Рада України постановою № 3943-ХІІ доручила Кабінету Міністрів України до 01 березня 1994 року визначити органи управління майном загальносоюзних громадських організацій, які тимчасово виконують ці функції до законодавчого визначення правонаступників цього майна. До законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю (п.1 Постанови). До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном в процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів) (п.3 Постанови).
Факт володіння Федерацією професійних спілок України державним майном констатовано і Законом України «Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України».
Підтвердженням того, що майно передане федерації профспілок та їй підпорядкованим організаціям є державною власністю встановлено і судовими рішеннями.
Верховний Суд України (постанови від 25.09.2007 та від 18.11.2008) дійшов висновку, що передане до статутного фонду акціонерного товариства «Укрпроф-оздоровниця», (входить до складу ФПУ аналогічно як і «Укпрофтур») майно є державною власністю. Такої ж думки притримується і Вищий господарський суд України (постанова від 07.04.2010).
Вищезазначені Постанови Верховної Ради України є загальнообов'язковими та законними, про що також свідчить розпорядження Президента України від 24 травня 1996 року № 123/96-рп "Про заходи щодо майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", яким доручалось уряду у двомісячний термін проінформувати главу держави про стан виконання парламентських постанов та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо вирішення питань права власності на майно зазначених організацій.
16 червня 1992 року прийнятий Закон України "Про об'єднання громадян" № 2460-ХІІ, введений в дію 18.07.1992 року (скорочено - ЗУ "Про об'єднання громадян").
Згідно ст. 1 ЗУ "Про об'єднання громадян" об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією. Особливості правового регулювання діяльності профспілок визначаються Законом України про профспілки.
Закон України про профспілки прийнятий значно пізніше, а саме: особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок в Україні були визначені Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV, із змінами і доповненнями (далі скорочено - ЗУ "Про профспілки"). Дія цього Закону поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об'єднань профспілок, профспілкових органів і на профспілкових представників у межах їх повноважень, на роботодавців, їх об'єднання, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Отже до набуття чинності ЗУ "Про профспілки", профспілки в Україні повинні були діяти відповідно до ЗУ "Про об'єднання громадян".
Відповідно до ст. 21 ЗУ "Про об'єднання громадян" об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності. Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.
Законом України "Про власність" від 07.02.1991 року № 697-ХІІ, із змінами і доповненнями (втратив чинність 20.06.2007, ЗУ № 997) зокрема, його ст. 20 було визначено, що професійні спілки та їхні громадські об'єднання є суб'єктами права колективної власності.
Відповідно до ст.21 ЗУ "Про власність" право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.
Отже, чинне законодавство України не передбачало підстав виникнення права власності громадського об'єднання шляхом передачі майна від загальносоюзних громадських організацій новоствореним в Україні громадським організаціям або в порядку правонаступництва загальносоюзної громадської організації новоствореною республіканською громадською організацією.
Таким чином, доводи прокурора і позивача про те, що суб'єкти права власності майна загальносоюзних профспілок колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, законодавчо не визначені, тому це майно є загальнодержавною власністю і право розпорядження ним, у тому числі спірним об'єктом, повинно здійснюватись Фондом державного майна України, тобто позивачем, є обґрунтованими.
Статтею 34 ЗУ "Про профспілки" встановлено: "Профспілки, їх об'єднання можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності.
Право власності профспілок, їх об'єднань виникає на підставі:
- придбання майна за рахунок членських внесків, інших власних коштів, пожертвувань громадян, підприємств, установ та організацій або на інших підставах, не заборонених законодавством;
- передачі їм у власність коштів та іншого майна засновниками, членами профспілки, органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Профспілки, їх об'єднання мають право власності також на майно та кошти, придбані в результаті господарської діяльності створених ними підприємств та організацій.
Втручання у статутну діяльність профспілок, їх об'єднань органів державної влади, громадських організацій не допускається, крім випадків, передбачених законами України.
Позбавлення профспілок права власності, а також права володіння та користування майном, переданим їм у господарське відання, може мати місце лише за рішенням суду на підставах, визначених законами.
Від імені членів профспілки розпорядження коштами, іншим майном профспілок, їх об'єднань, що належить їм на праві власності, здійснюють керівні органи профспілки або об'єднання, створені відповідно до їх статуту чи положення (загальні збори, конференції, з'їзди тощо).
Спірний об'єкт не був об'єктом права власності профспілок УРСР. Згідно ЗУ "Про профспілки" профспілки України не є правонаступником профспілок СРСР.
З наведених нормативних актів, встановлених обставин утримання спірного майна, його обліку, численних перетворень відповідача - акціонерного товариства "Укрпрофтур", його відносин з Федерацією профспілок України вбачається, що право власності на спірний об'єкт трансформувалось із колективної власності у приватну.
Враховуючи викладені нормативні акти стосовно права власності держави Україна після розпаду СРСР, історії створення спірного майна, суд вважає, що з проголошенням незалежності 24 серпня 1991 року право власності на спірний об'єкт набула держава Україна в особі органу, якому відповідно до Постанов Верховної Ради України від 10.04.1992 року № 2268-ХІІ та від 01.03.1994 року № 3943-ХІІ надані повноваження прийняти це майно та розпоряджатись ним до визначення суб'єктів його права, тобто Фонду державного майна України - позивача.
В силу положень ст. 4, пп. ї п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про управління об'єктами державної власності" встановлено, що Фонд державного майна України є суб'єктом управління об'єктами державної власності та здійснює відповідно до законодавства право розпорядження майном, що перебуває на балансі громадських організацій колишнього СРСР, яке має статус державного
Згідно зі ст.21 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно зі ст.ст. 203, 215 ЦК Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Недодержання в момент вчинення правочину таких вимог є підставою для визнання зазначеного правочину недійсним.
Положеннями ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Відповідно до п. 1 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів" (з наступними змінами і доповненнями) акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виконавчий комітет Світязької сільської ради під час прийняття рішення № 4 від 29.01.2001 року, що оспорюється, не перевірив у повній мірі перелік необхідних для визнання права власності документів, чим порушив норми законодавства.
З огляду на викладене, суд вважає, що прокурор та позивач довели суду ті обставини на які посилаються, а тому позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Світязької сільської ради № 4 від 29.01.2001 року "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна"; визнання недійсною та скасування державної реєстрації свідоцтва про право власності за №23238340 від 08.07.2009р є підставними та обґрунтованими.
В силу ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами.
За змістом ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.
Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Стаття 1212 ЦК України визначає, що особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Обов'язковою умовою для застосування наслідків ст. 1212 ЦК України є відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мова іде, зокрема, про помилку, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до виникнення цивільних прав та обов'язків в розумінні ст.11 ЦК України.
Наслідки безпідставно набутого майна є обов'язок повернути безпідставно набуте майно в натурі (ст. 1213 ЦК України).
Положення глави 83 ЦК України у відповідності з п. 2 ч.3 ст.1212 ЦК України застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.
Відповідно до ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, і визнання права.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи викладене, вимога прокурора про визнання за державою в особі Фонду державного майна України право власності на будівлі та споруди пансіонату "Шацькі озера", а саме: головний корпус (А-1); клуб -їдальня (В-2); корпус №1 (К-2); корпус №2 (З-2); корпус №3 (Г-3); корпус №4 (Б-2); корпус №5 (Ж-3); корпус №6 (Е-3); корпус №7 (Д-3), що розміщені за адресою: Волинська область, Шацький район, с. Світязь, урочище Гушово, 2 є обґрунтованою, а тому підлягає до задоволення.
Крім того, прокурором при подачі даної позовної заяви до суду, поставлено вимогу про поновлення строку позовної давності.
Дослідивши дану вимогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
В силу положень ст. 256 ЦК України, є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Щодо вимог на які позовна давність не поширюється, то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право .
Враховуючи дану норму суд вважає, що вимога про визнання та скасування рішення виконавчого комітету Світязької сільської ради № 4 від 29.01.2001 року "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" не поширюється строк позовної давності.
За таких обставин, суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, тому згідно з частиною 5 статті 267 ЦК України порушене право підлягає захисту.
Виходячи з вимог статті 49 ГПК України (в редакції, яка діяла на момент звернення прокурора до суду з даним позовом -20.10.2011р., про що свідчить номер на заяві, зокрема, вих. №05-778 вих. 11 від 20.10.201р.) передбачено, що державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход державного бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.
В силу ст. 49 ГПК України в доход Державного бюджету України з першого відповідача підлягає стягненню 85,00 грн. державного мита з вимог немайнового характеру.
Оскільки спір майнового характеру виник внаслідок неправомірних дій відповідачів, суд вважає за необхідне витрати щодо сплати державного мита з вимог майнового характеру покласти на останніх. Згідно з висновку про вартість майна, вартість спірного комплексу будівель становить 18 679 510 грн. Тобто, з відповідачів ПАТ Укрпрофтур" та ЗАТ "Волиньтурист" до державного бюджету підлягає стягненню 25 500 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Поновити строк позовної давності.
2. Позов задовольнити повністю.
3. Визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Світязької сільської ради Шацького району № 4 від 29.01.2001 р. «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна».
4. Визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію свідоцтва про право власності за №23238340 від 08.07.2009р.
5. Визнати за державою в особі Фонду державного майна України право власності на будівлі та споруди пансіонату "Шацькі озера", а саме:
- головний корпус (А-1);
- клуб -їдальня (В-2);
- корпус №1 (К-2);
- корпус №2 (З-2);
- корпус №3 (Г-3);
- корпус №4 (Б-2);
- корпус №5 (Ж-3);
- корпус №6 (Е-3);
- корпус №7 (Д-3),
що розміщені за адресою: Волинська область, Шацький район, с. Світязь, урочище Гушово, 2.
6. Стягнути з Світязької сільської ради Шацького району (Волинська область, Шацький район, с. Світязь, вул. Жовтнева, ідентифікаційний код 04334198) в доход Державного бюджету України (одержувач коштів: Державний бюджет м. Луцька 22030001, ід. код одержувача: 21741605, №рахунку: 31214206700002, банк одержувача: ГУДКУ у Волинській області м. Луцьк, МФО: 803014, Призначення платежу «Судовий збір», код 03499885) 85 грн. державного мита.
7. Стягнути пропорційно з приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур»(02002, м. Київ, вулиця Раїси Окіпної, 2, код ЄДРПОУ 02605473) та Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" (м. Луцьк, пр. Грушевського, 33, код ЄДРПОУ 02593659) в доход Державного бюджету України (одержувач коштів: Державний бюджет м.Луцька 22030001, ід. код одержувача: 21741605, № рахунку: 31214206700002, банк одержувача: ГУДКУ у Волинській області м. Луцьк, МФО: 803014, Призначення платежу «Судовий збір», код 03499885) 25 500 грн. державного мита.
8. Стягнути пропорційно з приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур»(02002, м. Київ, вулиця Раїси Окіпної, 2, код ЄДРПОУ 02605473) та Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" (м. Луцьк, пр. Грушевського, 33, код ЄДРПОУ 02593659) в доход Державного бюджету України (одержувач коштів: Державний бюджет м.Луцька 22030001, ід. код одержувача: 21741605, № рахунку: 31214206700002, банк одержувача: ГУДКУ у Волинській області м. Луцьк, МФО: 803014, Призначення платежу «Судовий збір», код 03499885) 236 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
9.Скасувати заходи до забезпечення позову, що були вжиті відповідно до ухвали господарського суду від 24.10.2011р.
Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного господарського суду через господарський суд Волинської області протягом 10 днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя В. О. Кравчук
Повний текст рішення
складено та підписано
21.11.11