21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
07 грудня 2011 р. Справа 7/171/2011/5003
за позовом: Відкритого акціонерного товариства Банк "Біг Енергія", м. Київ
до:Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробний сільськогосподарський комплекс "Копієвка", м. Буча, Київська область
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля", м. Гайсин, Вінницька область
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Поділля" (вул.Куйбишева, 74а, м.Крижопіль, Вінницька область, 24600) та Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія" (вул.Комарова, 46, смт.Красні Окни, Котовський район, Одеська область).
про зняття арешту із заставленого майна
Головуючий суддя Банасько О.О.
Cекретар судового засідання Ольхова Т.О.
Представники :
позивача: ОСОБА_1. - представник, довіреність № 112 від 06.12.2011 року, паспорт НОМЕР_1 виданий 06.01.2005 року.
відповідача: не з'явився.
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Поділля": не з'явилася.
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія": ОСОБА_2 - представник, довіреність № б/н від 06.12.2011 року, паспорт НОМЕР_2 виданий 10.12.2002 року.
інші: ОСОБА_3. - паспорт НОМЕР_3 виданий 07.02.2005 року
Відкритим акціонерним товариством Банк "Біг Енергія", м. Київ заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробний сільськогосподарський комплекс "Копієвка", м. Буча, Київська область та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля", м. Гайсин, Вінницька область про зняття арешту із заставленого майна.
Ухвалою від 04.11.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/171/2011/5003 та призначено до розгляду на 23.11.2011 року.
Ухвалою від 23.11.2011 року розгляд справи відкладено до 07.12.2011 року в зв'язку з неявкою відповідачів та необхідністю залучення до участі в розгляді справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.
Відповідачі та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Продовольча компанія "Поділля" в судове засідання не з'явились, документів витребуваних ухвалою суду не надали, причин неявки та неподання документів не надали, хоча про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином - ухвалою від 23.11.2011 року, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією за адресами: відповідачу 1 - вул. Тарасівська, 32, м. Буча, Київська область, 08292; відповідачу 2 - вул. Плеханова, 150, м. Гайсин, Вінницька область, 23700; ТОВ "Продовольча компанія "Поділля" - вул. Куйбишева, 74а, м. Крижопіль, Вінницька область, 24600.
Згідно витягів з ЄДР № 11833068 та № 11833178 місцезнаходженням відповідача 1 є вул.Тарасівська, 32, м.Буча Київської області, 08292, а відповідача 2 - вул.Плеханова, 150, м.Гайсин Вінницької області, 23700, що є ідентичною тим адресам по яким надсилались ухвали у даній справі.
Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
При неявці відповідачів та третьої особи в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.
Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.
Слід вказати, що факт отримання відповідачем 2 ухвали про порушення провадження підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення наявними в матеріалах справи.
Суд зауважує, що відповідачами та третьою особою не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідачів та третьої особи належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Проте, ні відповідачі, ні третя особа своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористались, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача чи третьої особи, або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
07.12.2011 року представником позивача подано письмове пояснення в якому останній конкретизував зміст предмету позовних вимог привівши його у відповідність до предмету іпотеки визначеному в договорі іпотеки від 05.08.2004 року.
Вказане клопотання прийнято судом до розгляду, як таке, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України.
За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, СТОВ "Мрія", з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
31.07.2007 року між ВАТ Банк "БІГ Енергія" та ТОВ "М'ясопереробний сільськогосподарський комплекс "Копієвка" укладено кредитний договір № 01/11-07-2007.
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між сторонами 31.07.2007 року було підписано договір іпотеки.
Згідно п.1.2 Договору в іпотеку передано належний ТОВ "М'ясопереробний сільськогосподарський комплекс "Копієвка" комплекс нежитлових будівель та спору, які знаходяться за адресою: Україна, Вінницька область, Тульчинський район, с.Копіївка по вул.Протасова, 1-б, що розміщений на орендованій земельній ділянці, площею 1,5979 га, згідно договору оренди земельної ділянки, укладеному 03.09.2003 року з Копіївською сільською радою. До складу комплексу, загальною площею 2482,1 кв.м., входить: цех по переробці м'яса з базою дозабійного утримування худоби, 1, площею 828,6 кв.м., холодильник-склад для заморозки та зберігання м'яса, 2, площею 591,2 кв.м., майстерня з підвалом, 3, площею 117,8 кв.м., побутове приміщення, 4, площею 17,7 кв.м., естакада, 5, площею 30,0 кв.м., адміністративний будинок, 6, площею 200,6 кв.м., прохідна, 7, площею 51,5 кв.м., вагон-холодильник, 8, площею 65,1 кв.м., ларьок-магазин, 9, площею 31,1 кв.м., виробнича будівля з підвалом, 10, площею 548,5 кв.м., автозаправочна станція, 11, огорожа території, 722 м., 12, внутрішні дороги з твердим покриттям, 962,4 м., 13.
Як вказує позивач ТОВ "М'ясопереробний сільськогосподарський комплекс "Копієвка" прострочило виконання зобов'язань за кредитним договором в зв'язку з чим ним було ініційовано звернення з позовом до господарського суду Київської області про звернення стягнення на майно передане в іпотеку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 31.07.2007 року.
31.05.2011 року господарським судом Київської області прийнято рішення у справі № 10/048-11 про повне задоволення позову ВАТ Банк "Біг Енергія", м.Київ до ТОВ "М'ясопереробний сільськогосподарський комплекс "Копієвка", м.Буча про стягнення 5076192,58 грн. та звернення стягнення на предмет іпотеки.
21.06.2011 року на виконання вказаного рішення господарським судом Вінницької області видано наказ.
За твердженням позивача при підготовці до виконання вказаного рішення ним було з'ясовано, що на майно, яке являється предметом іпотеки і на яке звернуто стягнення накладено арешт відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 16.01.2008 року серії АА № 533287, яке було здійснено в рамках виконавчого провадження при виконанні рішення господарського суду Київської області у справі № 11/378-07 за позовом ТОВ "Продовольча компанія "Зоря Поділля" до ТОВ "М'ясопереробний сільськогосподарський комплекс "Копієвка" про стягнення 444386,28 грн. заборгованості.
14.10.2011 року позивач звернувся із заявою до начальника ВДВС Тульчинського РУЮ про зняття арешту із майна, яке було передано в іпотеку і на яке було звернуто стягнення за рішенням суду від 31.05.2011 року с праві № 10/048-11.
30.10.2011 року начальником ВДВС Тульчинського РУЮ дано відповідь на заяву позивача про зняття арешту в якій останній вказав на те, що арешт може бути знятий за рішенням суду.
Неможливість виконання судового рішення у справі № 10/048-11 від 31.05.2011 року в зв'язку з наявністю чинного арешту накладеного в рамках іншого виконавчого провадження спонукала позивача звернутись за захистом порушеного права з даним позовом до суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що реєстрація іпотеки відбулась до накладення арешту на майно органом державної виконавчої служби, пріоритет прав іпотекодержателя у виконавчому провадженні тощо.
В якості нормативної підстави позовних вимог позивач, крім іншого, посилається на приписи ст.54 Закону України "Про виконавче провадження".
При розгляді вказаної справи судом також встановлено, що у відношенні ТОВ "М'ясопереробний сільськогосподарський комплекс "Копієвка" ВДВС Тульчинського РУЮ відкрито виконавчі провадження на підставі заяв та виконавчих документів:
- ТОВ "Продовольча компанія "Зоря Поділля" у згідно наказу від 21.12.2007 року виданого на виконання рішення господарського суду Київської області у справі № 11/378-07 від 05.12.2007 року в рамках якого і було накладено арешт 16.01.2008 року про який повідомлявся позивач листом від 14.03.20087 року № 4-10;
- ЗАТ "ПК" Поділля" від 08.07.2008 року згідно наказу від 01.07.2008 року виданого на виконання рішення господарського суду Київської області у справі № 13/169-08 від 02.06.2008 року;
- СТОВ "Мрія" згідно наказу від 05.12.2008 року виданого на виконання рішення господарського суду Київської області у справі № 9/351-08 від 11.11.2008 року.
Із матеріалів виконавчих проваджень за вказаними виконавчими документами судом встановлено, що 21.08.2009 року по всіх виконавчих провадженнях органом ДВС було прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві в зв'язку відсутністю фінансування стягувачами послуг по оплаті праці суб'єктів оціночної діяльності. Також у постановах про повернення виконавчого документа зазначено про перебування рухомого та нерухомого майна боржника в заставі ВАТ Банк "БІГ Енергія".
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.4 ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.
При цьому частина 2 статті 19 Конституції вказує, що органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Положення вказаної статті кореспондуються із положеннями приписів ст.1 ГПК України в якій вказано, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Також ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частиною 3 ст.20 ГК України встановлено, що порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Згідно ч.ч.1-4 ст.54 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, такий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, встановленому пунктом 8 частини першої статті 47 цього Закону.
Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:
виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;
якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Стаття 60 названого Закону передбачає можливість зняття арешту тільки за рішенням суду за виключенням випадків встановлених ч.ч.3-4 цієї статті (за постановою начальника відповідного ВДВС при виявленні порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом чи у разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований).
Окрім того суд звертає увагу на наступні приписи законодавства при розгляді даного спору.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У статті 3 вказаного Закону зазначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Статтею 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.
Суд з огляду на наявні у справі витяги з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та витягу з Державного реєстру іпотек, з яких вбачається, що обтяження яке виникло згідно договору іпотеки від 31.07.2007 року зареєстровано раніше (31.07.2007 року) чим обтяження на підставі арешту нерухомого майна (17.01.2008 року) вважає обґрунтованим та правомірним твердження позивача про належність саме йому вищого пріоритету на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про зняття арешту правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду відповідачі не подали до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідачів відповідно до ст. 49 ГПК України.
07.12.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зняти арешт накладений згідно постанови від 16.01.2008 року серія АА № 533287 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження із заставленого за договором іпотеки від 31.07.2007 року майна, саме комплексу нежитлових будівель та споруд, які знаходяться за адресою: Україна, Вінницька область, Тульчинський район, с.Копіївка по вул.Протасова, 1-б, що розміщений на орендованій земельній ділянці, площею 1,5979 га, згідно договору оренди земельної ділянки, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробний сільськогосподарський комплекс "Копієвка", вул.Тарасівська, 32, м. Буча, Київська область (ідентифікаційний код-32580547) 03.09.2003 року з Копіївською сільською радою, та зареєстрованого у виконкомі Копіївської сільської ради 03.09.2003 року за № 1, загальною площею 2482,1 кв.м., до якого входить: цех по переробці м'яса з базою дозабійного утримування худоби, 1, площею 828,6 кв.м., холодильник-склад для заморозки та зберігання м'яса, 2, площею 591,2 кв.м., майстерня з підвалом, 3, площею 117,8 кв.м., побутове приміщення, 4, площею 17,7 кв.м., естакада, 5, площею 30,0 кв.м., адміністративний будинок, 6, площею 200,6 кв.м., прохідна, 7, площею 51,5 кв.м., вагон-холодильник, 8, площею 65,1 кв.м., ларьок-магазин, 9, площею 31,1 кв.м., виробнича будівля з підвалом, 10, площею 548,5 кв.м., автозаправочна станція, 11, огорожа території, 722 м., 12, внутрішні дороги з твердим покриттям, 962,4 м., 13.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю"М'ясопереробний сільськогосподарський комплекс "Копієвка", вул.Тарасівська, 32, м. Буча, Київська область (ідентифікаційний код-32580547) на користь Відкритого акціонерного товариства Банк "БІГ Енергія" (вул.Симони Петлюри (Комінтерну), 15, м.Київ, 01032 (ідентифікаційний код-20023463) - 42 грн. 50 коп. відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 118 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля", вул.Плеханова, 150, м.Гайсин Вінницька область, 23700 (ідентифікаційний код-34009446) на користь Відкритого акціонерного товариства Банк "БІГ Енергія" (вул.Симони Петлюри (Комінтерну), 15, м.Київ, 01032 (ідентифікаційний код-20023463) - 42 грн. 50 коп. відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 118 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. Копію рішення надіслати відповідачам, ТОВ "Продовольча компанія "Поділля" рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, ВДВС Тульчинського районного управління юстиції - рекомендованим листом.
Суддя Банасько О.О.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 12 грудня 2011 р.
віддрук. 5 прим.:
1 - до справи.
2 - відповідачу 1 - вул. Тарасівська, 32, м. Буча, Київська область, 08292.
3 - відповідачу 2 - вул. Плеханова, 150, м. Гайсин, Вінницька область, 23700.
4 - ТОВ "Продовольча компанія "Поділля" - вул. Куйбишева, 74а, м. Крижопіль, Вінницька область, 24600.
5 - ВДВС Тульчинського районного управління юстиції, вул.Леніна, 47, м.Тульчин, Вінницька область, 23600.