21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
07 грудня 2011 р. Справа 7/152/2011/5003
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", м. Київ в особі відділення "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "Банк "Київська Русь", м.Вінниця
до: Приватного підприємства "Компанія "Володимирський масив", м.Вінниця
позов на суму 321 562,76 грн
Головуючий суддя: Банасько О.О..
При секретарі судового засідання: Ольхова Т.О..
Представників сторін:
позивача: ОСОБА_1. - начальник юридичного відділу відділення "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "Банк "Київська Русь", довіреність № 280 від 24.05.2011 року, паспорт серія НОМЕР_1 виданий 13.04.1998 року.
відповідача: не з'явився.
Приватним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь", м.Київ в особі відділення "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "Банк "Київська Русь", м.Вінниця подано позов до Приватного підприємства "Компанія "Володимирський масив", м.Вінниця про стягнення 321 562,76 грн., з яких 292000,00 грн. боргу за кредитом, 2800,00 грн. відсотків за користування кредитом за період з 01.10.2011 року по 12.10.2011 року, 30 % річних за несвоєчасне погашення кредиту - 26748,49 грн., 14,27 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 01.10.2011 року по 12.10.2011 року.
Ухвалою від 17.10.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/152/2011/5003 та призначено до розгляду на 26.10.2011 року.
26.10.2011 року до господарського суду Вінницької області від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з відсутністю можливості бути присутнім в судовому засіданні.
26.10.2011 року через канцелярію суду представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог в якій останній зазначає, що заборгованість відповідача станом на 25.10.2011 року становить 322 024,87 грн., а саме:
- заборгованість по кредиту 290 000,00 грн.;
- відсотки за користування кредитними коштами за період з 01.10.2011 року по 25.10.2011 року в сумі 5 262,11 грн.;
- 30 % за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 26 748,49 грн.;
- пеня за несплату процентів за період з 01.10.2011 року по 12.10.2011 року в сумі 14,27 грн., яку він просить стягнути з відповідача
Ухвалою суду від 26.10.2011 року в зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 09.11.2011 року.
Ухвалою суду від 09.11.2011 року з метою надання можливості сторонам врегулювати спір мирним шляхом розгляд справи відкладено до 24.11.2011 року.
Ухвалою суду від 24.11.2011 року розгляд справи відкладено до 07.12.2011 року.
Відповідач в судове засідання не з'явився та не повідомив про причини своєї неявки, при тому, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином - ухвалою від 24.11.2011 року, яка надсилалась відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві - вул. Соборна, 1, м. Вінниця, 21050.
Згідно довідки з ЄДР № 194 місцезнаходженням відповідача значиться вул. Соборна, 1, м. Вінниця, 21050, яка є ідентичною тій по якій було направлено останньому ухвали у даній справі.
Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.
Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.
Слід вказати, що факт отримання відповідачем ухвали про порушення провадження підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 2103621063970 наявним в матеріалах справи.
Окрім того, суд зазначає, що представник відповідача Ковальчук С.В. присутній в судовому засіданні 24.11.2011 року повідомлявся про час та місце наступного судового засідання під розпис.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши заяву про уточнення розміру позовних вимог, яка з огляду на її зміст у порівнянні із позовними вимогами вказаними у позовній заяві свідчить про проведення розрахунків відповідачем в частині суми основного боргу та відсотків за користування кредитом, суд приймає її до розгляду та врахування викладених у ній фактів при прийнятті рішення по суті спору.
При цьому вказана заява розцінена судом, як заява про збільшення розміру позовних вимог в частині вимог про стягнення відсотків за користування кредитом.
За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
01.08.2008 року між Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" -(Банк) і Приватним підприємством "Компанія "Володимирський масив" - (Позичальник) був укладений кредитний договір № 121/2008-Ю (а.с.8, т.1).
Відповідно п.1.1 Договору Банк надає Позичальникові грошові кошти у вигляді відзивної відновлюваної кредитної лінії на умовах, а саме:
- сума кредиту становить 150 000,00 грн.;
- плата за користування кредитом - 23 % річних в гривні;
- на строк до 31.07.2009 року;
- фіксована плата за надання кредиту - 1 500,00 грн. в день отримання кредиту.
Згідно п.2.2 Договору грошові кошти перераховуються Банком з позичкового рахунку на банківський (поточний) рахунок Позичальника (або інший рахунок, вказаний Позичальником в заяві про перерахування коштів) після підписання з Банком договору щодо забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за кредитним договором та на підставі письмової заяви Позичальника про перерахування грошових коштів у 5-и денний строк з дня отримання Банком заяви.
Банк зобов'язаний надати Позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на строк, що встановлені в п.1.1 кредитного договору та в порядку і на умовах, встановлених кредитним договором (п.3.1 Договору).
Позичальник зобов'язаний повернути Банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, встановлених Кредитним договором (п.4.1 Договору).
Позичальник зобов'язаний сплатити Банку плату за користування кредитом та фіксовану плату за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені кредитним договором (п.4.2 Договору).
Згідно п.7.1 Договору початком нарахування плати за користування кредитом є дата списання коштів, вказаних в п.п.1.1. Кредитного договору, або їх частини з позичкового рахунку.
Перерахування Банку плати за користування кредитом на рахунок № 2068210101111 в розмірі, встановленим в п.п. 1.1 Кредитного договору, здійснюється щомісячно в строк з 25 числа по останній робочий день поточного місяця за винятком останнього місяця, коли сума нарахованих процентів сплачуються разом з основною сумою кредиту (п.8.1 Договору).
У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором в повному обсязі, ця сума погашає вимоги Банку у наступній черговості:
- у першу чергу сплачується сума кредиту;
- у другу чергу сплачується плата за користування кредитом і неустойка;
- у третю чергу відшкодовуються витрати Банку, що пов'язані із одержанням виконання (п.8.4 Договору).
11.08.2008 року між сторонами підписано договір про внесення змін до кредитного договору відповідно до якого збільшено ліміт кредитування до 400 000,00 грн. (а.с.9, т.1).
24.12.2008 року між сторонами підписано договір про внесення змін до кредитного договору відповідно до якого збільшено ліміт кредитування до 800 000,00 грн. та встановлено плату за користування сумою збільшення ліміту кредитування 400 000,00 грн. в розмірі 26 % річних (а.с.10, т.1).
31.07.2009 року договором про внесення змін до Кредитного договору строк користування кредитом продовжено до 31.07.2010 року та встановлено плату за користування повною сумою кредиту в розмірі 26% річних (а.с.11, т.1).
02.09.2010 року Договором про внесення змін до Кредитного договору строк користування кредитом продовжено до 30.07.2011 року та встановлено графік погашення кредиту щомісячно з серпня 2010 року по липень 2011 року (а.с.12, т.1).
Відповідно до умов кредитного договору відповідачеві надано кредит шляхом перерахування кредитних коштів за його дорученнями на поточний рахунок, а саме:
- в сумі 150 000,00 грн., що підтверджується дорученням № 1 від 01.08.2008 року та меморіальним ордером № 5211 від 01.08.2008 року;
- в сумі 250 000,00 грн., що підтверджується дорученням № 2 від 11.08.2008 року та меморіальним ордером № 7503 від 11.08.2008 року;
- в сумі 400 000,00 грн., що підтверджується дорученням № 3 від 24.12.2008 року та меморіальними ордерами № 2728 від 24.12.2008 року та № 5479 від 25.12.2008 року (а.с.13-19, т.1).
Загальна сума наданого відповідачу кредиту становить 800 000,00 грн..
Як вказує позивач за отриманий кредит та відсотки за його користування відповідач проводив розрахунки в неповному обсязі.
Так, відповідачем проведено погашення заборгованості по кредиту на суму 510 000,00 грн..
01.07.2011 року та 03.08.2011 року позивач звертався з претензійними листами про погашення заборгованості за кредитним договором від 01.08.2008 року до відповідача (а.с.41-44, т.1).
Непроведення розрахунків згідно умов кредитного договору від 01.08.2008 року в строки обумовлені договором в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до суду.
На підтвердження суми заборгованості відповідача у розмірах вказаних у позовній заяві позивачем надано суду виписки по позичковому рахунку, розрахунки суми боргу тощо (а.с.38, т.1).
Беручи до уваги встановлені обставини суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Виходячи із встановлених обставин спору суд дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".
Зокрема в ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 2 названої статті встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог вимоги про стягнення з відповідача 290 000 грн. 00 коп. основного боргу, 5262 грн. 11 коп. - відсотків за користування кредитними коштами підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.
Разом з тим, суд зазначає, що частину боргу в сумі 2 000 грн. 00 коп. відповідачем було погашено після порушення провадження у даній справі, а саме 19.10.2011 року.
Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення заборгованості в сумі 2 000 грн. 00 коп., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 11 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 26 748 грн. 49 коп. - штрафних санкцій у вигляді 30 % річних за несвоєчасне повернення кредиту та 14 грн. 27 коп. - пені, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.п.9.1, 9.2 Договору у разі несвоєчасного повернення кредиту Позичальник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 % річних від простроченої суми. У разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином заявлення позивачем вимог про стягнення пені та 30 % річних за прострочення сплати кредиту є правомірним та обґрунтованим, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору.
Перевіркою розрахунку пені та 30 % річних судом не виявлено помилок в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, відсотків за користування кредитом, пені та 30 % річних за прострочення сплати кредиту, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення боргу в сумі 2000,00 грн..
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
07.12.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, п.11 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Компанія "Володимирський масив", вул. Соборна, 1, м. Вінниця, 21050 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 34887094) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", вул. Хорива, 11-А, м. Київ - (код ЄДРПОУ - 24214088) - 290 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 26 748 грн. 49 коп. - 30 % річних за несвоєчасне повернення кредиту, 14 грн. 27 коп. - пені, 5 262 грн. 11 коп. - відсотків за користування кредитними коштами, 3 220 грн. 25 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Провадження у справі в частині стягнення 2 000 грн. 00 коп. - основного боргу припинити відповідно до п.11 ч.1 ст.80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмета спору.
4. Видати наказ після набрання рішення законної сили.
5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Суддя Банасько О.О.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 12 грудня 2011 р.
віддрук. 2 прим.:
1 - до справи.
2 - відповідачу - вул. Соборна, 1, м. Вінниця, 21020.