21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
08 грудня 2011 р. Справа 7/174/2011/5003
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробний комбінат Традиція", м. Київ < адреса позивача >
до: Публічного акціонерного товариства "Тростянецький м'ясокомбінат", смт. Тростянець, Тростянецький район, Вінницька область < адреса відповідача >
про стягнення 5 000,00 грн..
Головуючий суддя Банасько О.О.
Cекретар судового засідання Ольхова Т.О.
Представники:
позивача: не з'явився.
відповідача: ОСОБА_1 - юрисконсульт, довіреність б/н від 07.12.2011 року, паспорт серія НОМЕР_1 виданий 11.06.1996 року.
14.11.2011 року до господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробний комбінат Традиція", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Тростянецький м'ясокомбінат", смт. Тростянець, Тростянецький район, Вінницька область про стягнення 5 000,00 грн..
Ухвалою від 15.11.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/174/2011/5003 та призначено до розгляду на 30.11.2011 року.
Ухвалою суду від 30.11.2011 року в зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи відкладено до 08.12.2011 року.
08.12.2011 року представник позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином ухвалою суду від 30.11.2011 року яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією за адресами вказаними в позовній заяві - вул.С.Сагайдака, 114 А, м.Київ, 02002 та вул.Щербакова, 49А, офіс 91, м.Київ, 04111.
Згідно довідки з ЄДРПОУ АБ № 327631 станом місцезнаходженням відповідача значиться вул.Щербакова, 49А, офіс 91, м.Київ, 04111, яка є ідентичною тій по якій було направлено останньому ухвали у даній справі.
Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.
Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
На першому примірнику ухвали, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.
Слід вказати, що факт отримання відповідачем ухвали про порушення провадження підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення наявними в матеріалах справи.
Суд зауважує, що позивачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Проте, позивач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду позивача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
В судовому засіданні представником відповідача подано заперечення на позовну заяву в якому останній зазначає, що позовні вимоги заявлено безпідставно оскільки попередню оплату позивача в розмірі 5 000,00 грн. згідно усної домовленості між сторонами відповідач витратив на виготовлення документів необхідних для постачання позивачу м'яса яловичини в майбутньому в обсязі 100 тонн.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
07.09.2009 року ПАТ "Тростянецький м'ясокомбінат" виставив ТОВ "М'ясопереробний комбінат "Традиція" рахунок-фактуру № 73 щодо оплати м'яса яловичини 1 категорії в кількості 238,1 кг. на суму 5000,00 грн..
Відповідно до рахунку-фактури 08.09.2009 року позивачем було перераховано грошові кошти в сумі 5 000,00 грн. на розрахунковий рахунок відповідача, що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку від 08.09.2009 року (а.с. 7 т.1).
Позивачем вказану господарську операцію відображено в податковому обліку в підтвердження чого суду надано податкову накладну № 110 від 08.09.2009 року (а.с.6, т.1).
За твердженням позивача відповідач товар не поставив, грошових коштів не повернув.
Із відзиву та пояснень відповідача вбачається, що вказаний факт не спростовується останнім.
18.08.2011 року на адресу відповідача направлено вимогу щодо поставки м'яса яловичини 1 категорії в кількості 238,1 кг..
Факт надіслання та одержання відповідачем вимоги підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення наявним в матеріалах справи (а.с. 8-9, т.1).
12.09.2011 р. позивачем повторно надіслано претензію з вимогою в строк до 28.09.2011 року повернути попередню оплату в розмірі 5000,00 грн. за непоставку м'яса яловичини 1 категорії в кількості 238,1 кг., факт надіслання та одержання якої відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення наявним в матеріалах справи (а.с.10-11, т.1).
Непроведення відповідачем розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.
На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу.
В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 5000,00 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
Заперечення відповідача наведені у його відзиві не підтверджені відповідними засобами доказування, є юридично неспроможними, не спростовують правомірності та обґрунтованості заявленого позову, а тому оцінюються судом критично.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Витрати на сплату судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.
08.12.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Тростянецького м'ясокомбінату" вул. Леніна. буд.. 16, смт. Тростянець, Тростянецький район, Вінницька область, 24300 (ідентифікаційний код - 00443128) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробний комбінат "Традиція", вул. Щербакова, буд. 49 А, офіс 91, м. Київ, 04111 (ідентифікаційний код - 36002442) - 5000 грн. 00 коп. - боргу, 1411 грн. 50 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Суддя Банасько О.О.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 12 грудня 2011 р.
віддрук. 3 прим.:
1 - до справи.
2 - позивачу - вул. С. Сагайдака, 114 А, м. Київ, 02002.
3 - позивачу - вул. Щербакова, буд. 49 А, офіс. 91, м. Київ, 04111.