21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
05 грудня 2011 р. Справа 11/113/2011/5003
за позовом Могилів-Подільського міжрайпрокурора в інтересах держави в особі
Могилів-Подільської районної державної адміністрації
до дочірнього підприємства «Нафком-Агро»
про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди
в розмірі 17604,96 грн.
Суддя В. Матвійчук
при секретарі судового засідання Т. Павловій, за участю представників:
прокурор І. Жовмір;
від позивача ОСОБА_1 за довіреністю № 631/3-2-11 від 11.10.2011р.;
від відповідача ОСОБА_2 за довіреністю № 39 від 10.06.2011р..
Могилів-Подільський міжрайпрокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Могилів-Подільської районної державної адміністрації про зобов'язання відповідача - дочірнє підприємство «Нафком-Агро»в особі генерального директора Нечипорука Володимира Миколайовича повернути Могилів-Подільській районній державній адміністрації самовільно зайняті земельні ділянки під проектними дрогами площею 15,36 га із земель сільськогосподарського призначення на території Грушанської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області та привести земельну ділянку у придатний для використання стан. Стягнення з відповідача на користь державного бюджету Могилів-Подільського району 17 604,96 грн. в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної самовільним використанням земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Міжрайпрокуратурою із залученням фахівців управління з контролю за використанням та охороною земель у Вінницькій області проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства на території Могилів-Подільського району Вінницької області. В ході проведення перевірки встановлено, що ДП «Нафком-Агро»використовує на території Грушанської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області земельні ділянки під проектними дорогами площею 15,36 га як ріллю в єдиному масиві разом з орендованими земельними частками (паями) без правовстановлюючих документів та з порушенням вимог земельного законодавства, в зв'язку з чим, заподіяно шкоду бюджету.
Відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України 25.07.2007 року за № 963, проведено розрахунок розміру шкоди в розмірі 17604,96 грн., яка на даний час ДП «Нафком-Агро» в добровільному порядку не відшкодована.
В письмових поясненнях № 2615 від 17.06.2011 р. Могилів-Подільський міжрайпрокурор пояснив, що відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади, оскільки дана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту на території Грушанської сільської ради Могилів-Подільського району відповідно до вищезазначених норм закону цією ділянкою розпоряджається Могилів-Подільська районна державна адміністрація. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ст.14 Конституції України). Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції щодо представництва інтересів громадян та держави в судах. У даному випадку порушення інтересів держави є очевидним, тому Могилів-Подільським міжрайпрокурором пред'явлено даний позов про захист інтересів держави в особі Могилів-Подільської райдержадміністрації
25.07.2011р. прокурор подав до суду уточнення позовних вимог від 19.07.2011р. за № 3036 де вказує, що відповідач повинен відшкодувати майнову шкоду в сумі 17 604,96 грн. на користь Могилів-Подільської районної державної адміністрації Вінницької області, як те передбачено п. б ч.1 ст. 211 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 1116 Цивільного кодексу України.
Відповідач у відзиві заперечує проти позову посилаючись на те, що підприємством обробляються земельні частки (паї), що знаходяться за межами населеного пункту Грушанської сільської ради у відповідному полі на підставі відповідних договорів оренди земельних ділянок. Всі орендовані земельні частки (паї) не виділені в натурі, з огляду на що, межі їх місцезнаходження у відповідному полі встановити неможливо. Щодо тверджень прокурора, що відповідачем використовується земельна ділянка площею 15,36 га під проектними дорогами, останній вказує, що дана земельна ділянка ніколи не належала державі, землі були виділені лише під проект дороги, а самої дороги не було збудовано.
07.10.2011 р. Могилів-Подільським міжрайпрокурором подано до суду письмові пояснення, в яких зазначено розрахунок розміру шкоди визначено відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007р № 963. Ціна позову відповідає розміру визначеної шкоди 17 604,96 грн. (15,36 га х 914 грн (середній дохід з 1 га) х 1,254 (коефіцієнт індексації землі в порівнянні з грошовою оцінкою 2007 року)).
27.10.2011р представником відповідача подано додаткові пояснення від 25.10.2011р. в яких останній зазначає, що всупереч вимогам чинного законодавства, позивачем не надано державного акту на земельну ділянку під проектними дорогами, жодного рішення територіальної громади чи адміністрації яке б розподілило землі між ними щодо спірної земельної ділянки під проектними дорогами, жодного договору купівлі продажу чи будь-якого іншого документу, який би підтвердив його право власності на земельну ділянку. Крім того, а ні позивачем, а ні прокурором не було надано жодних документів в підтвердження існування самих доріг на цих землях - план-схеми виділу меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) саме під проектними дорогами, жодних аерофотознімків чи будь-якої іншої землевпорядної чи технічної документації на неї. Позивач не надав жодних документів, які б взагалі підтверджували реальність існування самих доріг, а не лише їх проекту (який також не був наданий).
Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повно і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
В період 2006-2008 роки між фізичними особами (власниками земельних ділянок) (орендодавці) та дочірнім підприємством «Нафко-Агро»(орендар) укладено 430 договорів оренди землі земельних ділянок, за умовами яких орендодавці -власники Державних актів на права власності передають, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Грушанської сільської ради.
Зі змісту вказаних договорів вбачається, що в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 972,99 га.
Відповідно до розділу 3 договорів, останні укладено строком 10 років.
Як свідчать матеріали справи, обєкти оренди передано за актами приймання-передачі земельних ділянок у день укладення відповідного договору.
06 червня 2008 року між Грушанською сільською радою (орендодавець) та ДП «Нафком-Агро»(орендар), згідно рішення № 111 12 сесії 5 скликання Грушанської сільсокї ради від 06.06.2008р., укладено договір оренди землі за умовами якого орендодаць надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні дялнки сільскогосподарського призначення, які знаходяться на території Грушанської сільської ради.
В оренду передаються непереоформлені земельні ділянки загальною площею 282,4111 га, в тому числі: рілля- 252,1647 га, перезволожена рілля -30,2464 га. (п. 2 договору).
Договір укладена строком на 5 років (п. 8 договору).
01.03.2011 р. державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель та землевпорядником відділу Держкомзему у Могилів-Подільському районі складено акт обстеження земельної ділянки, де зафіксовано, що ДП «Нафком-Агро» використовуються земельні ділянки площею 15,36 га під проектними дорогами, як рілля в єдиному масиві разом з орендованими земельними ділянками частками (паями).
01.03.2011 р. державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Скрипник С.І., за участю голови сільської ради Татаровського Ю.В., у присутності бухгалтера Могилів-Подільського відділення ДП «Нафком-Агро»ОСОБА_3 проведено планову перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства з боку ДП «Нафком-Агро»при використанні земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Грушанської сільсокї ради.
Перевіркою встановлено, що ДП «Нафком-Агро»використовує на території Грушанської сільскої ради земельні частки (паї) площею 972,99 га, договори оренди землі заключені з їх власниками та зареєстровані в органах ДЗК та непереоформлені земельні частки (паї) площею 282,4111 га, згідно рішення 12 сесії 5 скликання від 06.06.2008р. № 111 та договору оренди укладеного терміном на 5 років. ДП «Нафком-Агро»використовує земельні ділянки під проектними дорогами, як ріллю в єдиному масиві разом з орендованими земельними частками (паями). Земельні ділянки під проектними дорогами загальною площею 15,36 га використовуються за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про їх передачу у власність або надання в оренду (користування) та за відсутності вчиненого правочину щодо таких земельних ділянок, що є порушенням ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Встановлені фактичні обставинами згідно ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»кваліфікується як самовільне зайняття земельної ділянки.
25.05.2011р. відділом держкомзему у Могилів-Подільському районі Вінницької області видано довідку № 01-30/644 про те, що згідно технічної документації по передачі земельних часток (паїв) з виготовленням державних актів на право власності на землю членам колективного сільськогосподарського підприємства на території Грушанської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, при проектуванні земельних часток (паїв) уточнювалась раціональна мережа під'їзних шляхів. Польові шляхи запроектовані шириною до 5 метрів, загальною площею 15,36 га, які використовуються ДП «Нафком-Агро».
Відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у Могилів-Подільському районі здійснено розрахунок шкоди спричиненої самовільним зайняттям земельної ділянки ДП «Нафком-Агро» на землях Грушанської сільської ради за межами населеного пункту площею 15,36 га, та визначено, що розмір заподіяної шкоди становить 17 604,96 грн..
Як свідчать матеріали справи, ДП «Нафком-Агро»в добровільному порядку розмір шкоди не сплатив.
Беручи до уваги встановлені обставини суд зважає на таке.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно із ст.ст. 83, 84 Земельного кодексу України землі, які, належать на праві власності територіальним громад сіл, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім державної та приватної власності. В державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 125 та ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з пояснень учасників процесу та матеріалів справи, у 1999 р. були розпайовані земельні ділянки колективного сільськогосподарського підприємства в с. Грушка Могилів-Подільського району.
До розпайованих, тобто переданих у приватну власність, земель, які використовуються ДП «Нафком-Агро»віднесено 1255,4011 га, в тому рахунку: 282,4111 га -непереоформлені паї, 15,36 га - землі під так званими проектними дорогами, що стверджується інформацією відділу Держкомзему у Могилів-Подільському районі (№ 01-30/1772 від 28.11.2011р.). При цьому, матеріали справи та пояснення представника позивача (формуляр-протокол судового засідання від 05.12.2011р.) свідчать, що земельні ділянки під проектними дорогами на місцевості не визначені. До того ж, з пояснень представника позивача (формуляр-протокол судового засідання від 18.10.2011р.) вбачається, що на спірну земельну ділянку відсутня технічна документація та грошова оцінка.
Прокурором та позивачем не доведено, що спірні ділянки віднесено до державної власності. Також ними не вказано та не надано доказів щодо фактичного місцярозташування цих ділянок, не надано пояснень щодо способу повернення цих ділянок відповідачем.
Виходячи з наведеного, суд не може погодитись з тією обставиною, що відповідачем самовільно використовується земельні ділянки під проектними дорогами площею 15,36 га.
За таких обставин, позовні вимоги про зобов'язання відповідача привести земельну ділянку у придатний для використання стан та повернути вказані ділянки Могилів-Подільській РДА є безпідставні. Крім того, покладення на відповідача такого обов'язку суперечить законодавству, оскільки він не наділений повноваженнями щодо виділення земельних ділянок в натурі на місцевості.
Заявляючи до стягнення з відповідача 17 604,96 грн. шкоди прокурор посилається лише на факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем, вважаючи, що для відшкодування шкоди, нарахованої згідно Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі -Методика), затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 963, достатньо одного лише факту самовільного зайняття земельної ділянки.
Однак, суд не може погодитись з такими доводами.
В Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. визначено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.
Прокурором в позові ототожнюються поняття використання земельної ділянки без правовстановлюючих та самовільне зайняття. Таке твердження є хибним, оскільки самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. При цьому, наведене вище свідчить про наявність відповідних договорів оренди на частину не витребуваних часток.
Верховний Суд України в пунктах 12 і 16 постанови Пленуму від 16.04.2004 р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»роз'яснив, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок шкода (збитки) відшкодовуються відповідно до ст. ст. 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статті 156 Земельного кодексу України у повному обсязі особами, що її заподіяли.
Стаття 1166 Цивільного кодексу України , якою встановлені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачає презумпцію вини правопорушника.
Відповідно до ч. 6 ст. 225 Господарського кодексу України Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватись методики визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання.
В силу ч. 2 ст. 157 Земельного кодексу України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару гранту) без спеціального дозволу ( далі - Методика), а наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року № 110 - Методичні рекомендації щодо застосування зазначеної Методики ( далі - Методичні рекомендації).
У випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується особами, що її заподіяли, відповідно до статей 211, 212 Земельного кодексу України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України. На цьому зокрема наголошено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»(п. 12).
Стаття 22 Цивільного кодексу України визначає загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками, а також вина, особи, яка завдала збитків. Відсутність будь-якого з цих елементів виключає відповідальність у вигляді стягнення збитків, якщо інше не передбачено законом. Також у цій статті визначено поняття збитків, якими є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 3 статті 19 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлено, що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, зокрема, у сфері земельних відносин - за використанням і охороною земель. Згідно з частинами 4 і 5 тієї ж статті ГК України органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.
Відповідно до статті 15 Земельного кодексу України, статей 5, 6, 9, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», статті 16 Закону України «Про охорону земель» державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснюють Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи зокрема шляхом проведення перевірок. Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003р. № 312 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.12.2003р. за № 1223/8544 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 3.2 названого Порядку за наявності інформації щодо самовільного зайняття земельної ділянки та використання без правовстановлюючих документів відповідний орган Деркомзему здійснює позапланову перевірку такої інформації.
Пунктом 4.1 Порядку встановлено, що державні інспектори органу Держкомзему проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.
Пунктом 4.3 Порядку передбачено, що при виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор: з'ясовує обставини та суть скоєного порушення земельного законодавства; встановлює особу, яка здійснила порушення земельного законодавства; установлює, чи є в діях чи бездіяльності особи, яка вчинила порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення або склад злочину; обстежує земельну ділянку і встановлює, чи завдана юридичними чи фізичними особами шкода земельним ресурсам унаслідок їхньої господарської та іншої діяльності.
Пунктом 5 Порядку передбачено, що при проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства у двох примірниках. В акті державний інспектор зазначає: дату та місце складання акта; посаду та прізвище інспектора (інспекторів), який (які) проводив (проводили) перевірку; посади та прізвища осіб, які були залучені до перевірки; посаду та прізвище представника юридичної особи чи прізвище фізичної особи, які були присутні при перевірці; місцезнаходження юридичної чи фізичної особи, які перевіряються; місце розташування земельної ділянки, її площу згідно із земельно-кадастровою документацією та фактичну площу, яка використовується; категорію земель та склад угідь; цільове призначення та фактичний стан використання (освоєння) земельної ділянки; наявність документів, які посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; обставини порушення земельного законодавства; суть порушення з посиланням на акти чинного законодавства, вимоги яких порушені (пп. 5.4 Порядку).
З аналізу вказаних норм законодавства випливає, що відшкодування шкоди у разі самовільного зайняття земельної ділянки здійснюється у розмірі, визначеному Методикою, у разі встановлення самого факту завдання шкоди, порушення цивільного права чи інтересу власника землі, вини порушника та причинного зв'язку, між шкодою та діями порушника.
У позовній заяві та акті обстеження земельної ділянки не зазначено, яку шкоду заподіяно відповідачем, у чому вона полягає. В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про нанесення шкоди: ні в якості реальних збитків, ні у якості упущеної вигоди. До того ж, ні прокурором, ні позивачем не надано доказів, що позивач міг би реально отримати будь-які доходи від використання земельних ділянок під так званими проектними дорогами, що ним вчинялись будь-які дії для отримання таких доходів, зокрема щодо укладення договору оренди на ці земельні ділянки з будь-якою особою.
В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Зважаючи на наведене вище, в його сукупності та виходячи з принципів законності, розумності і справедливості, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а тому в позові з підстав у ньому викладених слід відмовити з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 87, 115 Господарського процесуального кодексу України, -
В позові Могилів-Подільського міжрайпрокурора в інтересах держави в особі Могилів-Подільської районної державної адміністрації про зобов'язання відповідача - дочірнє підприємство «Нафком-Агро»в особі генерального директора Нечипорука Володимира Миколайовича повернути Могилів-Подільській районній державній адміністрації самовільно зайняті земельні ділянки під проектними дрогами площею 15,36 га із земель сільськогосподарського призначення на території Грушанської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області та привести земельну ділянку у придатний для використання стан. Стягнення з відповідача на користь державного бюджету Могилів-Подільського району 17 604,96 грн. в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної самовільним використанням земельної ділянки відмовити.
Повне рішення складено 06.12.2011р.
Суддя В. Матвійчук
віддрук. прим.:
1 - до справи
< Дата >