21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
06 грудня 2011 р. Справа 13/180/2011/5003
Господарський суд Вінницької області в складі
головуючого судді Тісецького С.С.,
при секретарі судового засідання Поцалюк Н.В.,
розглянувши в приміщенні суду справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Кушнер" в особі Філії "Кушнер-Оболонь 2" ТОВ "Кушнер" (код ЄДРПОУ 33945736, 09108, вул. 1-ша Радгоспна, 5, м. Біла Церква, Київська область)
до: товариства з обмеженою відповідльністю "Компанія "Агропродсервіс" (код ЄДРПОУ 30087211, 22500, вул. Леніна, 22, м. Липовець, Липовецький район, Вінницька область)
про стягнення заборгованості по сплаті боргу за поставлену продукцію, 2926,19 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1., - за довіреністю
від відповідача: не з'явився
07.11.2011 р. до господарського суду Вінницької області за підсудністю надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Кушнер" в особі Філії "Кушнер-Оболонь 2" ТОВ "Кушнер" до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агропродсервіс" про стягнення 2926,19 грн. заборгованості, що включає в себе: 2387,99 грн. - основної суми боргу; 418,81 грн. - пені та 119,39 грн. - 5 % штрафу від суми боргу.
Ухвалою суду від 08.11.2011 р. прийнято до провадження вказаний позов з присвоєнням справі № 13/180/2011/5003 та з призначенням до слухання на 22.11.2011 р., однак в зв'язку з неявкою представника відповідача та неподання ним витребуваних доказів, судове засідання було відкладено на 06.12.2011 року. Також ухвалою суду від 08.11.2011 року було відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Кушнер" в особі Філії "Кушнер-Оболонь 2" ТОВ "Кушнер" в задоволенні заяви про забезпечення позову.
На визначену дату з'явився представник позивача.
Відповідач правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, місце та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 30.11.2011 р. вх. № 6811.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Оскільки відповідачем відзив на позовну заяву і витребувані судом документи ним не подано, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, водночас подавши заяву про зменшення позовних вимог з проханням стягнути 2689,91 грн. заборгованості, в тому числі: 2387,99 грн. - основного боргу; 182,53 грн. - пені та 119,39 грн. - 5 % штрафу від суми боргу.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував:
14.05.2009 р. між ТОВ "Кушнер" в особі Філії "Кушнер-Оболонь 2" ТОВ "Кушнер" (продавець) та ТОВ "Компанія "Агропродсервіс" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу продукції № 4174, відповідно до умов якого продавець зобов'язався продавати продукцію покупцю згідно замовлення, яке подається покупцем будь-яким чином (письмово, через торгового представника, телефоном, факсом, ел. поштою), а покупець зобов'язується своєчасно прийняти цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного договору та повертати тару в строк та на умовах передбачених цим договором (п.1.1).
Відповідно до п.п. 1.3, 1.4, 1.5 договору, продукція доставляється централізовано транспортом "Продавця" або, за бажанням "Покупця", шляхом самовивозу зі складу "Продавця". Місце доставки продукції узгоджується сторонами при прийнятті замовлення. Прийняття "Покупцем" продукції вважається підтвердженням узгодження кількості, ціни та асортименту продукції. Підтвердженням факту узгодження умов доставки продукції є підписана сторонами товарно-транспортна накладна. Після підписання сторонами ТТН, претензії щодо кількості та якості (крім прихованих недоліків) продукції "Продавцем" не розглядаються. При централізованій доставці продукції "Покупець" (або довірена особа "Покупця") приймає фактичну її кількість від водія-експедитора, який здійснює її доставку, ставить круглу печатку (у випадку наявності) на товарно-транспортній накладній (ТТН), підпис та прізвище відповідальної особи своєї організації та пише на ній назву організації. У разі відсутності на місці прийому продукції круглої печатки, "Покупець" має право отримати продукцію при умові передачі водію-експедитору, який здійснює її доставку, належним чином оформленої довіреності з обов'язковою наявністю круглої печатки "Покупця". Договір вступає в дію з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020 року. Якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін письмово не повідомить про своє бажання розірвати цей Договір або між сторонами не буде укладений новий Договір, останній вважається кожен раз продовженим на наступний календарний рік і на тих самих умовах. В частині зобов'язання "Покупця" щодо оплати продукції та повернення (або відшкодування вартості) зворотної тари, цей Договір діє до моменту повного виконання зазначених зобов'язань.
Продукція відпускається "Продавцем" за вільновідпускними цінами, які зазначаються в товарно-транспортних накладних. У випадку централізованої доставки продукції, доставка продукції "Покупцю" та повернення тари від "Покупця" здійснюється за рахунок Продавця". Відвантаження продукції проводиться на підставі попередньої оплати, після зарахування коштів на розрахунковий рахунок "Продавця". Відвантаження продукції без попередньої оплати проводиться тільки при наданні відстрочки платежу. При відвантаженні продукції без попередньої оплати "Покупець" зобов'язується у термін - 7 календарних днів повністю оплатити всю отриману продукцію (п.п. 3.1, 3.2).
У п.п. 4.1, 4.2 договору сторони погодили, що продукція відпускається "Продавцем" за вільновідпускними цінами. Ціна на окрему партію продукції вказується "Продавцем" в товарно-транспортних накладних, яку "Покупець" повинен розглядати як оферту з боку "Продавця". Факт прийому "Покупцем" від "Продавця" (або водія-експедитора) продукції означає згоду "Покупця" з запропонованою ціною, сумою транспортних витрат та асортиментом продукції.
Позивачем на виконання своїх договірних зобов'язань було здійснено поставку, а відповідачем прийнято товар згідно видаткових накладних: № ВН-Ф30796 від 09.09.2010 року на суму 1851,17 грн. та № ВН-Ф30797 від 09.09.2010 року на суму 1486,82 грн..
Відповідач свої зобов'язання по договору виконав частково, а саме здійснивши оплату за отриманий товар в розмірі 950,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 117 від 01.11.2010 р., реєстром документів "Чек" за період з 14.09.2010 р. та 28.10.2011 р. та фіскальними чеками про часткову оплату.
Таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем станом час звернення з позовом до суду склала 2387,99 грн..
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дії позивача по здійсненню продажу товару та дії відповідача по його прийняттю за визначеною ціною й здійснення часткового розрахунку свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.
В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Таким чином суд приходить до висновку що у відповідача виникло зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар по договору купівлі-продажу продукції № 4174 від 14.05.2009 року.
Відповідачем доказів виконання зобов'язань та сплати суми боргу надано не було.
В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Аналізуючи викладені обставини та керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача 2387,99 грн. - суми основного боргу.
Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 182,53 грн. - пені та 119,39 грн. - 5 % штрафу від суми боргу згідно заяви про зменшення позовних вимог за результатами чого суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст. 232 ГК України).
Як вбачається із заяви позивача про зменшення позовних вимог, останнім нараховано пеню за період з 02.11.2010 р. по 02.05.2011 р..
Разом з тим, з огляду на положення ч.6 ст. 232 ГК України та п. 3.2 договору пеню слід рахувати з моменту коли зобов'язання мало бути виконано, а саме з 16.09.2010 р. по 16.03.2011 р..
Таким чином, вимога позивача про стягнення 182,53 грн. - пені за період з 16.09.2010 р. по 16.03.2011 р. та 5% штрафу від суми боргу у розмірі 119,39 грн., підлягає задоволенню, так як вказана вимога, передбачена сторонами п. 5.1 договору, де вказано, що у випадку прострочення терміну розрахунків за відвантажену продукцію, "Покупець" сплачує на користь "Продавця" пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла в період прострочення) від вартості неоплаченої продукції за кожен календарний день прострочення платежу за відвантажену продукцію та штраф у розмірі 5 % від вартості невчасно оплаченої продукції.
Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -
1.Позов задоволити.
2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агропродсервіс" (код ЄДРПОУ 30087211, 22500, вул. Леніна, 22, м. Липовець, Липовецький район, Вінницька область) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кушнер" в особі Філії "Кушнер-Оболонь 2" ТОВ "Кушнер" (код ЄДРПОУ 33945736, 09108, вул. 1-ша Радгоспна, 5, м. Біла Церква, Київська область) 2387,99 грн. - основної суми боргу; 182,53 грн. - пені; 119,39 грн. - 5 % штрафу від суми боргу; 93,76 - витрат на державне мито та 216,94 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Тісецький С.С.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 07 грудня 2011 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (вул.Леніна,22, м.Липовець, Липовецький район, Вінницька область, 22500)