21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
01 грудня 2011 р. Справа 7/173/2011/5003
за позовом: Приватного підприємства "Сніжинка", м. Вінниця < адреса позивача >
до: Військової частини А2656 Міністерства оборони України, м. Вінниця
за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області
про стягнення 90 016,65 грн.
Головуючий суддя Банасько О.О.
Cекретар судового засідання Ольхова Т.О.
Представники:
позивача: Гавришко М.В. - директор ПП "Сніжинка", паспорт серія НОМЕР_1 виданий 24.10.2001 року.
ОСОБА_1. - адвокат, посвідчення № 625.
відповідача: ОСОБА_2. - паспорт серія НОМЕР_2 виданий 21.03.1996 року, довіреність № 3179 від 01.12.2011 року.
третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області: ОСОБА_3. - провідний спеціаліст юридичного відділу, довіреність № 15-40/61 від 19.10.2010 року.
10.11.2011 року до господарського суду Вінницької області Приватним підприємством "Сніжинка", м. Вінниця заявлено позов до Військової частини А 2656 Міністерства оборони України, м. Вінниця про стягнення боргу в сумі 90 016,65 грн..
Ухвалою від 10.11.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/173/2011/5003 та призначено до розгляду на 23.11.2011 року.
23.11.2011 року через канцелярію суду представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог в зв'язку з частковим погашенням суми боргу в зв'язку з чим останній просить суд стягнути з відповідача 36 675,55 грн..
Вказана заява судом до розгляду не приймається, як така що суперечить приписам ст.22 ГПК України, оскільки проведення розрахунку відповідачем після порушення провадження у справі, на чому наголошено в заяві про зменшення розміру позовних вимог, є підставою для припинення провадження у справі у відповідній частині згідно приписів п.11 ч.1 ст.80 ГПК України.
Ухвалою суду від 23.11.2011 року в зв'язку з залученням до участі в розгляді справи в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області та необхідністю витребування доказів необхідних для вирішення даного спору розгляд справи відкладено до 01.12.2011 року.
Під час судового розгляду справи не застосовуються технічні засоби звукозапису в зв'язку з тим, що сторонами не заявлено клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
06.01.2011 року між Військовою частиною А2656 (Замовник) та Приватним підприємством "Сніжинка" (Виконавець) укладено договір № 1 на прання білизни та килимів, хімічну чистку одягу підприємства та організацій.
Відповідно п.1.1 Договору Замовник замовляє, а Виконавець повинен виконати своїми силами та засобами послуги по пранню білизни.
Згідно п. 1.2 Договору строки виконання робіт встановлюються в залежності від кількості, а саме:
- до 500 кг. становить від 1 до 5 днів;
- від 500 кг. до 1 000 кг. становить від 5 до 10 днів;
- від 1 000 кг. і більше становить від 10 до 14 днів.
Ціни на виконання послуг встановлюються в узгоджених сторонами тарифах (п.3.1 Договору).
Вартість договору складає 7,30 (сім гривень тридцять копійок) за 1 кг. білизни (п.3.3 Договору).
Відповідно п.5.1 Договору місце прийняття замовлень та видачі замовлень - м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 21, військова частина А2656.
Прийняття та видача замовлень проводиться з представниками Замовника та Виконавця з поштучним переліком, зауваженнями та переглядом стану білизни, встановлюється ступінь зносу. Вартість прийнятих виробів установлюється за погодженням з замовником або на підставі підтверджуючих документів і зазначається разом із відсотком зносу в договору-квитанції (п.5.3 Договору).
Виконавець проводить прийняття та видачу замовлень тільки за штампом Замовника. Без штампу Замовника прийняття та видача замовлень не проводиться (п.5.4 Договору).
Згідно п.5.5 Договору прийняття замовлень оформляється квитанцією-договором в установленій формі, в які вказується асортимент, кількість, вага та всі недоліки на момент прийняття.
Відповідно п. 6.1 Договору розрахунки за виконання послуг виконуються не пізніше 3-5 банківських днів.
Виконавець несе повну відповідальність за якість виконаних робіт. Якщо при поверненні речей Замовник виявить неналежним чином виконану роботу, то він має право стягнути з Виконавця штраф у розмірі 2% від вартості неякісно виконаних робіт. Виконавець при наявності недоліків усуває їх за свій рахунок в термін не більше 5 днів (п. 8.1 Договору).
Як вбачається із матеріалів справи на виконання умов договору про надання послуг від 06.01.2011 року позивач здійснив комплекс робіт по пранню білизни та килимів, хімічної чистки одягу підприємства та організацій в період з 06.01.2011 року по 31.10.20111 року, що підтверджується актами виконаних робіт, а саме: актом від 06.01.2011 року на суму 3 000,30 грн.; актом від 14.01.2011 року на суму 3 036,80 грн.; актом від 21.01.2011 року на суму 2 518,50 грн.; актом від 28.01.2011 року на суму 2 898,10 грн.; актом від 04.02.2011 року на суму 2 795,90 грн.; актом від 11.02.2011 року на суму 2 920,00 грн.; актом від 11.02.2011 року на суму 73,00 грн.; актом від 18.02.2011 року на суму 2649,90 грн.; актом від 25.02.2011 року на суму 3 394,50 грн.; актом від 04.03.2011 року на суму 2 711,95 грн.; актом від 11.03.2011 року на суму 3 080,60 грн.; актом від 18.03.2011 року на суму 2 941,90 грн.; актом від 25.03.2011 року на суму 2 788,60 грн.; актом від 01.04.2011 року на суму 2 810,50 грн.; актом від 08.04.2011 року на суму 989,80 грн.; актом від 15.04.2011 року на суму 1 646,50 грн.; актом від 15.04.2011 року на суму 113,15 грн.; актом від 21.04.2011 року на суму 2 963,80 грн.; актом від 29.04.2011 року на суму 3 358,00 грн.; актом від 06.05.2011 року на суму 1 781,20 грн.; актом від 13.05.2011 року на суму 1 788,50 грн.; актом від 20.05.2011 року на суму 1 825,00 грн.; актом від 27.05.2011 року на суму 1 321,00 грн.; актом від 03.06.2011 року на суму 1 817,71 грн.; актом від 10.06.2011 року на суму 1 489,20 грн.; актом від 17.06.2011 року на суму 1 857,85 грн.; актом від 24.06.2011 року на суму 1 788,50 грн.; актом від 04.07.2011 року на суму 1 825,00 грн.; актом від 08.07.2011 року на суму 1 825,00 грн.; актом від 15.07.2011 року на суму 1 700,90 грн.; актом від 22.07.2011 року на суму 2 044,00 грн.; актом від 29.07.2011 року на суму 1 241,00 грн.; актом від 05.08.2011 року на суму 1 846,90 грн.; актом від 12.08.2011 року на суму 1 752,00 грн.; актом від 19.08.2011 року на суму 1 898,50 грн.; актом від 26.08.2011 року на суму 1 927,20 грн.; актом від 02.09.2011 року на суму 949,00 грн.; актом від 09.09.2011 року на суму 1 321,30 грн.; актом від 16.09.2011 року на суму 1 146,10 грн.; актом від 23.09.2011 року на суму 1 839,60 грн.; актом від 30.09.2011 року на суму 1 934,50 грн.; актом від 07.10.2011 року на суму 876,00 грн.; актом від 14.10.2011 року на суму 2 263,00 грн.; актом від 22.10.2011 року на суму 1 978,30 грн.; актом від 31.10.2011 року на суму 1 357,80 грн. (а.с.13 - 35, т.1).
Таким чином позивачем надано відповідачу послуги по пранню білизни на загальну суму 90 016,65 грн..
Факт надання послуг на вказану суму окрім актів про виконання робіт підтверджується рахунками-фактурами та квитанціями-договорами (форма № ПО-01-1) тощо.
За твердженням позивача відповідач за надані послуги відповідно до договору розрахунку не здійснив.
25.07.2011 року відповідачу була надіслана претензія з вимогою погашення заборгованості за надані послуги (а.с.10, т.1).
У відповіді на претензію від 29.07.2011 року № 2056 відповідач не заперечував щодо наявності боргу та вказував на неможливість проведення розрахунку по причині накладення арешту на рахунки установи.
Як встановлено судом наявність боргу відповідача в розмірі 90 016,65 грн. підтверджується актом звірки взаєморозрахунків з відповідачем станом на 01.11.2011 року (а.с.12, т.1).
Також судом встановлено, що 02.11.2011 року відповідачем частково проведено розрахунок в сумі 29 232,85 грн., а 21.11.2011 року 29919,05 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками.
Проведення розрахунків з порушенням обумовлених строків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.
На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.
Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як встановлено судом і про що вказувалось раніше, відповідачем перераховано позивачу 02.11.2011 року 29 232,85 грн., а 21.11.2011 року 29919,05 грн..
Співставлення дати подачі позовної заяви до відділення зв'язку із сумою заборгованості відповідача приводить суд до переконливого висновку про те, що позов в частині стягнення 29 232,85 грн. заявлено позивачем безпідставно, оскільки вказана сума заборгованості вже була погашена відповідачем на момент звернення з даною позовною заявою до суду.
Разом з тим, суд зазначає, що частину боргу в сумі 29 919,05 грн. відповідачем було погашено після порушення провадження у даній справі, а саме 21.11.2011 року.
Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення заборгованості в сумі 29 919,05 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 11 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткової відмови в стягненні боргу та припинення провадження у справі.
При прийнятті рішення судом враховано, що кошторисом відповідача на 2011 рік передбачено наявність грошових коштів на оплату послуг в сумі 196000,00 грн. (код - 1134).
Витрати на сплату судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
При розподілі судового збору суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.
01.12.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 49, п.11 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Військової частини А2656 Міністерства оборони України, вул. Червоноармійська, 21, м. Вінниця, 21007 (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 07937980) на користь Приватного підприємства "Сніжинка", вул. Едельштейна, 6, м. Вінниця, 21050 (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 23109604) - 30 864 грн. 75 коп. - заборгованості, 1 215 грн. 68 коп. відшкодування витрати на судовий збір.
3. В стягненні з Військової частини А2656 Міністерства оборони України, вул. Червоноармійська, 21, м. Вінниця, 21007 (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 07937980) на користь Приватного підприємства "Сніжинка", вул. Едельштейна, 6, м. Вінниця, 21050 (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 23109604) - 29 232 грн. 85 коп. заборгованості - відмовити.
4. Провадження у справі в частині стягнення 29 919 грн. 05 коп. заборгованості припинити відповідно до п.11 ч.1 ст.80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмета спору.
5. Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Суддя Банасько О.О.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 06 грудня 2011 р.
віддрук.1 прим.:
1 - до справи.