05.10.2006 Справа № А37/145
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузнецової І.Л.,
суддів: Швець В.В. (доповідач), Чимбар Л.О.
при секретарі судового засідання:Ткаченко А.О.
за участю представників:
від позивача: Богданов О.І., довіреність №29/0/25-06 від 06.05.06, представник;
від відповідача: Братусь В.А., довіреність №4910/9/10/026 від 22.02.06, головний
державний податковий інспектор;
від відповідача: Духневич Т.С., довіреність №32212/9/10/023 від 24.11.05, державний податковий інспектор юридичного відділу;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська;
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 29 червня 2006 року;
у справі №A37/145;
за позовом Закритого акціонерного товариства “Оболонь», місто Київ;
до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська;
про визнання недійсним податкового повідомлення від 14 березня 2006 року №0000262300/9.
Позивач, Закрите акціонерне товариство “Оболонь», звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 14 березня 2006 року №0000262300/0, яким нарахований податок на додану вартість та штрафні санкції прийнятого Відповідачем державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що платник податку може зменшувати на суму податкового кредиту виключно в межах звітного періоду.
Постановою господарського суду у справі №А37/145 від 29 червня 2006 року (суддя Кеся Н.Б.) позовні вимоги задоволені повністю.
Приймаючи спірну постанову господарський суд виходив з наступного:
При винесені спірного рішення господарський суд вважає, що Закон не ототожнює момент складання податкової накладної з її отриманням покупцем товару (робіт, послуг). Зокрема, складання податкової накладної пов'язується з моментом виникнення податкового зобов'язання у продавця, а передача податкової накладної з вимогою покупця.
Відповідач не погодившись з постановою господарського суду подав апеляційну скаргу.
Вважає, що вона винесена з порушенням закону.
Господарський суд при винесенні постанови неправильно застосував норми матеріального права.
Відповідач просить спірну постанову скасувати та у позовних вимогах відмовити посилаючись на наступне:
Господарським судом Дніпропетровської області проігноровано підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) та основних засобів в межах господарської діяльності підприємства.
В порушення вищевказаної норми ЗAT “Оболонь» до складу податкового кредиту звітних періодів (квітень-грудень 2004 року, січень-вересень 2005 року) неправомірно включені суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку не у звітних періодах (травень - грудень 2004 року, січень-жовтень 2005 року) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) на суму 24676 гривень.
Тобто, зменшувати податкове зобов'язання звітного періоду на суму податкового кредиту звітного періоду платник податку має право, але виключно у звітному періоді і податковий кредит повинен складатися із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку саме у звітному періоді.
На апеляційну скаргу Позивач надав заперечення у якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і необгрунтовані, тому просить постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити.
Постанову місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:
Господарським судом встановлено, що відповідно до акту перевірки ЗАТ “Оболонь» до складу податкового кредиту звітних періодів (квітень-грудень 2004 року, січень-вересень 2005 року) включені суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані платником податку не у звітних періодах (травень-грудень 2004 року, січень-жовтень 2005 року) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) на суму 24676 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги Господарський суд послався на підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» з якого вбачається, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду з якого вбачається, що вказана норма чітко встановлює, що правом і підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту для платника є не дата виписки, а дата фактичного отримання податкової накладної.
Оскільки право платника на податковий кредит не обмежено рамками виключно звітного періоду, в якому була виписана податкова накладна, то таке право поширюється також на звітній період, в якому така податкова накладна була отримана.
Крім того, відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищевказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Враховуючи вищевикладене судова колегія робить висновок, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Вказаною нормою чітко визначено, що не підлягають включенню до податкового кредиту, а при включенні - нараховуються фінансові санкції, лише суми податку, які не підтверджені податковими накладними В усіх інших випадках при наявності податкових накладних суми податку підлягають віднесенню до податкового кредиту незалежно від звітного періоду.
При винесені спірного рішення судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що Закон не ототожнює момент складання податкової накладної з її отриманням покупцем товару (робіт, послуг).
Складання податкової накладної пов'язується з моментом виникнення податкового зобов'язання у продавця, а передача податкової накладної з вимогою покупця.
З урахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 167, 200, 205, 206 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська, залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 29 червня 2006 року у справі №A37/145, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л. Кузнецова
Судді В.В. Швець
Л.О. Чимбар