73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
"19" жовтня 2006 р. Справа № 13/295-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., у відкритому судовому засіданні розглянувши справу
за позовом Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген-сервіс"
до Херсонського міжгосподарського колективного шляхо-будівного підприємства
за участі представників сторін:
від позивача -Матросов О.О. (представник за дорученням),
від відповідача -Деменко М.І., Подрез О.О. (представники за дорученнями),
про стягнення з урахуванням здійснених позивачем уточнень 10240358,20 грн. основної заборгованості та 70649,20 грн. пені,
Відповідно до тексту позовної заяви та заяв про уточнення позовних вимог заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на факті невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 102-2004/УКР від 10 квітня 2004 року та додаткової угоди № 1 до нього від 13 жовтня 2004 року щодо своєчасного розрахунку за придбану техніку, у зв'язку з чим він просить стягнути з відповідача зазначені вище суми.
Відповідачем зазначені вимоги не визнаються з посиланням на неправомірність нарахування пені у зв'язку зі сплинністю строку позовної давності, а також нікчемністю самого договору, оскільки укладаючи договір директор підприємства діяв з перевищенням статутних повноважень, так як за пунктом 8.26. Статуту підприємства він мав право укладати договір лише на суму, що не перевищую 50% розміру статутного фонду, а тому, на думку позивача договір не відповідає підпункту 2 пункту 2 статті 207 ЦК України.
Розгляд справи розпочато 17 серпня з відкладенням до 5 вересня, оголошенням перерви до 11 вересня та відкладенням до 19 жовтня поточного року. Крім того, строк вирішення спору судом відповідною ухвалою було продовжено на 3-й місяць. За результатами розгляду справи в судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина.
З матеріалів справи слідує, що 10 квітня 2004 року між сторонами укладено договір № 102-2004/УКР (а.с. 8-10), відповідно до умов якого позивач зобов'язався реалізувати відповідачу змішувальну машину RX4500 та машину для розігріву дорожнього покриття НМ4500, а останній, в свою чергу, зобов'язався сплатити їх вартість в розмірі 12 206 930 грн. За змістом пункту 6.2. договору відповідач зобов'язався здійснити оплату товару наступним чином: 1-й платіж в розмірі 1600000 грн. -протягом 10 днів після підписання договору, 2-й платіж в розмірі 1600000 грн. -після надходження товару в м. Київ, іншу суму в розмірі 9567819 грн. -протягом 3-х кварталів в рівних частинах, тобто по 3189273 грн. Перший з трьох квартальних платежів проводиться на 91-й календарний день з моменту внесення 2-го платежу, кожний наступний платіж -на 91-й календарний день від попереднього планового платежу.
На виконання умов договору позивач за видатковою накладною № РН-00153 від 23 квітня 2004 року (а.с. 14) поставив відповідачу, через його представника, який діяв за довіреністю серії ЯЗХ № 945243 (а.с. 15) вказану вище техніку загальною вартістю 12206930 грн.
В подальшому 13 жовтня 2004 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до вказаного вище договору (а.с.11-12), за змістом якої слідує, що станом на 23 квітня 2004 року відповідачем проведено авансовий платіж в розмірі 1600000 грн., станом на 18 серпня 2004 року -700000 грн., у зв'язку з чим сума, що залишилася несплаченою, в розмірі 9906930 грн. сплачується у вигляді 4-х поквартальних платежів з урахуванням 7% річної ставки, а саме: до 30 листопада 2004 року -2650103,78 грн., до 1 березня 2005 року -2606760,96 грн., до 31 травня 2005 року -2563418,14 грн., до 30 серпня 2005 року -2520075,32 грн., а всього 10340358,20 грн.
Не дивлячись на взяті на себе зобов'язання відповідач умови договору в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим за обліковими даними позивача заборгував 10240358,20 грн.
Відповідно до пункту 10.2. договору сторони погодили у випадку несвоєчасної сплати відповідачем вартості товару за визначеними строками нарахування пені в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більше 5% від вартості договору. З урахуванням положень статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» позивач нарахував пеню в розмірі 476692,64 грн. з обрахунку сум за третім та четвертим платежами за період з 1 червня 2005 року по 1 грудня 2005 року, проте до сплати заявлено ним лише 70649,20 грн., оскільки різниця ним зарахована як сплачена від оплаченої відповідачем суми за договором.
Позивачем також на підставі положень статті 625 ЦК України нараховані 3% річних за період з 1 грудня 2004 року по 1 червня 2006 року в сумі 343956,56 грн.
В той же час, після уточнення позовних вимог позивач цю суму до стягнення не заявляє, посилаючись на статтю 534 ЦК України. Зокрема, за її змістом у разі недостатності суми поведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ці сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
З матеріалів справи вбачається, що за первісними позовними вимогами позивачем заявлено до стягнення 10240358,20 грн. основної заборгованості, 476692,64 грн. -пені та 343956,56 грн. -річних. Згодом за заявою від 2 серпня цього року (а.с. 31-32) позивачем зменшено суму стягнення до 10511007,40 грн., яка складається з: 10240358,20 грн. основної заборгованості та 270649,20 грн. пені. Таке зменшення позивач обґрунтував частковою сплатою відповідачем 550000 грн. 12.07.2006 р., 26.07.2006 р. та 02.08.2006 р., які ним на підставі статті 534 ЦК України зараховані як погашення річних в сумі 343956,56 грн. та пені в сумі 206043,44 грн. В подальшому за заявою про уточнення позовних вимог від 19 жовтня цього року позивач з аналогічних підстав у зв'язку зі сплатою відповідачем ще 200000 грн. 07.08.2006 р. та 16.08.2006 р., зарахувавши цю суму в погашення пені, зменшив суму стягнення до 10311007,40 грн., а саме: 10240358,20 грн. основаної заборгованості та 70649,20 грн. пені.
Нарахування пені в розмірі заявленої до стягнення суми узгоджується з положеннями статті 230 Господарського кодексу України, відповідно до якої штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. За змістом частини 6 статті 232 того ж Кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем зазначеної заборгованості та пені суперечить вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим порушені права позивача на підставі статті 20 ГК України підлягають судовому захисту шляхом задоволення позовних вимог.
Крім викладеного слід зазначити, що заперечення відповідача до уваги судом не приймаються, оскільки вони спростовуються викладеними вище обставинами. Також слід зазначити, що посилання відповідача на нікчемність укладеного між сторонами правочину за пунктом 2 статті 207 та пунктом 2 статті 215 Цивільного кодексу України є помилковим, оскільки згідно до частини 2 статті 215 недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. При цьому в якості підстави недійсності відповідач вказує на положення частини 2 статті 207 того ж Кодексу, яка визначає лише, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Однак, ці норми не вказують на недійсність такого правочину у випадку недодержання цих вимог, а тому відсутні підстави для ствердження про недійсність укладеного між сторонами договору № 102-2004/УКР.
Оскільки позовні вимоги задоволенні судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Херсонського міжгосподарського колективного шляхо-будівного підприємства (розташованого за адресою: м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 132-А; розрахунковий рахунок 26003001013491 в Херсонській філії АБ “Укоопспілка», МФО 352736, код 03582066) на користь Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом «Віртген-сервіс» (розташованого за адресою: м. Київ, вул. Охтирська, 8; розрахунковий рахунок 26005301301307 у філії «Старокиївське відділення Промінвестбанку в м. Києві», МФО 322227) -10240358,20 грн. основної заборгованості, 70649,20 грн. пені, 25500 грн. компенсації по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Дата підпису рішення -20 жовтня 2006 року
Суддя М.К. Закурін