10.10.2006 Справа № А23/44
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Кузнецової І.Л.
суддів: Чимбар Л.О. - доповідач, Швець В.В.
при секретарі судового засідання: Гайдук Ю.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Шкуренко М.А.,
від відповідача: Обертович М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.06р.
у справі № А23/44
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Омега-В.С.», м. Дніпропетровськ
до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.06р. у справі №А23/44 (суддя-Добродняк І.Ю.) позов ТОВ “Омега-В.С.» задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська №0000062302/0 від 27.01.2006р. З Державного бюджету України на користь ТОВ »Омега-В.С.» стягнуто 3,40грн. судового збору.
Не погодившись з постановою суду , відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, позивачу відмовити в задоволенні позовних вимог.
У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що ТОВ »Омега-В.С.» до складу податкового кредиту включено у вересні 2004 р. та січні 2005р. ПДВ на імпорт, який обчислений з митної вартості товарів, тоді як до складу податкового кредиту необхідно віднести ПДВ з фактурної вартості товарів; підприємством не було використано у господарській діяльності частину ПДВ, яке у вересні 2004 р. та січні 2005р. включено до складу податкового кредиту, тобто надмірна сплата податку на додану вартість до бюджету, по придбаному товару, не відбулася, а отже підприємство не має права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
У запереченні позивач вважає постанову суду обґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову господарського суду без змін, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Працівниками ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ “Омега-В.С.» дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004 року по 30.09.2005 року.
За результатами перевірки був складений акт від 26.01.2006р. № 000055, яким встановлено, що в порушення п. 1.8 ст. 1, пп. пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем до складу податкового кредиту включений податок на додану вартість на імпорт, обчислений з митної вартості товарів, тоді як до складу валових витрат позивачем відносилась фактурна вартість товарів, яка є нижчою митної, що призвело до завищення податкового кредиту в сумі 99345,33 грн, у вересні 2004 року та січні 2005 року.
На підставі акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення №0000062302/0 від 27.01.2006р., яким позивачу було визначено податкове зобов»язання по податку на додану вартість в розмірі 149018 грн., а саме: основний платіж 99345,33 та 49672,67 грн. -штрафні санкції.
21.02.2006р. ТОВ “Омега-В.С." звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання нечинним вказаного податкового повідомлення -рішення.
Постановою господарського суду позов задоволено.
Апеляційний господарський суд вважає постанову суду першої інстанції правильною та обгрунтованою з наступних підстав.
Перевіркою встановлено, що загальна митна вартість товару, імпортованого позивачем у вересні 2004р., становила 1626291,41 грн., а загальна фактурна вартість відвантаженого товару -1285461,64грн. Загальна митна вартість товару, імпортованого позивачем у січні 2005р., становила 729734,76 грн., а загальна фактурна вартість відвантаженого товару - 573837,87грн.
Позивач, виходячи з митної вартості товару, сплатив на рахунок Дніпропетровської митниці суму ПДВ у розмірі 325258,28грн. та 145946,95грн. у вересні 2004 р. та січні 2005р. відповідно та відніс зазначені суми до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за вересень 2004 р. та січень 2005р. відповідно (рядок 12.1, «ПДВ, сплачений митним органам»).
До складу валових витрат позивачем було віднесено суму від придбання у нерезидента товарів у розмірі 1285461,64грн. у вересні 2004 р. та 573837,87грн. у січні 2005р., тобто виходячи з фактурної вартості імпортованого товару.
На думку фахівців ДПІ, по операціях з придбання товарів до складу податкового кредиту відноситься та частка ПДВ, сплаченого на митниці, яка відповідає вартості товару, що відноситься до складу валових витрат, і тому позивач мав віднести до складу податкового кредиту з ПДВ за вересень 2004р. 325258,28 грн. замість 257092,33грн., за січень 2005р. -145946,95грн. замість 371859,9 грн.
Однак такий висновок ДПІ господарським судом обгрунтовано визнано помилковим по наступним підставам.
Згідно з п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.
Відповідно до п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.
Підпунктом 7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону «Про ПДВ» визначено, що для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з п.п. 7.3.6 цієї статті.
Згідно з п.п.7.2.7 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.
Копії вантажних митних декларацій, надані позивачем у матеріали справи, свідчать про сплату позивачем податкових зобов'язань на підставі даних вантажних митних декларацій, поданих до митного органу.
Законами України від 25.03.2005 р. N 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів", від 03.06.2005 р. N 2642-IV "Про внесення змін до деяких законів України" та від 07.07.2005 р. N 2771-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законів України" змінено редакцію пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким регламентується порядок бюджетного відшкодування.
Бюджетному відшкодуванню відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Платник податку при придбанні на митній території України товарів (послуг) оплачує постачальнику платнику ПДВ вартість таких товарів (послуг), збільшену на суму податку на додану вартість, а при імпортуванні товарів, у тому числі при їх ввезенні з метою внесення до статутного фонду, - органам, які здійснюють контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету за імпортні товари.
Зважаючи на викладене, платник податку може врахувати суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, які фактично сплачені отримувачем товарів (послуг) у такому ж податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), включаючи й суми податку, які фактично були сплачені у такому ж попередньому податковому періоді при ввезенні на митну територію України товарів (супутніх послуг).
Стосовно посилань відповідача на порушення позивачем пп.7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, треба зазначити, що ні акт перевірки, ні матеріали справи не містять будь-яких доказів придбання підприємством товарів, не призначених для використання у господарській діяльності, вартість яких не підлягає віднесенню до складу валових витрат, та включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у зв'язку з таким придбанням.
Щодо посилань на порушення позивачем ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість», то за наслідками перевірки відповідачем підтверджено суми податкових зобов'язань, зазначених підприємством у податкових деклараціях з ПДВ за вересень 2004 р. та січень 2005р.
Колегія суддів вважає, що постанова господарського суду Дніпропетровської області винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд -
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.06р. у справі № А23/4 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л.Кузнецова
Судді: Л.О.Чимбар
В.В.Швець