12.10.2006 Справа № А37/85
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузнецової І.Л.,
суддів: Швець В.В. (доповідач), Чимбар Л.О.
при секретарі судового засідання: Гайдук Ю.А.
за участю представників:
відповідач: Хотиненко В.С., довіреність №25650/Х/10 від 12.12.05, старший держподатінспектор;
позивач у судове засідання не з"явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
підприємства “Спецполімертехнологія», місто Кривий Ріг, Дніпропетровської області;
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2006 року;
у справі №A37/85;
за позовом приватного підприємства “Спецполімертехнологія», місто Кривий Ріг, Дніпропетровської області;
до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі, Дніпропетровської області;
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 31 серпня 2005 року 308№0001612301/0/14561/10/231.
Позивач, Приватне підприємство “Спецполімертехнологія», звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення 308№0001612301/0/14561/10/231 від 31 серпня 2005 року, яким Позивачу донарахований податок на додану вартість в сумі 95738 гривень та штрафні санкції в сумі 47869 гривень прийнятого Відповідачем Північною міжрайонною Державною податковою інспекцією у місті Кривому Розі.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Позивач як платник податку на додану вартість було правомірно віднесені до податкового кредиту суми, що підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до законодавства України.
Ні Законом України, “Про податок на додану вартість», ні наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 “Про затвердження форми податкової накладної» не передбачений обов'язок підприємства та процедура встановлення підприємством факту реєстрації свого контрагента постачальника.
Постановою господарського суду у справі №А37/85 від 18 травня 2006 року (суддя Кеся Н.Б.) у позовних вимогах відмовлено повністю.
Приймаючи спірну постанову господарський суд виходив з наступного:
Податкові накладні, видані від ПП “Техноклімат», ПП “Авекс-2001» та ПП “Стройлюкс» контрагентів Позивача підписані особами, які не могли мати законних повноважень на здійснення спірних операцій та підписання документів податкової звітності, так як рішеннями судів були скасовані їх реєстрації як платників податків.
Тому, включені Позивачем до податкового кредиту спірні суми податку на додану вартість слід визнати такими, що не підтверджуються податковими накладними, які б були виписані платниками податку на додану вартість.
Позивач не погодившись з постановою господарського суду подав апеляційну скаргу.
Вважає, що вона винесена з порушенням закону.
Господарський суд при винесенні постанови неповно з'ясував усі обставини справи тому неправильно застосував норми матеріального права.
Позивач просить спірну постанову скасувати та у позовних вимогах відмовити посилаючись на наступне:
Порядок сплати податку на додану вартість, порядок віднесення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту та інші питання, що стосуються податку на додану вартість, регулюються Законом України “Про податок на додану вартість».
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.5 статті 7 вищевказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат із сплати податку, що не підтверджені податковими накладними.
Таким чином, вищевказаний Закон Позивач вважає як лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат, щодо сплати податку відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку законодавством України не передбачається.
З акту перевірки на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення, що оскаржується, на момент проведення перевірки Позивач мав в наявності всі необхідні податкові накладні в підтвердження сум податкового кредиту.
На апеляційну скаргу Відповідач надав заперечення, в якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і необгрунтовані, тому просить постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити.
Постанову місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:
Господарським судом у судовому засіданні встановлено, що:
рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 21 листопада 2003 року по справі №2-6/56/2003р. відносно ПП “Техноклімат» визнано недійсними з 5 серпня 2003 року статут підприємства, свідоцтво про державну реєстрацію, а також визнано недійсною реєстрацію підприємства в якості платника податку на додану вартість та анульовано свідоцтво №35610771 про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість з 5 серпня 2003 року;
рішенням господарського суду міста Києва від 7 жовтня 2003 року по справі №42/56 скасована державна реєстрація ПП “Авекс-2001» у зв'язку з неподанням протягом податкової звітності, актом №2781 від 1 грудня 2003 року свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість відносно вказаного підприємства анульовано;
рішенням Артемівського районного суду міста Луганська від 3 грудня 2003 року визнані недійсними установчі документи ПП “Стройлюкс», скасована його державна реєстрація та визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість, контрагентів Позивача скасована державна реєстрація.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Як було зазначено вище державна реєстрація контрагентів Позивача скасована тому всі складені примірники податкової накладної, судова колегія вважає, були складені неуповноваженим платником податку.
На підставі встановленого господарським судом судова колегія погоджується з його висновком про те, що податкові накладні, видані від ПП “Техноклімат», ПП “Авекс-2001» та ПП “Стройлюкс» контрагентів Позивача підписані особами, які не могли мати законних повноважень на здійснення спірних операцій та підписання документів податкової звітності, так як рішеннями судів були скасовані їх реєстрації як платників податків.
Тому, включені Позивачем до податкового кредиту спірні суми податку на додану вартість слід визнати такими, що не підтверджуються податковими накладними, які б були виписані платниками податку на додану вартість.
З урахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 167, 200, 205, 206 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу підприємства “Спецполімертехнологія», місто Кривий Ріг, Дніпропетровської області, залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2006 року у справі №A37/85, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л. Кузнецова
Судді В.В. Швець
Л.О. Чимбар