№ 2а-6009/08
Україна
Харківський окружний адміністративний суд
Іменем України
08 серпня 2008 року м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Перцової Т.С.
при секретарі - Ульященко Л.М.
за участю представників сторін :
позивача - Літвінцевої О.О. (дов. без № від 24.06.2008 р.), Ферлій О.В. (дов. №49 від 18.07.2008р.),
відповідача - Гузенко С.М. (дов. від 11.06.2008р. № 3610/10/10-027), Шевченко В.П. (дов. від 07.08.2008р. № 4503/10/10-026)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом ТОВ „Теплопостачальник” до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень Куп'янської ОДПІ від 25.02.2008р. № 0000212310/0, № 0000192310/0, № 0000202310/0, від 19.03.2008р. № 0000212310/1, № 0000192310/1, № 0000202310/1 та від 02.06.2008р. № 0000212310/2, № 0000192310/2, № 0000202310/2, -
Позивач, ТОВ «Теплопостачальник», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, які були прийняті судом, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській областівід 25.02.2008р. № 0000212310/0, № 0000192310/0, № 0000202310/0, від 19.03.2008р. № 0000212310/1, № 0000192310/1, № 0000202310/1 та від 02.06.2008р. № 0000212310/2, № 0000192310/2, № 0000202310/2.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали уточнені позовні вимоги та просили суд їх задовольнити. В обґрунтування позову посилаються на ч.3 ст.1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, „Порядок ведення Книги обліку і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності”, затверджений наказом ДПА України від 12.10.199 року № 554, п.п. 5.2.1. п. 5.2., п. 5.1. ст. 5, п. 8.3. ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, п. 7.4. ст.. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та вказують, що 25.02.2008 року позивач отримав податкові повідомлення-рішення відповідача від 25.02.2008 року № 0000212310/0, № 0000192310/0, № 0000202310/0, № 0000121700/0 на загальну суму 12237,27 грн. та почав процедуру адміністративного оскарження шляхом подання первинної скарги до Куп'янської ОДПІ у Харківській області та повторної скарги до ДПА у Харківській області. Рішенням Куп'янської ОДПІ у Харківській області було скасоване податкове повідомлення-рішення від 25.02.2008 року № 0000121700/0 в частині визначення пені в розмірі 1145,38 грн., інші податкові повідомлення-рішення залишені без змін, рішенням ДПА у Харківській області повторна скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін. Представники позивача зазначають, що податкові повідомлення-рішення від 25.02.2008р. № 0000212310/0, № 0000192310/0, № 0000202310/0, від 19.03.2008р. № 0000212310/1, № 0000192310/1, № 0000202310/1 та від 02.06.2008р. № 0000212310/2, № 0000192310/2, № 0000202310/2 прийняті з порушення вищенаведених норм права, у зв'язку чим підлягають скасуванню.
Представники відповідача проти позову заперечують, просять в позові ТОВ "Теплопостачальник" відмовити та зазначають, що фахівцями відповідача була проведена виїзна планова перевірка позивача, за результатами перевірки було встановлено ряд порушень чинного законодавства, які знайшли своє відображення в акті перевірки від 15.02.2008 року № 234/23-33706396. Представники відповідача стверджують, що оскаржувані податкові-повідомлення-рішення прийняті відповідно до норм УказуПрезидента України від 03.07.98 N 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94г. № 334/94-ВР, Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97- ВР від 03.04.1997 року та Закону України "Про державну податкову службу в Україні".
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно копії Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ „Теплопостачальник” зареєстроване 07.11.2005 року в виконавчому комітеті Куп'янської міської ради.
Позивача взято на податковий облік в Куп'янській ОДПІ у Харківській області з 15.11.2005 року за № 2005-44, що підтверджується довідкою про взяття на облік № 182 від 15.11.2005 року.
ТОВ „Теплопостачальник” видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100013314 від 18.01.2007 року.
Матеріалами справи підтверджено, що з 31.01.2008р. по 12.02.20008р. фахівцями Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області була проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачальник" з питань дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства за період з 15.11.2005 р. по 30.09.2007 р., за результатами якої був складений акт від 15.02.08г. № 234/23-33706396.
Як вбачається з вказаного акту перевірки, Куп'янською ОДПІ у Харківській області при проведенні перевірки встановлено, що в порушення ч. 3 п.1 Указу Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 " Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва " із змінами і доповненнями у позивача існує розбіжність між даними головної книги по рахунку 301 " Каса в національній валюті", 311 " Поточний рахунок в національній валюті ", прибутковими касовими ордерами, виписками банку, книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, та розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою, в наслідок чого занижено виручку від реалізації продукції ( товарів, робіт, послуг) за період з 15.11.2005р. по 31.12.2005р. на суму 521,25 грн., суму єдиного податку - на суму 52,00 грн., за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. на суму 19485,04 грн., суму єдиного податку - на суму 1949 грн.; в порушення п.5.9 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94- ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами і доповненнями суб'єкт господарювання в перевіреному періоді невірно визначав залишки сировини, матеріалів на складах, витрати на придбання яких включаться до валових витрат, в результаті чого встановлено заниження приросту балансової вартості запасів на суму 5336 грн. та завищення убутку балансової вартості запасів на суму 778 грн.;в порушення п.5.1., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”,абз.2 п.1.6 "Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.03р. за № 271/7592, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999р. (зі змінами та доповненнями) підприємством до складу валових витрат віднесені витрати, які не використовується у власній господарській діяльності і не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку;в порушення пп. 5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями суб'єкт господарювання не включав до складу валових витрат відсотки по кредиту в сумі 7086 грн. В результаті чого занижено суму інших витрат за період з 01.01.2007р. по 30.09.2007р. на 7086 грн., в тому числі за IIквартал 2007 року на 3667 грн., за IIIквартал 2007 року на 3419 грн.;в порушення пп.8.8.1 п.8.8 ст.8, пп..8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.94р. із змінами і доповненнями, відповідачем встановлено завищення суми амортизаційних відрахувань за перевірений період з 01.01.2007р. по 30.09.2007р. на суму 725 грн., в тому за IIквартал 2007 року на суму 366 грн., за IIIквартал 2007 року на суму 359 грн.;в порушення п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами і доповненнями - підприємством до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість із вартості придбаних ремонтно-будівельних робіт в приміщенні дитячого садка "Огонек" за адресою: Харківська область, Куп'янський район, сел. Ківшарівка від ТОВ "Д-Карт", які не використовувалися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку згідно податкової накладної №0330.028 від 30.03.2007р. на суму 18292 грн., ПДВ - 3658 грн., в результаті чого податковий кредит в березні 2007р. завищено на суму 3658 грн.; підприємство (податковий агент) невірно утримало податок із суми оподатковуваного доходу, що привело до заниження податку в сумі 592,63грн.Заниження виникло в наслідок порушення позивачем абз. З пп.6.3.2 п.6.3, абз.1 п.п. 6.5.1 п.6.5 ст.6, п.п. "а" п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889-1Vіз змінами та доповненнями, а саме:останнім невірно утримувавсяподаток з доходів фізичних осіб у випадку, коли працівник працював неповний місяць і подав заяву про звільнення з роботи, тобто податок утримувався із застосуванням податкової соціальної пільги (таблиця), невірно застосована податкова соціальна пільга до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата, розмір якої перевищив суму місячного прожиткового мінімуму, діючого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до 10-ти гривень (в 2006р. - до 680,00грн.); в порушення п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп. "а" п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІУ від 22.05.2003р. із змінами та доповненнями встановлено, що товариством нарахований податок з доходів фізичних осіб із заробітної плати перераховувався до бюджету несвоєчасно, та неповністю.
За висновками акту перевірки, з посиланням на ч.3 ст.1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкта малого підприємництва, пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", на п.п.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та на пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.2.1, пп.8.8.1 п.8.8 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” начальником Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській областібули відповідно прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.02.08р. за № 0000212310/0, яким ТОВ "Теплопостачальник" нараховано податкове зобов'язання з єдиного податку у розмірі 3 827 грн. (у тому числі за основним платежем 2001,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 826,00 грн.), за №0000192310/0, згідно якого позивачу встановлена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 6 209,00 грн. (у тому числі 3 409,00 грн. - за основним платежем, та 2 800,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), за № 0000202310/0, якимнараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5487,00 грн. (3658,00 грн. - за основним платежем, та 1829,00 грн. - фінансових санкцій) та за № 0000121700/0 про сплату 2923,27 грн. податкового зобов'язання ( з урахуванням штрафних санкцій) податку з доходів фізичних осіб.
Позивач не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями почав процедуру адміністративного оскарження шляхом подання первинної скарги до Куп'янської ОДПІ у Харківській області. Рішенням Куп'янської ОДПІ у Харківській області за результатами розгляду первинної скарги від 19.03.2008 року № 1950/10/25-011, скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.02.2008 року № 0000121700/0 в частині визначення пені в розмірі 1145,38 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.02.2008р. № 0000212310/0, № 0000192310/0, № 0000202310/0 залишені без змін. На виконання рішення за результатами розгляду первинної скарги Куп'янською ОДПІ у Харківській області були винесені податкові повідомлення-рішення від 19.03.2008р. № 0000212310/1, № 0000192310/1, № 0000202310/1 на таку ж саме суму.
Позивач не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями подав до ДПА у Харківській області повторну скаргу. Рішенням ДПА у Харківській області від 23.05.2008 року № 1972/10/25-103, оскаржувані податкові повідомлення-рішеннявід 25.02.2008р. № 0000212310/0, № 0000192310/0, № 0000202310/0 залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.На виконання рішення за результатами розгляду повторної скарги Куп'янською ОДПІ у Харківській області були винесені податкові повідомлення-рішеннявід 02.06.2008р. № 0000212310/2, № 0000192310/2, № 0000202310/2.
Суд зазначає, що підставою для визначення суми податкового зобов'язання згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 25.02.08р. за № 0000212310/0 став зазначений у акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем статті 3 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", а саме: заниження ним бази оподаткування при обчисленні єдиного податку на суму грошових коштів в розмірі 20 010,00 грн., що отримані від громадянина Гречанникова А.В. в якості безповоротної фінансової допомоги згідно з договором позики від 03.01.06 № 01/01-06.
Суд не може погодитися з твердженням відповідача стосовно того,щонаведена сума коштівмаєбути включена до об'єктаоподаткуванняєдинимподатком, оскільки згідно з приписами Указу Президента України від 03.07.98 N 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», із змінами та доповненнями (далі - Указ), об'єктом оподаткування єдиним податком є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
В свою чергу, статтею 1 Указу встановлено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок та (або) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на приписи, що наведені у Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затвердженому наказом ДПАУ від 12.10.99 року N554, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19.10.99 року за N713/4006, оскільки, по-перше база оподаткування єдиним податком визначена Указом Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а не наказом ДПАУ від 12.10.99 року N554, а по-друге, вказаний нормативний акт визначає тільки облікові аспекти діяльності підприємств, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і не встановлює порядок оподаткування єдиним податком. Таким чином, доводи ДПІ, що базуються тільки на правилах заповнення Книги, не можуть бути розцінені, як нормативно обґрунтовані.
Суд зазначає, що в іншому наказі ДПАУ від 12.10.99 року N553 "Про затвердження форми Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою", яким встановлені форми податкової звітності, ані позареалізаційні доходи, ані виручка від іншої реалізації у складі бази оподаткування єдиним податком вже не згадуються.
Крім того, як вбачається з п.3.1. акту перевірки від 15.02.2008 року перевіркою правильності ведення книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи встановлено, що книга на підприємстві велася згідно вимог Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затвердженого наказом ДПА України від 18.10.1998 року № 477 ( в редакції наказу ДПА України від 12.10.1999р. № 554), зареєстрованого в Мін'юсті України 19.10.1999р. за № 713/4006.
Суд зазначає, що у відповідності до приписів статті 3 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" єдиний податок нараховується на суму виручки отриманої безпосередньо від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а не на всі суми фактично отримані суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок та в касу. Такий порядок обліку виручки від реалізації зумовлений тим, що платник податку, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, зобов'язаний дотримуватись обмеження щодо виручки від реалізації, встановленого ст. 1 Указу. Безповоротна ж фінансова допомога не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), оскільки надається на підставі відповідного договору, що не передбачає ні компенсації, ні переходу права власності.
За таких обставин, суд вважає, що висновки відповідача щодо порушення позивачем при здійсненні своєї діяльності ч.3 ст.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" ґрунтуються на довільному тлумаченні норм діючого законодавства.
Керуючись приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, Куп'янська ОДПІ та її представник в судовому засіданні правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 25.02.2008р. № 0000212310/0 належним чином не довів, а тому останнє підлягає скасуванню.
Відповідно до висновків акту перевірки від 15.02.2008 року № 234/23-33706396 ТОВ «Теплопостачальник» було надміру зараховано до складу валових витрат вартість послуг СПДФО Гречаникова А.В. по договору від 05.03.2007 р.№ 04/03-07.
Як зазначено відповідачем, підприємством не надані документи, які б належним чином підтверджували необхідність для господарської діяльності підприємства здобуття інформації, яка є предметом зазначеного договору.
Судзауважує, що відповідно до ч.4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат не відносяться будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких визначена правилами ведення податкового обліку. За своїм змістом, ця норма Закону передбачає як підставу для не включення до складу валових витрат лише випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому - і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, тобто не підтверджених документально.
Як випливає з тексту акту, всі документи, що фіксують правовідносини контрагентів в рамках вказаної операції, в ході перевірки були надані податковим інспекторам. У тому числі були надані акти виконаних робіт, які законодавцем віднесені саме до таких документів та повністю відповідають критеріям «первинних документів».
Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94г. № 334/94-ВР (далі - Закону про прибуток) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які купуються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Витрати на оплату послуг за вказаним договором підприємство віднесло до складу валових витрат, керуючись нормою пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону про прибуток, який дозволяє платникам податків включати у валові витрати суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) впродовж звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Нормативно встановлено, що лише у разі, коли у пунктах 5.3 - 5.8 вказаного вище Закону містяться певні обмеження або пряма заборона відносно включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення можна вважати неправомірним.
У пунктах 5.3 - 5.8 вищезгаданогоЗакону невказано про неможливість віднесення до складу валових витрат витратипідприємства по отриманнюдодаткової інформації про формування ринку потенційних клієнтів.
Як свідчать залучені згідно з клопотанням позивача до матеріалів справи документи, згідно зі звітом, який було надано підприємству на виконання договору про надання послуг, ТОВ «Теплопостачальник» був підписаний договір підряду №06/03-07 від 14.03.07 р. щодо ремонтних робіт теплових мереж з ХОКП «Дирекція розвитку інфраструктури території». Таким чином, в ході судового вирішення справи по суті позивачем у повній мірі доведена й доцільність здійснених витрат.
Як наведено в матеріалах справи, ТОВ “Теплопостачальник” згідно умовам договору оперативної оренди майна (приміщення 140 кв.м за адресою Харківська обл.смт. Ковшерівка) від 03.07.2006 р. здійснював ремонтні роботи, та відповідно збільшував балансову вартість об'єкту основних фондів 1-ої групи. З 2-го кварталу 2007 року на цю вартість нараховувалась амортизація в розмірі 2 % на загальну суму 725 грн.
Суд не може погодитися з твердженням відповідача про те, що оскільки вказане приміщення в перевіряємому періоді не використовувалось підприємством для ведення господарської діяльності, зазначені амортизаційні відрахування враховані в складі податкового обліку підприємства зайво, виходячи з наступного.
В ході судового засідання позивач наполягав та підтвердив документами, що в згаданому приміщенні було розташовано офіс підприємства (директор, відділ кадрів, бухгалтерія, архів, тощо) та здійснювався прийом населення стосовно послуг по теплопостачанню.
Доводи відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем амортизаційних відрахувань на основні фонди, які на думку ДПІ не використовувались в господарській діяльності платника з підстав наявності у підприємства ще й іншого приміщення, яка є юридичною адресою позивача згідно реєстраційних даних, не приймається судом до уваги оскільки по-перше ДПІ не наведена норма, яка б забороняла суб'єкту господарювання використовувати декілька приміщень, якщо в цьому є доцільність, а по-друге, таке тлумачення суперечить приписам чинного законодавства. Так, підприємство сформувало балансову вартість об'єкту 1-ої групи згідно з положеннями статті 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” на суму фактично понесених витрат, що у свою чергу вимагає нарахування амортизації по правилах, встановленим п.8.3 статті 8 Закону.
А жодних обмежень, у тому числі пов'язаних з об'ємом доходів, отриманих від використання такого об'єкту, Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” не встановлено.
Таким чином судом встановлено, що зменшення нарахованої амортизації на 725 грн. здійснено з порушенням норм матеріального права, оскільки суперечить вимогам Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, норми якого необхідно застосувати при вирішенні даних спірних правовідносин.
Беручи до уваги наведене суд не вбачає підстав для підтвердження правомірності висновків акту перевірки про порушення ТОВ „Теплопостачальник” пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.2.1, пп.8.8.1 п.8.8 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. В зв'язку з чим, прийняте у відповідності до цих висновків Куп”янської ОДПІ податкове повідомлення-рішення № 0000192310/0 від 25.02.2008 року підлягає скасуванню.
Що стосується порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), а саме щодо зайвого віднесення до складу податкового кредиту за березень 2007 р. суми ПДВ з витрат на проведення ремонту орендованого приміщення, як таких, що не пов'язані з господарською діяльністю, на загальну суму 3 658 грн., то суд не може погодитись з твердженням відповідача у зв'язку з тим, що у відповідності до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8.1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Як свідчить наведена норма, основним документом, який дає право наформування податкового кредиту є податкова накладна.
Згідно з наданими до матеріалів справи податковими накладними, в тому числі і №0330.028 від 30.03.07 р. від ТОВ «Д-карт», оформленими в повній відповідності з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97г. № 165, суд приходить до висновку, що ТОВ «Теплопостачальник» має право на податковий кредит по податку на додану вартість у розмірі 3658 грн., а тому податкове повідомлення рішення від 25.02.2008р. № 0000202310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання ( з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій ) у розмірі 5487,00 грн., є неправомірним і підлягає скасуванню.
Щодо податкових повідомлень-рішень від 19.03.2008р. № 0000212310/1, № 0000192310/1, № 0000202310/1 та від 02.06.2008р. № 0000212310/2, № 0000192310/2, № 0000202310/2, суд зазначає, що останні були винесені органом податкової служби за результатами розгляду скарг позивача на ту ж саму суму зобов'язань, що були застосовані податковими повідомленнями-рішеннями від 25.02.2008р. № 0000212310/0, № 0000192310/0, № 0000202310/0, що суперечить приписам ст.6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яка не передбачає прийняття нового податкового повідомлення-рішення в разі залишення оскарженого податкового повідомлення-рішення без зменшення або збільшення нарахувань, у в зв'язку з чим підлягають визнанню нечинними.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владнихповноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 8, 17, 71, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ТОВ „Теплопостачальник” до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень Куп'янської ОДПІ від 25.02.2008р. № 0000212310/0, № 0000192310/0, № 0000202310/0, від 19.03.2008р. № 0000212310/1, № 0000192310/1, № 0000202310/1 та від 02.06.2008р. № 0000212310/2, № 0000192310/2, № 0000202310/2 - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Куп'янської ОДПІ від 25.02.2008р. № 0000212310/0, № 0000192310/0, № 0000202310/0.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Куп'янської ОДПІ від 19.03.2008р. № 0000212310/1, № 0000192310/1, № 0000202310/1 та від 02.06.2008р. № 0000212310/2, № 0000192310/2, № 0000202310/2.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ „Теплопостачальник”, код 33706396, державне мито у розмірі 3,40 грн.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 08.08.2008 року.
Суддя (підпис) Т.С. Перцова