Головуючий по 1-ій інст. Швед С. Справа № 22а-1569/08
Господарський суд Закарпатської обл. (№ 7/144-145/2007) Рядок статзвіту № 39
Доповідач: Шавель Р.М.
02 червня 2008 року м.Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого - судді Шавеля Р.М.,
суддів Пліша М.А. та Заверухи О.Б.,
при секретарі - Романишин О.Р.,
з участю осіб, які взяли участь у справі:
пред-ка позивача - Турецької Н.М., довіреність № 18 від 16.01.2008р.,
пред-ка відповідача - Савицького С.І., довіреність № 14901/9/10 від 29.05.2008р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» на постанову господарського суду Закарпатської обл. від 10.09.2007р. у справі за позовом Комунального підприємства /КП/ «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» до Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Ужгороді про скасування податкових повідомлень-рішень, -
в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>
18.05.2007р. позивач КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати нечинними податкове повідомлення-рішення № 0011612341/0 від 11.12.2006р., податкові повідомлення № 001174234/661/23-1/10/3344326/5555 від 22.02.2007р., № 0011742341/2/1114/23-1/3344326/10004 від 23.03.2007р. та № 0011742341/3/1502/23-1/3344326/13123 від 28.04.2007р. (а.с.3-4).
18.05.2007р. позивач КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати нечинними податкове повідомлення-рішення № 0011582341/0 від 11.12.2006р., податкові повідомлення № 0011582341/660/23-1/10/3344326/5554 від 22.02.2007р., № 0011582341/2/1115/23-1/3344326/10005 від 23.03.2007р. та № 0011582341/3/1501/23-1/3344326/13122 від 28.04.2007р. (а.с.41-43).
Ухвалою господарського суду від 31.05.2007р. провадження по справам за вищевказаними позовами об'єднано в одне провадження (а.с.68).
Постановою господарського суду Закарпатської обл. від 10.09.2007р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.85-86).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржив позивач КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода», який покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд (а.с.89-90).
Апелянт вказує, що господарським судом на його адресу не скеровувалася копія ухвали суду про об'єднання обох позовів в одне провадження; під час розгляду справи судом неправомірно була застосована постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2007р.
В порушення вимог 6.1.7. Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затв. наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001р., суд не дослідив стан розрахунків платника податків з бюджетами, а також не врахував факту включення позивача до переліку підприємств, заборгованість яких перед держбюджетом станом на 01.07.2005р. погашається за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення з метою забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу.
Окрім цього, судом не взято до уваги й те, що одночасне застосування до платника податків відповідальності шляхом нарахування пені як плати відсотків, нарахованих на суму податкового боргу, що справляється з платника податків у зв'язку із несвоєчасним погашенням податкових зобов'язань, та штрафних санкцій як плати у вигляді відсотків від суми несвоєчасного погашеного податкового зобов'язання, прямо суперечить імперативному припису ст.61 Конституції України.
Також господарським судом не досліджено питання розподілу податковим органом сплачених позивачем сум на суму, що спрямовується на погашення податкового боргу, та суму, яка скеровується на погашення пені, нарахованого на суму такого боргу.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Згідно наявних матеріалів справи слідує, що 11.12.2006р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0011612341/0, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20 відсотків в сумі 5933 грн. 97 коп. за затримку на 39 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 29669 грн. 87 коп. (а.с.6).
По результатам апеляційного узгодження наведених податкових зобов'язань скарги позивача були залишені без задоволення, а податковим органом винесені податкові повідомлення № 001174234/661/23-1/10/3344326/5555 від 22.02.2007р., № 0011742341/2/1114/23-1/3344326/10004 від 23.03.2007р. та № 0011742341/3/1502/23-1/3344326/13123 від 28.04.2007р. (а.с.8-10).
Окрім цього, 11.12.2006р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0011582341/0, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20 відсотків в сумі 1746 грн. 61 коп. за затримку на 38 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання зі збору на геологорозвідувальні роботи в розмірі 8799 грн. 04 коп. (а.с.45).
По результатам апеляційного узгодження наведених податкових зобов'язань скарги позивача були залишені без задоволення, а податковим органом винесені податкові повідомлення № 0011582341/660/23-1/10/3344326/5554 від 22.02.2007р., № 0011582341/2/1115/23-1/3344326/10005 від 23.03.2007р. та № 0011582341/3/1501/23-1/3344326/13122 від 28.04.2007р. (а.с.47-49).
Вимоги позивача про визнати нечинними вищевказаних податкових повідомлень-рішень і податкових повідомлень мотивовані наявністю зустрічної заборгованості державного бюджету перед підприємством, невідповідністю пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а також необґрунтованістю розрахунків штрафних санкцій.
Відмовляючи в задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що матеріалами справи достовірно підтверджуються факти порушення позивачем строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з відрахувань на геологорозвідувальні роботи по розрахунку № 27853 від 10.05.2006р. на суму 8733 грн. 04 коп. на 38 днів та збору за забруднення навколишнього природного середовища по розрахунку № 30977 від 10.05.2006р. на суму 29669 грн. 87 коп. на 39 днів (а.с.7, 13-16, 22-37, 52, 58-64).
Підставою для нарахування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій по вищевказаним податковим зобов'язанням слугували вимоги пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Покликаючись в порядку ст.72 КАС України на постанову Львівського апеляційного суду від 12.06.2007р. по справі № 7/21-24/2007 (а.с.78-82), господарський суд правильно зазначив про те, що наведене судове рішення стосується одних і тих самих сторін, останнє винесено по такому ж предмету спору і з тотожних позовних вимог.
Наведені ж апелянтом доводи колегія суддів відхиляє, оскільки матеріалами справи достовірно підтверджується порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобов'язань з відрахувань на геологорозвідувальні роботи та збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Пп.6.1.10 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затв. наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001р., передбачено застосування штрафних санкцій незалежно від стану розрахунків платника податків з бюджетами, існування податкового боргу чи переплати платника податків за податками (зборами, обов'язковими платежами).
Покликання апелянта на наявність заборгованості державного бюджету перед позивачем по різниці в тарифах та оплаті послуг з водопостачання і водопостачання, включення позивача до переліку підприємств, заборгованість яких перед держбюджетом станом на 01.07.2005р. погашається за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення з метою забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу, не може прийматися до уваги, оскільки останні не відносяться до податків і зборів (обов'язкових платежів) в розумінні Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а тому у відповідача не було законних підстав для зарахування в оплату податкових зобов'язань підприємства бюджетної заборгованості.
Також Законами України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та “Про Державний бюджет України на 2006 рік” зупинено дію пп.7.1.1. п.7.1 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в частині проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед платниками податків.
Окрім цього, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо неправильності розрахунків штрафних санкцій, оскільки у наведених розрахунках вказано суму сплаченого боргу, кількість днів затримки, відсоткову ставку та суму штрафної санкції, визначено загальну суму сплаченого з порушенням граничних термінів сплати податкового зобов'язання та загальну суму штрафних санкцій по податкових платежах.
В частині покликань апелянта на невідповідність пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, колегія суддів виходить з того, що відповідальність платника податків у вигляді нарахування пені на суму узгодженого податкового зобов'язання та штрафу за порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання є різними за своєю правовою природою, а також прямо передбачені нормою закону.
Сам же факт надіслання чи ненадіслання повідомлень податкового органу про розподіл сплачених позивачем сум на суму, що спрямовується на погашення податкового боргу, та суму, яка скеровується на погашення пені, нарахованої на суму такого боргу, не може слугувати підставою для визнання податкових повідомлень-рішень нечинними, оскільки такі не стосуються предмету спору.
При цьому колегія суддів враховує, що штрафні санкції нараховані відповідачем у зв'язку із несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань, що виникли на підставі самостійно поданих позивачем декларацій, через що останньому було відомо про обов'язок, строки їх сплати, наслідки неналежного виконання такого обов'язку.
Колегія суддів не вбачає порушень господарським судом вимог ст.116 КАС України, оскільки останній своєю ухвалою об'єднав для спільного розгляду і вирішення дві адміністративні справи за однорідними позовними вимогами одного й того ж позивача до одного й того самого відповідача.
Із матеріалів справи також слідує, що ухвала суду про об'єднання справ була проголошена в судовому засіданні від 31.05.2007р., в якому приймали участь представники сторін, що стверджується протоколом судового засідання від 31.05.2007р., на який зауважень сторонами не подавалося (а.с.67, 68).
Оцінюючі в сукупності наведені обставини, та даючи їм детальний аналіз, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність та необґрунтованість заявленого позову, через що позовні вимоги КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» на постанову господарського суду Закарпатської обл. від 10.09.2007р. залишити без задоволення, а згадану постанову господарського суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: Шавель Р.М.
Судді: Пліш М.А.
Заверуха О.Б.