ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД______
Головуючий в 1-й інстанції Руденко О.В. Справа № 22а-3543/08
Господарський суд Тернопільської області Ряд. стат.звіту №36
Справа №14/169-4006 Доповідач: В.З. Улицький
15 липня 2008 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого: Улицького В.З.
суддів: Багрія В.М., Любашевського В.П.
секретаря: Неміш О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ на постанову господарського суду Тернопільської області від 07.11.2007 року у справі за позовом ПП «Експотер» до Тернопільської ОДПІ, головного управління Державного казначейства України в Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
встановила:
У вересні 2007 року ПП «Експотер» звернулося із позовом до Тернопільської ОДПІ, головного управління Державного казначейства України в Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000262306/0/46320 від 04.07.2007 року.
Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що 04.07.2007 року Тернопільською ОДПІ на підставі акту перевірки №5702/23-623/33011957 від 25.06.2007 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000262306/0/46320 від 04.07.2007 року, у відповідності до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 15 218 грн.
Дане рішення прийнято Тернопільською ОДПІ у зв'язку із порушенням позивачем вимог пп.. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивачем включено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість в розмірі 15 218 грн., яка фактично була сплачена позивачем в лютому 2007 року згідно з платіжним дорученням №86 від 26.02.2007 року, а не березні 2007 року.
Вважаючи такі дії відповідачів незаконними позивач звернувся до суду.
Постановою господарського суду Тернопільської області від 07.11.2007 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ №0000262306/0/46320 від 04.07.2007.
Постанову суду оскаржила Тернопільська ОДПІ. Вважає, що постанова суду є незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням всіх обстави, що мають значення для справи та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ слід залишити без задоволення з наступних підстав :
Судом встановлено, що Тернопільською ОДПІ на підставі акту перевірки №5702/23-623/33011957 від 25.06.2007 року в порушення п.п. 7.7.2 п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПП "Експотер" при підрахунку неправильно визначено суму оплаченого податкового кредиту у березні 2007 року внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування на 15218 грн.
З матеріалів справи вбачається, що висновки контролюючого органу не відповідають фактичним обставинам справи та нормам законодавства, яке регламентує спірні правовідносини.
Так, відповіднодо статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»(п.п.3.1.2, п.3.1), поряд із іншими, операції із ввезення товарів на митну територію України являються об'єктом оподаткування податком на додану вартість і відповідно особа, яка їх імпортує є платником податку (стаття 2 Закону); для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації (п.4.3 ст.4 Закону); датою виникнення податкових зобов'язань при ввезенні товарів на митну територію України є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті (п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону); при імпорті товарів документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість (підпункт 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 Закону); згідно з вимогами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені митними деклараціями; попередня (авансова) оплата вартості товарів (супутніх послуг), які експортуються чи імпортуються, не змінюють значення податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку - імпортера (п.п.7.3.8 п.7.3 статті 7 Закону); для операцій із імпорту товарів датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті (п.п.7.5.2 п.7.5 статті 7 Закону).
Таким чином, єдиним належним документом який слугує підставою для визначення платником податків у разі імпорту товарів дат виникнення податкових зобов'язань та сум податкового кредиту являється вантажно-митна декларація, яка належним чином повинна бути заповнена, а відтак містити всі необхідні відомості, за якими, поряд із іншим, можна було б достовірно визначити належні до сплати та сплачені суб'єктом господарювання у встановленому порядку платежі до бюджету.
Позивач представив вантажно-митну декларація № 4030000004/7/000217, що заповнена у встановленому порядку та містить всі відомості, які визначені у інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, яка затверджена наказом Держмитслужби України від 18.04.2002 № 207 та зареєстрована Міністерством юстиції України 29 травня 2002 р. за № у0570227-02 в тому числі і дані щодо розміру нарахованого та сплаченого податку на додану вартість.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в силу п.2.4 ст.2, п.п. "б" п.10 1 статті 10 Закону, особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, у разі ввезення товару на митну територію України є не платник податку, а митний орган, який одночасно згідно до п.2.1 статті 2 Закону №2181 являється і контролюючим органом.
Із листа Тернопільської митниці від 29.10.2007 року №8/1-7457 слідує, що кошти, які були нараховані митним органом у вантажно-митній декларації від 03.03.2007 року ним же, після завершення митного оформлення, 05.03.2007 року перераховані до державного бюджету України.
Таким чином суми податку на додану вартість відображені у вантажно-митній декларації від 03.03.2007 року №4030000004/7/000217 включені у декларації з податку на додану вартість за березень 2007 року до складу податкового кредиту та підставно у наступному податковому періоді заявлені до бюджетного відшкодування.
З вищенаведеного випливає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними і необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції законним.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ залишити без задоволення, а постанову господарського суду Тернопільської області від 07.11.2007 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом одного місяця може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В. Улицький
Судді: В.Любашевський
В. Багрій