Головуючий у I інстанції: Артимович В.М. Справа № 22-а-3327/08
Господарський суд Львівської області ряд. стат. звіту № 28
№ 31/170 А
Суддя-доповідач: Онишкевич Т.В.
24 червня 2008 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого-судді - Онишкевича Т.В.,
суддів - Улицького В.З., Багрія В.М.,
при секретарі - Гідеї К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства “Наше місто” на постанову господарського суду Львівської області від 23 жовтня 2007 року у справі № 31/170 А за його позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Трускавці Львівської області про визнання недійсною вимоги про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, -
Комунальне підприємство “Наше місто” (далі - КП “Наше місто”) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати незаконною вимогу № Ю-63 від 03.07.2007 року управління Пенсійного фонду України у м. Трускавці Львівської області (далі - управління ПФУ у м. Трускавці) про сплату боргу по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Оскаржуваною постановою господарського суду Львівської області від 23 жовтня 2007 року у справі № 31/170 А у задоволенні позову було відмовлено.
Позивач КП “Наше місто” у поданій апеляційній скарзі просить зазначену постанову суду скасувати та прийняти нову про задоволення його позову. У обґрунтування своїх вимог покликається на те, що станом на 31.03.2006 року борг населення перед підприємством за надані послуги складає 2 999 678,35 грн. У зв'язку із виконанням приписів Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” підприємство не має можливості своєчасно проводити відрахування до Пенсійного фонду України.
Представник апелянта КП “Наше місто” у ході апеляційного розгляду вимоги за апеляційною скаргою підтримав повністю, давши пояснення відповідно до викладеного у самій скарзі.
Представник управління ПФУ у м. Трускавці вимоги апелянта під час розгляду апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції не визнала, вважає їх безпідставними, просить залишити оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача та учасників апеляційного розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що обов'язок по нарахуванню, обчисленню та сплаті в установлені строки та у повному обсязі страхових внесків положеннями Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” покладений на страхувальника, у даному випадку позивача. Територіальні органи Пенсійного фонду України вправі надсилати страхувальникам, які мають недоїмку, вимоги про їх сплату, які є виконавчим документом. Страхові внески, відповідно до вимог ч. 12 ст. 12 вказаного Закону, підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Із такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх правильними, виходячи з таких міркувань.
Судом першої інстанції правильно зроблено висновок про те, що позивач відповідно до вимог п. 6 ст. 17, п. 6 ст. 20Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”був зобов'язаний нараховувати, обчислювати та сплачувати страхові внески у визначені законом строки.
У випадку своєчасного непроведеня сплати сум страхових внесків вони відповідно до вимог ст. 106 цього ж Закону вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків і територіальні органи Пенсійного фонду України надсилають страхувальникам, що мають недоїмку, вимогу про її сплату, яка є виконавчим документом.
Наявність у КП “Наше місто” заборгованості перед Пенсійним фондом України, а також її розмір позивачем ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції не оспорюється.
Оскільки відповідно до приписів ч. 12 ст. 20 вказаного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків, а відповідно до ч. 6 ст. 18 цього ж Закону законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання незаконною вимоги відповідача № Ю-63 від 03.07.2007 року.
Відтак колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору було правильно встановлено фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України колегія суддів, -
апеляційну скаргу комунального підприємства “Наше місто” залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 23 жовтня 2007 року у справі № 31/170 А - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Т.В.Онишкевич
Судді В.З.Улицький
В.М.Багрій