61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
14 липня 2008 року м.Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді - Шевцової Н.В.,
Суддів Бенедик А.П., Кононенко З.О.
за участю секретаря Верман А.М.
представника позивача: Фулов К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Вовчанської міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області на постанову господарського суду Харківської області від 19.03.2007 року по справі № АС-41/386-06
за позовом Вовчанської міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря»
Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка»
про визнання недійсним договору та господарських зобов'язань-
Вовчанська міжрайонна Державна податкова інспекція Харківської області (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» (надалі по тексту 1-й відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка» (надалі по тексту 2-й відповідач), в якому просив суд визнати недійсним договір та господарське зобов'язання між ТОВ «Зоря» та ТОВ «Техніка» як такі, що не відповідають вимогам закону на підставі ст. 207 ГК України.
Постановою господарського суду Харківської області від 19.03.2007 року у позові відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови ст. 203 п. 2, ст.207 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.01.2006 р. між ТОВ „Техніка" та ТОВ «Зоря» був укладений договір № 17 купівлі - продажу соняшнику в кількості 60 тон по ціні 1000 грн. за тону з врахуванням ПДВ. На виконання зазначеного договору в січні 2006 року ТОВ „Зоря" згідно видаткової накладної № 28 від 31.01.2006 р. отримано від ТОВ „Техніка" соняшник в кількості 60 тон на загальну суму 59976 грн. (в т.ч. ПДВ - 9996,0 грн.). На дану поставку ТОВ «Техніка» виписана податкова накладна № 28 від 31.01.2006 року на таку ж суму. За отриманий соняшник ТОВ „Зоря" з ТОВ „Техніка" не розраховувалось і за даними бухгалтерського обліку рахується відповідна заборгованість.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що для вирішення спору про визнання господарського зобов'язання недійсним в порядку ст. 207 ГК України, необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує їх недійсність, а саме наявність протиправної мети при здійсненні зобов'язання. Проте, на думку суду, позивачем не зазначено, в чому саме полягає і в кого з відповідачів був протиправний умисел на вчинення оспорюваного договору ким цей умисел встановлено, та з якою метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства договір був укладений. При цьому судом зазначено, що згідно вимог ст. 207 ГК України умисел на ухилення від сплати податків повинен виникнути заздалегідь, тобто бути наявним при укладанні угоди, зобов'язання, але відсутні докази що на момент виникнення зобов'язань був відповідний ______________________________________________________________________________________
Справа №22-а-2383/08 Головуючий 1 інстанції: Мінаєва О.М.
Категорія:69 Доповідач: Шевцова Н.В.
умисел у відповідачів. Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності умислу, який суперечить інтересам держави та суспільства по конкретній спірній угоді.
Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд не врахував того, що вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову.
З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі - продажу був укладений 28.01.2006 р. Позов до суду про визнання договору купівлі - продажу недійсним було заявлено 25.10.2006 року.
На обґрунтування позову Вовчанська МДПІ Харківської області посилалась на укладання відповідачами договору, який суперечить інтересам держави та суспільству. При цьому, позивач просив визнати такий договір та господарські зобов'язання по ньому недійсними на підставі ст..207 ГК України.
Відповідно до ст..207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка відомо суперечить інтересам держави та суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст..228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Як зазначено у ч.2 ст.205 ЦК України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання, договору) недійним судовому розгляду не підлягають.
Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати контрагентами до бюджету.
Згідно з частиною 1 статті 208 ГК передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 ГК.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно ч.1 ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку, а провадження по справі закривається з підстав, встановлених ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи, що суд розглянув справу, яка не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження по справі.
Керуючись ст. ст. 160, 195, п.4 ст.198, п. 1 ст.203, ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Вовчанської міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області - задовольнити частково.
Постанову господарського суду Харківської області від 19.03.2007 року по справі № АС-41/386-06 - скасувати .
Прийняти ухвалу, якою провадження по справі за позовом Вовчанської міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка» про визнання недійсним договору та господарських зобов'язань - закрити.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст виготовлено 21.07.2008 року.
Головуючий (підпис) Н.В. Шевцова
Судді: (підпис) А.П.Бенедик
(підпис) З.О.Кононенко
Суддя
Харківського апеляційного
адміністративного суду Н.В. Шевцова