33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59
Постанова
"18" жовтня 2006 р. Справа № 3/203
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді ШАНДАЛЮКА М.П. при секретарі судового засідання Садовській Л.О. розглянувши справу
за позовом : Дочірнє підприємство «Регіон-Інвест»
до відповідача : Державна податкова інспекція у Володимирецькому районі Рівненської області
про скасування податкових повідомлень-рішень
Представники сторін:
від позивача : Приходько Т.В. -представник по довіреності
від відповідача : Ситай М.В., Крушельницька А.І. -представники по довіреності
Статті 27, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України сторонам
роз'яснені.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.
В судовому засіданні оголошувалися перерви з 26 вересня по 18 жовтня 2006 року.
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Володимирецькому районі від 14.07.2006 р. - № 0000522340/0, яким ДП “Регіон-Інвест» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 34679 грн. та № 0000532340/0 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 1203 грн.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що в акті документальної перевірки контролюючий орган вказав невірні дані про фактичні валові витрати підприємства, чим порушив Порядок оформлення результатів документальних перевірок. Внаслідок цього, як зазначає позивач, відповідачем безпідставно зменшені валові витрати підприємства, що призвело до безпідставного донарахування податку на прибуток.
Крім того, позивач посилається на те, що зменшення податкового кредиту з ПДВ на суму 1203 грн. суперечить нормам пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість», оскільки суми податкового кредиту підтверджені належно оформленими податковими накладними. З підстав, наведених в позовній заяві та письмових поясненнях до неї, просить позов задовольнити.
Відповідач надав заперечення на позов.
Заперечуючи позовні вимоги посилається на результати документальної перевірки, якою встановлено завищення підприємством валових витрат, внаслідок цього занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 25362 грн. В обгрунтування цього відповідач посилається на дані акту перевірки. Відповідач зазначає, що в трьох податкових накладних невірно зазначено місцезнаходження покупця, тобто позивача. Щодо виключення з податкового кредиту ПДВ в сумі 1046,53 грн. по податковій накладній, виданій ТОВ фірма “Прометей-А», відповідач посилається на те, що в перевіряємому періоді позивач не мав на обліку основних засобів, що підтверджували б факт придбання основних засобів з дефектом, який повинен бути усунутий в ході ремонту. З підстав, наведених у запереченнях на позовну заяву, відповідач не погоджується з позовними вимогами і просить в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
ДПІ у Володимирецькому районі проведена виїзна планова перевірка дочірнього підприємства “Регіон-Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2005 р. по 01.04.2006 р., про що складено акт перевірки від 10.07.2006 р.
На підставі акта перевірки від 10.07.2006 р. ДПІ у Володимирецькому районі прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.07.2006 р. - № 0000522340/0, яким ДП “Регіон-Інвест» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 34679 грн., в тому числі, 25362 грн. основного платежу і 9317 грн. штрафних санкцій, та № 0000532340/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1203 грн.
При прийнятті судового рішення за результатами дослідження та оцінки зібраних у справі доказів суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В акті документальної перевірки (стор.11) вказано, що перевіркою виявлено, що при фактичних витратах на придбання товарно-матеріальних цінностей (Дт.рах. 203, 205, 207, 209, 281, 22) за 2005 рік в сумі 7 778 072 грн. платником задекларовані валові витрати в сумі 7 546 900 грн., а за 1 квартал 2006 р. при фактичних витратах в сумі 25759,33 грн. платником задекларовані валові витрати в сумі 4342 грн.
Отже, перевіркою встановлено, що підприємством в декларації про прибуток підприємства за 2005 рік відображено менше витрат на придбання товарів, робіт, послуг на суму 231 172 грн. (7778072 -7546900), а за 1 квартал 2006 року менше на 21417,33 грн. (25759,33-4342), що свідчить про завищення підприємством задекларованих сум податкових зобов'язань з податку на прибуток в податкових деклараціях за 2005 рік та 1 квартал 2006 року.
Однак, документальною перевіркою при визначенні загальної суми валових витрат за вказані звітні періоди зазначені суми заниження фактичних витрат за 2005 рік -231172 грн. і за 1 квартал 2006 р. -21417,33 грн. не були враховані, натомість, перевіркою зроблено висновок про завищення валових витрат за 2005 рік на суму 83 500 грн. та за 1 квартал 2006 р. на 15 268 грн.
Судом встановлено і в акті перевірки відображено, що підприємство під час проведення документальної перевірки (07.06.2006 р. - 03.07.2006 р) надіслало начальнику Володимирецької ОДПІ лист від 22.06.2006 р. № 64, в якому вказані конкретні суми понесених підприємством фактичних витрат в 2005 році та 1 кв.2006 р., які не були включені до валових витрат в деклараціях з податку на прибуток і просило включити їх до валових витрат підприємства в зазначених податкових періодах за результатами перевірки.
Однак, як зазначалося вище перевіркою виявлено факти заниження фактичних витрат підприємства за 2005 рік та 1 квартал 2006 р. порівняно із задекларованими, але при визначенні загальної суми валових витрат перевіркою не було враховано, що призвело до завищення суми податкових зобов'язань платника з податку на прибуток.
Абзацом “б» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ “Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі -Закон №2181-ІІІ) визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.
В даному випадку ДПІ у Володимирецькому районі зазначену вимогу закону не виконала, не визначила дійсну суму фактичних валових витрат підприємства, а відтак, його податкових зобов'язань з податку на прибуток.
Посилання в акті перевірки на не розмежування підприємством придбаних запасів матеріальних цінностей за напрямком використання цих запасів при віднесенні їх до валових витрат не грунтуються на нормах законодавства.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат відноситься сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.5.9 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» в податковому обліку беруть участь лише запаси, вартість яких включається до валових витрат. Тому здійснюється коригування залишків запасів на вартість використаних не в господарській діяльності запасів ( що відображається в додатку К1/1 до Декларації про прибуток). Перерахунку підлягає балансова вартість запасів, визначати яку слід за правилами бухгалтерського обліку. Адже, на баланси зараховуються за первісною вартістю, що формується за бухобліковими правилами, встановленими П(С)БО 9 “Запаси».
Таким чином, відповідач в порушення вимог п.5.1 та п.5.9 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» невірно визначив в акті перевірки суму валових витрат, занизивши їх на 231172 грн. за 2005 рік та на 21417 грн. за 1 квартал 2006 року.
Відповідно до абз. “б» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону № 2181-ІІІ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків не лише у випадку заниження платником податків суми податкових зобов'язань, а й у випадках, які свідчать про завищення сум податкових зобов'язань заявлених в деклараціях, що має місце у даній справі.
Крім того, суд вважає, що перевіряючим податкового органу в акті перевірки (стор.12 акту), з посиланням на пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», необгрунтовано зменшено валові витрати підприємства.
Відповідач зменшує суму валових витрат на суму заробітної плати та нарахувань на неї працівникам, які були зайняті на виготовленні основних фондів. Але позивач самостійного виготовлення основних фондів не здійснював, що підтверджує оборотно-сальдова відомість за 2005 рік, з якої видно, що по рахунку № 15 “Капітальні інвестиції» на підприємстві обліковуються придбані засоби, які не введені в експлуатацію (рах. № 15.2 “Придбання основних засобів»). Ніякого будівництва та спорудження власними силами основних фондів підприємство не здійснювало, оскільки не має в штаті працівників будівельних професій. Даний факт підтвердив відповідач, називаючи ті професії працівників, по яких зняті витрати на оплату праці зі складу валових витрат.
Якщо відповідач застосовує п.п.5.3.2 ст. 5 Закону в частині виключення зі складу валових витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин, які підлягають амортизації згідно із ст.9 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», то він не враховує вимоги ст.9 цього Закону. Так, згідно п.9.2 ст.9 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», перелік витрат, що включаються до окремої групи витрат визначено в Постанові Кабінету Міністрів України від 04.02.1998 року № 118. В даній постанові наведено вичерпний перелік витрат на розвідку та облаштування родовищ, що включаються до окремої групи витрат, які підлягають амортизації. Серед цих витрат немає заробітної плати та нарахувань на зарплату працівників.
Отже, зменшення перевіркою суми валових витрат є безпідставними, таким, що не відповідає нормам законодавства.
Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення відповідача від 14.07.2006 р. № 0000522340/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 34679 грн., слід скасувати.
Щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 1203 грн., суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 14.07.2006 р. № 0000532340/0 слід скасувати з огляду на таке.
Відповідачем безпідставно зменшено суму податкового кредиту по ПДВ згідно податкової накладної, виданої ТОВ фірмою “Прометей-А» на суму 6279,17 грн., в т.ч. ПДВ -1046,53 грн. за виконані роботи по ремонту електродвигуна. Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.
В судовому засіданні позивачем доведено придбавання двох електродвигунів 160/1500 від ТОВ фірми “Енергоінвест» по видатковій накладній № Е-0000033 від 14.12.2004 р. та податковій накладній № 162 від 14.12.04 р. на суму 30901,01 грн., в т.ч. ПДВ -5150,17 грн., один з яких був відремонтований ТОВ “Прометей-А», що підтверджується належним чином оформленою податковою накладною № 2026 від 20.09.05 р. на суму 6279,17 грн., в тому числі ПДВ -1046,53 грн. Отже, позивач правомірно включив до податкового кредиту 1046,53 грн. по зазначеній податковій накладній, а у відповідача не було правових підстав для зменшення підприємству бюджетного відшкодування з ПДВ на зазначену суму.
Зменшення суми податкового кредиту за листопад 2005 року на суму 156 грн. згідно податкових накладних, вказаних на стор.17 акту перевірки, є безпідставним, оскільки відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Як вбачається з акту перевірки, дані суми підтверджуються відповідними податковими накладними, оформленими належним чином. Тому, виключати дані суми зі складу податкового кредиту немає підстав. Щодо заповнення реквізиту в даних податкових накладних про місцезнаходження покупця, то п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість» визначено, що в податковій накладній вказується місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість. Дана норма Закону не містить вимоги, яка вказана в акті перевірки інспектором податкового органу.
Суд вважає, що відповідач, зменшивши податковий кредит позивача на суму 1203 грн., по досліджених в судовому засіданні податкових накладних, керувався лише формальними ознаками, а не нормами Закону і фактичними доказами щодо здійснення господарських операцій продавцем і покупцем, зареєстрованими в установленому порядку платниками ПДВ, за відсутності фактів недійсності чи фіктивності даних податкових накладних.
Заперечення відповідача спростовуються вищенаведеними доказами, обставинами та нормами законодавства.
Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги обгрунтовані і підлягають задоволенню.
Відповідно до статтей 87, 94 КАС України позивачу відшкодовується з державного бюджету судовий збір в сумі 3,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,-
Позов задовольнити.
Податкові повідомлення-рішення ДПІ у Володимирецькому районі від 14.07.2006 р., - № 0000522340/0, яким ДП “Регіон-Інвест» визнано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 34679 грн. та № 0000532340/0, яким зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 1203 грн.,- скасувати.
Присудити з державного бюджету України на користь дочірнього підприємства “Регіон-Інвест» (м.Рівне, вул.Д.Галицького,25, 25, код ЄДРПОУ 31691895, рахунок 260092434 в РОФ АППБ “Аваль», МФО 333227) судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив дану постанову, в порядку і строки визначені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шандалюк М.П.
Постанова складена в повному обсязі і підписана "25" жовтня 2006 р.