м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
03.06.2008 року Справа № 8/319пн
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Семендяєвої І.В.
суддів Єжової С.С.
Журавльової Л.І.
за присутністю секретаря
судового засідання Антонової І.В.
та представників сторін:
від позивача - повноважний представник не прибув,
від відповідача -ОСОБА_1., паспорт НОМЕР_1, виданий
Марківським РВ УМВС України в Луганській
області, від 04.02.08,
від прокуратури - повноважний представник не прибув,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Марківка Лушганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 22.04.08 (підписано 23.04.08)
у справі № 8/319пн (головуючий суддя -Середа А.П.,
судді - Ворожцов А.Г., Яресько Б.В.)
за позовом Прокурора м. Луганська в інтересах держави в особі Луганської міської ради, м. Луганськ
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Марківка Луганської області
про зобов'язання звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу
У липні 2007 року прокурор м. Луганська в інтересах держави в особі Луганської міської ради, м. Луганськ звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Марківка Луганської області (далі за текстом -ФОП ОСОБА_1., відповідач) про зобов'язання звільнити земельну ділянку у м. Луганську по вул. Фрунзе (в районі будинку № 111) площею 115 кв. м. шляхом демонтажу торгівельного павільойну та приведення у належний для використання стан, оскільки вказаний відповідач самовільно (без законних підстав) використовує спірну земельну ділянку.
Рішенням господарського суду Луганської області від 22.04.08 у справі № 8/319пн позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України судові витрати. Дане судове рішення мотивовано ст. 14 Конституції України, ст. ст. 1, 92, 116, 152, 158, 211, 212 Земельного кодексу України, ст. ст. 2, 22 -24 Закону України «Про плату за землю», ст. ст. 2, 4, 6, 14, 15-20 Закону України «Про оренду землі»та тим, що відповідач не надав суду першої інстанції докази, що підтверджують законні підстави для використання спірної земельної діялнки, в тому числі рішення Луганської міської ради про надання відповідачу в оренду земельної ділянки, на якій розташовані куплені згідно договору від 17.01.02 за реєстраційним номером 99 два торгівельних кіоску, а також договір оренди земельної ділянки; що посилання ФОП ОСОБА_1. на бездіяльність Луганської міської ради при вирішенні її заяв та клопотань про надання в оренду спірної земельної ділянки не підтверджено доказами у спосіб, визначений чинним законодавством; що документально доведено, що власником землі (Луганською міською радою) станом на час розгляду цього спору не було прийнято рішення про надання відповідачу в оренду спірної земельної ділянки.
Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою без номеру та дати, якою просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник вказує на те, що місцевим господарським судом зроблені висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи; що судом першої інстанції не перевірено обставини, на підставі яких з позовною заявою звернувся прокурор м. Луганська, а не сама Луганська міська рада як розпорядник землями міста; що суд, задовольняючи повністю позов, фактично порушив право власності відповідача, яке передбачено ст. 41 Конституції України.
Луганський апеляційний господарський суд на підставі ст. 98 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 15.05.08 прийняв до провадження апеляційну скаргу відповідача.
Розпорядженням голови суду від 15.05.08 для розгляду вказаної вище апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду призначено судову колегію у складі: головуючий суддя -Семендяєва І.В., судді -Єжова С.С., Журавльова Л.І.
Відзиви на апеляційну скаргу прокурором та позивачем не надані, що відповідно до положень ст. 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
За змістом ст. 101 вказаного Кодексу у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Місцевим господарським судом зроблений обґрунтований висновок про наявність підстав для звільнення ФОП ОСОБА_1. земельної ділянки площею 0,0115 га, яка знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Фрунзе, в районі будинку № 111.
Як встановлено місцевим господарським судом та свідчать матеріали справи, 11.04.06 Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Луганській області здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства у діяльності ФОП ОСОБА_1., при цьому встановлено факт самовільного використання земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Луганськ, вул. Фрунзе, в районі будинку № 111, з цього приводу 11.04.06 складено відповідний акт та протокол № 0218 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КУПАП).
08.09.06 тим же Управлінням здійснено повторну перевірку ФОП ОСОБА_1., при цьому виявлено аналогічні порушення.
У зв'язку з цим 08.09.06 було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол № 1327 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188-5 КУПАП, та внесено на адресу ОСОБА_1. припис № 1335 про усунення виявлених порушень.
11.09.06 Управлінням винесено постанову № 241 про притягнення ОСОБА_1. до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 188-5 КУПАП.
Оскільки відповідач приступив до використання земельної ділянки та продовжує її використовувати в порушення вимог ст. 125 Земельного кодексу України до встановлення її меж в натурі (на місцевості) та одержання документу, який встановлює право на неї, прокурор в інтересах держави в особі Луганської міської ради заявив позов про зобов'язання ФОП ОСОБА_1. звільнити земельну ділянку у м. Луганську по вул. Фрунзе (в районі будинку № 111) площею 115 кв. м. шляхом демонтажу торгівельного павільойну та приведення у належний для використання стан.
Відповідач не погоджується з заявленою вимогою про звільнення спірної земельної ділянки, оскільки вважає, що він прийняв необхідні заходи щодо отримання цієї ділянки в оренду, але позивач допустив бездіяльність і не розглянув заяву і документи відповідача про надання земельної ділянки в орендне користування.
26.04.02 року Марківською районною державною адміністрацією Луганської області відповідач - ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована в якості суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, у зв'язку з чим 26.04.02 року до ЄДРПОУ внесено реєстраційний запис НОМЕР_2.
17.01.02 року, на підставі договору купівлі-продажу кіоску, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_2. 17.01.02 року, за реєстром № 99, - ОСОБА_1 як суб'єкт підприємницької діяльності (відповідач) купила, а громадянин ОСОБА_3- продав металевий кіоск розміром 8,0 м х 5,0 м, розташований за адресою: м. Луганськ, вул. Фрунзе, біля магазину № 8 (пункт 1 договору).
Питання про земельну ділянку, на якій розташований цей кіоск, у договорі жодним чином не визначено.
У зв'язку з купівлею вищезгаданого кіоску відповідач звернувся до виконавчого комітету Луганської міської ради з заявою про надання в оренду земельної ділянки площею 0,0200 га, розташованої за адресою: м. Луганськ, вул. Фрунзе, в районі будинку № 111.
Пунктом 2 цього рішення заявнику надано право на розроблення проекту відводу земельної ділянки, а пунктом 4 її зобов'язано, після розроблення названого проекту, здійснення його державної землевпорядної експертизи та отримання погоджень, передбачених чинним законодавством, подати його до виконавчого комітету Луганської міської ради.
23.07.03 цим виконкомом прийнято рішення № 271/5 «Про надання громадянці ОСОБА_1. дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки під розміщення (без права здійснення будівельних робіт) двох торговельних павільйонів (некапітальні споруди та благоустрій прилеглої території (без права здійснення будівельних робіт) за адресою: м. Луганськ, вул. Фрунзе, (біля будинку № 111)».
Відповідач отримав проект відведення земельної ділянки, звернувся до позивача з заявою клопотання та листом з приводу прийняття відповідного рішення про надання в оренду земельної ділянки під 2 торгівельних кіоску, а саме на підтвердження своїх доводів у цій частині відповідачем надано:
1)клопотання на ім'я Луганською міського голови Бурлаченка Є.Д. від 24,03.05 року, до якого (згідно тексту клопотання) додано проект відведення земельної ділянки. На клопотання мається реєстраційний штамп виконкому Луганської міської ради про отримання цих документів 28.03.05 року, ах. №01-03-13/3958;
2)лист на ім'я Луганського міського голови Кравченка СІ. від 25.07.06 року - про спрямування до міськвиконкому проекту відведення земельної ділянки (вх.№01-03-13/11396);
3)заяву на ім'я Луганського міського голови Кравченка СІ. від 02.11.06 року (вх. № 01-03-13/16324 від 02.11.06), до якої (згідно тексту) також додано проект відведення земельної ділянки.
Позивач не прийняв рішення про надання відповідачу земельної ділянки в оренду.
Суд першої інстанції підставно застосував до спірних відносин сторін наступне законодавство.
Статтею 2 Закону України від 16.10.1998 року №161-ХІУ «Про оренду землі» встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно частині 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (частина 1 ст. 116 Земельного кодексу України - в редакції, чинній станом до 28.12.07).
З 28.12.07 року редакція цієї частини ст. 116 Земельного кодексу України викладена наступним чином: громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків.
Статтею 212 Земельного кодексу України встановлено форму відповідальності за порушення земельного законодавства, а саме: самовільно зайняті земельні ділянки піддягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Отже, матеріалами справи доведено, що позивач незаконно користується земельною ділянкою, оскільки власником землі -позивачем у справі рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки станом на день прийняття рішення не було прийнято і договір оренди спірної земельної ділянки не укладався і у суду першої інстанції були законні підстави зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 0,0115 га (115 кв. м), яка знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Фрунзе (в районі будинку № 111), шляхом демонтажу торгівельного павільйону та приведення земельної ділянки у належний для використання стан.
Те, що на момент розгляду апеляційної скарги відповідач належним чином оформив право користування спірною земельною ділянкою та надав суду апеляційної інстанції договір оренди землі від 02.06.08, укладений ним з позивачем, а крім того, технічну документацію, не впливає на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у даній справі, оскільки вищезазначений договір оренди земельної ділянки від 02.06.08 на момент винесення рішення, що оскаржується, ще не існував.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не перевірив обставин, на підставі яких з позовною заявою звернувся прокурор м. Луганська, а не сама Луганська міська рада, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про прокуратуру»прокурор має право, у разі виявлення порушень законодавства, звернутися до суду з позовом.
При цьому прокурор, відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому відбулися порушення інтересів держави та орган, уповноважений на виконання відповідних функцій, який може бути позивачем по справі.
В даному випадку прокурор зазначив, що порушення інтересів держави обумовлено виявленими порушеннями в сфері земельних відносин, що вчинені відповідачем по справі.
Перевірка проведена прокуратурою м. Луганська із залученням фахівців управління з використання та охорони земель.
Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель на землі державної та комунальної власності всі землі є державною власністю. Питання щодо відведення земель та іншого розпорядження землями у межах територіальної одиниці підвідомчі відповідному органу місцевого самоврядування.
За таких підстав Луганська міська рада у даному випадку є органом, уповноваженим державою на виконання відповідних функцій в сфері земельних відносин.
Таким чином, відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду, що оскаржується у даному випадку, ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито за подання апеляційної скарги покласти на заявника скарги.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Марківка Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 22.04.08 по справі № 8/319пн залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 22.04.08 у справі № 8/319пн залишити без змін.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та надсилається сторонам у справі в п'ятиденний строк з дня її прийняття.
Головуючий суддя І.В. Семендяєва
Суддя С.С. Єжова
Суддя Л.І. Журавльова