3-1161/2011
10.10.2011 року. Суддя Старобешівського районного суду Донецької області Сазонова М.Г., розглянувши матеріали, які надійшли від територіальної державної інспекції праці у Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Донецьк Донецької області, громадянка України, працює приватним підприємцем, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1,
за ст. 41 ч. 1, КУпАП
До Старобешівського районного суду Донецької області надійшов адміністративний протокол про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, за ст. 41 ч. 1 КУпАП, відповідно до якого в ході проведеної перевірки встановлено, що останнґ має право прийому, звільнення працівників та на підставі вимог ст. 21 КЗпП України виступає однією із сторін трудового договору і як роботодавець повинен забезпечити реалізацію трудових прав громадян. Однак, роботодавцем було порушено вимоги чинного трудового законодавства, а саме:
1) На момент перевірки в магазині самостійно за прилавком працювала продавець ОСОБА_2, з особистих письмових свідчень якої встановлено, що вона працює у фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, з 01.09.2011 року. Режим роботи встановлено: з 07-00 до 14-00, без перерви та вихідних днів. Заробітна плата працівнику ще не нараховувалась і не виплачувалась. Трудовий договір між працівником та фізичною особою не укладено та не зареєстровано у встановленому порядку, у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи у Старобешівському районному центрі зайнятості, що свідчить про неправомірні дії, які привели до триваючого порушення вимог ст.. 24, 24-1 КЗпП України та Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року, № 260 «Про затвердження форми трудового договору між працівником і фізичною особою та порядку реєстрації трудового договору між працівниками і фізичною особою та порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, так як працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про працю, працівники мають право на відпочинок, право на здорові та безпечні умови праці, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування у старості, у випадках хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу на випадках безробіття».
Опитана у судовому засіданні ОСОБА_1, факт вчинення адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ст. 41 ч. 1 КУпАП визнала у повному обсязі, пояснив що трудовий договір укладено 01.09.2011 року та надала копію даного трудового договору.
Вина ОСОБА_1, у скоєнні зазначеного вище адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами справи а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії № 05-42-042/0065 від 19.09.2011 року, актом перевірки № 05-42-042/0059 від 14.09.2011 року доданого до матеріалів адміністративної справи.
Аналізуючи докази у їх сукупності, враховуючи той факт що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення порушення трудового законодавства не усунуті, суддя дійшла висновку про доведеність провини ОСОБА_1, у вчиненні правопорушення, тому обирає захід стягнення в межах санкції ст. 41 ч. 1 КУпАП й керується ст.ст. 23, 27 КУпАП.
Суддя вважає, що характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, дає підстави для обрання стягнення у вигляді штрафу, який адекватний до ступеня тяжкості вчиненого правопорушення, сприятиме досяганню мети стягнення як виховання особи й запобігання вчинення нових правопорушень.
Керуючись ст. ст. 23, 27, 41-2, 283, 284 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 41 ч.1, Кодексу України про адміністративні правопорушення й накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п*ятдесят) гривень.
Постанова на підставі ч. 2 ст. 294 КУпАП може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя