27.07.2011 Справа № 2а/2570/3572/2011
21 липня 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі :
Головуючої судді Баргаміної Н.М.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова до Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
06.07.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, в якому просить визнати дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Павленко Є. О. неправомірними та зобов'язати головного державного виконавця прийняти до виконавчого провадження вимоги за № Ю-2182/11, видану 04.04.2011 року, № Ю-3033/11, видану 01.04.2011 року, та винести постанови про відкриття провадження.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що при проведенні виконавчих дій, державний виконавець неправомірно відмовив у відкритті виконавчого провадження, винісши постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження по ВП № 26545621 від 19.05.2011 року про стягнення боргу з ВКО «Облсількомунгосп» в сумі 11918,57 грн. та по ВП № 26545420 від 19.05.2011 року про стягнення боргу з ПМП «Інпромсервіс» в сумі 14967,81 грн. на користь УПФУ в Новозаводському районі, посилаючись на п. 3.2 спільного наказу Міністерства юстиції України та Пенсійного фонду України № 25/5/39 від 17.03.2004 року, а саме: з урахуванням положень частини 2 статті 1071 ЦК України органам Пенсійного фонду України забезпечувати стягнення боргу до ПФ України шляхом подання позовних заяв до суду, в першу чергу - щодо сум, які перевищують 5000 грн. А тому позивач вважав, що дії головного державного виконавця - Павленка Є. О., суперечать спеціальному Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи сповіщався завчасно та належним чином, надіслав на адресу суду клопотання, в якому просив справу розглянути без його участі.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, натомість надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без представника Відділу державної виконавчої служби.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню на слідуючих підставах.
З матеріалів справи вбачається, що Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова надіслало на адресу Центрального відділу Державної виконавчої служби вимоги про сплату боргу № Ю-2182/11 та № Ю-3033/11.
19.05.2011 року головним державним виконавцем Центрального відділу ДВС Чернігівського управління юстиції Павленко Є. О., розглянувши заяву про примусове виконання вимоги № Ю-3033 від 01.04.2011 року про стягнення з ВКО «Облсількомунгосп» на користь УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова 11918,57 грн. встановив, що порушено вимоги 3.2 наказу № 2112/5/169 від 08.12.2008 року про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України, Пенсійного фонду України від 17.03.2004 року № 25/5/39, а тому керуючись п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» вирішив відмовити в прийняті до провадження виконавчого документа та у відкриті виконавчого провадження з примусового виконання, про що виніс постанову, копія якої міститься в матеріалах справи.
19.05.2011 року головним державним виконавцем Центрального відділу ДВС Чернігівського управління юстиції Павленко Є. О. розглянувши заяву про примусове виконання вимоги № Ю-2182 від 04.04.2011 року про стягнення з ПМП «Інпромсервіс» на користь УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова 14967,81 грн. встановив, що порушено вимоги 3.2 наказу № 2112/5/169 від 08.12.2008 року про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України, Пенсійного фонду України віл 17.03.2004 року № 25/5/39, а тому керуючись п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» вирішив відмовити в прийняті до провадження виконавчого документа та у відкриті виконавчого провадження з примусового виконання, про що виніс постанову, копія якої міститься в матеріалах справи.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XI (далі - Закон України № 606-XIV).
В ст. 6 Закону України № 606-XIV закріплено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ст. 17 Закону України № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
В ч. 1 статті 26 Закону України № 606-XIV зазначено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
В ст. 19 Закону України № 606-XIV передбачені підстави для відкриття виконавчого провадження, а саме державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.
Стосовно порушення позивачем вимог п. 3.2 спільного наказу Міністерства юстиції України та Пенсійного фонду України від 17.03.2004 року № 25/5/39 то, суд зазначає, що обставини, які виключають здійснення виконавчого провадження, повинні бути встановлені законом, ухваленим Верховною Радою України в межах її повноважень.
Зазначений спільний наказ є міжвідомчим підзаконним нормативно-правовим актом, у зв'язку з чим норми Закону України № 606-XIV мають пріоритет над зазначеним законом.
Надаючи правову оцінку діям відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що державний виконавець, всупереч положенням Закону, нехтуючи загальними обов'язками державного виконавця у виконавчому провадженні, які визначені Законом України «Про виконавче провадження», не виконав відповідних дій, які повинні були ним вчинятись відповідно до покладених на нього обов'язків згідно з законодавством України.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у відкритті провадження згідно статі 26 Закону України «Про виконавче провадження» , а тому дії державного виконавця в цій частині суд вважає неправомірними.
Щодо позовної вимоги позивача, стосовно зобов'язання головного державного виконавця прийняти до виконавчого провадження вимоги за № Ю-2182/11, видану 04.04.2011 року, № Ю-3033/11, видану 01.04.2011 року, та винести постанови про відкриття провадження, суд зазначає, що з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які чинним законодавством віднесені до виключної компетенції цього органу державної влади.
Проте, враховуючи положення ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача прийняти вимоги за № Ю-2182/11, видану 04.04.2011 року, № Ю-3033/11, видану 01.04.2011 року , для вирішення питання щодо відкриття виконавчого провадження .
Відповідно до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів правомірність своїх дій.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 104, 122, 160-163 КАС України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Павленко Є. О. неправомірними.
Зобов'язати Центральний відділ Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції прийняти вимоги за № Ю-2182/11, видану 04.04.2011 року, № Ю-3033/11, видану 01.04.2011 року , для вирішення питання щодо відкриття виконавчого провадження .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Баргаміна Н.М.