Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22ц-2632/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Галаган О.В.
19 Доповідач Савченко С. О.
Іменем України
25.10.2011 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючої -Белінської І.М..
Суддів -Гайсюк О.В.,Савченко С.О.
При секретарі -Гончар О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 серпня 2011 року,-
ОСОБА_2 в вересні 2010 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 та визнання права власності на Ѕ цієї квартири і зобов'язання відповідачки не перешкоджати користуватись та розпоряджатись Ѕ частиною зазначеної квартири, посилаючись на те, що відповідачка є її донькою, на правах спільної приватної власності вони мали квартиру АДРЕСА_1, яку продали 10 травня 2007 року за 58 тис. доларів США і 11 травня цього ж року купили квартиру АДРЕСА_2 за меншу ціну. В договорі купівлі-продажу покупцем була зазначена тільки відповідачка, але вона, позивачка, вважала, що оскільки квартира куплена на спільні кошти, в квартирі вона прописана, договір купівлі-продажу зберігавсь у неї, вона вважала, що є власницею Ѕ частини квартири.
В травні 2010 року ОСОБА_3 вселила в спірну квартиру свого сина з дружиною, які постійно ображають її, погрожують фізичною розправою, порушують спокій хворої літньої людини. Зазначила, що договір був посвідчений тільки на її дочку помилково, оскільки і вона і дочка не мали сумніву в належності кожній по Ѕ частині квартири.
В додатковій позовній заяві позивачка просила встановити порядок користування спірною квартирою, виділивши в її користування кімнату площею 18.6 кв.м.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 серпня 2011 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог. Скаргу мотивує тим, що судом порушено норми процесуального та матеріального права. Зокрема зазначає, що суд повинен був керуватись ст.ст. 15, 16, 203, 215 та 229 ЦК України та посилається на невірне застосування судом строку позовної давності.
В судовому засіданні апеляційного суду позивачка та її представник доводи апеляційної скарги підтримали, просили визнати за позивачкою право власності на Ѕ частину спірної квартири, відповідач доводи апеляційної скарги заперечувала, але визнала, що спірна квартира була придбана для неї та матері за спільні кошти, отримані від продажу приватизованої квартири АДРЕСА_1
Колегія суддів, перевіривши за матеріалами справи рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, заслухавши пояснення осіб, вважає, що рішення підлягає скасуванню частково з слідуючих підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи позивачці в позові суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою пропущені строки позовної давності, а також з того, що позивачкою не доведено, що в момент вчинення договору купівлі-продажу спірної квартири існували обставини, щодо яких позивачка помилялась та що вони мали істотне значення.
Однак рішення суду не можна визнати таким, що воно повністю відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст. 11,213, 214 ЦПК України.
Згідно ч.3 ст.355 ЦК України право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. За договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні, яка приймає майно і сплачує за нього певну грошову суму -ст.655 ЦК України.
Колегією суддів встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 20.12.2006 року Кіровоградською міською радою, сторони мали на праві приватної спільної власності квартиру АДРЕСА_1 (а.с.10). 10 травня 2007 року дану квартиру сторони продали за 292900 грн., з яких 43935 грн. продавці отримали при підписані договору купівлі-продажу, а решту покупець зобов'язавсь виплатити до 13 травня 2007 року, що підтверджується договором купівлі-продажу на а.с.11.
Наступного дня, тобто 11 травня 2007 року, ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_2 за двадцять шість тисяч грн., про що свідчить договір купівлі-продажу на а.с.7.
В зазначеній квартирі поселилась позивачка, а з 06.06.2007 року вона в цій квартирі зареєстрована, що підтверджується штампом про реєстрацію в паспорті позивачки (а.с.6).
Як визнала відповідачка, вона з матірю при купівлі спірної квартири мали намір створити спільне майно, спірну квартиру придбали за спільні кошти і домовлялись, що квартира буде належати їм в рівних долях, але при оформленні договору купівлі-продажу в нотаріуса позивачка запропонувала оформити квартиру тільки на неї (відповідачку).
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що обов'язки покупців спірної квартири виконали як відповідачка так і позивачка, сплативши вартість спірної квартири спільними коштами, отриманими від продажу спільної квартири №2 по вул. Тімірязєва. Після придбання спірної квартири саме позивачка вселилась в квартиру, зареєстрована в ній і постійно проживає, тобто саме позивачка виконала всі умови покупця сплатила кошти за куплене майно і прийняла його, що також підтверджує домовленість сторін на створення спільного майна шляхом купівлі квартири.
Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. За вимогами ч.1 ст.357 ЦПК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Сторони підтвердили, що між ними була усна домовленість на створення спільної власності на квартиру з рівними частками. А тому колегія суддів вважає, що позивачка, як покупець, має право на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2, друга половина квартири належить відповідачці.
Суд першої інстанції ці обставини досліджував, але правова оцінка суду в частині визнання за позивачкою права на частку квартири не вірна, не ґрунтується на обставинах справи і висновок суду в тій частині, що відповідачкою пропущений трирічний термін звернення до суду. Позивачка володіла квартирою, проживала в ній. Про порушене право вона довідалась в листопаді 2007 року, до суду звернулась за його захистом в жовтні 2010 року. Крім того застосування судом строку позовної давності можливе за заявою сторони, матеріали справи такої заяви не містять.
Інші позовні вимоги не знайшли свого підтвердження, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в визнанні права власності на квартиру. з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України колегія суддів
Апеляцій скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 серпня 2011 року в частині відмови в позові про визнання права власності на квартиру скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 право власності кожної з них на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуюча:
Судді: