Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22ц-1950\11 Головуючий у суді І-ї інстанції Павелко І.Л.
26 Доповідач Савченко С. О.
Іменем України
26.10.2011 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючої судді - Белінської І.М.
Суддів - Франко В.А., Савченко С.О.,
секретарі - Гончар О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 лютого 2011 року,-
У жовтні 2010 року Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»(далі - Банк) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту та з урахуванням змін про збільшення позовних вимог просило стягнути солідарно з відповідачів 259 442 грн. 71 коп. та судові витрати.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що Генеральною кредитною угодою від 29 серпня 2008 року Банк зобов'язувавсь надавати ОСОБА_2 кредитні кошти в порядку і на умовах, визначени х у кредитних договорах, укладених в рамках угоди у сумі, що не перевищує 40 000 доларів США з терміном дії до 28.08.2015р. В рамках зазначеної угоди між Банком та відповідачем було укладено кредитний договір за № 014/05/452 від 29.08.2008р., згідно якого ОСОБА_2 за першим траншем отримала 35 000 доларів США під 17,3 % річних за користування кредитом з кінцевим строком погашення 28.08.2013р. Договором № 014/05/452/1 від 30.02.2009р. та додатковою угодою від 11.12.2009р. внесено зміни до кредитного договору. 2-й транш кредиту -233 011 грн.93 коп. надававсь на рефінансування заборгованості за 1-м траншем кредиту.
На забезпечення виконання зобов'язання між Банком і ОСОБА_3 та між Банком і ОСОБА_4 укладено договори поруки від 29.08.2008р., якими передбачена їхня солідарна відповідальність з позичальником перед банком.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання за кредитним договором щодо внесення щомісячного платежу, що призвело до значної кредитної заборгованості, позивач просив задовольнити позов і стягнути заборгованість за договором з відповідачів.
Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 лютого 2011 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість в сумі 259 442 грн. 71 коп. та судові витрати по справі.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 червня 2011 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 лютого 2011 року залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просять скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове, яким частково задовольнити позов.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2, яка не погодилась з отриманою сумою кредиту за другим траншем, пояснивши, що вона отримала кредиту на 2696грн.36коп. менше, а відповідно і нарахована сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом повинна бути меншою, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів ( ч.2 ст. 1050 ЦК України).
Судом встановлено, що Генеральною кредитною угодою від 29 серпня 2008 року Банк зобов'язувавсь надавати ОСОБА_2 кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди у сумі, що не перевищує 40 000 доларів США з терміном дії до 28.08.2015р. В рамках зазначеної угоди між Банком та відповідачем було укладено кредитний договір за № 014/05/452 від 29.08.2008р., згідно якого ОСОБА_2 за першим траншем отримала 35 000 доларів США під 17,3 % річних за користування кредитом з кінцевим строком погашення 28.08.2013р. Договором № 014/05/452/1 від 30.02.2009р. та додатковою угодою від 11.12.2009р. внесено зміни до кредитного договору. 2-й транш кредиту -233 011 грн.93 коп.зі сплатою 24% річних за користування другим траншем кредиту надававсь на рефінансування заборгованості за 1-м траншем кредиту, позичальник зобов'язавсь повертати наданий кредит у обсязі відповідно до графіку погашення кредиту та сплачувати за користування кредитом відсотки у розмірі та порядку відповідно до умов договору.
Банк умови договору виконав, а відповідач зобов'язання щодо своєчасного погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом, належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість.
Відповідно вимог ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, якщо інше не встановлено договором поруки.
З метою забезпечення виконання обов'язків ОСОБА_2 за кредитним договором було укладено 2 договори поруки № 014-05/451 від 29.08.2008 року, між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»і ОСОБА_3 та між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»і ОСОБА_4, згідно яких Поручителі відповідають перед Банком за порушення зобов'язання Позичальником, у тому ж обсязі, що і Позичальник.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 31.01.2011 року заборгованість по кредитному договору всього складає 259 442 грн., із них 216 145 грн. - заборгованість по кредиту, 39 132 грн. -проценти за користування кредитом, 4 165 грн. 43 коп. -пеня.
Оскільки порушення відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором є підставою для вимоги дострокового повернення кредитних коштів, стягнення відсотків за користування кредитними коштами та пені, а також те, що відповідно до умов кредитного договору, відповідачем заборгованість за кредитом позивачу не повернута і нараховані проценти не сплачені, то суд першої інстанції обґрунтовано стягнув солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість по кредиту, заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами та нараховану пеню.
Відповідно ст..ст.10,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доводи відповідачки ОСОБА_2 в тій частині, що вона отримала 230315грн.57 коп. кредиту за другим траншем, а не 233011грн.93 коп. ніяким доказами не підтверджені, а тому не можуть братись до уваги.
Крім того, безпідставними знаходить колегія суддів посилання на те, що про час і місце розгляду справи сторони не були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.9 ст. 74 відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.
Як видно з матеріалів справи, у зв'язку з неодноразовою неявкою відповідачів в судові засідання 26.11.2010р. та 27.01.2010р. було опубліковане оголошення від 01.02.2011р. в газеті «Народне слово», яким повідомлено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про дату, час та місце розгляду справи.
За таких обставин, рішення суду є законним і обґрунтованим, інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом було допущено порушення норм процесуального права, або неправильно застосовано норми матеріального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - відхилити.
Заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 лютого 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча суддя:
Судді :