30 листопада 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/2370/11
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Боднарюка О.В.;
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Хотинського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Хотинський районний центр зайнятості (далі-позивач) звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі-відповідач) в якому просив суд: стягнути з відповідача незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 1782,58 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.
В листопаді 2008 року до Хотинського районного центру зайнятості звернувся із заявою ОСОБА_1, якому 21 листопада 2008 року було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю.
В січні 2011 року відповідно до акту звірки №971 від 17.01.2011 року складеним Хотинським районним центром зайнятості на підставі листа товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектоніка» від 01.12.2010 року №89 стало відомо, що відповідач був працевлаштований в товаристві з обмеженою відповідальністю «Архітектоніка» з 01.09.2008 року та звільнений 01.12.2008 року у зв'язку із закінченням терміну трудової угоди.
Також позивач зазначив, що під час надання статусу безробітного в Хотинському районному центрі зайнятості, ОСОБА_1 не повідомляв спеціаліста про факт свого працевлаштування в товаристві з обмеженою відповідальністю «Архітектоніка», при цьому вказавши в своїй заяві про надання статусу безробітного від 31.12.2008 року, що в даний час трудовою діяльністю не займається.
За час перебування на обліку в Хотинському районному центрі зайнятості ОСОБА_1 було виплачено кошти в розмірі 1782,58 грн.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача кошти в сумі 1782,58 грн.
Відповідач заперечень на позовну заяву не надав.
28 листопада 2011 року до суду надійшло клопотання в якому представник позивача просив суд розглянути дану справу без його участі. Позовні вимоги викладенні в позовній заяві підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового розгляду, про причину неявки не повідомив.
Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Частиною 6 ст.128 КАС України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи викладене вище, суд вважає за можливе та доцільне розглянути вказану адміністративну справу в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши письмові докази та перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить до наступного.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
21 листопада 2008 року ОСОБА_1 подав заяву до Хотинського районного центру зайнятості в якій просив до вирішення питання його працевлаштування надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України “Про зайнятість населення” та “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (а.с. 9).
21 листопада 2008 року відповідачу відповідно до витягу із наказів ПК №241101708111400004 року на підставі поданої заяви (в якій він вказував, що трудовою діяльністю не займається) йому був наданий статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю(а.с.10).
В січні 2011 року відповідно до акту звірки №971 від 17.01.2011 року складеним Хотинським районним центром зайнятості на підставі листа товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектоніка» від 01.12.2010 року №89 стало відомо, що відповідач був працевлаштований в товаристві з обмеженою відповідальністю «Архітектоніка» з 01.09.2008 року та звільнений 01.12.2008 року у зв'язку із закінченням терміну трудової угоди (а.с. 12- 13).
17 січня 2011 року позивач видав наказ про відшкодування коштів в якому зазначив, у зв'язку із зазначеними розбіжностями, на підставі ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» та ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», призначена та виплачена ОСОБА_1 допомога по безробіттю в період з 21.11.2008 року по 19.05.2009 року в сумі 1782,58 грн. підлягає поверненню (а.с. 15).
17 січня 2011 року громадянину ОСОБА_1 було направлено лист-вимогу за номером №07-14/65 з пропозицією до 02.02.2011 року повернути кошти в сумі 1782,58 грн. (а.с. 14).
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.
Статтею 2 Закону України “Про зайнятість населення”№803-ХІІ від 01.03.1991 року (далі Закон-№803) визначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Згідно п.б ч.3 ст.1 Закону №803 в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах (в тому числі): громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".
Згідно п.12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. N 219 (далі Порядк-№219), для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", і не отримує пенсію на пільгових умовах.
Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02 березня 2000 року №1533-ІІІ, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до п.6.14 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", затвердженого наказом Міністерством праці та соціальної політики України від 20.11.2000N 1533-III року № 307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.
З обставин, вказаних в адміністративному позові вбачається, що відповідачем в порушення вказаних норм закону подано недостовірні відомості про свою трудову діяльність, а саме в заяві від 21 листопада 2008 року про надання йому статусу безробітного, поданої ним до Хотинського районного центру зайнятості зазначено, що трудовою діяльністю він не займається, в той час коли з 01.09.2008 року по 01.12.2008 року він перебував у трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектоніка» та отримував допомогу по безробіттю.
Таким чином, з відповідача як з особи, що не мала право на отримання допомоги по безробіттю, повинна бути стягнута на користь позивача сума допомоги, фактично виплаченої в період роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю «Архітектоніка», а саме 1782,58 грн.
Аналізуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що дії позивача є правомірними і відповідають вимогам ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу.
Позивач як суб'єкт владних повноважень довів належним чином факт незаконно отриманої допомоги відповідачем і правомірність прийнятого рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. В зв'язку з відсутністю таких витрат, суд не вирішує питання про стягнення судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 76, 79, 86, 94, 122, 128, 158-163, 167 КАС України, суд , -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 1782,58 грн. на користь Хотинського районного центру зайнятості.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому та скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя О.В. Боднарюк