17:20год. 24 листопада 2011 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/2529/11
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ковтюк В.О.
секретаря судового засідання Настасійчука О.В.
за участю :
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Антишиної Г.М.
представників третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємця ОСОБА_5 до Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача -комплексно-виробничий кооператив «Ірбіс», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача -ОСОБА_6 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язати вчинити дії, суд -
Приватний підприємець ОСОБА_5 (позивач) звернулась з адміністративним позовом до Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції (відповідач) третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - комплексно-виробничий кооператив «Ірбіс» (третя особа-1), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_6 (третя особа-2) про визнання протиправною бездіяльності щодо не вчинення дій по закриттю виконавчого провадження ВП №21939165 від 15.10.10р. та про зобов'язання закрити вищевказане виконавче провадження з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач 03 березня 2011 року, в рамках виконавчого провадження ВП №21939165 від 15.10.10р. при примусовому виконанні наказу №11/15 Господарського суду Чернівецької області, виданого 13.09.10р., про стягнення з третьої особи-1 на користь позивача 198000,00 грн. основного боргу, 1980,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, виніс постанову про передачу майна (автомобілів) в рахунок погашення боргу ОСОБА_5, яка після перевірки виконавчого провадження та змісту постанови на відповідність нормам чинного законодавства була затверджена начальником Першотравневого відділу державної виконавчої служби.
На виконання зазначеної постанови позивачу від третьої особи-1 були передані документи, номерні знаки та автомобілі. Як вказано в постанові, вона є підставою для реєстрації позивача новим власником автомобілів в органах МРЕВ УДАІ УМВС України. У такий спосіб третя особа-1 фактично виконала перед позивачем у повному обсязі рішення суду, а тому відповідач зобов'язаний був винести постанову про закінчення виконавчого провадження.
Позивач, не отримавши постанову про закінчення виконавчого провадження, в травні 2011 року, звернувся до відповідача із заявою, в якій просив закрити виконавче провадження ВП №21939165 від 15.10.10р.
Однак, заяву було залишено без реагування, а тому позивач вдруге звернувся до відповідача із аналогічною заявою. Після того, як позивач не отримав відповідь і на другу заяву він звернувся із скаргою до Головного управління юстиції у Чернівецькій області, яку було спрямовано на виконання до відповідача.
14 вересня 2011 року відповідач надав відповідь на скаргу за вих. №7803/05-32, з якої позивач дізнався, що на виконанні у відповідача перебуває зведене виконавче провадження №26542290 з виконання наказу Господарського суду Чернівецької області №11/15 від 13.09.10р. (далі - Наказ) про стягнення з третьої особи 1 на користь позивача суми коштів та виконавчого листа №2-2245 від 08.11.10р. Шевченківського районного суду м. Чернівці (далі - Виконавчий лист) про стягнення з третьої особи-1 на користь третьої особи-2 суми коштів. При цьому відповідач при розгляді скарги не надав доказів відкриття виконавчого провадження ВП №26542290 від 24.11.10р.
Виходячи з наведеного, позивач просить визнати дії відповідача незаконними та на підставі постанови про передачу майна (автомобілів) в рахунок погашення боргу стягувачу від 03 березня 2011 року зобов'язати відповідача закрити виконавче провадження ВП №21939165 від 15.10.10р.
Представник позивача під час судового розгляду наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.
Представник третьої особи-1 під час судового розгляду підтримав позицію позивача та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечував, про що надав письмові заперечення, в яких зазначив, що працівники відповідача діяли на підставі та у межах чинного законодавства.
Відповідачем дійсно 03 березня 2011 року прийнято постанову про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу, на підставі якої в рахунок погашення боргу КВК «Ірбіс» передав ПП ОСОБА_5 майно за переліком, згідно наказу Господарського суду Чернівецької області №13/63.
Однак, 14 березня 2011 року на адресу відповідача надійшла заява представника стягувача по зведеному виконавчому провадженню - ОСОБА_4 до якої додано копію ухвали про забезпечення позову від 23.06.10р., якою для забезпечення позову ОСОБА_6 накладено арешт на належні КВК «Ірбіс» транспортні засоби.
01 серпня 2011 року було проведено перевірку щодо законності дій державного виконавця з примусового виконання наказу №11/55, виданого 13.09.10р. Господарським судом Чернівецької області про стягнення з КВК «Ірбіс» на користь ПП ОСОБА_5, якою визнано дії головного державного виконавця Антишиної Г.М., такими, що не в повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та скасовано постанову про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу від 03.03.11р.
Таким чином, відповідач вважає, що позов є безпідставним, так як підстав для закриття ВП№21939165 немає, і не підлягає задоволенню з наведених вище підстав.
Третя особа-2 в судовому засіданні наполягала на відмові позивачу у задоволенні позову з наступних підстав.
Так, третя особа-1 є боржником як по відношенню до позивача, так і по відношенню до третьої особи-2, тому відповідачем у відповідності до положень ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» відкрито зведене виконавче провадження. На підставі цієї ж статті на майно боржника повинен накладатися арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.
Крім того, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26 травня 2011 року скасоване рішення господарського суду Чернівецької області від 20 січня 2011 року по справі №13/63.
23 червня 2010 року ухвалою Шевченківського районного суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до КВК «Ірбіс» про стягнення збитків винесено ухвалу про забезпечення позову, якою заборонено будь-яким чином відчужувати (дарувати, проавати, міняти, здавати в оренду тощо), а також заставляти та знімати з обліку органах УДАІ УМВС України в Чернівецькій області автомобілі НОМЕР_1; УАЗ д.н. НОМЕР_2, ЗИЛ-ММЗ 554М д.н. НОМЕР_3; ЗИЛ133 ГЯ д.н. НОМЕР_4; КАМАЗ 5320 д.н. НОМЕР_5; ГАЗ 2752-114 д.н. НОМЕР_6; ЗИЛ-ММЗ 555 д.н. НОМЕР_7; ГАЗ 6601 д.н. НОМЕР_8; SUZUKI GRAND VITARA д.н. НОМЕР_9.
Третя особа-2 звертає увагу суду на те, що позивач та третя особа-1 знають про існування ухвали про забезпечення позову від 23.06.10р. та заборону на відчуження її майна, однак, незважаючи на це, у серпні 2011 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м.Чернівці зі скаргою на постанову відповідача від 01.08.11р., якою була скасована постанова від 03.03.11р. про передачу автомобілів в рахунок погашення боргу ПП ОСОБА_5 (скарга була залишена без розгляду).
Виходячи з наведеного, третя особа-2 вважає, що позивач безпідставно вважає себе власником автомобілів, отриманих від третьої особи-1 та не передає їх державному виконавцю, а тому третя особа-2 просить суд відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.
Під час судового розгляду представник третьої особи-2 наполягав на безпідставності позову та на відмові у його задоволенні.
Заслухавши думку представників позивача, відповідача, третіх осіб 1 та 2, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01 квітня 2009 року між ПП ОСОБА_5 та КВК «Ірбіс» укладено договір оренди нежитлового приміщення №4/1, згідно якого виконання своїх боргових зобов'язань Орендар забезпечує належним йому на праві власності основними засобами ГАЗ 66 д.н. НОМЕР_1; УАЗ д.н. НОМЕР_2, ЗИЛ-ММЗ 554М д.н. НОМЕР_3; ЗИЛ133 ГЯ д.н. НОМЕР_4; КАМАЗ 5320 д.н. НОМЕР_5; ГАЗ 2752-114 д.н. НОМЕР_6; ЗИЛ-ММЗ 555 д.н. НОМЕР_7; ГАЗ 6601 д.н. НОМЕР_8; SUZUKI GRAND VITARA д.н. НОМЕР_9 (надалі - транспорті засоби) (а.с. 11-13, т.2).
31 серпня 2010 року у справі №11/55 за позовом ПП ОСОБА_5 до КВК «Ірбіс» про стягнення орендної плати в сумі 198000,00 грн. господарським судом Чернівецької області прийнято рішення у справі, яким позов задоволено в повному обсязі (а.с.14, т.2).
15 жовтня 2010 року відкрито виконавче провадження №21939165 за наказом господарського суду Чернівецької області №11/55 від 13.09.10р. про стягнення з КВК «Ірбіс» на користь ПП ОСОБА_5 в сумі 198000,00 грн. (а.с. 6, т.2).
22 жовтня 2010 року між позивачем та третьою особою-1 було укладено мирову угоду (а.с. 82, т.1).
20 січня 2011 року господарським судом Чернівецької області у справі № 13/63 за позовом ПП ОСОБА_5 до КВК «Ірбіс», за участю Першотравневого ВДВС Чернівецького міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору ОСОБА_6 про зобов'язання вчинити дії щодо передачі КВК «Ірбіс» автомобілів ПП ОСОБА_5 прийнято рішення, яким позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Постановами Львівського апеляційного господарського суду від 26 травня 2011 року (а.с. 47-50, т.1) та Вищого господарського суду України від 15 серпня 2011 року (а.с. 57-59, т.1) скасовано рішення господарського суду Чернівецької області №13/63 від 20 січня 2011р.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23.06.10р. про забезпечення позову по справі №2-2245 заборонено будь-яким чином відчужувати (дарувати, продавати, міняти, здавати в оренду тощо), а також заставляти та знімати з обліку органах УДАІ УМВС України в Чернівецькій області транспортні засоби, яка була виконана Першотравневою державної нотаріальною конторою м.Чернівці та 24 червня 2010 року вказані автомобілі внесено в реєстр заборони (а.с. 47-50, т.1).
16 листопада 2011р. відповідачем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №22621281 за виконавчим листом Шевченківського районного суду м.Чернівці №2-2245 від 08.11.2010р. про стягнення з КВК «Ірбіс» на користь ОСОБА_6 439194,96грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 857,24грн., витрат на ІТЗ розгляду справи в сумі 120 грн.
16 листопада 2010 року відповідачем у ВП №22621281 на нерухоме та рухоме майно боржника накладено арешт, проведена реєстрація в Єдиному реєстрі заборон відчудження об»єктів нерухомого та рухомого майна (а.с.147-148, т.1).
26 листопада 2011 року відповідачем було прийнято постанову у ВП №22621281 про приєднання виконавчого провадження за виконавчим листом №2-2245 до зведеного виконавчого провадження №26542290 (а.с. 154, т. 1).
03 березня 2011 року винесена постанова про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу, згідно якої прийнято рішення про передачу в рахунок погашення боргу майна від КВК «Ірбіс» до ПП ОСОБА_5 транспортні засоби ГАЗ 66 д.н. НОМЕР_1; УАЗ д.н. НОМЕР_2, ЗИЛ-ММЗ 554М д.н. НОМЕР_3; ЗИЛ133 ГЯ д.н. НОМЕР_4; КАМАЗ 5320 д.н. НОМЕР_5; ГАЗ 2752-114 д.н. НОМЕР_6; ЗИЛ-ММЗ 555 д.н. НОМЕР_7; ГАЗ 6601 д.н. НОМЕР_8; SUZUKI GRAND VITARA д.н. НОМЕР_9 та на виконання положень наказу Господарського суду Чернівецької області №13/63 (а.с.7-8, т. 1).
01 серпня 2011 року начальником Першотравневого ВДВС Чернівецького МУЮ в постанові про результати перевірки виконавчого провадження визнано дії державного виконавця Антишиної Г.М. при примусовому виконанні наказу №11/55 виданого 13 вересня 2010 року господарським судом Чернівецької області такими, що не в повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження»; скасовано постанову про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу від 03.03.11р., як таку, що винесена з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 213, т.1).
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606 (далі - Закон №606).
Відповідно до ч. 6. ст.12 Закону №606 боржник зобов'язаний письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Згідно ст.33 Закону №606 у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. У разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкриті у кількох органах державної виконавчої служби, об'єднання виконавчих проваджень у зведене здійснюється в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Пункт 8 частини 1 статті 49 Закону №606 передбачає, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно ч.3 ст.49 Закону №606 про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Відмовляючи в задоволені позову суд виходить з наступних підстав.
На момент розгляду справи, як було встановлено судом, постановою начальника Першотравневого ВДВС Чернівецького МУЮ від 01 серпня 2011 року про результати перевірки виконавчого провадження визнано дії державного виконавця Антишиної Г.М. при примусовому виконанні наказу №11/55 та на виконання наказу №13/63, такими, що не в повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та скасовано постанову про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу від 03.03.11р., як таку, що винесена з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 213, т.1).
Дана постанова є такою, що набрала законної сили та не скасована.
Окрім того, суд зазначає, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 червня 2010 року про забезпечення позову по цивільній справі №2-2245/10 за позовом ОСОБА_6 до КВК «Ірбіс» про стягнення збитків (упущеної вигоди) та моральної шкоди - задоволено заяву про забезпечення позову, якою заборонено будь-яким чином відчужувати (дарувати, продавати, міняти, здавати в оренду тощо), а також заставляти та знімати з обліку органах УДАІ УМВС України в Чернівецькій області транспортні засоби (а.с.70, т.1). Ухвала набрала законної сили 29 червня 2010 року.
Отже, відповідач не мав права 03 березня 2011р. виносити постанову про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу, оскільки на той момент існувала заборона будь-яким чином відчуджувати транспортні засоби, відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 червня 2010 року про забезпечення позову.
У зв»язку з наведеним Чернівецьким окружним адміністративним судом винесена окрема ухвала.
Згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2011р. по справі №13/63 було встановлено, що вказана ухвала від 23 червня 2010р. виконана Першотравневою державною нотаріальною конторою м.Чернівці - 24.06.2010р. вказані автомобілі внесено в реєстр заборон.
Також зазначеною постановою від 26.05.2011р. відзначено, що КВК «Ірбіс» та представнику ПП ОСОБА_5 - ОСОБА_1, який був представником КВК «Ірбіс» при розгляді справи №2-2245/10 Шевченківським районним судом м.Чернівці, було відомо про обтяження рухомого майна.
Окрім цього, відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 16 листопада 2010 року №22621281 за виконавчим листом №2-2245 від 08.11.10р. про стягнення з КВК «Ірбіс» на користь ОСОБА_6 заборгованості в розмірі 439194,96 грн. на нерухоме та рухоме майно боржника накладено арешт, що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчудження об»єктів нерухомого та рухомого майна (а.с.147-148, т.1).
Твердження позивача, що постанова про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу від 03.03.11р. винесена при примусовому виконанні наказу №11/55, а наказ №13/63 ніякого відношення до ВП №21939165 немає суд вважає надуманими з наступних підстав.
Згідно заяви від 22 лютого 2011р. ПП ОСОБА_7 просить приєднати до матеріалів виконавчого провадження наказ Господарського суду Чернівецької області №13/63 (а.с.171-172 т.2).
З тексту постанови про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу від 03.03.11р. видно, що вона винесена при примусовому виконанні наказу №11/55 та на виконання наказу Господарського суду №13/63. Однак на даний час постановою Вищого господарського суду України від 15 серпня 2011р. залишено в силі постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2011р., якою скасоване рішення господарського суду Чернівецької області від 20.01.2011р. по справі №13/63, яким зобов»язано КВК «Ірбіс» передати ПП ОСОБА_5 зазначені транспортні засоби та зняти їх з обліку в органах ДАІ (а.с.251-252 т.2).
Окрім того, ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 18.11.2011р. по справі №13/63 припинено повне стягнення за рішенням господарського суду Чернівецької області від 20.01.2011р. та виконання наказу господарського суду Чернівецької області від 31.01.2011р.
Щодо позовних вимог про те, що відповідно до договору оренди нежитлового приміщення №4/1 між КВК «Ірбіс» та ПП ОСОБА_5, яким ще в 2009 р. виконання своїх боргових зобов'язань Орендар забезпечує належними йому на праві власності транспортні засоби суд вважає їх безпідставними з наступних підстав.
Частина 1 ст.577 Цивільного кодексу передбачає якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.13 Закону України «Про заставу» від 2 жовтня 1992 року № 2654-XII (далі - Закон № 2654), договір застави повинен бути укладений у письмовій формі, у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна, транспортних засобів провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору, договору застави космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих об'єктів.
Стаття 14 Закону №2654 визначає, що недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.
Частина 4 ст.577 ЦК України передбачено, що моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Таким чином, посилання позивача на п.6 Договору оренди нежитлового приміщення №4/1, згідно якого виконання своїх боргових зобов'язань Орендар забезпечує належним йому на праві власності транспортними засобами ГАЗ 66 д.н. НОМЕР_1; УАЗ д.н. НОМЕР_2, ЗИЛ-ММЗ 554М д.н. НОМЕР_3; ЗИЛ133 ГЯ д.н. НОМЕР_4; КАМАЗ 5320 д.н. НОМЕР_5; ГАЗ 2752-114 д.н. НОМЕР_6; ЗИЛ-ММЗ 555 д.н. НОМЕР_7; ГАЗ 6601 д.н. НОМЕР_8; SUZUKI GRAND VITARA д.н. НОМЕР_9, як на неможливість третьої сторони-2 претендувати на вказані автомобілі не приймається до уваги судом, оскільки позивачем не надано доказів, що договір нотаріально посвідчений та запис внесений до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що у відповідача не має підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, а тому в діях відповідача відсутні ознаки протиправності щодо бездіяльності по не вчиненню дій по закриттю виконавчого провадження ВП №21939165.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищезазначене, повно, всебічно дослідивши докази по справі, об'єктивно оцінивши їх, суд приходить до висновку - в задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. В зв'язку з відсутністю таких витрат, суд не вирішує питання про стягнення судових витрат.
Керуючись статтями 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанову в повному обсязі виготовлено 29 листопада 2011 р.
Суддя В.О. Ковтюк