79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
23 листопада 2011 р. № 2а-6846/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі :
головуючого - судді Костів М.В.
при секретарі судового засідання Билень Н.С.
з участю представників:
від позивача : Козар М.М., Маргіт В.В.;
від відповідача : Тістечко Ю.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства “Ждимир-плюс” приватного підприємства “Ждимир” до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області про визнання дій працівників ДПІ у Жовківському районі щодо винесення податкових повідомлень-рішень від 31.05.2011 р. №000408/2300/7391 на суму 482540 грн. та №000407/2300/7391 на суму 398583 грн. неправомірними, скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2011 р. №000407/2300/7391 та №000408/2300/7391,
встановив:
Адміністративний позов заявлено дочірнім підприємством “Ждимир-плюс” приватного підприємства “Ждимир”, м. Рава-Руська, Львівська область, до Державної податкової інспекції у Жовківському районі, м. Жовква, Львівська область, про визнання дій працівників ДПІ у Жовківському районі щодо винесення податкових повідомлень-рішень від 31.05.2011 р. №000408/2300/7391 на суму 482540 грн. та №000407/2300/7391 на суму 398583 грн. неправомірними, скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2011 р. №000408/2300/7391 та №000407/2300/7391.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2011 р. відкрито провадження у справі. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.
В судових засіданнях представники позивача позов підтримали з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердили, зокрема, що відповідач безпідставно виніс оскаржувані рішення, вважаючи неподаними подані позивачем документи. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченні. Посилається на порушення позивачем податкового законодавства, не підтвердження валових витрат первинними документами та фактичного здійснення господарських операцій. Просить у позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Актом від 13.05.2011 р. №656/23-0/32641819 “Про результати планової виїзної перевірки ДП “Ждимир-плюс” ПП “Ждимир” (код за ЄДРПОУ 32641819) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010” було констатовано порушення позивачем п. п. 5.1., 5.2.1., 5.3.9., 5.4.4., 4.1.6., 1.22.1, 1.31.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 386032 грн.; а також п. 7.4.4. Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податкове зобов'язання на суму 318867 грн.
Посилання позивача на те, що вказаний акт був зареєстрований із запізненням, не впливає на правильність висновків акту по суті та не приймається до уваги як таке, що не стосується суті заявлених вимог.
На підставі вказаного акту були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31.05.2011 р. №000408/2300/7391 за платежем податок на прибуток підприємства в сумі 482540 грн., у т.ч. за основним платежем -386032 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -96508 грн., а також від 31.05.2011 р. №000407/2300/7391 за платежем податок на додану вартість в сумі 398583 грн., у т.ч. за основним платежем -318867 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -79716,75 грн.
З матеріалів справи, зокрема, акту, заперечень відповідача вбачається, що висновок про порушення був зроблений ним у зв'язку із тим, що, зокрема, за даними бухгалтерського обліку позивача рахується дебіторська заборгованість по ПП “Синєвир-К” в сумі 1313662 грн. Зазначена обставина визнається позивачем у позовній заяві, як і факт отримання цих коштів як поворотної фінансової допомоги. Відповідно до даних відповідача вказаний суб'єкт в розумінні п. 1.26. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є пов'язаний із позивачем, оскільки їх директором є одна особа. Доказів зворотного суду не надано, позивач цю обставину не заперечував. Однак, самого договору такої поворотної допомоги чи документів на його виконання позивач не надав суду чи відповідачу під час перевірки.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Згідно із п. 1.22.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” безповоротна фінансова допомога -це не лише сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); а й сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. З урахуванням наведеного, відповідачем підставно донараховано до валових доходів позивача умовно нараховані відсотки в сумі 191494 грн.
Порушення також відповідач вбачає у тому, що за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р. позивач безпідставно включив до складу валових витрат витрати на придбання товарів: рекламних щитів, рекламних бігбордів, рекламних проспектів та послуг, експедиційних, маркетингових, юридичних, які були отримані від ТзОВ “Візар-Інвест” в сумі 45000 грн., ПП ОСОБА_4 в сумі 295000 грн., ТзОВ “Торгсервіс-Компані” на суму 123000 грн., ТзОВ “Промстрой Технологія” в сумі 300000 грн., ПП “Група “Сталь” в сумі 639500 грн., ТзОВ “За-Стройбуд” в сумі 805700 грн., ТзОВ “Грифскад Свалява” в сумі 44032 грн.
При цьому, договори, що підтверджували б існування цих відносин та документи, які б підтверджували їх виконання, були надані позивачем суду лише частково. Доказів їх надання відповідачу під час перевірки суду не надано, а застереження про ненадання таких документів в акті перевірки позивачем не оскаржувалось.
З наданих суду копій договорів транспортної експедиції не вбачається, який саме товар та куди мав перевозитись. Договорів поставки, якими б опосередковувались зазначені договори перевезення та транспортного експедирування суду не надано, як і доказів їх виконання. Відповідач підставно звертає увагу суду на те, що в актах приймання-передачі наданих послуг взагалі не вбачається, які саме послуги надавались, окрім їх виду, що відповідає назві договору. Доказів проведення оплати зазначених послуг суду не надано, як і будь-якого зв'язку вказаних послуг з діяльністю позивача, їх вплив на господарську діяльність позивача чи її результатів. Крім того, з матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що навіть такі неналежно документально підтверджені витрати були включені в облік позивачем лише частково.
При цьому, з постанов Жовківського районного суду від 26.07.2011 р. у справах №3-1206/11 та 33-1205/11 вбачається, що директор та головний бухгалтер позивача були визнані винними у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, що полягало у заниженні податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість згідно з актом від 13.05.2011 р. №656/23-0/32641819. Згідно із ч. 4 ст. 72 КАС України постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Згідно із п. п. 5.1., 5.2.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції, чинній на дату існування спірних відносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Відповідно до п. 4.1., 4.1.6. вказаного закону, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до вимог п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно із п.2.4 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Долучені до матеріалів справи документи не підтверджують фактичне виконання господарських зобов'язань та не відповідають встановленим вимогам.
Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, чинній на дату існування відповідних відносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Згідно із пп. 7.2.1., п. 7.2 ст. 7 вказаного закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками визначені реквізити. Згідно п.п. 7.4.1. вказаного закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п. 7.4.4. закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, позивачем не доведено підставність включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже у відповідача, у даному випадку, були передбачені законом правові підстави для винесення оскаржуваних рішень і протилежне не було доведено позивачем.
На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 6-12, 69 -71, 86, 137, 158, 159-163, 167 КАС України, суд
В позові відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 28.11.2011 року/
Суддя Костів М.В.
З оригіналом згідно
Суддя Костів М.В.