79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
22 листопада 2011 р. № 2а-9086/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Хоми О.П.,
з участю секретаря судового засідання Куч Ю.М.,
з участю представників: позивача Гордійчука С.М., відповідача Ортинської Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Габен»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Габен»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова, в якому просить визнати нечинним податкові повідомлення-рішення відповідача від 02.08.2011 року №0001972321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 836438 грн., у тому числі за основним платежем -836437 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. та від 02.08.2011 року №0001982321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 43725 грн., у тому числі за основним платежем -29150 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -14575 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 15.07.2011 року № 146/23-2/20832731, щодо заниження товариством валового доходу за 1 квартал 2011 року та безпідставного завищення податкового кредиту за грудень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Укрспецпром МТЗ» у зв'язку невикористанням у господарській діяльності придбаного товару та нікчемністю правочину між позивачем та вказаним контрагентом. Товариство на підставі усної домовленості реалізувало ТОВ «Укрспецпром МТЗ»цукор, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами та відповідає вимогам договору, встановленим статтями 626, 627, 655, 656, 662 ЦК України. Операція з продажу товару була оформлена належним чином, носила реальний характер та була спрямована на одержання прибутку. Вважає необґрунтованими висновки податкового органу про фіктивність правочину між ТзОВ фірма «Габен»та ТОВ «Укрспецпром МТЗ», оскільки в судовому порядку така угода недійсною не визнавалась. Крім цього, на момент продажу цукру ТОВ «Укрспецпром МТЗ» знаходилося в базі даних ДПС платників ПДВ, розміщеній на офіційному сайті ДПС України. Зазначає, що сама по собі несплата податку покупцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкових зобов'язань продавця.
Представник позивача Гордійчук С.М в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача Ортинська Н.М. в судовому засіданні позову не визнала з підстав, викладених у письмовому запереченні, суть яких полягає в наступному. Проведеною ДПІ у Сихівському районі м. Львова плановою виїзною перевіркою ТзОВ фірма «Габен»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року встановлено, що ТзОВ фірма «Габен»на виконання усної домовленості відвантажило ТОВ «Укрспецпром МТЗ»цукор на загальну суму 174900 грн., в т.ч. ПДВ -29150 грн. Оскільки актом документальної невиїзної перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 20.05.2011 року № 1530/231/33421244 ТОВ «Укрспецпром МТЗ» встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям, в т.ч. по ТзОВ фірма «Габен», то списання позивачем товару (цукру) зі складу без фактичної їх реалізації покупцеві ТОВ «Укрспецпром МТЗ» в сумі 145750,00 грн. є використанням запасів не у господарській діяльності позивача. Вважає оскаржувані податкові повідомлення -рішення законними. Просила в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.
Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Габен», зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Департаментом економічної політики та ресурсів Львівської міської ради 31.08.1994 року (код ЄДРПОУ 208327315) та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Сихівському районі м. Львова.
ТзОВ фірма «Габен»є платником ПДВ відповідно виданого ДПІ у м. Львова Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 17976017 від 14.11.2005 року.
Як вбачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, одним із видів діяльності ТзОВ фірма «Габен»за КВЕД є оптова торгівля продуктами харчування.
ДПА у Львівській області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Габен»(код ЄДРПОУ 20832731) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року.
Результати перевірки оформлені актом від 15.07.2011 року № 146/23-2/20832731.
Як вбачається з акту № 146/23-2/20832731, податковим органом встановлено, зокрема, порушення:
- ст.3, п.5.1, пп. 5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року у розмірі 836437,00 грн.;
- п.1.7,п.1.8 ст.1, пп. 7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ за грудень 2010 року у розмірі 29150,00 грн.
На підставі вказаного акту ДПІ у Сихівському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення -рішення від 02.08.2011 року:
- №0001972321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 836438 грн. у тому числі за основним платежем -836437 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1 грн.;
- №0001982321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 43725 грн., у тому числі за основним платежем -29150 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -14575 грн.
Позивач податкові повідомлення -рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова в адміністративному порядку не оскаржував.
Предметом оскарження є податкове повідомлення -рішення №0001972321 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 36437,00 грн. та № 0001982321 повністю.
Як вбачається з акту перевірки від 15.07.2011 року № 146/23-2/20832731, ТзОВ фірма «Габен»до складу валових витрат за 1 квартал 2011 року віднесено вартість придбаного у ПрАТ агрофірма «Зоря ім. Плютинського»та списаного зі складу без фактичної його реалізації ТОВ «Укрспецпром МТЗ»цукру на суму 145750,00 грн., тобто встановлено використання запасів не у господарській діяльності, та включено до податкового кредиту за грудень 2010 року суму ПДВ з вартості товару, невикористаного у господарській діяльності підприємства в сумі 29150 грн.
Висновки податкового органу про допущені позивачем порушення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість»ґрунтуються на висновках акту документальної невиїзної перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 20.05.2011 року № 1530/231/33421244 з питань дотримання ТОВ «Укрспецпром МТЗ» вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.12.2010 року по 28.02.2011 року, відповідно до яких ТОВ «Укрспецпром МТЗ»не знаходиться за реєстраційною адресою, фінансово-господарська діяльність ТОВ «Укрспецпром МТЗ»у грудні 2010 року -лютому 2011 року здійснювалась поза межами правового поля, не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у цьому періоді, що свідчить про те, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Укрспецпром МТЗ»та контрагентами у грудні 2010 року -лютому 2011 року не мали мети настання реальних наслідків, отже відповідно до ч.1, ч.2 ст.215, ч.5 ст.203 ЦК України є нікчемними правочинами, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Суд вважає такі висновки податкового органу помилковим, мотивуючи це наступним.
Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено, що правочини, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Показом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Поняття валових витрат виробництва та обігу, порядок включення сум до складу валових витрат визначаються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 393/34 -ВР від 28 грудня 1994 року (далі - Закон № 393/34 -ВР).
Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону № 393/34 -ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1. п.5.2. цієї ж статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
До складу валових витрат відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 393/34 -ВР не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пункт 5.11. статті 5 Закону № 393/34 -ВР забороняє установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.
На момент виникнення спірних правовідносин визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, бази та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету були встановлені Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 168/97-ВР).
Спеціальною нормою в регулюванні спірних правовідносин є правила податкового обліку, встановлені статтею 7 Закону № 168/97-ВР.
Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю. Копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг.
Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 цього Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти -дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої -дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.
Отже, вказана норма Закону № 168/97-ВР пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) -для використання таких у господарській діяльності платника податку.
З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).
Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.09 року по справі за позовом ВАТ «Київхімволокно»до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:
неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;
виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;
здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в І обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;
відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.
Судом встановлено, що в грудні 2010 року ТзОВ фірма «Габен»придбало у Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Зоря ім. Плютинського»1420 т цукру по ціні 6250,00 грн./т, що підтверджується наступними документами:
- довіреністю №75 від 24.12.2010 року, видану представнику ТзОВ фірма «Габен»для отримання від ТОВ фірма ПрАТ«Агрофірма «Зоря ім.Плютинського»1420 т цукру (а.с.110-111);
- накладною №2280 від 24.12.2010 року (а.с.112);
- податковою накладною від 24.12.2010 року №2280 (а.с.113);
- декларацією про оптову ціну на продовольчі товари,щодо яких запроваджено державне регулювання, №2 від 24.12.2010 року (а.с.114;
- накладні на залізничне перевезення (116-123);
- довідкою ПрАТ«Агрофірма «Зоря ім. Плютинського»№11 від 17.12.2010 року (а.с.115).
На виконання усної домовленості ТзОВ фірма «Габен»18.02.2011 року реалізувало ТОВ «Укрспецпром МТЗ»22 т цукру по ціні 6625,00 грн./т на загальну суму 174900,00 грн., в т.ч. ПДВ 29150,00 грн.
Згідно офіційного сайту ДПС України ТОВ «Укрспецпром МТЗ»знаходилося в базі даних платників податку на додану вартість.
На підтвердження реальності здійснення господарської операції з ТОВ «Укрспецпром МТЗ»позивач представив суду:
- рахунок №000045 від 16 лютого 2011 року ( а.с.79);
- розхідну накладну № чрн000934 від 18 лютого 2011 р. (а.с.80);
- податкову накладну від 18.02.2011 року №00116 (а.с.81);
- довіреність №27 від 18.02.2011 року, видану представнику ТОВ «Укрспецпром МТЗ» для отримання від ТОВ фірма «Габен»цукру на загальну суму 174900,00 грн. за рахунком-фактурою №000045 від 16 лютого 2011 року (а.с.82);
- банківську виписку від 18.02.2011 року про одержання від ТОВ «Укрспецпром МТЗ» 174900,00 грн. (а.с.83);
- витяг з книги руху сільгосппродукції (цукру) за лютий 2011 року, з якої вбачається, що на підставі накладної № чрн000934 від 18 лютого 2011 р. зі складу ТзОВ фірма «Габен»відвантажено ТОВ «Укрспецпром МТЗ»22.000 кг (п/ №18) (а.с.109).
Всі представлені позивачем первинні документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують фактичне здійснення господарської операції між ТзОВ фірма «Габен»з ТОВ «Ункрспецпром МТЗ» по продажу цукру.
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків та є обов'язковим для виконання сторонами -стаття 629 цього Кодексу.
Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Одночасно з товаром продавець повинен передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
При цьому жодними нормами Цивільного кодексу України на продавця не покладено обов'язку з'ясовувати порядок транспортування продавцем придбаного у нього товару, тому доводи податкового органу про відсутність у ТзОВ фірма «Габен»як продавця товару (цукру) товарно-транспортних документів на підтвердження його реалізації ТОВ «Ункрспецпром МТЗ»суперечать чинному законодавству.
Встановлені судом фактичні обставини свідчать про те, що ТзОВ фірма «Габен», одним із видів діяльності якого є оптова торгівля продуктами харчування, в результаті угоди з ТОВ «Ункрспецпром МТЗ» з продажу цукру отримало кошти і прибуток, що свідчить про використання цукру у господарській діяльності позивача, відтак правомірно сформувало валові витрати та податковий кредит по податку на додану вартість по взаєморозрахунках з придбання цукру у ПрАТ«Агрофірма «Зоря ім. Плютинського»та продажу цукру ТОВ «Ункрспецпром МТЗ».
У пункті 1.3 статті1 Закону № 168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
Не виконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом України при вирішенні спорів цієї категорії (постанови Верховного Суду України від 09.09.2008 року у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 року у справі № 21-573во10).
Крім того, такі рішення касаційного суду узгоджуються і з практикою Європейського Суду з прав людини.
Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Висновки відповідача про безтоварність та нікчемність правочину, укладеного ТзОВ фірма «Габен»з ТОВ «Ункрспецпром МТЗ», є помилковими, не відповідають фактичним обставинам і спростовується зібраними по справі доказами.
Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не подано доказів правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення від 02.08.2011 року № 0001972321 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 36437,00 грн. та повідомлення - рішення від 02.08.2011 року № 0001982321.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши оскаржувані позивачем податкові повідомлення -рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 02.08.2011 року № 0001972321 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 36437,00 грн. та від 02.08.2011 року № 0001982321 повністю, суд дійшов переконання, що вони прийняті відповідачем без урахування вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 393/34 -ВР від 28 грудня 1994 року та Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року і з порушенням передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.
Згідно зі статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.
Виходячи із системного аналізу статей 105, 162, 171 Кодексу адміністративного судочинства України такий спосіб захисту як вимога визнання акту нечинним може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів.
Відмінність між встановленням судом протиправністю акту індивідуальної дії, яким є податкове повідомлення -рішення, та нормативно-правових актів є істотною і полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами.
У разі визнання протиправним індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.
З урахуванням викладеного, способом захисту при оскарженні податкового повідомлення -рішення є визнання його судом протиправним.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що податкові повідомлення - рішення відповідача від 02.08.2011 року № 0001972321 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 36437,00 грн. та № 0001982321 повністю, підлягають визнанню протиправними.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3 грн.40 коп., сплаченого за платіжним дорученням № 233 від 10 серпня 2011 року.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати частково протиправним податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 02.08.2011 року № 0001972321 щодо збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 36437,00 грн.
Визнати протиправним податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 02.08.2011 року № 0001982321.
Стягнути з Державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Габен» 3 (три) грн. 40 коп. судових витрат.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений 25 листопада 2011 року.
Суддя Хома О.П.