79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
17 листопада 2011 р. № 2а-11120/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого -судді Кузьмича С. М.
при секретарі Залуцькій І. І.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління праці та соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації Львівської області до відділу державної виконавчої служби Мостиського районного управління юстиції Львівської області про скасування постанови,
Управління праці та соцзахисту населення Мостиської РДА звернулося до суду з позовом до ВДВС Мостиського РУЮ про оскарження постанови № В4-405 про накладення штрафу в сумі 680,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 05.10.2011 року ВДВС Мостиського РУЮ у Львівській області було винесено постанову про накладення штрафу на УПСЗН Мостиської РДА за невиконання рішення Мостиського районного суду Львівської області згідно виконавчого листа № 2а-172, виданого 15.08.2011 року. Названим рішенням було зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Мостиської РДА виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". Позивач вважає, що постанова про накладення штрафу № В4-405 від 05.10.2011 року винесена неправомірно, оскільки допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється згідно закону України "Про Держаний бюджет України" на відповідні роки. Статтею 22 Бюджетного кодексу України встановлено, що головним розпорядником бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, передбаченими ЗУ "Про Державний бюджет", є КМ України, а також, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Звідси, УПСЗН Мостиської РДА не мало змоги виплатити кошти, які не були закладені в бюджеті, а, відтак, і виконати рішення суду. З цих підстав постанова про накладення штрафу № В4-405 ВДВС Мостиського РУЮ, на думку позивача, є нечинною.
Сторони будучи належно повідомленими в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили та не подали заяви про розгляд справи у їх відсутності, тому справу розглянуто у відсутності сторін, про що судом було винесено ухвалу. За таких обставин суд на підставі ст. 122 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
Мостиським районни судом 15.08.2011 р. видано виконавчий лист №2а-172 на примусове виконання рішення суду про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Мостиської РДА нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Мостиського РУЮ Карп'як А.В. при примусовому виконанні вказаного виконавчого листа за невиконання у встановлений строк вимоги державного виконавця винесено постанову від 05.10.2011 року про накладення на УПСЗН Мостиської РДА штрафу в розмірі 680,00 грн.
Частина 5 ст.124 Конституції України передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно із ч. ч. 1-4 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Згідно із ч. 1 ст. 255 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно зі ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 року №606-XIV (з наступними змінами та доповненнями) у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінально ї відповідальності відповідно до закону.
Враховуючи наведене, передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови не були доведені суду у встановленому порядку належними доказами.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим законом порядку. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Належних доказів порушення відповідачем обов'язків, передбачених законом, суду не надано.
Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України адміністративний суд перевіряє не лише вчинення дії чи бездіяльності на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й чи вчинені вони з використанням повноважень з тією метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, добросовісно, розсудливо і своєчасно. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 7 - 14, 18, 19, 70, 71, 86, 122, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В позові відмовити повністю.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Кузьмич С.М.