Україна
15 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/13828/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Давиденко Т.В.
при секретарі Павленко М.С.
Приміщення суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
при секретарі судового засідання Павленко М.С.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явились
від відповідача - не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську Донецької області
до відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області
про стягнення заборгованості в сумі 957628 грн. 06 коп.
Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську Донецької області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області про стягнення сум витрат на виплату пенсій, призначених у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01.11.2010 року по 01.02.2011 року в розмірі 957628 грн. 06 коп.
Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні, пенсій, призначених у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Зазначає, що п. п. «г», «д» п. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» на органи Фонду соціального страхування покладені обов'язки по своєчасному та повному відшкодуванню шкоди, заподіяної застрахованій особі внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності (у зв'язку із втратою годувальника) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Вказує на те, що згідно ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві починаючи з 01.04.2001 року відшкодовують органам Пенсійного Фонду України витрати на виплату пенсій, призначених у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4 затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697, відповідно до частини четвертої пункту 4 якого відшкодуванню підлягають суми допомоги на поховання сім'ям померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію, суми витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Враховуючи наведене, вважає, що невключення Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську сум таких витрат до складу акту звірки та невідшкодування таких сум порушує права Пенсійного Фонду, оскільки Пенсійний Фонд не зобов'язаний самостійно нести такі витрати, тому просить стягнути з Фонду соціального страхування суму зазначених витрат за період з 01.11.2010 року по 01.05.2011 року в розмірі 957628 грн. 06 коп.
В запереченнях на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що, оскільки пенсіонери, вказані в списках, отримали каліцтво за межами України та підприємства, де були травмовані вказані особи, не перераховували внески до бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, які є основним джерелом існування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України, чинним законодавством не закладені кошти фінансування витрат, пов'язаних з проведенням страхових виплат потерпілим, які отримали каліцтво за межами України, тому він не зобов'язаний відшкодовувати такі витрати.
Вказує на те, що, що витрати державної адресної допомоги не пов'язані із страховими випадками, тому, як вважає відповідач, взагалі не повинні відшкодовуватись.
Зазначає, що в розумінні ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд не зобов'язаний відшкодовувати позивачу суми витрат по виплаті та доставці пенсії у випадку, коли на час смерті годувальника утриманець був працездатний.
Зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду та обласне управління Фонду соціального страхуваня узгоджують суми, що підлягають відшкодуванню, і подають довідку відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування, Фонд соціального страхування на централізованому рівні перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
Враховуючи наведене, просить в задоволені позовної заяви відмовити.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач надав заяву про розгляд справи без участі його представника.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд встановив.
УПФУ в м. Красноармійську нараховані та виплачені пенсії, призначені у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань та втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та направлені на адресу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську акти звірки розрахунків за період з 01.11.2010 року по 01.05.2011 р.
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську не прийняло до відшкодування сума витрат в розмірі 957628 грн. 06 коп., а саме:
- витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, отриманого за межами України, в сумі 8942 грн.;
- витрати щомісячної державної адресної допомоги в сумі 895000 грн. 33 коп.;
- пенсії у випадку, коли на час смерті годувальника утриманець був працездатний, в сумі 35068 грн. 10 коп.;
- пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, виплачені ОСОБА_2, в сумі 3599 грн. 22 коп.;
- відсутнє звернення до Фонду за регресними виплатами по ОСОБА_3 в сумі 10389 грн. 06 коп.;
- допомога на поховання сім'ям померлого в розмірі 2969 грн. 27 коп.;
- пенсія по втраті годувальника за відсутності родинного зв'язку між померлим годувальником та утриманцем в сумі 1629 грн. 96 коп.(а.с. 27-31).
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську не прийняло до заліку суму заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату пенсій особам, які отримали травму за межами України, в розмірі 8942 грн. по особам:
1) ОСОБА_4 в сумі 4471 грн., в тому числі:
- сума пенсії в розмірі 614 грн. 88 коп.;
- сума адресної допомоги в розмірі 3856 грн. 12 коп.
2) ОСОБА_5 в сумі 4471 грн., в тому числі:
- сума пенсії в розмірі 703 грн. 14 коп.;
- сума адресної допомоги в розмірі 3767 грн. 86 коп.
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську не прийняло до заліку суму заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій у випадку, коли на час смерті годувальника утриманець був працездатний, в розмірі 35068 грн. 10 коп. по особам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську не прийняло до відшкодування суму пенсії, виплаченої по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_23 в розмірі 3599 грн. 22 коп., в тому числі сума пенсії в розмірі 818 грн. 76 коп., витрати на виплату та доставку пенсії в сумі 28 грн. 22 коп. та адресна допомога в сумі 2752 грн. 24 коп.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно розпорядження УПФУ в м. Красноармійську Донецької області від 14.12.2000 року № 133815 ОСОБА_2 призначена пенсія по інвалідності (т. 1 - а.с.14).
Факт отримання інвалідності ОСОБА_2 внаслідок нещасного випадку на виробництві підтверджений актом № 1 про нещасний випадок на виробництві та довідкою МСЕК (т. 1 - а.с. 15, 192).
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську не прийняло до відшкодування суму пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, виплаченої ОСОБА_24 на дитину ОСОБА_25 в сумі 10389 грн. 10 коп., в тому числі сума пенсії в розмірі 2137 грн. 50 коп., витрати на виплату та доставку пенсії в сумі 81 грн. 43 коп. та адресна допомога в розмірі 8170 грн. 25 коп.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно протоколу УПФУ в м. Красноармійську Донецької області від 22.02.2011 року № 176 заявником пенсії по втраті годувальника є ОСОБА_3, годувальник, який помер внаслідок нещасного випадку - ОСОБА_26, причина смерті - трудове каліцтво або профзахворювання, утриманець - ОСОБА_25 (т. 1 - а.с. 18, 130, 131-138).
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську не прийняло до заліку суми, які виплачені як допомога на поховання сім'ям померлих ОСОБА_27 та ОСОБА_28 в розмірі 2969 грн. 27 коп.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 01.11.2010 року до УПФУ в м. Красноармійську Донецької області звернулась ОСОБА_29 з заявою про отримання виплати допомоги на поховання чоловіка ОСОБА_27, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Згідно витягу з акту огляду МСЕК від 28.02.1995 року № 250773 ОСОБА_27 мав третю групу інвалідності причиною якої стало трудове каліцтво (т. 1 - а.с. 194).
Згідно розпорядження УПФУ в м. Красноармійську Донецької області від 20.08.2010 року № 101246 отримувачем пенсії по інвалідності, отриманої в наслідок трудового каліцтва або профзахворювання був ОСОБА_27 (т. 1 - а.с. 196).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 03.02.2011 року до УПФУ в м. Красноармійську Донецької області звернулась ОСОБА_30 з заявою про отримання виплати допомоги на поховання померлого брата ОСОБА_28, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року.
Згідно витягу з акту огляду МСЕК від 18.01.2011 року № 378557 ОСОБА_28 мав третю групу інвалідності причиною якої стало трудове каліцтво (т. 1 - а.с. 198).
Згідно розпорядження УПФУ в м. Красноармійську Донецької області від 22.01.2011 року № 167993 отримувачем пенсії по інвалідності, отриманої в наслідку трудового каліцтва або профзахворювання був ОСОБА_28 (т. 1 - а.с. 199).
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську не прийняло до заліку суми по виплаті та доставці пенсії по втраті годувальника, виплаченої ОСОБА_31 на дитину ОСОБА_32 в сумі 1629 грн. 96 коп., в тому числі сума пенсії в розмірі 1200 грн., витрати на виплату та доставку пенсії в сумі 28 грн. 57 коп. та державна адресна допомога в сумі 2416 грн. 80 коп. за відсутності родинного зв'язку між потерпілим годувальником та утриманцем.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно розпорядження УПФУ в м. Красноармійську Донецької області від 25.10.2010 року № 148146 заявником пенсії по втраті годувальника є ОСОБА_31, годувальником, який помер у зв'язку з трудовим каліцтвом або профзахворюванням є ОСОБА_33, утриманцем є ОСОБА_32 (т. 1 - а.с. 202).
Рішенням Димитрівського міського суду Донецької області від 03.08.2010 року у справі № 2-4016/2010 встановлений факт знаходження ОСОБА_32 ІНФОРМАЦІЯ_1 на утриманні ОСОБА_33 ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року, УПФУ в м. Димитрові Донецької області зобов'язане призначити ОСОБА_31 пенсію на ОСОБА_32 у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_33 (т. 1 - а.с. 203-204).
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11.10.2011 року у справі № 22-1414/2011 ОСОБА_34 відмовлено в призначенні Відділенням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Красноармійську Донецької області одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат у зв'язку зі смертю годувальника.
Під час розгляду справи місцевим судом встановлено, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачений обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань призначати та виплачувати страхові виплати нерідним дітям померлого від нещасного випадку на виробництві (т. 1 - а.с. 210, т. 2 - а.с. 29 - 31).
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить стягнути суму витрат на виплату пенсій, призначених у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань та втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в розмірі 957628 грн. 06 коп.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положення «Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах», Пенсійний фонд України, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.
Згідно ч. 7 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.
Таким чином, позивач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством, відносно платників страхових внесків.
Згідно ч. 4 п. 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України та Правління Фонду Соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697, відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію.
З набранням чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій, призначених у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Тобто, чинним законодавством на відповідача у справі - Фонд соціального страхування покладений обов'язок щодо відшкодування шкоди при настанні страхового випадку.
Як вбачається з позовної заяви, вона містить вимогу про стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, виплачену ОСОБА_2 в сумі 2599 грн. 22 коп., в тому числі сума пенсії в розмірі 818 грн. 76 коп., витрати на виплату та доставку пенсії в сумі 28 грн. 22 коп. та сума державної адресної допомоги в розмірі 2752 грн. 24 коп.
Відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та «Про пенсійне забезпечення» розроблений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Цей Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів «а», «в», «г» статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в разі настання страхових випадків.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлено, що страхові виплати мають бути пов'язані із страховими випадками, що спричинені ушкодженням здоров'я або професійного захворювання застрахованої особи.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, факт отримання інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_2 підтверджений актом № 1 про нещасний випадок на виробництві та довідкою МСЕК (т. 1 а.с. 15, 192).
Враховуючи наведене та те, що факт отримання інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві підтверджений актом про нещасний випадок на виробництві та довідкою МСЕК, суд вважає позовну заяву в частині стягнення з відповідача сум витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, виплачену ОСОБА_2 в сумі 846 грн. 98 коп., такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення витрат по виплаті допомоги на поховання сім'ям померлих ОСОБА_27 та ОСОБА_28 в розмірі 2969 грн. 27 коп., суд враховує наступне.
Відповідно п. 9 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» для відшкодування шкоди (в тому числі допомоги на поховання) у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Згідно ч. «з» п.1.1 «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків» обов'язок встановлення причинного зв'язку смерті інвалідів за наслідками раніше отриманого каліцтва чи професійним захворюванням покладений на медико-соціальні експертні комісії (МСЕК).
Тобто, Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначений Порядок, затверджений на виконання частини 8 статті 34 цього Закону, дають підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, та причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я повинен підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я підтверджений висновками відповідних медичних закладів, а саме, витягом з акту огляду МСЕК від 28.02.1995 року № 250773, згідно якого ОСОБА_27 мав третю групу інвалідності причиною якої стало трудове каліцтво; витягом з акту огляду МСЕК від 18.01.2011 року № 378557, згідно якого ОСОБА_28 мав третю групу інвалідності причиною якої стало трудове каліцтво (т. 1 - а.с. 194, 198).
Враховуючи наведене, суд вважає підтвердженим факт причинного зв'язку смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, тому позовна заява в частині стягнення витрат по виплаті допомоги на поховання сім'ям померлого в сумі 2969 грн. 27 коп. підлягає задоволенню.
Стосовно вимоги про стягнення пенсії по втраті годувальника, виплаченої на утриманця ОСОБА_33 - ОСОБА_32 в сумі 1629 грн. 96 коп., в тому числі сума пенсії в розмірі 1200 грн., витрати на виплату та доставку пенсії в розмірі 28 грн. 57 коп. та державна адресна допомога в сумі 2416 грн. 80 коп. за відсутності родинного зв'язку між потерпілим годувальником та утриманцем, суд враховує наступне.
Згідно п. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Відповідно до п. 1-7 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
- були на повному утриманні померлого годувальника;
- одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Усиновлені діти мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми.
Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків.
Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.
Положення цього Закону, що стосуються сім'ї померлого, відповідно поширюються і на сім'ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.
Заналізу зазначеної норми Закону вбачається, що право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника мають, в тому числі, особи, якщо вони були на повному утриманні померлого годувальника, а також, пасинок і падчерка.
Крім того, як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, рішенням Димитрівського міського суду Донецької області від 03.08.2010 року у справі № 2-4016/2010 встановлений факт знаходження ОСОБА_32 ІНФОРМАЦІЯ_1 на утриманні ОСОБА_33 ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року, УПФУ в м. Димитрові Донецької області зобов'язане призначити пенсію на ОСОБА_32 у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_33 (т. 1 - а.с. 203-204).
Таким чином, суд дійшов висновку, що падчерка померлого годувальника, яка знаходилась на його утриманні, має право на отримання пенсії по втраті годувальника нарівні з рідними дітьми.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11.10.2011 року у справі № 22-1414/2011, яким ОСОБА_34 відмовлено в призначенні Відділенням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Красноармійську Донецької області одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат у зв'язку зі смертю годувальника, оскільки під час розгляду справи судом не встановлювався факт правомірності нарахування та виплати пенсії по втраті годувальника, а тільки досліджувалось питання щодо права на отримання нерідною дитиною померлого годувальника страхових виплат.
Враховуючи наведене, суд вважає правомірними дії позивача щодо виплати пенсії по втраті годувальника ОСОБА_32 - падчерці померлого годувальника, у якого вона знаходилась на повному утриманні, на відповідача у справі покладений обов'язок по відшкодуванню пенсії по втраті годувальника, тому позовна заява в частині стягнення суми пенсії по втраті годувальника, виплаченої ОСОБА_32 в сумі 1228 грн. 57 коп., підлягає задоволенню.
Щодо стягнення витрат, пов'язаних з виплатою та доставкою пенсії ОСОБА_3 на дитину ОСОБА_25 в сумі 10389 грн. 06 коп., в тому числі сума пенсії в розмірі 2137 грн. 50 коп., сума витрат на виплату та доставку пенсії в розмірі 81 грн. 43 коп. та сума адресної допомоги в сумі 8170 грн. 25 коп., суд враховує наступне.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем у справі, згідно протоколу УПФУ в м. Красноармійську Донецької області від 22.02.2011 року № 176 заявником пенсії по втраті годувальника є ОСОБА_3, годувальник, який помер внаслідок нещасного випадку - ОСОБА_26, причина смерті - трудове каліцтво або профзахворювання, утриманець - ОСОБА_25 (т. 1 - а.с. 18, 130, 131-138).
Тобто, позивачем призначена та виплачена пенсія по втраті годувальника непрацездатному члену сім'ї померлого годувальника, тому відповідач неправомірно не приймає до відшкодування зазначені витрати.
Суд не приймає до уваги довід відповідача щодо того, що відносно заявника - ОСОБА_3 вирішується питання про позбавлення батьківських прав, оскільки пенсія по втраті годувальника у спірних взаємовідносинах призначена не ОСОБА_3, а дитині померлого годувальника - ОСОБА_25
Враховуючи викладене, суд вважає позовну заяву в частині стягнення витрат, пов'язаних з виплатою та доставкою пенсії по втраті годувальника в сумі 2218 грн. 93 коп. такою, що підлягає задоволенню, з підстав, викладених раніше.
Як вбачається з позовної заяви, вона містить, також, вимогу про стягнення з відповідача сум витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, отриманого за межами України в сумі 8942 грн., в тому числі сума пенсії в розмірі 1218 грн. 02 коп. та сума державної адресної допомоги в розмірі 7623 грн. 98 коп.
Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Відповідно п. «а» ст. 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Згідно п. 3 розділу XI Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Абзацом третім пункту 3 розділу XI цього Закону встановлено, що вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Таким чином, обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від сплати Фонду страхових внесків підприємств, на яких ушкоджене здоров'є потерпілого.
Як вбачається з аб. 7 пункту 3 розділу XI Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.
Згідно ст. 2 Угоди «Про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків», підписаної 09.09.1994 року між частиною держав колишнього СРСР, відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.
Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.
Як вбачається з зазначеної норми Закону, вона регулює відносини, які є предметом спору у цій справі та пов'язані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.
Відповідно ст. 1 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення» від 13.03.1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Таким чином, суд приходить висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків, тому позовна заява в частині стягнення з відповідача суми витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, отриманого за межами України, в сумі 1318 грн. 02 коп. підлягає задоволенню.
Щодо відшкодування витрат по виплаті пенсії в сумі 35068 грн. 10 коп. у випадку, коли на час смерті годувальника утриманець був працездатний, суд враховує наступне.
Згідно ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є:
- діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;
- жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;
- інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;
-неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;
- непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується позивачем, на час смерті годувальника утриманці, яким призначені та виплачені пенсії у зв'язку з втратою годувальна, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, були працездатними.
Враховуючи наведене, та те, що особи, яким призначені та виплачені пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захвоювання були працездатні, суд вважає позовну заяву в частині стягнення витрат по виплаті та доставці пенсій таким особам в сумі 35068 грн. 10 коп. такою, що задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача сум виплаченої адресної допомоги, суд враховує наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення» запроваджена державна адресна допомога, яка сплачується у разі, якщо розмір пенсії не досягає встановленого відсотка прожиткового мінімуму.
За своєю суттю адресна допомога - форма соціальної допомоги, яку держава надає персонально малозабезпеченим працездатним чи непрацездатним громадянам, враховуючи потреби конкретної людини. «Адресність» допомоги полягає в тому, що її отримує конкретна людина, яка має право на неї відповідно до встановлених законодавством критеріїв і довела це право через надання відповідних документів. Адресність забезпечує ефективність допомоги.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 встановлено, що в разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
Тобто, фактично вказаною постановою встановлена доплата до мінімального розміру пенсії шляхом надання адресної допомоги.
Згідно пункту 4 вказаної постанови виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Страховими виплатами є грошові суми, які згідно зі статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Порядок визначення розміру щомісячних страхових виплат визначається статтею 34 цього Закону, якою передбачено, зокрема, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
З аналізу зазначеної норми Закону вбачається, що виплата щомісячної адресної державної допомоги не входить до переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом страхування від нещасних випадків на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Тобто, з положень статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» вбачається, що законом прямо не передбачений обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати Пенсійному фонду витрати, пов'язані з виплатою державної адресної допомоги.
Згідно пункту 4 вищевказаного Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно - правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду в виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Таким чином, зазначеним Порядком визначений виключний перелік сум, які приймаються до заліку для відшкодування видатків Фонду страхування від нещасних випадків і серед видів пенсійного забезпечення, що підлягають відшкодуванню відповідними відділеннями Фонду, відсутній такий вид пенсійного забезпечення як державна адресна допомога та витрати на її виплату і доставку.
Нормами Конституції України встановлено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності таким законом є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яким не передбачене здійснення виплати щомісячної державної адресної допомоги до пенсії за рахунок коштів Фонду.
Крім того, суд враховує наступне.
Згідно статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. У разі, якщо сукупність виплат, зазначених в частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами, не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.
Відповідні законодавчі акти щодо доплати особам, які отримують пенсії по інвалідності менше ніж мінімальний розмір пенсії, не приймалися.
Таким чином, враховуючи положення частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з принципу верховенства права та пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору постанова Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» в частині визначення джерела виплати щомісячної державної адресної допомоги (за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків) застосуванню не підлягає та суд не вбачає підстав для задоволення позовної заяви в частині стягнення з відповідача сум виплаченої державної адресної допомоги.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. Страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутись до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Оскільки судом встановлено, що відповідачем порушені законні права та інтереси позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви в частині стягнення сум витрат на виплату пенсій, призначених у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01.11.2010 року по 01.05.2011 року в розмірі 5512 грн. 50 коп., щодо вимог про стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пенсій по втраті годувальника у випадку, коли на час смерті годувальника утриманець був працездатний та сум виплаченої державної адресної допомоги, суд не вбачає підстав для задоволення позовної заяви в цій частині.
В розумінні норм статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розподіл судових витрат у справі не розглядається.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», Законом України «Про пенсійне забезпечення», Постановою Правління Пенсійного Фонду України та Правління Фонду Соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4 «Про затвердження Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», ст. 2, ст. 9-11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122-154, ст. 160-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області про стягнення суми витрат по виплаті пенсій, призначених у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01.11.2010 року по 01.05.2011 року в розмірі 957628 грн. 06 коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську Донецької області суму витрат на виплату та доставку пенсій, призначених у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01.11.2010 року по 01.05.2010 року, в сумі 8581 грн. 77 коп.
В задоволенні іншої частини позовної заяви - відмовити.
Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У судовому засіданні 15.11.2011 року проголошений повний текст постанови.
Суддя Давиденко Т.В.