Україна
09 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/17104/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 10-30
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Толстолуцької М.М.
при секретарі Перовій В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:
Комунального підприємства «Комунальник» (м. Маріуполь)
до
Державного управління екології та природних ресурсів в Донецькій області (м. Донецьк)
третя особа
Державної екологічної інспекції Азовського моря (м. Маріуполь)
про
визнання протиправними і скасування рішення №14134 від 19.10.04р. про встановлення терміну дії дозволу
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 - за довіреністю
від відповідача - ОСОБА_2 - за довіреністю
від третьої особи - не з'явився
Комунальне підприємство «Комунальник» звернулось до суду з позовною заявою до Державного управління екології та природних ресурсів в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення про встановлення терміну дії дозволу №14134 від 19.10.04р. до 01.01.06р.; визнання протиправним і скасування рішення про встановлення терміну дії дозволу №14134 від 19.10.04р. до 01.01.07р.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову з підстав викладених у запереченнях, просив відмовити у задоволені адміністративного позову у повному обсязі.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином про що в матеріалах справи наявні відомості. 9 листопада 2011 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду надав заяву про розгляд справи без участі повноважного представника третьої особи.
Заслухавши доводи представника позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -
29 вересня 2011 року до Донецького окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство «Комунальник» з позовною заявою до Державного управління екології та природних ресурсів в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення про встановлення терміну дії дозволу №14134 від 19.10.04р. до 01.01.06р.; визнання протиправним і скасування рішення про встановлення терміну дії дозволу №14134 від 19.10.04р. до 01.01.07р.; визнання строку дії дозволу №146137 від 19.10.04р. до 19.10.09р., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.02р. №302.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.10.11р. було відмовлено у відкритті провадження в справі за позовом Комунального підприємства «Комунальник» до Державного управління екології та природних ресурсів в Донецькій області, в частині позовних вимог, щодо визнання строку дії дозволу №146137 від 19.10.04р. до 19.10.09р., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №302 від 13.03.02р. оскільки позовні вимоги в цій частині не стосуються ні рішення суб'єкта владних повноважень, ні його бездіяльності, ні дій та відповідно не можуть бути предметом розгляду в адміністративних судах України, тобто не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.
У попередньому судовому засіданні, яке відбулось 20.10.11р. представником позивача надано заяву про зміну позовних вимог з урахуванням якої просить суд визнати протиправним і скасувати рішення про встановлення терміну дії дозволу №14134 від 19.10.04р. до 01.01.06р.; визнати протиправним і скасувати рішення про встановлення терміну дії дозволу №14134 від 19.10.04р. до 01.01.07р.; зобов'язати відповідача прийняти рішення про визнання строку дії дозволу №146137 від 19.10.04р., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №302 від 13.03.02р.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 КАС України, позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. У разі невідповідності такої заяви вимогам статті 106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу. Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог, окремо не оскаржується. Таким чином, суд приймає зміну позивачем своїх позовних вимог та розглядає адміністративну справу за позовною заявою, враховуючи зміну позовних вимог.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що згідно з «Порядком проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи» від 13.03.02р. №302 дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами видається територіальними органами Мінприроди за погодженням з установами державної санітарно-епідеміологічної служби на термін неменше як п'ять років. Відповідно до дозволу №146137 від 19.10.04р. отриманого позивачем строк дії було встановлено до 01.01.06р., що на думку позивача суперечить зазначеному порядку.
Відповідач при направлені на адресу позивача дозволу дав рекомендації щодо надання документів, які обґрунтовують розмір викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Відповідачем було продовжено строк дії дозволу №146137 від 19.10.04р. до 01.10.07р. та рекомендовано позивачу знову надати документи в третьому кварталі 2007 року, для продовження строку дозволу з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України від 17.05.04р. за №302.
Державною екологічною інспекцією Азовського моря було проведено перевірку підприємства позивача з додержання вимог природоохоронного законодавства за період з 01.04.09р. по 31.12.09р. включно 1 кварталу 2010 року. За результатами перевірки було складено акт №2 від 18-29 січня 2010 року, відповідно до якого вказується, що позивач проводив роботи без дозволу на викиди забруднюючих речовин до атмосферного повітря за період з 01.10.07р. до моменту проведення перевірки.
Державною екологічною інспекцією Азовського моря було надано припис, за змістом якого позивачу було зазначено усунути порушення шляхом отримання дозволу. Позивачем порушення були усунені і отримано дозвіл №1412337200-28 від 14.04.10р. строком дії до 14.04.15р.
Позивач зазначає, що впродовж 2007-2009 років Позивач при надані звіту про охорону атмосферного повітря посилався на дозвіл №146137 від 19.10.04р., та ні у відповідача у справі, ні у третьої особи заперечень, щодо документів звітності не пред'являлось. Вимог про отримання нових документів в обґрунтування обсягів забруднюючих речовин в атмосферне повітря також не пред'являлось.
У зв'язку із отриманням листа Міністерства екології та природних ресурсів України позивач дізнався, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин до атмосферного повітря надається строком не менш як на п'ять років позивач дізнався про порушення з боку відповідача своїх прав. На підставі викладеного, просив суд визнати протиправним і скасувати рішення про встановлення терміну дії дозволу №14134 від 19.10.04р. до 01.01.06р.; визнати протиправним і скасувати рішення про встановлення терміну дії дозволу №14134 від 19.10.04р. до 01.01.07р.; зобов'язати відповідача прийняти рішення про визнання строку дії дозволу №146137 від 19.10.04р., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №302 від 13.03.02р.
Відповідач у запереченнях на позовну заяву позовні вимоги не визнав та зазначив, що на момент видачі позивачу дозволу №14134 від 19.10.04р. основним нормативним документом, був Наказ Мінекобезпеки України від 29.12.95р. №154, який діяв до прийняття Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, затвердженої Наказом Мінприроди України від 09.03.06р. за №108, яка й була розроблена на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.02р. №302.
Відповідач зазначає, що позивачем було надано заяву №150 від 08.02.11р., щодо продовження терміну раніше виданого дозволу, лист Маріупольської міської санітарно-епідеміологічної станції №249/032 від 09.02.06р. та клопотання на продовження дозволу, як того передбачав Порядок №154. У зв'язку з чим відповідач вважає, що до прийняття Інструкції №108 підприємство позивача не мало можливості отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України №302, оскільки вони не могли надати обгрунтовуючі документи, які б відповідали вказаній Постанові.
Також, відповідач зазначає, що відповідно до Плану робіт на 2006-2007 роки з видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, який було затверджено листом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №119/20/1-8 від 11.01.05р. позивачу було подовжено термін дії раніше виданого дозволу, оскільки підприємство позивача має невелику кількість джерел викидів, за вказівкою Мінприроди, встановило термін отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, продовжено термін дії дозволу до 4 кварталу 2007 року, а саме до 01.10.07р. Додатково Держуправління вказало на необхідність надання обгрунтовуючих матеріалів для отримання дозволу згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №302.
З урахуванням викладеного, відповідач зазначає, що оскільки дозвіл позивачем було отримано у 2004 році, тобто на час дії Наказу Мінприроди №154, та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що Позивач - Комунальне підприємство «Комунальник» зареєстрована у якості юридичної особи та включене до ЄДРПОУ за номером 32164402.
Відповідач - Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області зареєстровано у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Донецької міської ради 20.09.06р. за номером 05523955, має правовий статус юридичної особи.
Комунальному підприємству «Комунальник» 19.10.04р. було видано дозвіл №146137 на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, строком дії до 01.01.06р.
Листом за вих.№321 від 10.09.04р. Державне управління екології та природних ресурсів в Донецькій області повідомило Комунальне підприємство «Комунальник» про обов'язок в 4 кварталі 2005 року надати обгрунтовуючі матеріали для отримання дозволу на викиди відповідно до вимог Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.02р.
Міністерством охорони навколишнього природного середовища України на адресу начальника Державного управління екології та природних ресурсів в Донецькій області було надіслано листа за вих.№119/20/1-8 від 11.01.05р. яким направлено затверджений Мінприроди план робіт на 2006-2007 роки з видачі підприємствам, установам, організаціям та громадянам-суб'єктам підприємницької діяльності дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, які розташовані на території Донецької області. Відповідно до затвердженого плану робіт запропоновано встановити кожному суб'єкту господарювання термін отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Також запропоновано кожному суб'єкту господарювання видати припис про отримання дозволу на викиди в установлений термін та проінформувати його про те, що до отримання нового дозволу на викиди, згідно з затвердженим планом робіт на 2006-2007 рр., діє дозвіл на викиди, який було видано в установленому раніше порядку.
Листом вих.№250 від 08.02.06р. Комунальне підприємство «Комунальник» звернулось до начальника Державного управління екології та природних ресурсів в Донецькій області з проханням продовжити подовжити строк дії дозволу №146137 на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Згідно з листом вих.№13-1001 від 22.02.06р. Державного управління екології та природних ресурсів в Донецькій області було повідомлено позивача, що згідно з наказом Мінекоресурсів України від 16.05.02р. за №183 до 01.10.07р. діє дозвіл №146137 від 19.10.04р., повідомлено що підприємство зобов'язано у 3 кварталі 2007 року надати обгрунтовуючі матеріали для отримання дозволу на викиди, згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України №302 від 17.05.04р.
Судом також встановлено, що у період з 2007 року по 1 квартал 2010 року Комунальним підприємством «Комунальник» надалась звітність про охорону атмосферного повітря, за формою №2-ТП (повітря).
У період з 18-29 січня 2010 року Державною екологічною інспекцією Азовського моря було проведено перевірку Комунального підприємства «Комунальник» додержання вимог природоохоронного законодавства. За результатами вказаної перевірки було складено акт №2.
Під час проведення перевірки охорони атмосферного повітря було виявлено, що Комунальне підприємство «Комунальник» здійснювало виробничу діяльність в 2004-2007 роках на підставі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого Державним управлінням екології та природних ресурсів в Донецькій області від 19.10.04р. №146137. Листом №13-1001 від 22.08.06р. Держуправлінням екології та природних ресурсів Донецької області термін дії вищевказаного дозволу продовжено до 01.10.07р. На момент проведення перевірки Комунальне підприємство «Комунальник» здійснює виробничу діяльність без дозволу на викиди забруднюючих речовин атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є порушенням Закону України «Про охорону атмосферного повітря». За це правопорушення відповідальну особу притягнену то до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.78 КУпАП.
Також встановлено, що на підприємстві розроблено новий «Звіт з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря» та підготовлено документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів.
З акту перевірки вбачається, що Комунальне підприємство «Комунальник» відноситься до 4 класу небезпечності виробництва. За останні три роки на підприємстві не проводилась реконструкція, виробничі потужності не зростали, тому динаміка викидів теж не зростала. За 2009 рік Комунальним підприємством «Комунальник» викинуто в атмосферне повітря 0,143 т забруднюючих речовин, крім того 1,880 т. діоксину вуглецю.
Державною екологічною інспекцією Азовського моря на адресу директора Комунального підприємства «Комунальник» було винесено припис до акту №2 від 18-29 січня 2010 року, згідно з п.17 якого підприємству приписано отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Не допускати роботу стаціонарних джерел викидів за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Встановлено термін для виконання - 01.03.10р.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони навколишнього природного середовища та охорони атмосферного повітря визначені Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Законом України «Про охорону атмосферного повітря».
Відповідно до п. «є» ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить, серед іншого, видача дозволів на захоронення (складування) відходів, викиди шкідливих речовин у навколишнє природне середовище, на спеціальне використання природних ресурсів відповідно до законодавства України.
Відповідно до статті 40 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” використання природних ресурсів підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.
Згідно статті 10 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” підприємства, установи, організації, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я (частина 5 статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»).
Таким чином, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами є офіційним документом, який дає право підприємствам, установам, організаціям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.
Дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря видаються за умови: не перевищення протягом терміну їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки; не перевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин (частина 6 статті 11 Закону України «Про атмосферне повітря»).
Факт отримання позивачем дозволу (термін якого було подовжено до 01.10.07р.) на здійснення викидів в атмосферне повітря свідчить про дотримання вимог частини 6 статті 11 Закону України «Про атмосферне повітря» при їх видачі.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами Комунальному підприємству «Комунальник» 19.10.04р. було видано дозвіл №146137 на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, строком дії до 01.01.06р.
29 грудня 1995 року Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, згідно з Наказом №154 було затверджено Порядок розгляду документів та умов видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - Порядок №154).
Згідно з п.1.2 Порядку №154 дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (далі - дозвіл на викиди) повинні мати підприємства, установи, організації, а також громадяни, які провадять підприємницьку діяльність без створення юридичної особи (далі - підприємства), що здійснюють викиди стаціонарними джерелами.
Відповідно до п.1.3 Порядку №154 дозвіл на викиди видається структурними підрозділами, визначеними керівниками органів Мінекобезпеки України, які затверджують нормативи гранично допустимих викидів для підприємств, з терміном дії дозволу не більше п'яти років.
В населених пунктах з підвищеними рівнями забруднення атмосферного повітря, за рішенням органів Мінекобезпеки України, дозволи на викиди можуть видаватись на менш короткий термін, але не менш, як на два роки.
У випадку, коли термін дії затверджених у встановленому порядку проектів нормативів гранично допустимих викидів закінчується в поточному році і не має можливості видати дозвіл на два роки, допускається видача дозволу строком на один рік на період дії затвердженого проекту нормативів гранично допустимих викидів.
Пунктом 4.5 Порядку №154 визначено, що підприємства зобов'язані не пізніше як за місяць до закінчення дії дозволу подати органам Мінекобезпеки України документи для одержання нового дозволу.
На новостворені стаціонарні джерела дозвіл видається за наявності затверджених нормативів гранично допустимих викидів. Затвердженими нормативами гранично допустимих викидів вважаються величини викидів забруднюючих речовин у складі проектно-кошторисної документації, яка пройшла екологічну експертизу та має позитивні висновки (п.4.8 Порядку №154).
Проте, згідно з пунктом 3.2. Порядку № 154 видача дозволу на викиди здійснюється лише у випадку, коли забезпечується дотримання наступних умов: встановлені в дозволі на викиди обсяги викидів не перевищують затверджених нормативів гранично допустимих викидів (ГДВ) або тимчасово погоджених викидів (ТПВ); передбачено виконання заходів по досягненню дозволених обсягів викидів у встановлені терміни; не перевищуються технологічні граничні величини викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря при експлуатації устаткування, обладнання. У разі, коли на момент видачі дозволу з технічних або економічних причин не можливо досягнути технологічних нормативів, підприємство погоджує з органами Мінекобезпеки України заходи і строки по їх досягненню.
Порядок №154 від 29.12.95р. втратив чинність згідно з наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 9 березня 2006 року №108, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 березня 2006 р. за №341/12215.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №108 від 09.03.06р. була розроблена Інструкція про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, яка й була розроблена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.02р. №302 "Про затвердження Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи" (із змінами).
Інструкція встановлює загальні вимоги в частині побудови, оформлення та змісту документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди існуючими та новоствореними об'єктами. Вказані документи є невід'ємною частиною заяви на отримання дозволу на викиди. (п.п. 1.2, 1.3 Інструкції №108).
Пунктом 1.3 також визначено, що розроблення документів, здійснюють установи, організації та заклади, яким надано право на розробку таких документів та які занесені до відповідного переліку Мінприроди України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 13 березня 2002 року було затверджено «Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи».
Відповідно до пункту 11 Порядку №302 для продовження терміну дії дозволу суб'єкт господарювання завчасно, не пізніше ніж за 30 календарних днів до його закінчення, подає заяву до територіального органу Мінприроди, який видав дозвіл, та установи державної санітарно-епідеміологічної служби.
Згідно з п.3 Постанови №302 дозвіл видається безоплатно територіальними органами Мінприроди за погодженням з установами державної санітарно-епідеміологічної служби на термін не менш як п'ять років.
Порядок отримання дозволу суб'єктом господарювання визначається п.4 Порядку №302, а саме для отримання дозволу суб'єкт господарювання:
· оформляє заяву;
· готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин;
· проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання;
· проводить оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони;
· розробляє плани заходів щодо: досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів для найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин; охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного повітря; остаточного припинення діяльності, пов'язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільний стан; запобігання перевищенню встановлених нормативів граничнодопустимих викидів у процесі виробництва; здійснення контролю за дотриманням встановлених нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та умов дозволу на викиди;
· обґрунтовує розміри нормативних санітарно-захисних зон, проводить оцінку витрат, пов'язаних з реалізацією заходів щодо їх створення;
· проводить оцінку та аналіз витрат, пов'язаних з реалізацією запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря;
· готує інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до законодавства.
Суб'єкт господарювання для розроблення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, може залучати установи, організації та заклади, яким Мінприроди надає право на розроблення цих документів.
Пунктом 5 Порядку № 302 визначено, що суб'єкт господарювання для отримання дозволу подає до територіального органу Мінприроди та установи державної санітарно-епідеміологічної служби у письмовій та в електронній формі документи, підготовлені відповідно до затвердженої Мінприроди Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, а також вміщує в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про намір отримати дозвіл із зазначенням адреси місцевої держадміністрації, до якої можуть надсилатися зауваження громадських організацій та окремих громадян.
Тобто з аналізу цих норм вбачається, що для отримання дозволу позивачу необхідно провести ряд дій, які є обов'язковими та законодавчо встановленими.
Позивачем не надано підтверджуючих доказів про проведення таких дії, а надано заяву №250 від 08.02.06р. щодо продовження терміну дії раніше виданого дозволу, лист Маріупольської міської санітарно-епідеміологічної станції №249/032 від 09.02.06р. та клопотання на продовження терміну дозволу, як того передбачав Порядок №154.
При цьому суд зазначає, що Державним управлінням екології та природних ресурсів в Донецькій області при направлені рішень, щодо продовження терміну дії дозволу двічі попереджало позивача, про підготовку матеріалів для отримання дозволу згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України № 302 від 13 березня 2002 року.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що рішення Державного управління екології та природних ресурсів в Донецькій області про встановлення терміну дії дозволу №146137 від 19.10.04р. до 01.01.06р. та до 01.01.07р. прийнято на підставі вимог законодавства.
Суд також зазначає, що в акті перевірки №2 від 18-29 січня 2010 року було зафіксовано: «У 2004 році на Комунальному підприємстві «Комунальник» проведена інвентаризація викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та підготовлені документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів. На підприємстві виявлено 25 видів забруднюючих речовин, що утворюються в процесі виробничої діяльності та 18 джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, з них 14 - організовані і 3 неорганізовані. За останні три роки (перевірка проводилась у січні 2010 року) на підприємстві не проводилась реконструкція, виробничі потужності не зростали, тому динаміка викидів теж не зросла.».
В подальшому в акті перевірки №2 від 18-29 січня 2010 року зафіксовано: «На підприємстві розроблений комплексний план організаційно-технічний комплексний план організаційно-технічних заходів з охорони навколишнього природного середовища на 2009 - 2010 роки. Розроблено новий «Звіт з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря» та підготовлено документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів. Згідно нової інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підприємстві виявлено 22 стаціонарних джерела викидів, з них організованих - 12, неорганізованих - 10.».
Тобто станом на 2010 рік на підприємстві збільшилось стаціонарних джерел викидів на 5 одиниць. При цьому позивачем не надані докази, що за цей період він звертався до Державного управління екології та природних ресурсів в Донецькій області з заявою про продовження терміну дії дозволу, як того передбачає Постанова Кабінету Міністрів України № 302 від 13 березня 2002 року «Про затвердження Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи».
Судом встановлено та не заперечується позивачем, що за продовження терміну дозволу позивач звернувся до Державного управління екології та природних ресурсів в Донецькій області тільки після проведення перевірки у лютому 2010 року і отримав дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за №1412337200-28 від 14.04.10р. з терміном дії до 14.04.15р.
Також суд зазначає, що Інструкція про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, затверджена Наказом Мінприроди України від 09.03.06р. за №108, встановлює допустимість викидів в залежності від масової концентрації забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарними джерелами, чого не передбачалось у Наказі Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 29.12.95р. №154 «Про затвердження Порядку розгляду документів та умов видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами».
Щодо посилання позивача про невідповідність встановлення строку дії дозволу №146137 від 19.10.04р. до 01.01.06р. суд зазначає, що на момент видачі дозволу Комунальному підприємству «Комунальник», а саме 2004рік, діяв Наказ Мінприроди від 29.12.95р. №154 «Про затвердження Порядку розгляду документів та умов видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами», який передбачав видачу дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, терміном не більше як п'ять років.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем доведено прийняття спірних рішень у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що відповідачем доведено правомірність прийняття рішень суд зазначає, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача прийняти рішення про визнання строку дії дозволу №146137 від 19.10.04р., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №302 від 13.03.02р. також не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене та те, що під час розгляду справи судом встановлено що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом, суд не вбачає підстав для задоволення позовної заяви.
На підставі викладеного керуючись Конституцією України, Законом України “Про охорону навколишнього середовища”, ст. 2, ст. 11-16, ст. 71, ст. 86, ст. 94, ст. 122-154, ст. 160-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254, ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Комунального підприємства «Комунальник» до Державного управління екології та природних ресурсів в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення про встановлення терміну дії дозволу №14134 від 19.10.04р. до 01.01.06р.; визнання протиправним і скасування рішення про встановлення терміну дії дозволу №14134 від 19.10.04р. до 01.01.07р.; зобов'язання відповідача прийняти рішення про визнання строку дії дозволу №146137 від 19.10.04р., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №302 від 13.03.02р. - залишити без задоволення.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 9 листопада 2011 року.
Повний текст постанови складений 14 листопада 2011 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Толстолуцька М.М.