Україна
09 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/17203/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12 год. 20 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Зекунова Е. В.
при секретарі Ковальському А.В.
за участю:
представника позивача: Кочерга Ю.О.
представника відповідача: Воробйової С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення від 12.09.2011 року №0003742340 та від 12.09.2011 року №0003752340,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промінь» (далі - Позивач, Підприємство, ТОВ «Промінь»), звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька (далі - Відповідач, ДПІ в Київському районі м. Донецька) про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення від 12.09.2011 року №0003742340 та від 12.09.2011 року №0003752340.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Київському районі міста Донецька здійснено позапланову документальну невиїзну перевірку з питань правомірності сплати ТОВ «Промінь» податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2009 по 31.12.2010 у відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг».
За результатами проведення перевірки Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька складено акт від 26.08.2011 №5181/23-3/24655220.
Як стверджує позивач, ДПІ в Київському районі м. Донецька в акті перевірки безпідставно зроблено висновок про те, що ТОВ «Промінь» завищило валові витрати на суму: 1815011 грн. та допустило завищення податкового кредиту на суму ПДВ 363002 грн.
Позивач заперечує проти висновків акту щодо визнання правочинів укладених між ТОВ «Промінь» та ТОВ «Донтрансторг» нікчемними.
ТОВ «Промінь» зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин жодним органом не визнано недійсними установчі документи ТОВ «Донтрансторг», свідоцтво платника ПДВ не анульовані. Таким чином, вказує позивач, посилання ДПІ в Київському районі м. Донецька на порушення деяких процедурних питань щодо ведення документообігу самі по собі не можуть призвести до визнання недійсності чи фіктивності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.
Позивач посилається на перелік первинних документів що засвідчують факт належного приймання передачі товарів за договорами купівлі продажу від 25.08.2009 №25/08-09 та від 02.02.2010 №2/02-10.
Позивач також стверджує, що отримання ТОВ «Промінь» податкових накладних від ТОВ «Донтрансторг», засвідчує факт придбання товарів, тобто виникнення події, яка дає законне право на отримання ТОВ «Промінь» податкового кредиту.
Просив суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 12.09.2011 року №0003742340 щодо сплати суми донарахованого податку у розмірі 453752,00 гривні та штрафні санкції у розмірі 113438,00 гривень та від 12.09.2011 року №0003752340 щодо сплати суми донарахованого податку у розмірі 356762,00 гривні та штрафні санкції у розмірі 89190,50 гривень, які винесенні за результатами проведеної перевірки від 26.08.2011 року.
Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог, надавши пояснення аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, пояснив, що з 12.08.2011 року по 18.08.2011 року працівниками інспекції, на підставі постанови слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у Донецькій області від 07.07.11, п.п. 78.1.11 п.78.1 ст.78, ст. 79 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Промінь» з питання правомірності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.09 по 31.12.10 по відносинам з ТОВ «Донтрансторг».
За результатами проведеної перевірки було складено акт від 25.08.11 № 51814/23-3 у якому зафіксовані відповідні порушення.
Представник відповідача зазначив, що фактично у періоді, що підлягав перевірці, фахівцями інспекції виявлено факти оформлення ТОВ «Донтрансторг» операцій з придбання та реалізації дизельного палива, що не мали реального товарного характеру, та не пов'язані з господарською діяльністю підприємства. При цьому відповідач посилається на порушену СВ ПМ ДПА у Донецькій області кримінальну справу №75-11-05-115 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.
В ході досудового слідства, зазначає представник відповідача, було встановлено проведення фінансово - господарських операцій між ТОВ «Промінь» та ТОВ «Донтрансторг», яке за висновками слідства мало ознаки фіктивності.
Відповідач робить висновок про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Донтрансторг» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «Донтрансторг», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Промінь» є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.
Представник відповідача також зазначає, що завищення валових витрат у сумі 1815011 грн. та податкового кредиту з ПДВ у сумі 363002 грн. ТОВ «Промінь» відбулося у зв'язку із здійсненням Позивачем та ТОВ «Донтрансторг» правочинів без мети реального настання правових наслідків, обумовлених цими правочинами, тобто в наслідок безтоварного характеру проведення операцій.
Представник відповідача стверджує, що ТОВ «Промінь» не надано до перевірки документи, які свідчать про отримання Товару (дизельного палива) від ТОВ «Донтрансторг», а саме: ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти), акт прийому-передання ТМЦ, сертифікатів якості товару з обов'язковим вказанням видів дизпалива, акти походження Товару, посвідчення про вибухонебезпечність, посвідчення екологічної безпеки та радіологічного контролю, товарні книги кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП, журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП.
Представник відповідача зазначив, що оскільки засновник та директор ТОВ «Донтрансторг» ОСОБА_4 фактично не підписував фінансово - господарських документів і не мав відношення до господарської діяльності ТОВ «Донтрансторг», то надані до адміністративного позову податкові, видаткові накладні, угоди від 02.02.10 №2/02-10, 25.08.09 №25/08-09, укладені між ТОВ «Донтрансторг» і ТОВ «Промінь» не є первинними документами у розумінні норм чинного законодавства, які фіксують факти здійснення відповідних господарських операцій з ТОВ «Промінь» та не можуть бути підставою для податкового обліку вказаних операцій.
На підставі викладеного просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Промін» в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Промінь» зареєстровано 17.02.1997 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 24655220, місцезнаходження ТОВ «Промінь» 83114, Донецька область, місто Донецьк, вул. Щорса, буд. 97б.
ТОВ «Промінь» було зареєстровано платником ПДВ з 25.07.1997 року, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 13.12.2010 року за № 100313182 виданого Державною податковою інспекцією в Київському районі м. Донецька, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 246552205642.
Відповідач Державна податкова інспекція в Київському районі м. Донецька є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.
За результатами проведення перевірки ДПІ в Київському районі м. Донецька складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промінь» з питань правомірності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року по відносинам з ТОВ «Донтрансторг» від 26.08.2011 №5181/23-3/24655220, яким податковим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «Промінь»:
- п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” в результаті чого завищено валові витрати у сумі 1 815 011 грн., в тому числі: за вересень 2009 року у сумі 22641грн., листопад - 145495 грн, грудень 2009 року - 588715 грн, лютий 2010 року - 361045 грн, квітень - 553735 грн, травень - 143380 грн.;
- п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97. № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість”, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ у сумі 363002 грн.;
В акті зазначено, що укладання Позивачем нікчемних правочинів з ТОВ „Донтрансторг” від 25.08.09, 02.02.10, які не спричинили реального настання правових наслідків, не відповідає вимогам закону, угоди вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемними, і визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається.
Висновки про порушення вимог податкового законодавства зроблені податковим органом у зв'язку з тим, що у ході перевірки встановлено факти укладання Позивачем нікчемних правочинів від 25.08.09, 02.02.10 щодо операцій з придбання та реалізації дизельного палива з ТОВ „Донтрансторг”.
Судом встановлено, що перевірка була проведена на підставі рішення начальника ДПІ у Київському районі м. Донецька від 11.08.11 №1037 та наказу ДПІ у Київському районі м. Донецька від 11.08.2011 за № 1069 у зв'язку з отриманням постанови слідчого від 07.07.2011 про призначення позапланової документальної перевірки у межах порушеної кримінальної справи №75-11-05-115.
Висновки акту стали підставою для прийняття ДПІ в Київському районі м. Донецька податкового повідомлення-рішення від 12 вересня 2011 року №0003742340 про зобов'язання ТОВ «Промінь» сплатити суму донарахованого податку у розмірі 453752,00 гривні та штрафні санкції у розмірі 113438,00 гривень та податкового повідомлення-рішення від 12 вересня 2011 року №0003752340 про зобов'язання ТОВ «Промінь» (ЄДРПОУ 24655220) сплатити суму донарахованого податку у розмірі 356762,00 гривні та штрафні санкції у розмірі 89190,50 гривень.
Як встановлено в судовому засіданні між ТОВ «Промінь» та ТОВ «Донтрансторг» укладено договори купівлі продажу від 25.08.2009 №25/08-09 та від 02.02.2010 №2/02-10.
Згідно умов Договорів від 25.08.2009 за № 25/08-09 та від 02.02.10 за № 2/02-10 Продавець - ТОВ «Донтрансторг», в особі директора ОСОБА_4, та Покупець - ТОВ «Промінь», в особі директора ОСОБА_6, - уклали дійсні угоди, згідно яких Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити належний Продавцю товар: паливно-мастильні матеріали.
Виконання указаних договорів підтверджується наданими до судового засідання накладними та податковими накладними:
від 19.12.2009 №191202, від 22.12.09 №221203, від 25.12.09 №251204, від 30.12.09 №301205, від 13.11.09 №131104, від 10.11.09 №101105, від 02.12.09 №021216, від 08.12.09 №081205, від 11.12.09 №111208, від 14.12.09 №141210, від 03.11.09 №031108, від 17.09.09 №170908, від 31.08.09 №310827, від 28.08.09 №280809, від 26.05.10 №260506, від 19.05.10 №190506, від 12.05.10 №120511, від 11.05.10 №110511, від 29.04.10 №290407, від 28.04.10 №280403, від 21.04.10 №210407, від 19.04.10 №190406, від 07.04.10 №070404, від 03.04.10 №030402, від 19.02.10 №190203, від 11.02.10 №110205, від 04.02.10 №040208, від 02.02.10 №020208. від 02.09.09 №2, від 02.09.09 №3;
В рахунок оплати за товар перераховано 2178018,68грн., згідно наступних платіжних доручень:
№18 від 28.09.2010 року на суму 27169,50 грн., №190 від 02.12.2009 року на суму 57596,60 грн., №191 від 03.12.2009 року на суму 79500 грн., №197 від 07.12.2009 року на суму 37500 грн., №199 від 08.12.2009 року на суму 30000 грн., №202 від 09.12.2009 року на суму 21013,75 грн., №206 від 10.12.2009 року на суму 45000 грн., №226 від 16.12.2009 року на суму 168782 грн., №247 від 25.12.2009 року на суму 83221,35 грн., №248 від 28.12.2009 року на суму 95000 грн., №267 від 06.01.2010 року на суму 93189,25 грн., №269 від 11.01.2010 року на суму 72252,10грн., №271 від 13.01.2010 року на суму 42000 грн., №272 від 14.01.2010 року на суму 56000 грн., №329 від 08.02.2010 року на суму 33570грн., №338 від 10.02.2010 року на суму 58025,25 грн., №357 від 15.02.2010 року на суму16671,25 грн., №361 від 17.02.2010 року на суму 92630 грн., №362 від 18.02.2010 року на суму 30000 грн., №379 від 24.02.2010 року на суму 134360,10 грн., №380 від 25.02.2010 року на суму 68000 грн., №466 від 01.04.2010 року на суму 15000 грн., №17 від 13.04.2010 року на суму 8000 грн., №19 від 14.04.2010 року на суму 60495 грн., №21 від 15.04.2010 року на суму 8000 грн., №24 від 16.04.2010 року на суму 44000 грн., №27 від 19.04.2010 року на суму 26000 грн., від 19.04.2010 на суму 86865 грн., №56 від 22.04.2010 року на суму 54050 грн., №78 від 29.04.2010 року на суму 17700 грн., №76 від 28.04.2010 року на суму 126907,80 грн., №91 від 06.05.2010 року на суму 28000 грн., №88 від 05.05.2010 року на суму 156194,90 грн., №110 від 14.05.2010 року на суму 40000 грн., №114 від 17.05.2010 року на суму 24324,83 грн., №121 від 19.05.2010 року на суму 68000 грн., №117 від 18.05.2010 року на суму 43000 грн., №109 від 13.05.2010 року на суму 30000 грн.
Цей факт також підтверджуються виписками з банку від 18.05.2010 року, 17.05.2010 року, 14.05.2010 року, 13.05.2010 року, 06.05.2010 року, 05.05.2010 року, 19.05.2010 року, 29.04.2010 року, 28.04.2010 року, 22.04.2010 року, 19.04.2010 року, 15.04.2010 року, 14.04.2010 року, 13.04.2010 року, 01.04.2010 року, 26.02.2010 року, 25.02.2010 року, 19.02.2010 року, 18.02.2010 року, 16.02.2010 року, 11.02.2010 року, 09.02.2010 року, 15.01.2010 року, 14.01.2010 року, 12.01.2010 року, 12.01.2010 року, 28.12.2009 року, 29.12.2009 року, 16.12.2009 року, 10.12.2009 року, 08.12.2009 року, 03.12.2009 року, 03.12.2009 року, 28.09.2009 року.
Перевезення товару, який знаходився у користуванні позивача, за вказаними договорами здійснювалась Покупцем - ТОВ «Промінь» автомобільним транспортом на підставі договорів оренди автомобіля ГАЗ5312 1986 року випуску у фізичної особи ОСОБА_7 від 01.01.2009 року та від 01.01.2010 року.
Факт здійснення перевезення товару також підтверджується поясненням ОСОБА_8, який на час виникнення спірних правовідносин працював водієм бензовозу ГАЗ5312 та здійснював поставку нафтопродуктів на АЗС «Промінь2».
Посилання відповідача в акті перевірки на Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та висновок про не перевезення підшипників у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних по ф. № 1-ТН є безпідставними.
Зазначені правила застосовуються до правовідносин, учасниками яких є Перевізники та Замовники такого перевезення, та не застосовуються для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.
Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207 (далі - Постанова №207).
Пунктом 2 Постанови №207 визначені документи необхідні для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, а саме:
- накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж;
- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;
- талон про проходження державного технічного огляду;
- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Таким чином, суд робить висновок про те, що посилання ДПІ в Київському районі м. Донецька на відсутність у ТОВ «Промінь» товарно-транспортних накладних, як на доказ недоведеності реальності господарської операції, є необґрунтованими, оскільки законодавством не передбачено при перевезенні водієм юридичної особи вантажів «Для власних потреб» зобов'язання мати зазначені первинні документи.
Відповідно до ст. 180 Господарського Кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Статтею 266 Господарського Кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Пунктом 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі -Закон № 334/94-ВР), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
У відповідності до абз.4 пп. 5.3.9 п.5.3 статті 5 Закон № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закон № 334/94-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Аналіз зазначеної норми доводить, що позивач скористався першою із подій та сформував свої валові витрати по даті їх оплати.
Частиною 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, зокрема, встановлено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до статті 9 Закону „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та п.2.4 Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Досліджені у судовому засіданні документи сформовані за господарською операцією між ТОВ «Промінь» та ТОВ «Донтрансторг» а саме, податкові накладні, є первинними документами в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Суд зазначає, що на підставі наявних в матеріалах справи документів первинного обліку, не встановлено допущення позивачем порушень формування податкового кредиту. Поставивши під сумнів вартість спірної операції податковий орган безпідставно не врахував факт передачі товару та його оплати. Сукупність зазначених операцій та підтвердження використання придбаного товару для господарської діяльності підприємства спростовують висновки відповідача про нікчемність угоди.
Крім того, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.
Кваліфікація правочину, як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України, передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку -на ухилення від сплати податків).
Суд вважає, що спірні операції між позивачем та його безпосереднім контрагентом, мали товарний характер, вчинені відповідно до вимог ЦК України та Господарського Кодексу України, що регулюють договірні зобов'язання.
02.12.2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набув чинності з 1 січня 2011 року.
Відповідно до цього Закону №2756, до ст.228 ЦК України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 ст. 228 ЦК України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто має місце оспорюванність самого договору, внаслідок чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину взаємовідносин у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.
Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.
Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.
Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходе тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.
Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.
Але за змістом ст. 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.
Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 01.01.2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.
В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.
Наслідком таких зроблених висновків, є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.
Податковий орган формуючи такі, не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.
Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу на не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.
Суд звертає увагу, у разі, коли податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Відповідач не надав суду будь -яких судових рішень щодо зазначених обставин (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин).
Крім того, суд, щодо висновків ДПІ в Київському районі м. Донецька про здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Донтрансторг» поза межами правового поля, з посиланням на порушену СВ ПМ ДПА у Донецькій області кримінальну справу №75-11-05-115 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, зазначає, що факт порушення кримінальної справи не може вважатися доказом факту фіктивності господарської діяльності ТОВ «Донтрансторг». Суд виходить з того, що на час розгляду даної адміністративної справи по вказаній кримінальні справі не прийнято жодного рішення, яке набрало законної сили та яке встановлювало винуватість конкретних осіб щодо участі у здійсненні фіктивної діяльності контрагента ТОВ «Промінь».
Суд також бере до уваги показання ОСОБА_4, який був допитаний в судовому засіданні в якості свідка та який показав, що на теперішній час кримінальної справи відносно нього з приводу його діяльності на посаді директора ТОВ «Донтрансторг», не порушено, обвинувальних вироків, які набрали законної сили не існує. Представник відповідача також підтвердив, що йому не відомо про порушені відносно ОСОБА_4 кримінальних справ.
З урахуванням приписів частини 4 ст. 70 КАС України, які є обов'язковими, суд вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставним та не обґрунтованим. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.
Як встановлено під час судового розгляду, будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом, або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, із застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такий правочин, як на недійсний, або вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.
Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.
Наявні документи позивача, як первині, підтверджують факт здійснення господарської операції. У судовому засіданні встановлено не тільки придбання позивачем товару у ТОВ «Донтрансторг» та оплату, але й використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній в господарській діяльності, що відповідає виду здійснення такої діяльності.
До таких доказів суд відносить надані в судовому засіданні представником позивача звіти АЗС «Проминь 2», що підтверджують реалізацію придбаного пального.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що позивачем надані докази, якими він обґрунтовує свої вимоги і вони є належними.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. Недоведеність податковим органом порушення платником податку норм податкового законодавства при прийнятті спірних податкових повідомлень - рішень доводить протиправність визначення податкових зобов'язань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.
У зв'язку з не підтвердженням наявними в матеріалах справи документами допущення позивачем порушення п.1.4 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 5.2.1 п. 5.2 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у відповідача відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом 54.3. статті 54 та пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.
За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі та визнає нечинними податкові повідомлення-рішення від 12.09.2011 року №0003742340 та від 12.09.2011 року №0003752340.
Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення від 12.09.2011 року №0003742340 та від 12.09.2011 року №0003752340 задовольнити повністю.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька від 12.09.2011 року №0003742340, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Промінь» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 453752 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 113438 грн.;
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька від 12.09.2011 року №0003752340, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Промінь» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 356762 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 89190,50 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» (ЄДРПОУ 24655220) судовий збір в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 09 листопада 2011 року.
Повний текст постанови виготовлений 14 листопада 2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Суддя Зекунов Е. В.