Україна
08 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/17848/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: об 11 год. 45 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кочанової П.В.
при секретарі Дікусяк Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Жданівка Донецької області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 1 329, 98 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Управління Пенсійного фонду України у м. Жданівка Донецької області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 1 329, 98 грн.,
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач в порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» своєчасно не сплатив страхові внески до пенсійного фонду, у зв'язку з чим має прострочену заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальну суму у розмірі 1 329, 98 грн., що підтверджується розрахунком та карткою розрахунку для доплати мінімального страхового внеску
В судове засідання повноважний представник позивача не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
07.11.2011 року до Донецького окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній просив суд розглянути справу без участі повноважного представника позивача та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Оскільки ухвала разом із адміністративним позовом направлена відповідачу рекомендованим листом за адресою його реєстрації, але була повернута на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи.
За таких обставин суд вважає, що ФОП ОСОБА_1 отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви, але в установлений законодавством строк заперечення та необхідні документи до суду не надав.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1, зареєстрований виконавчим комітетом Жданівської міської ради 23.07.2010 року, (реєстраційний номер НОМЕР_1), є платником єдиного податку, що підтверджується даними розрахунку та зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області, як платник страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування за № 05-61-03-1051.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку вказаного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до ч. 7 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення ”Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Аналогічні положення містяться в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Так, відповідно до пп. 8.1. Інструкції стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача як страхувальника заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, не сплачених до Пенсійного фонду України за період до 1 січня 2011 року.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 11 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в редакції, яка була чинною до 01 січня 2011 року, страхувальник зобов'язаний був, зокрема, нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Частиною 6 ст. 20 вказаного Закону, яка регулює питання обчислення та сплати страхових внесків, визначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом для таких страхувальників, як позивач, є квартал.
Законом України “Про внесення змін до Законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 08 липня 2010 року № 2461-VI підпункт 4 пункту 8 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” викладено в такій редакції:
“Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески”.
Закон набрав чинності 17 липня 2010 року і діяв до 01 січня 2011 року - дня набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Пунктом 4.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, в редакції, яка підлягала застосуванню щодо спірного періоду і діяла до 01 січня 2011 року, встановлено, що для таких застрахованих осіб як позивач розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків, на 33,2 відсотка.
Статтею 53 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та ст. 2 Закону України “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” установлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі, зокрема, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.
Виходячи з наведених вимог законодавства для таких застрахованих осіб як позивач розмір мінімального страхового внеску становив: у липні - вересні 2010 року - 294, 82 грн. щомісяця, у жовтні - листопаді 2010 року - 301, 12 грн. щомісяця, у грудні 2010 року - 306, 10 грн.
До 17 липня 2010 року діяла редакція підпункту 4 пункту 8 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до якої фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Відповідач як фізична особа-підприємець за липень - грудень 2010 року страхові внески до Пенсійного фонду України обчислив та сплатив у фіксованому розмірі.
Між тим, з 17 липня 2010 року - з дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 08 липня 2010 року № 2461-VI порядок обчислення страхових внесків змінився і їх сплата вже не повинна була відбуватися з фіксованого розміру.
Зміни, що відбулися в законодавстві з питань обчислення страхових внесків для фізичних осіб - підприємців, відповідачем враховані не були, що призвело до заниження суми страхових внесків.
У зв'язку з наведеним, органом Пенсійного фонду України фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 і було донараховано страхові внески, і складені вимоги про сплату боргу.
Згідно з пп. 8.2 п. 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадку, зокрема, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.
У цьому випадку вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Відповідно до наведених вимог законодавства органом Пенсійного фонду України на підставі даних особового рахунка платника на всю суму боргу правомірно сформовані вимогу № Ф-135 від 18.11.2010 року та № Ф-118 від 25.03.2011 року.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що вимога № Ф-135 від 18.11.2010 року була отримана особисто відповідачем 15.12.2010 року, а вимога № Ф-118 від 25.03.2011 року була надіслана рекомендованим листом з поштовим повідомленням на адресу відповідача та отримана останнім 16.04.2011 року, про що свідчить відмітка на поштовому поверненні.
При цьому, вказані вимоги до Державної виконавчої служби до виконання не передавались. До того ж, вони не оскаржувались.
Згідно з ч. 12 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Частиною 15 ст. 106 Закону визначено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Згідно картки особового рахунку, станом на момент розгляду справи судом, заборгованість Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 зі сплати страхових внесків становить 1 329, 98 грн.
Таким чином, зважаючи на ту обставину, що сума заборгованості зі сплати страхових внесків станом на час розгляд справи відповідачем у добровільному порядку сплачена не була, суд приходить до висновку про стягнення спірних сум з відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, судові витрати з відповідача не підлягають стягненню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17 - 20, 51, 69 - 72, 86, 94, 128, 158 - 164, 167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 1 329, 98 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області (86391, Донецька область, м. Жданівка, вул. Леніна, буд. 3а, 1, р/р 256053012002 у ВАТ ДОУ «Державний ощадний банк України», МФО 335106, ЄДРПОУ 21972115) заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 1 329 (одна тисяча триста двадцять девять) гривні 98 копійки.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті, проголошена її вступна та резолютивна частини 08 листопада 2011 року.
Повний текст постанови складено 10 листопада 2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Кочанова П.В.