22 листопада 2011 р. Справа № 2а/0270/4743/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Томчука Андрія Валерійовича, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи:
за позовом: державного підприємства " Підприємство Вінницької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (№86)"
до: управління Пенсійного фонду України у Староміському районі м. Вінниці
про: визнання неправомірними дій та скасування вимоги
В жовтні 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось державне підприємство «Підприємство Вінницької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (№86) (далі - Підприємство, позивач) із позовом до управління пенсійного фонду України в Староміському районі м.Вінниці ( далі - УПФУ в Староміському районі м.Вінниці, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги №Ю0006 від 06.10.2011 року, а також визнання заборгованості у сумі 493504,68 грн. такою, що не підлягає відшкодуванню.
08.11.2011 року згідно заяви (а.с.106-107) позивачем зменшено позовні вимоги та як результат просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу №Ю0006 від 06.10.2011 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує зокрема тим, що начальником управління Пенсійного фонду України у Староміському районі м. Вінниці винесено вимогу №Ю0006 від 06.10.2011 року про сплату недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені в сумі 862976,70 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, проте надав заяву в якій підтримав позовні вимоги та просив проводити розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, проте надав заяву якою просив розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС), адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Пунктом 6 статі 128 КАС України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вказані вимоги КАС України та враховуючи клопотання позивача та відповідача, суд дійшов до висновку про проведення судового розгляду справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) страхові внески -це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно законодавства, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Судом встановлено, що державне підприємство «Підприємство Вінницької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (№86) зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України у Староміському районі м. Вінниці як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, зокрема, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Начальником управління Пенсійного фонду України у Староміському районі м.Вінниці на адресу позивача надіслано вимогу про сплату боргу №Ю0006 від 06.10.2011р. про сплату недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій( штрафів) та пені на суму 862976,70 грн.
Не погоджуючись з цим позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме згідно картки особового рахунку платника сума заборгованості складається з наступного:
193767,62 грн. заборгованість що виникла у позивача по зобов'язаннях до 01.01.2004 року (дати введення в дію Закону №1058-IV від 09.07.2003 року) та не є страховими внесками, а є збором на обов'язкове державне пенсійне страхування під заборговану до 01.01.2004 року та виплачену заробітну плату цього періоду найманих працівників;
299737,06 грн. нараховані та невиплачені фінансові санкції та пеня по страхових внесках на загальнообов'язкове державне страхування;
369472,02 грн. недоїмка зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з пунктом 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затв. постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;
б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;
в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.
У випадку а) вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки.
У випадку б) вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
У разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі, якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу до відповідного органу державної виконавчої служби, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання. До сум боргу, що подаються до органів державної виконавчої служби за даними карток особових рахунків платників, включаються також суми, узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін, фінансових санкцій (штрафів) та пені.
Якщо протягом наступного базового звітного періоду страхувальник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження до органу державної виконавчої служби подається вимога тільки на суму зростання боргу (підпункти 8.8, 8.9 цієї Інструкції).
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги належність вимоги про сплату боргу до виконавчих документів, слід прийти до висновку про те, що підставою для скерування платнику страхових внесків нової вимоги про сплату боргу є фактичне зростання недоїмки протягом звітного базового періоду; у разі ж незмінності боргу за попередній період і при відсутності виникнення недоїмки за звітний базовий період нова вимога про сплату боргу на суму попередньої заборгованості не скеровується.
Підтвердження такого висновку є положення пункту 8.6 вищевказаної Інструкції про те, що вимога вважається відкликаною, якщо:
а) сума боргу самостійно погашається страхувальником;
б) орган Пенсійного фонду скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу внаслідок її узгодження або оскарження;
в) вимога органу Пенсійного фонду про сплату боргу скасовується чи змінюється судом (господарським судом);
г) борг списується у випадках, передбачених статтею 106 Закону;
ґ) є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу, що зазначені у вимозі.
Отже, скерування на адресу платника страхових внесків нових вимог про сплату боргу не призводить до відкликання попередніх вимог про сплату боргу, які є обов'язковими до виконання та відносяться до виконавчих документів.
Також чинним законодавством не передбачено скерування вимог про сплату боргу в якості нагадування платнику страхових внесків.
Також, пунктом 8.3 вищевказаної інструкції зазначено, що вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи). При формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1-а частина - літери "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2-а частина - порядковий номер, 3-я частина - літера "У" (узгоджена вимога).
Як видно з матеріалів справи вимога №Ю0006 від 06.10.2011 року не була узгодженою та в подальшому оскаржена до суду.
Згідно додатку 9 цієї інструкції видно, що графи 4,5 заповнюються в разі формування узгодженої вимоги, яка підлягає направленню до органів державної виконавчої служби.
Однак, відповідач сформував вимогу із заповненням граф чотири та п'ять, яка не була узгоджена про що свідчить відсутність літери «У» в порядковому номері оскаржуваної вимоги, чим відповідач порушив інструкцію неправомірно сформувавши оскаржувану вимогу.
В оскаржуваній вимозі не вказано дати набрання чинності вимоги, що ще раз підтверджує про її неузгодженість та неправомірність формування вимоги заповнюючи графи 4 та 5.
Разом з тим, у загальну суму виставленої вимоги включена заборгованість по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та нараховані фінансові санкції та пеня на загальну суму 493504,68 грн. (193767,62 грн. + 130065,16 грн. + 169671,90 грн.), які мали бути сформовані у вимогах попереднього періоду. Враховуючи те, що вищезазначена сума несплаченого збору та фінансових санкцій і пені не впливає на страховий стаж працівників підприємства, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що заборгованість в сумі 493504,68 грн., яка включена у вимогу №Ю0006 від 06.10.2011 року не підлягає стягненню, оскільки не сплата заборгованості не порушить прав, свобод та інтересів працівників, встановлених Конституцією та законами України.
Пунктом 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, з огляду на вищевказане, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування вимоги начальника управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці оскільки вона є такою, що не відповідає нормам чинного законодавства.
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) згідно до положень статті 94 КАС України. Враховуючи вищенаведене наявні підстави для відшкодування з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 грн.40 коп.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України у Староміському районі м.Вінниці №Ю 0006 від 06.10.2011 року про сплату боргу на суму 862976,70 грн.
Стягнути з Державного бюджету на користь Державного підприємства "Підприємство Вінницької виправної волонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (№86) судовий збір у розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.), сплачений відповідно до платіжного доручення №288 від 20.10.2011 року, яке міститься в матеріалах адміністративної справи №2а/0270/4743/11.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Томчук Андрій Валерійович
22.11.2011