01 листопада 2011 р. м. Вінниця Справа № 2а/0270/4239/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни, при секретарі судового засідання: Захаріяш Ользі Олександрівні, за участю позивача: ОСОБА_1, відповідача: ОСОБА_2, представника відповідача: ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - завідувача Сектором з питань банкрутства у Вінницькій області, ОСОБА_4 - завідувача Сектором з питань банкрутства у Чернігівській області, ОСОБА_5 - заступника директора та голови ліквідаційної комісії Державного департаменту з питань банкрутства при Міністерстві економіки України про визнання дій протиправними, скасування наказу та стягнення моральної шкоди,
16 вересня 2011 року ОСОБА_1, який є арбітражним керуючим звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 -завідувача сектором з питань банкрутства у Вінницькій області Державного департаменту з питань банкрутства (ОСОБА_2), ОСОБА_4 - завідувача сектором з питань банкрутства у Чернігівській області Державного департаменту з питань банкрутства (ОСОБА_4) та ОСОБА_6 -заступника директора Державного департаменту з питань банкрутства при Міністерстві економіки України та голови ліквідаційної комісії (ОСОБА_6.) про визнання дій ОСОБА_2 - голови комісії - завідувача сектором з питань банкрутства у Вінницькій області Державного департаменту з питань банкрутства та ОСОБА_4 -голови комісії - завідувача сектором з питань банкрутства у Чернігівській області Державного департаменту з питань банкрутства такими, що призвели до фальсифікації документів та видачі наказу; скасування наказу за №109 від 29 липня 2011 року, як незаконно виданого ОСОБА_6 -головою комісії з проведення ліквідації, заступника директора Державного департаменту з питань банкрутства при Міністерстві економіки України та забезпечення безперешкодної роботи по виконанню своїх функціональних обов'язків відповідно ліцензії; стягнення з відповідачів по 100000 гривень моральної шкоди.
З позовної заяви вбачається, що оскаржуваним наказом №109 від 29 липня 2011 року анульовано видану позивачу ліцензію на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих. Підставою для видачі названого наказу, на думку позивача, стали необґрунтовані та безпідставні акти про неявку ліцензіата на проведення позапланової та планової перевірок та акти про відмову ліцензіата в проведенні перевірки, складені завідувачами секторів з питань банкрутства Державного департаменту з питань банкрутства у Вінницькій та Чернігівській областях.
Так, позивач зазначає, що підставою для складання відповідних актів стала неможливість проведення перевірки у зв'язку з неявкою ліцензіата на проведення перевірки та ненадання ліцензіатом необхідних документів для її проведення. Водночас позивач вказує, що, як ОСОБА_2 так і ОСОБА_4 не враховано, що під час проведення перевірок позивач важко хворів та знаходився на стаціонарному лікуванні у військово-медичному центрі Міністерства оборони України у м. Вінниці з моче-кам'яною хворобою та серцево-судинним нападом.
Зазначає позивач також про фальсифікацію актів про відмову ліцензіата в проведенні перевірок та про його відсутність в офісі й на дому. Дії відповідачів, які полягаються у фальсифікації документів та стали причиною видачі наказу про анулювання ліцензії, за твердженнями позивача призвели до погіршення стану його здоров'я, в зв'язку з чим він більше півтора місяця знаходився на стаціонарному лікуванні у шпиталі МО України та спричинили позивачу моральну й матеріальну шкоду.
В судовому засіданні позивач -ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, а також надані у справу докази.
В свою чергу відповідач -ОСОБА_2 та представник ОСОБА_6 ОСОБА_3 (довіреність від 24 жовтня 2011 року №216-20-16/3535) проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на обґрунтування своєї позиції викладене у письмових запереченнях на позовну заяву (а.с. 51-64).
В судове засідання відповідач -ОСОБА_4 не з'явився. Про час, дату й місце проведення засідання судом повідомлявся належним чином на адресу за місцем роботи, однак в зв'язку зі звільнення останнього, судову повістку йому вручено не було.
Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи за неявки ОСОБА_4, а також відсутність у суду можливості повідомити відповідача про розгляд справи на іншу адресу, суд ухвалив провести розгляд справи у його відсутність.
Суд заслухав пояснення учасників процесу, дослідив надані у справу докази на підтвердження позовних вимог й встановив наступне.
Прокуратурою Ленінського району м. Вінниці (прокуратура) на адресу Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України (Департамент) направлено лист від 31 березня 2011 року №55-1527 вих-11 із проханням провести перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 з приводу реалізації майнового комплексу банкрута ТОВ «Вендичанский цукровий завод»та дати правову оцінку встановленим фактам. За результатами виявлених порушень, вирішити питання про передбачену законом відповідальність.
З листа вбачається, що питання про проведення перевірки ініційовано прокуратурою в зв'язку з надходженням на її адресу заяв Вінницького відділення ДП Державного центру з питань відновлення платоспроможності та банкрутства, а також двох заяв сектору з питань банкрутства у Вінницькій області. Відповідними заявами оскаржено дії арбітражного керуючого ТОВ «Вендичанський цукровий завод»ОСОБА_1, який 17 березня 2011 року, через товарну універсальну біржу, на підставі рішення аукціонного комітету та без рішення комітету кредиторів про проведення реалізації майна, в чітко зазначену дату, здійснив реалізацію майнового комплексу банкрута - ТОВ «Вендичанский цукровий завод».
В листі також зазначено, що обидва заявника посилаються на порушення арбітражним керуючим цілого ряду норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих.
Враховуючи наведену обставину, прокуратура звернулась до Державного департаменту з питань банкрутства, як спеціально уповноваженої установи, що проводить перевірку дотримання арбітражними керуючими ліцензійних умов.
Як вбачається з листа Державного департаменту з питань банкрутства від 13 квітня 2011 року №216-50-15/1572, з метою забезпечення всебічного та об'єктивного розгляду звернення Прокуратури Ленінського району м. Вінниці від 31 березня 2011 року №55-1527вих11 щодо дій ліквідатора ТОВ «Вендичанський цукровий завод»ОСОБА_1, позапланову перевірку додержання останнім ліцензійних умов доручено Управлінню з питань банкрутства у м. Києві та Київській області із залученням Сектору з питань банкрутства у Вінницькій області.
Наказом Управління з питань банкрутства у м. Києві та Київській області №81 від 28 квітня 2011 року перевірку зупинено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №346 від 28 березня 2011 року «Про ліквідацію урядових органів», Указу Президента України №395/2011 від 06.04.2011 року «Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України», листа Державного департаменту з питань банкрутства №216-60-13/1722 від 26 квітня 2011 року.
Разом з тим, в зв'язку з набранням 24 червня 2011 року чинності постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №639, абзацом третім пункту 2 якої Департамент зобов'язано забезпечити належне виконання повноважень державного органу з питань банкрутства до завершення виконання заходів, що забезпечать можливість здійснення Міністерством юстиції таких повноважень, листом Департаменту від 05 липня 2011 року №216-50-15/2323, з метою забезпечення всебічності та об'єктивності, проведення позапланової перевірки додержання ліцензійних умов ліквідатором ТОВ «Вендичанський цукровий завод»ОСОБА_1 по фактам викладеним у листі прокуратури Ленінського району м. Вінниці від 31 березня 2011 року №55-1527вих11 та вжиття відповідних заходів, доручено Сектору з питань банкрутства у Чернігівській області із залученням Сектору з питань банкрутства у Вінницькій області.
На підставі наказу від 19 липня 2011 року №9 Сектору з питань банкрутства у Чернігівській області, головою комісії з проведення ліквідації, завідувачем сектору з питань банкрутства у Чернігівській області Державного департаменту з питань банкрутства ОСОБА_4, 19 липня 2011 року голові комісії ОСОБА_4 та членам комісії -ОСОБА_3 та ОСОБА_8 для проведення відповідної перевірки видано посвідчення №7 (а.с. 82-83).
У посвідчені зазначено проведення перевірки за період -з 22 вересня 2005 року по 20 липня 2011 року, термін проведення перевірки -з 21 по 22 липня 2011 року та місце її проведення -м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, кімната 730.
Судом також встановлено, що 15 липня 2011 року сектором з питань банкрутства у Вінницькій області Державного департаменту з питань банкрутства видано наказ №20-П «Про проведення планової перевірки додержання ОСОБА_1 ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санації, ліквідаторів).
Таким чином, судом встановлено, що питання додержання ОСОБА_1 ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих перевірялось одночасно в ході планової та позапланової перевірок, здійснюваних протягом липня місяця 2011 року проте в різний період.
З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення планової перевірки сектором з питань банкрутства у Вінницькій області складено акти про відсутність арбітражного керуючого ОСОБА_1 за місцем здійснення господарської діяльності за адресою АДРЕСА_2 та за ліцензійною адресою -АДРЕСА_1. Відповідні акти, за №№18 та 19 відповідно, датовано 29 липня 2011 року (а.с. 10, 11).
Одночасно в ході проведення планової перевірки складено акти №№17,20 про неявку арбітражного керуючого на перевірку додержання ліцензійних умов від 28 та 29 липня 2011 року (а.с. 124-127) та зрештою акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування від 29 липня 2011 року №21 (а.с. 128-130).
Аналогічно плановій перевірці, акти про відсутність арбітражного керуючого ОСОБА_1 за місцезнаходженням -АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 від 21 липня 2011 року №5 та від 22 липня 2011 року №№7,8, складено сектором з питань банкрутства у Чернігівській області в ході проведення позапланової перевірки (а.с. 12, 13).
Цими ж датами, сектором з питань банкрутства у Чернігівській області складено акти про неявку арбітражного керуючого на перевірку додержання ліцензійних умов, а 22 липня 2011 року також акт за №10 про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування (а.с. 100).
В подальшому, Наказом Державного департаменту з питань банкрутства від 29 07.2011 року №109, ліцензію серії АВ №347535 на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) видану ОСОБА_1 04 жовтня 2007 року Державним департаментом з питань банкрутства анульовано (а.с. 104).
Вважаючи зазначений наказ незаконно виданим внаслідок необґрунтованості та безпідставності покладених в його основу актів про неявку ліцензіата на проведення позапланової та планової перевірок та актів про відмову ліцензіата в проведенні перевірки, складених завідувачами секторів з питань банкрутства Державного департаменту з питань банкрутства у Вінницькій та Чернігівській областях, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому поряд із скасуванням відповідного наказу простить визнати такими, що призвели до фальсифікації документів та видачі оскаржуваного наказу дії ОСОБА_2 та ОСОБА_4, як голів комісій та завідувачів секторів з питань банкрутства, які проводили відповідну перевірку.
Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з наступного.
Єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню є ліцензія.
Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування визначає Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»(Закон №1775). Наведений Закон також встановлює державний контроль у сфері ліцензування.
В силу статті 9 Закону №1775 діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) підлягає ліцензуванню.
Відповідно до статті 4 Закону №1775 реалізацію державної політики у сфері ліцензування здійснює Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, а також органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України, уповноважені законом державні колегіальні органи, спеціально уповноважені виконавчі органи рад, уповноважені провадити ліцензування певних видів господарської діяльності.
Відповідні органи Законом №1775 визначено як органи ліцензування.
Так, відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Указу Президента України від 25 травня 2000 року №721/2000 "Питання Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва", постанови Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. №1698 "Про затвердження переліку органів ліцензування" та наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства економіки України від 04.05.2001 №72/49 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)" розроблено Порядок контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).
Даний порядок затверджено Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 13.02.2002 №22/35 (Порядок №22/35).
Порядком зокрема визначено, що контроль за додержанням арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих здійснюють Державний департамент з питань банкрутства (його територіальні органи з питань банкрутства) як орган ліцензування та Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (і його представництва) як спеціально уповноважений орган з питань ліцензування (органи контролю) у межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок.
Наведене кореспондується з приписами статті 20 Закону №1775.
За положеннями Порядку №22/35 планові перевірки дотримання арбітражними керуючими Ліцензійних умов проводяться не частіше одного разу на рік, в той час як позапланові перевірки здійснюють органи контролю лише на підставі надходження до них у письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення арбітражними керуючими ліцензійних умов або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень Ліцензійних умов.
Ліцензійними умовами в розумінні Закону №1775 є нормативно-правовий акт, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності.
Затверджені Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства економіки України від 04.05.2001 №72/49 Ліцензійні умови провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (Ліцензійні умови) визначають кваліфікаційні і організаційні вимоги провадження діяльності арбітражних керуючих на період провадження у справах про банкрутство господарськими судами.
Відповідно до підпункту 1.4. пункту 1 Порядку №22/35 для проведення перевірок органом контролю видається розпорядчий документ про утворення комісії та призначення голови і членів комісії.
З наведеного суд робить висновок про те, що дії, які вчиняються органом контролю під час здійснення перевірки здійснюються колегіально. За таких умов правову оцінку у випадку оскарження відповідних дій не можливо надавати лише щодо голови комісії, як особи яка її очолює, що безпосередньо впливає на прийняття рішення відносно позовних вимог про оскарження дій ОСОБА_2, ОСОБА_4, як голів комісій, які здійснювали планову та позапланову перевірки та ОСОБА_6 як заступника директора Державного департаменту з питань банкрутства при Міністерстві економіки України та голови ліквідаційної комісії при прийнятті оскаржуваного наказу.
Більш того, Наказом Державного департаменту з питань банкрутства від 16 вересня 2011 року №175-к ОСОБА_4 з 23 вересня 2011 року звільнено за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію. Аналогічний наказ видано також безпосередньо Міністерством економіки України.
Разом з тим, визначаючись щодо відповідних позовних вимог суд бере до уваги також інші обставини.
Так, пунктом 5 Порядку визначено, що для проведення перевірки голова комісії повинен пред'явити арбітражному керуючому посвідчення на перевірку. В свою чергу, арбітражний керуючий під час перевірки дотримання ним Ліцензійних умов надає всі необхідні для проведення перевірки документи та забезпечує умови для її проведення.
Відповідні положення закріплено також статтею 20 Закону №1775.
В свою чергу статтею 21 цього ж Закону передбачено підстави для анулювання ліцензії, серед яких акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.
Суд, досліджуючи матеріали справи в контексті наведених законодавчих приписів та надаючи оцінку зокрема оскаржуваному Наказу про анулювання ліцензії, вбачає, що підставою для прийняття даного наказу став безпосередньо акт Сектору з питань банкрутства у Чернігівській області «Про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування»від 22.07.2011 року №10. Жодних інших актів у даному наказі не визначено.
Наведене вказує на безпідставність тверджень позивача про прийняття оскаржуваного наказу, поряд із зазначеним актом, складеним в ході позапланового заходу також і на підставі аналогічного акту складеного в ході планової перевірки.
Даний висновок підтверджується також тим, що оскаржуваний наказ, як і акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування, що складений Сектором з питань банкрутства у Вінницькій області датовано 29 липня 2011 року (а. с. 128-130).
В цей же час, акт зазначений в оскаржуваному наказі, як підстава його прийняття датовано 22.07.2011 року. Тобто наказ про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих, виданої ОСОБА_1 прийнято у семиденний строк з дня складання відповідного акту.
Зазначене кореспондується із положеннями частини другої статті 21 Закону №1775, за змістом яких орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії.
Відтак, для прийняття рішення про скасування відповідного наказу значення має саме правомірність прийняття акту Сектором з питань банкрутства у Чернігівській області «Про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування»від 22.07.2011 року №10, складеного в ході позапланової перевірки дотримання позивачем Ліцензійних умов.
За позицією позивача відповідний акт є результатом дій голови комісії ОСОБА_4, що полягали в його фальсифікації та в подальшому стали причиною незаконного прийняття оскаржуваного наказу про анулювання ліцензії на підставі якої позивач здійснює діяльність як арбітражний керуючий.
Одним з аргументів в обґрунтування позовних вимог позивач наводить анулювання ліцензії в період тимчасової втрати ним працездатності, зазначаючи про проходження ним з 17 липня 2011 року по 02 вересня 2011 року стаціонарного лікування у військово-медичному центрі МО України у м. Вінниці.
Така позиція позивача судом оцінена критично, виходячи з того, що правила про неприпустимість звільнення в період тимчасової непрацездатності стосується лише випадків розірвання трудового договору із працівником з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Дане правило регламентоване частиною третьою статті 40 Кодексу законів про працю України, який регулює трудові відносини.
Діяльність арбітражних керуючих є видом господарської діяльності, який не породжує трудових відносин між арбітражним керуючим та органом ліцензування. Відтак застосування положень КЗпП України у спірних правовідносинах щодо анулювання ліцензії арбітражного керуючого є безпідставним.
Водночас статус, права та обов'язки арбітражного керуючого визначено Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(Закон №2343).
Перебуванням на стаціонарному лікуванні позивачем обґрунтовується також відсутність його в період проведення перевірок як за місцем здійснення господарської діяльності за адресою АДРЕСА_2 так і за ліцензійною адресою -АДРЕСА_1.
Так, вважаючи тимчасову втрату працездатності об'єктивною причиною неможливості забезпечити проведення перевірки, позивач стверджує про фальсифікацію відповідачами актів про його відмову в проведенні перевірки.
Оцінюючи таке твердження позивача суд виходить з того, що частиною четвертою статті 3-1 Закону №2343 арбітражний керуючий має право залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їх діяльності за рахунок боржника.
Наведене вказує на те, що професійна діяльність арбітражного керуючого не передбачає виконання його повноважень виключно особисто. Допускається залучення арбітражним керуючим представників також і у відносинах з органом ліцензування, зокрема в розрізі виконання арбітражним керуючим таких обов'язків як надання всіх необхідних для проведення перевірки документів та забезпечення умов для її проведення.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено із пояснень сторін й свідка ОСОБА_1 систематично допомагає ОСОБА_10. Офіційно дана особа у арбітражного керуючого як помічник не зареєстрована, однак на підставі довіреностей він здійснює представництво позивача в господарському суді та проводить ряд інших дій. В тому числі ОСОБА_10 має доступ до документації позивача, здійснює за нього необхідну звітність та самостійно визначає можливість проставлення факсиміле на документах.
Зокрема, свідок пояснив, що працює бухгалтером в приватному підприємстві, яке знаходиться за однією адресою із арбітражним керуючим. Тобто, АДРЕСА_2 складається із двох кімнат по кожній підприємства та позивача. При цьому, свідок зазначив, що 21 та 22 липня 2011 року за місцем здійснення господарської діяльності він як завжди був присутній на робочому місці, однак протягом дня відлучався, а тому про прихід комісії не знав.
Що стосується безпосередньо самих довіреностей позивача ОСОБА_10, то суд бере до уваги те, що ОСОБА_1 ОСОБА_10 доручено представляти інтереси арбітражного керуючого в органах нотаріату України, Державної виконавчої служби, Бюро технічної інвентаризації, в банківських установах, в тому числі Вінницькому окружному адміністративному суді, а також в інших державних і недержавних установах, підприємствах, організаціях з правових питань, пов'язаних з діяльністю арбітражного керуючого, а також здійснювати всі передбачені законодавством дії, що надані позивачеві, відповідачеві та третій особі. Відповідна довіреність від 26 вересня 2011 року, якою свідок користувався в тому числі при розгляді даної справи з метою ознайомлення з документами, долучено до матеріалів справи (а.с. 188).
Крім того, як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, ними при складанні актів про неявку позивача, відмову його у проведенні перевірки враховані і документальні підтвердження уповноваження ОСОБА_11 представника. Так, ним саме 21 липня 2011 року надано (підписано) довіреність ОСОБА_10 для представлення його інтересів у господарському суду Вінницької області у справі №5/337-07, про що свідчить відповідна ухвала суду від 21 липня 2011 року.
В судовому засіданні при дачі показань в якості свідка ОСОБА_10 пояснив, що він без відома позивача, самостійно виготовив текст довіреності та самостійно проставив факсиміле. Таким же чином, він підготував звітність, поставив на ній факсиміле та 22 липня 2011 року направив її до сектору.
Оцінюючи такі покази свідка та фактичні обставини, суд вважає, що правильною є позиція комісії при проведенні позапланової перевірки щодо врахування таких обставин як таких, що арбітражний керуючий, будучи на амбулаторному лікуванні міг з'являтися до офісу та законним чином надавати довіреність особі. Також арбітражний керуючий і 22 липня 2011 року перебував в офісі та продовжував здійснювати діяльність, в тому числі й отримувати інформацію, що містилася в повідомленнях органів контролю про перевірку. До суду позивачем доказів щодо окремого уповноваження ОСОБА_10 на подання звітності 22 липня 2011 року також не надано.
Як зазначено вище, чинним законодавством не передбачено обов'язковою особисту присутність під час перевірки арбітражного керуючого, а встановлено можливість забезпечення представництва. Таким чином, маючи законного представника станом на 21 липня 2011 року позивач, навіть будучи на амбулаторному лікуванні міг забезпечити можливість надання представником комісії документів. Більше того, ними не проводилась станом на 21 та 22 липня 2011 року планова перевірка по всій діяльності. Перевірка проводилась по чітко визначеним питанням його дій як ліквідатора ТОВ «Вендичанський цукровий завод»та відповідно до повідомлень Чернігівського сектору із чітко витребуваними документами. Що само по собі свідчить про відсутність об'єктивних перешкод при наявності доступу ОСОБА_10 до документації позивача у наданні таких документів.
Також, як пояснював в судовому засіданні ОСОБА_10 в телефонному режимі він розмовляв з ОСОБА_4 з питань надання документів, тобто знав про проведення перевірки та необхідність їх представлення, однак повідомляти позивачу не хотів через небажання турбувати під час хвороби, хоча зв'язок з ним підтримував.
Більш того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що позивач неправомірно посилається на перебування його на стаціонарному лікуванні, оскільки як свідчить довідка війського-медичного клінічного центру Центрального регіону №1059 від 26 серпня 2011 року (а.с. 7), в період проведення позапланової перевірки, а саме з 21 по 22 липня 2011 року позивач перебував саме на амбулаторному, а не стаціонарному лікуванні.
Таким чином, тимчасова втрата працездатності не може бути розцінена, як непереборна обставина, що стала перешкодою для забезпечення умов проведення органом ліцензування як позапланової так і планової перевірок, оскільки як пояснив в судовому засіданні і сам позивач медичні послуги отримував неповний день.
Поряд із цим, з матеріалів справи вбачається, що Сектором з питань банкрутства у Чернігівській області на ліцензійну адресу - АДРЕСА_1, адресу за місцем здійснення господарської діяльності - АДРЕСА_2, а також на адресу ТОВ «Вендичанський цукровий завод»щодо якого позивач здійснював повноваження ліквідатора направлялись листи із проханням з'явитись самостійно або забезпечити явку представника з належно оформленою довіреністю (№03-06/415 від 20 липня 2011 року та №03-06/426 від 22 липня 2011 року), а також листи із проханням особисто або через представника з належно оформленою довіреністю надати Комісії документи, інформаційні відомості та письмові пояснення з переліку питань, а також перелік документів (листи №03-06/416 від 20 липня 2011 року та №03-06/427 від 22 липня 2011 року).
В матеріалах справи наявні також докази направлення відповідних листів кур'єрською доставкою Вінницької дирекції УДППЗ «УКРПОШТА»цінними листами з описами вкладень (а. с. 86-91).
22 липня 2011 року позивачу направлялось також електронне повідомлення про призначення проведення позапланової перевірки додержання ліцензійних умов при виконанні повноважень ліквідатора ТОВ «Вендичанський цукровий завод». Надійшло дане повідомлення також 22 липня 2011 року.
Неодноразово направлялись позивачу також телеграми із повідомленням про призначення позапланової перевірки, докази направлення яких долучено до матеріалів справи (а.с. 94)
Окрім того, як вбачається з Повідомлення про вручення поштового відправлення 21 липня 2011 року уповноваженою особою Леонтьєвою за місцем здійснення господарської діяльності позивачем -за адресою АДРЕСА_2 отримано телеграму (а.с. 78).
Долучено до матеріалів справи також копію реєстру по електронних повідомленнях №7 за 21 липня 2011 року з якого вбачається вручення зазначеній особі телеграми адресованої позивачу (а.с. 79).
Одночасно в судовому засіданні встановлено, що з метою здійснення позапланової перевірки ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 при виконанні повноважень ліквідатора ТОВ «Вендичанський цукровий завод»комісією у повному складі, 21 липня та 22 липня 2011 року здійснено виїзди за адресою АДРЕСА_2 й за ліцензійною адресою -АДРЕСА_1 та встановлено відсутність ОСОБА_1 про що складено відповідні акти.
За таких обставин вбачається, що позивачу було відомо про терміни проведення перевірки, місце її проведення та предмет, а також про необхідність з'явитись особисто або забезпечити представника, необхідність надання пояснень, інформаційних відомостей та документів.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити і те, що чинним законодавством не передбачено у випадку проведення позапланової перевірки повідомляти арбітражного керуючого про її проведення завчасно, що, на думку суду, виключає і можливість встановлення будь-яких порушень зі сторони суб'єкта владних повноважень.
Суд також бере до уваги ту обставину, що 21.12.2010 року ОСОБА_1 повідомлено про проведення в липні 2011 року планової перевірки дотримання ним при провадженні господарської діяльності Ліцензійних умов (а.с. 105-106). Таким чином, позивач міг передбачити можливість надходження на його адресу від органу ліцензування кореспонденції, пов'язаної з проведенням перевірки та забезпечити можливість проведення відповідного заходу шляхом надання необхідних для цього документів особисто або через представника.
Враховуючи, що він забезпечується роботою самостійно, він зацікавлений та й зобов'язаний забезпечити зі свого боку мови для проведення перевірки або ж повідомити причини неможливості її проведення.
Окремо повідомлення арбітражним керуючим комісію про неможливість представлення на перевірку документів, неможливість його з'явлення у зв'язку із поважними причинами (перебування на лікуванні) є умовою для перенесення перевірки або ж підставою для її зупинення. Тобто, будь-яких добросовісних дій щодо повідомлення комісію ОСОБА_1 не вчинено.
За наведених обставин суд не вбачає будь-яких порушень допущених як Сектором з питань банкрутства у Чернігівській області так і його завідуючим - ОСОБА_4, а відтак законним є і оскаржуваний наказ про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих виданої ОСОБА_1
Поряд із цим, суд вважає за необхідне зазначити, що до матеріалів справи долучено низку документів, що вказують на численні порушення позивачем Ліцензійних умов, а також в загальному характеризують з професійної точки зору.
Так, до матеріалів справи долучено Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 08 лютого 2006 року, якою закрито апеляційне провадження за апеляцією прокурора на вирок Крижопільського районного суду від 04 жовтня 2005 року, яким ОСОБА_1 засуджено за статтею 364 ч. 2, 69, 75 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавлення права займати посади чи займатися діяльністю, пов'язаною з організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими обов'язками із звільненням від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік.
Також до справи долучено скарги Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»від 08 квітня 2011 року №2504/25-411249 та від 24 червня 2011 року №4682/25-121 на бездіяльність арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання обов'язків ліквідатора ТОВ «Цукровий завод Махаринецький»із проханням перевірити факти порушення арбітражним керуючим ОСОБА_1 ліцензійних умов та вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та анулювати ліцензію арбітражного керуючого (а.с. 107-111; 149-151).
Окрім того, в матеріалах справи наявна копія Акту планової перевірки додержання арбітражним керуючим ліцензійних умов від 26 червня 2009 року №11, за висновками якого під час виконання повноважень розпорядника майна та ліквідатора СТОВ «Нива»і ліквідатора ТОВ «Вендичанський цукровий завод»арбітражний керуючий ОСОБА_1 допустив порушення частин 1, 2, 8 та 11 статті 30 та частини 1 статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Допущені порушення є порушенням пункту 3.1 Ліцензійних умов (а.с. 131-138).
В подальшому Вінницьким обласним сектором з питань банкрутства видано розпорядження про усунення виявлених порушень за №9 датоване 13 липня 2009 року (а.с. 139)
Заходів до арбітражного керуючого ОСОБА_1 внаслідок невжиття дій щодо ліквідації банкрута СВК «Діброва»просило вжити також і Калинівське відділення Козятинської ОДПІ у листі від 31.03.2011 року №1474/10/24 адресованому Начальнику сектору з питань банкрутства у Вінницькій області ОСОБА_2 (а.с. 148)
В зв'язку з бездіяльністю ОСОБА_1 ухвалою Господарського суду Вінницької області від 21 квітня 2011 року усунуто від виконання повноважень ліквідатора СВК «Діброва»(а.с. 152).
Долучено до справи також низку інших матеріалів аналогічного характеру та змісту.
Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що в контексті підстави видачі наказу про анулювання ліцензії ОСОБА_1 на здійснення ним повноважень арбітражного керуючого, оцінювати дані документи суд не має правових підстав. Разом з тим, наведені обставини належать оцінці органом ліцензування, як такі, що самі по собі можуть бути причиною анулювання ліцензії, в відтак враховуючи ухилення позивача від проведення перевірки, брались до уваги при прийнятті оскаржуваного наказу.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Мотивація та докази, надані позивачем, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, та встановлені у справі обставини не підтверджують позиції позивача покладеної в основу позовних вимог про скасування оскаржуваного рішення.
Крім того, враховуючи, що вимоги ОСОБА_1 щодо визнання дій посадових осіб та скасування наказу визнанні судом безпідставними та необґрунтованими, то не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягення моральної шкоди.
Більше того, арбітражним керуючим ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні не надано жодних доказів в підтвердження завданої моральної шкоди та визначену ним суму в 300000 грн.
На підставі викладеного та враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, витрати пов'язані з розглядом справи, згідно положень статті 94 КАС України, позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
в задоволені адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Чудак Олеся Миколаївна