26 жовтня 2011 р. м.Вінниця Справа № 2а/0270/4665/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни,
при секретарі судового засідання: Чорному В.В.
за участю :
позивача : ОСОБА_1
представника відповідача : Цехановського І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Головного фінансового управління Вінницької облдержадміністрації
про: визнання відмови незаконною та зобов"язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали за позовом ОСОБА_1 до головного фінансового управління Вінницької облдержадміністрації про визнання незаконною відмову щодо виплати грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів та зобов'язання виплатити допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів в сумі 14350 грн..
Позов мотивований, зокрема, наступним.
ОСОБА_1, перебуваючи на державній службі, стаж якої становить 26 років, 27.09.11 р. звільнена з посади начальника відділу інформаційного забезпечення управління фінансового, інформаційного та господарського забезпечення головного фінансового управління облдержадміністрації на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України, в зв'язку з виявленою невідповідністю внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню роботи та з 28.09.11 р. їй призначено пенсію за віком як державному службовцю. На думку позивачки, при звільненні вона повинна була отримати грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів. Однак, листом від 12.10.2011 р. відповідач відмовив у виплаті такої допомоги. Не погоджуючись з даною відмовою позивачка звернулась з даним позовом до суду.
В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, обґрунтовуючи свою позицію тим, що стаття 37 Закону України «Про державну службу», яка передбачає виплату державним службовцям 10 місячних посадових окладів при виході на пенсію, не передбачає таку підставу звільнення з державної служби як «за станом здоров'я». Відповідно, відсутні підстави для виплати таких коштів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З 11 травня 1985 р. по 27 вересня 2011 р. ОСОБА_1 перебувала на державній службі, стаж роботи якої склав 26 років, 4 місяці, з останнім місцем роботи у Головному фінансовому управлінні Вінницької обласної державної адміністрації..
27 вересня 2011 р. наказом начальника Управління № 46-о ОСОБА_1 звільнена з посади начальника відділу інформаційного забезпечення управління фінансового, інформаційного та господарського забезпечення головного фінансового управління облдержадміністрації, в зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню роботи, відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України.
28 вересня 2011 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком як державному службовцю згідно Закону України «Про державну службу».
11 жовтня 2011 р. ОСОБА_1 звернулась до відповідача з клопотанням про виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, в зв'язку з виходом на пенсію з державної служби. На вказаний лист отримала відповідь за № 05-1/37-1219, датовану 12.10.2011 р. про відмову у виплаті зазначеної суми коштів.
Обґрунтовуючи свою відмову у виплаті грошової допомоги, головне фінансове управління Вінницької обласної державної адміністрації послалось на те, що звільнення відбулось на підставі п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України, при цьому була виплачена вихідна допомога у розмірі 5290 грн. Однак, у зв'язку з тим, що статтею 37 Закону України «Про державну службу»не передбачена підстава звільнення з державної служби за станом здоров'я, управління не вбачає підстав для виплати 10 посадових місячних окладів, передбачених зазначеною нормою.
Оцінюючи правомірність відмови відповідача за наведених вище підстав суд виходить з наступного.
Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулює Закон України «Про державну службу». Цей же Закон визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
Стаття 37 вказаного Закону регулює питання щодо пенсійного забезпечення і грошової допомоги державним службовцям.
Так, відповідно до вимог зазначеної статті право на одержання пенсії державних службовців мають особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців.
Цією ж статтею встановлено, що державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Водночас, відповідно до положень статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.
Тобто законодавцем встановлено додаткову соціальну гарантію з боку держави для певної категорії громадян, а саме: право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку за певних умов.
Підсумовуючи викладене слід зазначити, що норми статті 37 Закону України «Про державну службу»виплату грошової допомоги пов'язують з двома умовами: виходом на пенсію і стажем державної служби не менш як 10 років.
Більш того слід зазначити, що норми статті 37 вказаного Закону не передбачають виключень або обмежень щодо виплати грошової допомоги у разі звільнення особи за статтею 40 КЗпП України або будь-якою іншою.
Як зазначалось вище, стаж державної служби ОСОБА_1 становить більше ніж 10 років, при цьому, остання вийшла на пенсію державного службовця.
Тобто, в даному випадку, наявні обидві, встановлені на законодавчому рівні умови, які дають право на отримання (виплату) грошової допомоги розмірі 10 місячних посадових окладів.
Таким чином, відповідач не зважаючи на пряму норму Закону порушив соціальні права позивача.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 2 Положення про головне фінансове управління обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням облдержадміністрації №98 від 18.03.2003р., головне фінансове управління у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну іншим.
Таким чином, із врахування викладених обставин та в розрізі наведеної нормативної бази, відповідач мав керуватись виключно Законом, зокрема, статтею 37 Закону України «Про державну службу», що дає підстави зробити висновок про незаконність його дій щодо відмови у виплаті грошової допомоги.
Такий висновок також дає суду підґрунтя, достатнє для задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання виплатити відповідну суму коштів.
При вирішені даного спору суд також керується положеннями частини 3 статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку, що відмова відповідача щодо виплати 10 місячних посадових окладів, прийнята не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому є незаконною.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Мотивація та докази, надані відповідачем у власних запереченнях, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача покладеної в основу оскаржуваної відмови.
Беручи до уваги вищенаведене та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Позов задовільнити повністю.
Визнати незаконною відмову Головного фінансового управління Вінницької облдержадміністрації у виплаті ОСОБА_1 допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Зобов"язати Головне фінансове управління Вінницької облдержадміністрації виплатити допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів в сумі 14350 (чотирнадцять тисяч триста п"ятдесят) грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 3,40 (три грн. 40 коп.) грн. судового збору, сплаченого згідно квитанції №61 від 14.10.2011 року (а.с.2).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна
26.10.2011