27 вересня 2011 р. Справа № 2а/0270/3852/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Захаріяш Ользі Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2, Карасика Олександра Васильовича,
відповідача : ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області
до: Управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України у Вінницькій області
про: зобов'язання вчинити дії
17 серпня 2011 року Контрольно-ревізійне управління у Вінницькій області (КРУ у Вінницькій області, КРУ) звернулось в суд з позовом до Управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України у Вінницькій області (Управління МНС у Вінницькій області) про зобов'язання виконати законну вимогу - лист Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області №02-04-20-14/4475 від 10 червня 2011 року в частині здійснення за рахунок коштів спеціального фонду видатків по оплаті зобов'язань спеціального фонду в сумі 1051325,9 гривень; забезпечення стягнення з осіб винних у понаднормовому списанні матеріальних цінностей на суму 67505,60 гривень; забезпечення відшкодування зайво використаних коштів в сумі 12115,02 гривень.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що проведеною КРУ у Вінницькій області ревізією фінансово-господарської діяльності в Управлінні МНС України у Вінницькій області за період з 01 лютого 2010 року по 01 березня 2011 року встановлено ряд порушень. Зокрема, встановлено покриття за рахунок коштів загального фонду видатків спеціального фонду, в тому числі по КЕКВ 1112 «Грошове утримання військовослужбовців» та КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату». Так, за рахунок видатків загального фонду проведено нарахування та виплату грошового утримання особам, якими надавались платні послуги юридичним та фізичним особам, в той час, як на покриття відповідних витрат використовуються кошти спеціального фонду.
Також в позові зазначено про невірне застосування норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, під час зміни караулу, що призвело до зайвого їх списання в кількості 8438,20 л на суму 67505,60 гривень.
Окрім того, ревізією встановлено здійснення відповідачем оплати районним закладам охорони здоров'я, які відносяться до Міністерства охорони здоров'я за надані останніми послуги з медичного огляду особового складу підрозділів Управління, на що зайво використано 12,1 тис. грн.
Оскільки в ході контрольного заходу виявлені порушення в повному обсязі не усунуто, на адресу відповідача направлено лист, в якому повідомлено обов'язкові для виконання відповідачем вимоги, про усунення порушень виявлених під час ревізії. Невиконання відповідачем у встановлені строки вимоги КРУ, стало підставою для звернення останнього до суду із даним позовом.
До початку розгляду справи по суті позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, у якій звернуто увагу на помилку, допущену в прохальній частині заяви, які стосуються зобов'язання відповідача виконати вимогу КРУ у Вінницькій області щодо здійснення за рахунок коштів спеціального фонду видатків по оплаті зобов'язань помилково зазначеного «спеціального», а не «загального» фонду в сумі 1051325,9 гривень.
Враховуючи права, якими сторони наділені статтями 49, 51,17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), належне оформлення КРУ у Вінницькій області заяви, подання її до початку розгляду справи по суті та очевидність допущеної описки, судом заяву прийнято.
В судовому засіданні представники позивача - провідний спеціаліст - юрисконсульт відділу правової роботи - ОСОБА_1 (довіреність від 02 вересня 2011 №440/11), головний контролер-ревізор відділу інспектування у соціальній сфері та культурі Управління - ОСОБА_8 (довіреність від 08 вересня 2011 року №461/11) та провідний контролер-ревізор відділу інспектування у соціальній сфері та культурі Управління - Карасик Олександр Васильович, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задоволити посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, а також надані у справу докази.
Представники відповідача - провідний фахівець відділу матеріально-технічного забезпечення УМНС України у Вінницькій області ОСОБА_4 (довіреність на а.с. 173), юрисконсульт аварійно-рятувального загону спеціального призначення УМНС України у Вінницькій області ОСОБА_5 (довіреність на а.с. 174), начальник відділу економіки і фінансів УМНС України у Вінницькій області ОСОБА_6 (довіреність на а.с. 180) та начальник відділу матеріально-технічного забезпечення УМНС України у Вінницькій області ОСОБА_7 (довіреність на а.с. 204) в судовому засіданні проти позову заперечували та просили суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на обґрунтування наведене в письмових запереченнях.
Суд заслухав пояснення учасників процесу, дослідив надані у справу докази на підтвердження й спростування позовних вимогта встановив наступне.
Так, відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи КРУ у Вінницькій області на I квартал 2011 року, відповідачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Управління МНС України у Вінницькій області за період з 01 лютого 2010 по 1 березня 2011 року.
В ході зазначеної ревізії, встановлено ряд порушень чинного законодавства, які відображено в акті ревізії від 05 травня 2011 р. №04-15/9 (а. с. 6-72).
Зокрема з акту вбачається, що ревізією обґрунтованості потреби в бюджетних асигнуваннях за загальним та спеціальним фондом кошторису по КПКВ 3201280 «Забезпечення заходів у сфері цивільного захисту» встановлено покриття витрат спеціального фонду за рахунок витрат загального фонду.
Так, ревізією правильності планування видатків спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень встановлено, що видатки на оплату праці працівників, які надають платні послуги не обґрунтовано розрахунками в залежності від обсягу їх надання. При цьому у розрахунках витрат на оплату праці, у статті витрат на оплату праці зазначено їх призначення: «кошти на виплату премій особовому складу за виконання плану при наданні платних послуг».
Вказане є порушенням вимог пунктів 1, 17, 23 та 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року №228 (Порядок №228) в частині планування обсягів надходжень до спеціального фонду на підставі розрахунків, за основу яких беруться показники обсягу надання послуг та розміру плати в розрахунку на одиницю показника, що встановлюється відповідно до законодавства, а планування видатків - виключно в межах і за рахунок таких надходжень. Це обумовлено тим, що нормативними документами з встановлення тарифів на платні послуги за одиницю виміру прийнята людино-година, а до собівартості обов'язковою статтею включені витрати з оплати праці працівників, що надають ці послуги.
В супереч вказаних норм, протягом ревізійного періоду платні послуги юридичним та фізичним особам в Управлінні та його структурних підрозділах надавались атестованими особами, утримання яких (нарахування та виплата грошового забезпечення), проводилось виключно за рахунок коштів загального фонду державного бюджету.
Внаслідок вказаного, загальним фондом в 2010 році покрито витрати спеціального фонду на виплату грошового утримання інспекторам, що надавали платні послуги на суму 894679,06 гривень, а в 2011 - на 156646,8 гривень.
Ревізією також встановлено порушення норми витрат паливно-мастильних матеріалів, що призвело до зайвого їх списання на суму 67505,60 гривень.
Так, в акті ревізії зазначено, що списання палива і мастильних матеріалів на роботу автомобілів спеціального призначення (пожежних), здійснюється відповідно до Настанови з експлуатації транспортних засобів у підрозділах МНС, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 08.08.2007 року №538 (Настанова)
Пунктом 2.6.4 Настанови передбачено, що при зміні караулу, прогрів автомобілів триває 5 хвилин для основних пожежних автомобілів загального користування та 7 хвилин для машин з дизельними двигунами, при цьому в Настанові не вказано норму списання пального для прогріву автомобілів при зміні караулу.
Крім того, пунктом 1.1 наказу Міністерства з надзвичайних ситуацій від 12.09.2005 №208 «Про впорядкування списання паливно-мастильних матеріалів в підрозділах МНС України», передбачено, що списання паливно-мастильних матеріалів в підрозділах МНС проводиться із застосуванням норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43 (Наказ №43).
Відповідно до пункту 3.4 Наказу №43, крім нормативних витрат палива дозволяється додаткове його споживання на внутрішньо гаражні роз'їзди і технічні потреби (технічні огляди, регулювальні роботи, приробіток деталей двигунів і автомобілів після ремонту тощо), в обсягах, що не перевищують 1% від загальної кількості спожитого підприємством палива.
Так, за період з 01 лютого 2010 по 01 березня 2011, Управлінням списано 247488 літрів палива, при цьому 1% від загальної кількості спожитого Управлінням палива складає 24748,80 літрів. Проте, Управлінням за вказаний період на проведення перевірки працездатності основного та резервного складу пожежних автомобілів під час зміни караулу згідно шляхових листів та експлуатаційних карток використано та в подальшому, згідно даних меморіального ордеру №13 «Накопичувальна відомість витрачання матеріалів» списано 33187 літрів, що більше норми, встановленої наказом №43 на 8438,20 літрів вартістю 67505,60 гривень (в порівнянні із загальною кількістю палива, спожитого Управлінням).
В акті також зазначено, що ревізією фактичного використання коштів за КЕКВ 1134 «Оплата послуг (крім комунальних)» встановлено факти проведення оплати районним закладам охорони здоров'я, які відносяться до Міністерства охорони здоров'я України, за надані останніми послуги диспансерного огляду особового складу підрозділів управління на загальну суму12115,02 гривень, при наявності з 2008 року структурного підрозділу - Медичного центру (Центр), який здійснює комісійну експертизу та медичні огляди особового складу.
Наведене є порушенням пункту 4.6. наказу МНС України від 06.04.2009 №239 «Про затвердження Порядку організації медико-санітарної допомоги в МНС» (Наказ №239), пунктів 1.3, 2.1 Положення про Медичну службу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затвердженого наказом МНС від 17.06.2008 №464, відповідно до яких лікувально-профілактичні заходи здійснюють лікувально-профілактичні заклади та медичні підрозділи МНС та п. 3.2., 3.5, 3.8 Положення про Медичний центр, наказу №175 й №588 в частині того, що Центр, та, зокрема, створена у ньому експертна комісія, відповідно до покладених завдань забезпечує проходження медичних оглядів особового складу.
Всього, протягом 2010 року проведено диспансерний огляд особового складу структурних підрозділів у медичних закладах інших центральних органів виконавчої влади (районних ЦРЛ) на загальну суму 12115,02 внаслідок чого на відповідну суму зайво витрачено коштів за КПКВ 3201300.
Акт перевірки Управлінням МНС України у Вінницькій області підписано із запереченнями (а.с. 100-107) на які КРУ направлено письмові висновки (а.с. 77-87), а також лист про усунення виявлених порушень від 10 червня 2011р. №02-04-20-14/4475, в якому повідомлялись обов'язкові для виконання відповідачем вимоги, про усунення порушень виявлених під час ревізії.
Серед іншого у даному листі зазначено вимоги щодо внесення зміни до спеціального фонду кошторису, передбачивши видатки по КЕКВ 1110 «Оплата праці» та по КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» на оплату праці осіб зайнятих наданням платних послуг та відповідно здійснити за рахунок коштів спеціального фонду видатки по оплаті зобов'язань загального фонду в сумі 1051325,9 гривень; забезпечення відшкодування (повернення) зайво використаних коштів загального фонду на оплату праці працівників, посади яких повинні були утримуватись за рахунок спеціального фонду стягнути з осіб, винних у понаднормовому списанні матеріальних цінностей на суму 67505,60 гривень, шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130,133,136 Кодексу законів про працю України (КЗпП України); забезпечити відшкодування зайво використаних коштів в сумі 12115,02 гривень, в іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 КЗпП України.
Термін виконання наведених вимог КРУ листом встановлено до 25 червня 2011 року.
Разом з тим, наведені вимоги КРУ, відповідачем виконано лише в частині, що і зумовило формування позивачем відповідних позовних вимог.
Так, визначаючись щодо обґрунтованості позовних вимог щодо виконання законної вимогу КРУ у Вінницькій області в частині здійснення за рахунок коштів спеціального фонду видатків по оплаті зобов'язань спеціального фонду в сумі 1051325,9 гривень суд виходить з наступного.
Спірні відносини між сторонами виникли навколо здійснення оплати праці працівників, якими надавались платні послуги юридичним та фізичним особам, за рахунок видатків загального, а не спеціального фонду КПКВ 3201280 «Забезпечення заходів у сфері цивільного заходу» та з липня 2010 року КПКВ 3201280 «Забезпечення діяльності сил цивільного захисту».
Перелік груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрями використання затверджено Постановою КМУ №659 від 17 травня 2002 року (Постанова №659) (чинна на момент вчинення дії навколо яких виникли спірні правовідносини).
З пункту 1 даної постанови вбачається, що перелік груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрями використання підготовлено виходячи з необхідності забезпечення належного складання державного та місцевих бюджетів, їх виконання і спрямовано на визначення єдиних підходів до утворення та використання власних надходжень бюджетних установ з урахуванням статей 29 і 69 Бюджетного кодексу України в частині зарахування до доходів державного бюджету плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок державного бюджету, до доходів місцевих бюджетів власних надходжень бюджетних установ, які утримуються за рахунок відповідних бюджетів, та статті 13 цього Кодексу в частині включення до спеціального фонду бюджету призначень на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень.
Плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональними повноваженнями є однією з підгруп першої групи власних надходжень бюджетних установ.
Відповідно до пункту 3 даної Постанови власні надходження бюджетних установ першої групи використовуються відповідно до закону про державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням зазначених у підгрупі послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. №228 затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (Порядок №228).
Кошторис бюджетної установи є основним плановим фінансовим документом бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.
Загальний та спеціальний фонди є складовими частинами кошторису.
Загальний фонд містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків бюджету на виконання бюджетною установою основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету.
В свою чергу спеціальний фонд містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків бюджету на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.
За приписами пункту 20 Порядку №228, спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання.
Розподіл видатків бюджету та надання кредитів з бюджету спеціального фонду проекту кошторису проводиться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень, запланованих на цю мету в зазначеному фонді.
Поряд із цим в силу пункту 20 цього ж Порядку, видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю.
Так, як встановлено в судовому засіданні, відповідно до кошторису по спеціальному фонду на 2010 рік відповідачу заплановано видатки на оплату праці по спеціальному фонду на загальну суму 363400 гривень, в тому числі по КЕКВ 1111 «Заробітна плата» на суму 63400 гривень, по КЕКВ 1112 «Грошове утримання військовослужбовців» 300000 гривень та по КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» на суму 113900 гривень.
З урахування змін внесених до кошторису протягом року, по спеціальному фонду заплановано видатки на оплату праці на загальну суму 128500 гривень, в тому числі по КЕКВ 1111 «Заробітна плата» на суму 6400 гривень, по КЕКВ 1112 «Грошове утримання військовослужбовців» 96800 гривень та по КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» на суму 31700 гривень.
При цьому, протягом 2010 року, за рахунок коштів спеціального фонду фактично виплачено 23698,08 гривень, в тому числі по КЕКВ 1111 «Заробітна плата» 6083,57 гривень, по КЕКВ 1112 «Грошове утримання військовослужбовців» 17614,51 гривень (премії особовому складу) та по КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» на суму 6453,03 гривень, що менше ніж враховано в кошторисі на суму 79501,92 гривень.
У 2011 році за рахунок спеціального фонду видатки по КЕКВ 1112 не проводились.
Вбачаючи у наведеному порушення вимог Порядку №228, КРУ у Вінницькій області виходить з того, що видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.
Одночасно позивач посилається на законодавчо встановлені тарифи на платні послуги, за одиницю виміру якими прийнята людино-година, а до собівартості обов'язковою статтею включені витрати з оплати праці працівників, що надають ці послуги.
Зокрема, позивач посилається на Накази Міністерства України з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 25 липня 2006 року №476/724/251 та від 06 квітня 2009 року №241/521/318, якими затверджено Тарифи на виконання платних послуг, які можуть надаватися підрозділами Державної пожежної охорони МНС України.
Поряд із цим, позивач посилається на Методику визначення собівартості платних адміністративних послуг (затверджено постановою КМУ від 27 січня 2010 року №66), яка визначає, що входить до складу адміністративної послуги, якою із врахуванням специфіки діяльності відповідача є видача ліцензій, дозволів та інших документів дозвільного характеру, що вбачається з Постанови КМУ від 17 липня 2009 року №737 «Про заходи щодо упорядкування адміністративних послуг».
Наведену позицію судом оцінено критично, виходячи із того, що положеннями Порядку №228 безпосередньо не передбачено, виплату грошового забезпечення чи його частини атестованим працівникам, якими є працівники закладів та організацій МНС України.
В розрізі наведеного слід зазначити, що порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту визначено відповідною Інструкцією, що затверджена Наказом МНС від 10.06.2008 року №447.
З пункту 1.9 даної Інструкції вбачається, що грошове забезпечення визначається за місяць, а у разі виплати за неповний місяць розмір виплати визначається за кожний календарний день шляхом поділу суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів.
В свою чергу, умови оплати праці працівників бюджетних установ, закладів та організацій МНС України затверджено Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10.07.2006 №431.
Поряд із цим, слід зазначити, що позивачем під час перевірки не встановлено та не вказано осіб і обсяги у яких відповідним особам невірно здійснено нарахування та виплату заробітної плати.
Сам розрахунок КРУ у Вінницькій області проведено загальний, з чим погодилась в судовому засіданні і ревізор - інспектор, надавши до нього пояснення по застосованій методиці та пояснивши, що в такому випадку нарахована суму стала меншою для відповідача. З таким підходом суд погодитись не може, з огляду на неможливість зобов'язання підконтрольну установу в судовому порядку виконати вимогу контролюючого органу, яка базується на припущеннях.
Не враховано при цьому також відсутності механізму виконання вимоги КРУ у Вінницькій області в розрізі специфіки та особливостей умов оплати праці та умов виплати грошового забезпечення працівників бюджетних установ, закладів та організацій МНС України, що визначені вказаними вище нормативними актами. Тобто, характер, вид роботи, можливість у будь-який час приступити до виконання інших обов'язків, ненормований робочий час, та інше, що є характерною особливістю роботи в органах цивільного захисту.
Крім того, варто зазначити і про те, що хоча й кошториси УМНС України у Вінницькій області і прийняті без дефіциту, однак в порівнянні із бюджетними запитами містять значні недофінансування по всім статтям, що, як пояснила в судовому засіданні начальник відділу економіки і фінансів УМНС України у Вінницькій області ОСОБА_6 не може свідчить про покладення сильного навантаження на загальний фонд або можливість при цьому проводити такі видатки.
Разом з тим, суд звертає увагу також на невідповідність заявлених позивачем позовних вимог вимогам визначеним у листі про усунення виявлених порушень від 10 червня 2011р. №02-04-20-14/4475, на виконання яких заявлено даний позов.
Так, у листі вимозі, КРУ у Вінницькій області вимагає позивача внести зміни до спеціального фонду кошторису, передбачивши видатки по КЕКВ 1110 «Оплата праці» та по КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» на оплату праці осіб зайнятих наданням платних послуг та відповідно здійснити за рахунок коштів спеціального фонду видатки по оплаті зобов'язань загального фонду в сумі 1051325,9 гривень.
В цей же час, за позовними вимогами позивач просить суд зобов'язати відповідача виконати законну вимогу КРУ у Вінницькій області в частині здійснення за рахунок коштів спеціального фонду видатків по оплаті зобов'язань загального фонду в сумі 1051325,9 гривень.
Тут слід зазначити, що здійснення видатків, відповідно до вимоги КРУ у Вінницькій області є наслідком попереднього внесення змін до кошторису. В протилежному випадку це суперечитиме законодавчим приписам, як Порядку №228 так і Постанови №659.
В силу частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи наведені вище обставини, з яких вбачається що відповідна вимога КРУ у Вінницькій області є безпідставною та не обґрунтованою, суд не вбачає підстав як для виходу за межі позовних вимог, так і для задоволення їх із дотриманням змісту заявленого позивачем.
Аналогічну невідповідність суд вбачає також надаючи правову оцінку позовним вимогам про зайве списання відповідачем паливно-мастильних матеріалів.
Так, у позові КРУ у Вінницькій області просить суд зобов'язати відповідача виконати законну вимогу - лист КРУ у Вінницькій області в частині забезпечення стягнення з осіб винних у понаднормовому списанні матеріальних цінностей суму 67505,60 гривень.
В цей же час у листі-вимозі зазначено вимогу забезпечення відшкодування (повернення) зайво використаних коштів загального фонду на оплату праці працівників, посади яких повинні були утримуватись за рахунок спеціального фонду стягнути з осіб, винних у понаднормовому списанні матеріальних цінностей на суму 67505,60 гривень, шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130, 133, 136 КЗпП України.
Зазначене вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині.
Одночасно наведені вимоги КРУ у Вінницькій області є безпідставними з наступних причин.
Затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України №538 від 26 червня 2002 року Настанова з експлуатації транспортних засобів у підрозділах МНС України (Настанова), якою керуються органи МНС є спеціальним нормативно-правовим актом. У даній Настанові викладені основні положення з експлуатації транспортних засобів, що знаходяться на озброєнні підрозділів МНС України, а також визначені основні функції, обов'язки і права підрозділів та посадових осіб, відповідальних за організацію експлуатації ТЗ.
Підпунктом 1.1.5. Настанови, готовність ТЗ до дій за призначенням визначається належним технічним станом, надійністю, наявністю підготовленого особового складу та повним спорядженням ТЗ.
Транспортні засоби, що знаходяться в підрозділах МНС є спеціальними автомобілями.
Відповідно до вимог Настанови пожежні автомобілі, що знаходяться в бойовому розрахунку і в резерві повинні бути в стані бойової готовності, в зв'язку з чим в пожежно-рятувальних підрозділах під час зміни караулів проводиться щоденне технічне обслуговування під керівництвом командира відділення. При зміні караулу водій, що приймає основний та резервний пожежні автомобілі, в присутності водія, який здає автомобілі, повинен перевірити стан автомобілів у обсязі робіт щоденного обслуговування (пункт 2.6.4 Настанови) та зробити відповідні відмітки у експлуатаційних картках і журналах ТО, при цьому час роботи двигуна не повинен перевищувати: 3 хв. - для ТЗ із карбюраторними двигунами, у тому числі 2 хв. на роботу із спец агрегатами; 5 хв. - для ТЗ із дизельними двигунами, у тому числі 3 хв. на роботу із спец агрегатами; 7 хв. - для пожежних авто драбин і колінчатих підйомників із висотою підйому до 45 м., у тому числі 5 хв. на роботу із спец агрегатами; 10 хв. - для пожежних авто драбин і колінчатих підйомників із висотою підйому більше 45 м, у тому числі 7 хв. на роботу із спеціальними агрегатами.
Правових підстав для застосування будь-яких інших норм немає, оскільки виключно наведений нормативний акт враховує специфіку пожежних ТЗ. Наведене свідчить про невірне застосування КРУ у Вінницькій області правових норм.
Відносно вимог позивача щодо забезпечити відшкодування зайво використаних коштів в сумі 12115,02 гривень слід зазначити наступне.
Дана позовна вимога, як і попередні, не відповідає листу-вимозі на виконання якого заявлено позов, оскільки у відповідному листі КРУ у Вінницькій області вимагає у позивача забезпечити відшкодування зайво використаних коштів в сумі 12115,02 гривень, в іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 КЗпП України.
Формуючи ж відповідну позовну вимогу, КРУ у Вінницькій області просить суд зобов'язати Управління МНС України у Вінницькій області виконати вимогу в частині забезпечення відшкодування зайво використаних коштів в сумі 12115,02 гривень, не зазначаючи при цьому ні конкретних осіб, ні вимоги щодо стягнення шкоди у порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 КЗпП України.
Разом з цим, за положеннями статті 130 КЗпП України, яка визначає загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
В свою чергу в силу статті 132 цього ж Кодексу, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.
Таким чином, заявлені КРУ у Вінницькій області позовні вимоги щодо забезпечення відшкодування зайво використаних коштів в сумі 12115,02 гривень задоволенню не підлягають.
До наведеного висновку суд приходить також дослідивши відповідні спірні правовідносини по суті.
Зокрема, як вбачається з пояснень наданих в судовому засіданні, а також акту перевірки, зайве використання коштів КРУ у Вінницькій області вбачає у сплаті їх за послуги диспансерного огляду особового складу підрозділів управління МНС у Вінницькій області, надані районним закладам охорони здоров'я, які відносяться до Міністерства охорони здоров'я України, в той час, як такий огляд повинен проводити виключно структурний підрозділ позивача - Медичний центр Головного управління МНС України у Вінницькій області (Центр).
Діяльність Центру, серед іншого, регламентовано Положенням про Медичний центр Головного управління МНС України у Вінницькій області, що затверджено Наказом ГУ МНС України у Вінницькій області від 26 березня 2010 року №135.
Розділом третім згаданого положення визначено функції Центру, серед яких, пунктом 3.2, про порушення якого зазначає позивач, організація та проведення попередніх та періодичних медичних оглядів особового складу, працівників органів і підрозділів Головного управління та здійснення їх диспансерного медичного спостереження.
При Центрі, відповідно до Наказу МНС України від 12 квітня 2010 року №175 затверджено склад Лікарської експертної комісії Управління. Одночасно, відповідно до Наказу МНС від 27 серпня 2009 року №588 «Про прикріплення особового складу органів та підрозділів МНС до органів військово-лікарської експертизи системи МНС» за експертно-лікарською комісією Управління прикріплений особовий склад Управління у Вінницькій області.
За приписами наведених Наказів, експертна комісія, відповідно до покладених на неї завдань забезпечує проходження медичних оглядів особового складу.
Так, КРУ у Вінницькій області вважає, що проведення диспансерних оглядів особового складу районними закладам охорони здоров'я, а не безпосередньо Центром є порушення вищевказаних приписів.
Поряд із цим, позивач посилається також на Порядок організації медико-санітарної допомоги в Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (Затверджено Наказом МНС від 06 квітня 2009 №239) та зокрема на пункт 4.6.
В силу даного пункту, лікувально-профілактичні заходи здійснюють лікувально-профілактичні заклади та медичні підрозділи МНС.
Разом з тим, з аналізу наведених положень суд не вбачає обов'язку безпосереднього проведення диспансерних оглядів особового складу працівників органів і підрозділів Головного управління, оскільки вказані норми передбачають серед проведення медичних оглядів також і їх організацію.
Поряд із цим, суд виходить з того, що диспансерний огляд по місцю дислокації у районних закладах охорони здоров'я, які відносяться до Міністерства охорони здоров'я України проходили працівники районних підрозділів, в зв'язку з віддаленістю від міста Вінниці, де розташований Медичний центр.
Забезпечення проходження диспансерного огляду лікарями Центру у м. Вінниці, або ж по місцю дислокації відповідних підрозділів зумовили б витрату значних коштів, що вбачається з долучених матеріалів справи розрахунків витрат по експлуатації автомобіля ГАЗ-2705 д.н. 21-23 Ч2 на дводобовий виїзд медичного персоналу для проведення диспансерного огляду в ОПДПО смт. Оратів, Крижопіль та Чечельник (а. с. 166-168).
Одночасно, судом взято до уваги ту обставину, що шість з восьми лікарів працюють у Медичному центрі за сумісництвом, що виключає практичну можливість їх відряджання.
Окрім того, неможливість проведення огляду безпосередньо Центром пояснюється також відсутністю у кошторисі коштів для оплати відряджень особового складу районних управлінь з метою забезпечити явки останніх до Медичного центру, що у випадку задоволення вимоги КРУ у Вінницькій області свідчитиме про необхідність покладення на таких працівників понесених витрат.
Відповідні аргументи відповідача не спростовано з боку позивача жодним доказом.
В свою чергу, судом встановлено, що проведення щорічних профілактичних оглядів здійснюється відповідачем згідно Наказів від 19 квітня 2010 року №198 та від 17 лютого 2011 року №109, одним з пунктів яких начальникам районних структурних підрозділів Управління наказано забезпечити проходження щорічного профілактичного медичного огляду особового складу і працівників в територіальних закладах охорони здоров'я та надати у Медичний центр УМНС копії карток медичного огляду працівників і заключні акти за результатами періодичного медичного огляду згідно затвердженого графіка.
До матеріалів справи також долучено Аналіз проходження щорічного профілактичного огляду особовим складом і працівниками Головного управління та структурних підрозділів Вінницького гарнізону в 2010 році, а також аналогічний аналіз профілактичного огляду особовим складом і працівниками структурних підрозділів Головного управління на місцях постійної дислокації.
Таким чином вбачається, що медичні профілактичні огляди районними закладами охорони здоров'я, які відносяться до Міністерства охорони здоров'я України здійснювались за координації таких оглядів з боку Медичного центру.
Зокрема, безпосередньо Центром визначається коло осіб, яким слід пройти такий огляд, здійснюється аналіз даних такого огляду, а також збереження його результатів тощо, що в свою чергу є практичним виконанням законодавчих приписів про порушення яких зазначає позивач. Тобто, як початковий етап, так і опрацювання матеріалів огляду здійснюється Центром, а відтак, свідчить про здійснення ними функціональних обов'язків належним чином.
При цьому, суд звертає увагу на те, що оплата послуг здійснена відповідачем по кошторису, в межах коштів відповідного призначення за КПКВ 3201300 «Медичне забезпечення та санітарно-курортне лікування працівників, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та членів їх сімей, здійснення санітарних та протиепідемічних заходів» по КЕКВ 1134 «Оплата послуг».
Відповідна обставина також не заперечувалась позивачем в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Мотивація та докази, надані позивачем, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, та встановлені у справі обставини не підтверджують позиції позивача покладеної в основу позовних вимог.
Враховуючи, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, витрати з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Чудак Олеся Миколаївна