Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого
Синявського О.Г.
суддів
Пекного С.Д., Гриціва М.І.
з участю прокурора
Вергізової Л.А.
розглянула в судовому засіданні в м.Київ “ 6 “ травня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на судові рішення відносно ОСОБА_1..
Вироком Ковпаківського районного суду м.Суми від 29 листопада 2006 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянин України, не судимий,
засуджений:
- за ст.364 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
- за ст.365 ч.3 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;
- за ст.366 ч.2 КК України на 2 роки 9 місяців позбавлення волі.
Відповідно до ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_1. 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1. від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 22 березня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1. залишено без зміни, проте уточнено і постановлено вважати обране судом за кожною із ст.ст.364 ч.2, 365 ч.3, 366 ч.2 КК України покарання таким, що призначене із застосуванням ст.69 КК України - без позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.
ОСОБА_1. визнаний винним у тому, що він, будучи посадовою особою ВАТ “Сумський рафінадний завод» - в.о.голови правління та згодом головою правління товариства, зловживав своїм службовим становищем, перевищив службові повноваження та скоїв службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, за обставин, викладених у вироку.
У касаційному поданні прокурор стверджує про безпідставне застосування судом положень ст.69 КК України, про незаконне непризначення додаткового покарання за ч.2 ст.366 КК України, посилається на те, що апеляційний суд вийшов за межі своїх повноважень, уточнивши вирок щодоОСОБА_2, та просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.69 КК України, суд може призначити більш м'яке покарання, ніж передбачено законом, лише за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також з урахуванням особи винного.
При обранні міри покарання дляОСОБА_2 місцевий суд установив лише одну обставину, яка пом'якшує покарання засудженого, а саме щиросердне каяття у вчиненому. Що ж до особи винного, то місцевим судом враховано, що ОСОБА_2. раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем роботи характеризується тільки позитивно.
Тобто суд першої інстанції не навів декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2. злочину, а отже кримінальний закон, а саме ст.69 КК України, застосований неправильно.
Однак суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок за апеляцією прокурора, зробив хибний висновок про те, що застосування ст.69 КК України мотивоване належним чином.
Колегія суддів також не погоджується з характером уточнення даного вироку, що зроблене судом апеляційної інстанції.
Ковпаківський районний суду м.Суми застосував положення ст.69 КК України лише до покарання, що призначалося ОСОБА_2. за ст.ст.364 ч.2, 365 ч.3 КК України, вказавши у мотивувальній частині вироку, що суд вважає за можливе призначити за цими статтями основне покарання, що нижче від найнижчої межі санкції цих законів, а також не призначати передбаченого цими ж санкціями додаткового покарання.
За ст.366 ч.2 КК України покарання ОСОБА_2. призначено в межах санкції, проте додаткове покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю, що передбачене даній санкції як обов'язкове, суд не призначив, тобто не застосував кримінальний закон, який підлягав застосуванню.
За таких обставин, твердження в ухвалі апеляційного суду про те, що місцевий суд мотивував своє рішення про застосування положень ст.69 КК України стосовно додаткового покарання за ч.2 ст.366 КК України, однак не зафіксував його в резолютивній частині вироку, не відповідає дійсності.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу апеляційного суду Сумської області від 22 березня 2007 року у зв'язку з порушенням вимог ст.ст.366, 371, 377 КПК України, а справу щодо ОСОБА_1. - направити на новий апеляційний розгляд, при якому суду апеляційної інстанції належить ретельно перевірити доводи апеляції, а також урахувати висновки, зроблені у результаті касаційного розгляду даної справи, і постановити законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст.395, 396 КПК України,
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Сумської області від 22 березня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.
судді:
Синявський О.Г. Пекний С.Д. Гриців М.І.