79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
31.07.08 Справа№ 12/126А
Суддя господарського суду Львівської області Запотічняк О.Д. при секретарі Джус Р.В. розглянула у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємства «Батин»
до Західної регіональної митниці, м. Львів. Про скасування податкових повідомлень форми «Р»№ 1 та 2 від 07.03.2008 року та №3 від 08.05.2008 року.
За участю представників сторін:
від позивача: Іваночко М.В . ( дор. в справі )
від відповідача: Братичак У.В.( дор. в справі)
Сторонам, які беруть участь у справі, роз'яснено зміст ст.ст. 27, 29, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема право заявляти відводи.
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Приватним підприємством «Батин»до Західної регіональної митниці.
Обставини справи: Ухвалою від 02.06.2008 року було відкрито провадження по справі та призначено попереднє засідання на 17.06.2008 року.
17.06.2008 року судом було оголошено перерву в попередньому засіданні до 01.07.2008 року. В засіданні 01.07.2008 року представники сторін з'явилися, надали пояснення та заперечення по суті предмету спору, подали докази на обґрунтування своїх доводів та заперечень. З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, попереднє судове засідання було відкладено на 24.07.2008 року.
24.07.2008 року за заявою сторін, в порядку ч. 3 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд завершив попереднє засідання та перейшов до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити з підстав наведених в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, позовні вимоги заперечив, просив відмовити у задоволені позову з підстав наведених в запереченні.
Відповідач в своєму заперечені вказує, що Західна регіональна митниця прийняла податкові повідомлення форми «Р»№1 та №2 від 07.03.2008 року та податкове повідомлення форми «Р»№3 від 08.05.2008 року із дотриманням норм чинного законодавства.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 31.07.2008 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення сторін суд встановив наступне:
06 лютого 2008 року працівниками Західної регіональної митниці було проведено камеральну перевірку ПП «Батин»на предмет дотримання підприємством вимог законодавства з питань митної справи під час виконання контракту від 31.01.2006 року № 2 укладеного між ПП «Батин»та ropean Trading LLC»2120. Carey Avenue, Cheyenne, Wyoming, 82001, USA. Результати перевірки було оформлено актом № 1/8/2090000000/0033862608 від 06.02.2008 року.
На підставі акту перевірки № 1/8/2090000000/0033862608 від 06.02.2008 року Західна регіональна митниця направила ПП «Батин»податкові повідомлення форми «Р»про нарахування податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) №1 від 07.03.2008 року на суму 10 590,52 грн., №2 від 07.03.2008 року на суму 44 480,16 грн. та № 3 від 08.05.2008 року на суму 423,62 грн.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями форми «Р»від 07.03.2008 року №1, №2, Позивач 18.03.2008 року подав до Західної регіональної митниці скаргу, на яку 05.04.2008 року отримав відповідь № 19/41-4942 про відмову в її задоволенні.
Не погоджуючись з відповіддю Західної регіональної митниці Позивачем було подано скаргу до Державної митної служби України, за наслідками розгляду якої було отримано відповідь №11/2-15/4733 від 25.04.2008 року про відмову в її задоволенні по аналогічних підставах.
При прийнятті постанови суд виходив з наступного:
ПП «Батин»здійснювало ввезення на митну територію України товару (Покриття пластмасове ПВХ для підлог, двошарове, несамоклейке, в рулонах, код згідно УКТ ЗЕД 3918109000, виробництво фірми »Сербія). Дане ввезення здійснювалось на підставі контракту № 2 укладеного між ПП «Батин»та uropean Trading LLC»2120. Carey Avenue, Cheyenne, Wyoming, 82001, USA.
При визначені митної вартості товару в період виконання контракту №2 від 31.02.2006 року, ПП «Батин»керувалось методом, передбаченим ст. 267 Митного кодексу України, тобто методом визначення - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Згідно ч. 4 ст. 267 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;
4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.
Згідно ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Аналогічний порядок застосування методів визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну передбачено наказом Державної митної служби України №455 від 01.06.2007 року «Про внесення зміни до Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України»
Аналізуючи матеріали справи, подані сторонами докази, суд приходить до висновку про те, що Відповідачем при нарахуванні митних зборів, ввізного мита та податку на додану вартість, за наслідками чого було прийнято оскаржувані рішення, не було дотримано встановленого законом порядку застосування методів визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, доводи Відповідача про неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору та інших методів здійснення митної оцінки не підтверджується відповідними доказами.
В податкових повідомленнях форми «Р»відповідачем, як підстави для перерахунку податкового зобов'язання вказуються норми, що містяться в розділі XVI Закону України № 2371-III від 05.04.2001 року «Про Митний тариф України». Але судом встановлено, що вказані норми регулюють зовнішньоекономічні операції, що не проводились позивачем в даному випадку, а операції, проведені згідно контракту №2 від 31.01.2006 року регулюються іншими розділами даного Закону. Отже, Відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень форми «Р»було невірно застосовано норми митного законодавства, які регулюють розмір та порядок сплати митних тарифів.
Відповідно до ч. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
В судовому засіданні відповідачем було подано в якості доказу лист Митної Адміністрації Угорської Республіки №15433/2/2007. Однак, вказаний лист не містить жодної інформації, яка вказувала б на порушення Позивачем митного законодавства України, в ньому відсутня інформація про те, що саме ПП «Батин»проводило відповідні операції, наявна інформація не дає підстав зробити висновок про зв'язок операцій, проведених ПП «Батин»згідно контракту №2 від 31.01.2006 року з операціями, вказаними в даному листі. Таким чином, Відповідач не мав підстав, передбачених законом, для проведення камеральної перевірки та винесення оскаржуваних рішень.
Відповідно до ч.1 ст 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно ст.19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 259, 260, 262, 264-273 Митного кодексу України, розділу XVI Закону України № 2371-III від 05.04.2001 року «Про Митний тариф України»ст.ст.4,5,17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. ст.ст.17,48,69,71, 94,122-124,138-140,151-154,162,163 , п.6 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовні вимоги задоволити повністю.
2. Скасувати податкові повідомлення форми «Р» №1, №2 від 07.03.2008 року та повідомлення форми «Р»№3 від 08.05.2008 року Західної регіональної митниці.
Постанова може бути оскаржена у відповідності зі ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя