23 травня 2008 року Дніпровський районний суд міста Херсона у складі:
головуючого судді Гордимова А.В.,
при секретарі Фісенко В.Ю.,
з участю позивача ОСОБА_1,
з участю представника позивача ОСОБА_2,
з участю представника відповідача Черненко А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат» про стягнення оплати часу простою, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат» про стягнення оплати часу простою, посилаючись на те, що він працює у відповідача. Протягом останніх десяти років на підприємстві мали місце простої. Відповідач не провів оплату часу простою позивачу на суму 4236 гривень. У зв'язку з цим він просить суд стягнути з відповідача на свою користь оплату часу простою у сумі 4236 гривень.
В судовому засіданні позивач та його представник уточнили розмір позовних вимог, з підстав, вказаних в позовній заяві, просили суд стягнути з відповідача на користь позивача оплату часу простою у сумі 7566,93 гривень.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково в межах строку позовної давності, просив суд застосувати до позовних вимог строк позовної давності 3 роки, і стягнути з відповідача на користь позивача лише оплату простою, який мав місце за останні три роки.
Заслухавши сторони, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оплату праці» норми оплати праці за час простою, який мав місце не з вини працівника встановлюються Кодексом законів про працю України, норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою статті 12 та Кодексом законів про працю України є мінімальними державними гарантіями.
Згідно ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмежень будь-яким строком.
Судом встановлено, що позивач перебуває у трудових відносинах з відповідачем з 1968 року. На підприємстві мали місце простої з 2003 року. Простої на ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат» виникали не з вини працівників, і тому суд приходить до висновку, що оплата часу простою позивачу повинна здійснюватися в розмірі 2/3 тарифної ставки (окладу) встановленого працівникові на час виникнення простою. Окрім цього, позивачу надавалась відпустка з ініціативи власника з частковим збереженням заробітної плати, що підтверджується довідкою № 18-25-5-297 від 16.04.2008 року. Згідно цієї ж довідки, за період простою у якості оплати відпустки за ініціативою власника позивачу нараховано 414,35 гривень, які фактично виплачені йому не були, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.
ОСОБА_1, згідно копії його трудової книжки, працює у відповідача на посаді помічника майстра шостого розряду ткацького цеху №1 ткацького виробництва.
Суд вважає, що вимоги представника відповідача про застосування до позовних вимог ОСОБА_1 позовної давності не підлягають задоволенню, при цьому суд керується положеннями ч. 2 ст. 233 КЗпП України.
Таким чином, на підставі наведених позивачем розрахунків за час простою не з вини працівника за період з січня 2003 року по грудень 2007 року з відповідача на користь позивача, суд вважає за необхідне стягнути суму в розмірі 7566,93 гривень з врахуванням нарахованої, але не виплаченої суми у розмірі 414,35 гривень. Оскільки справляння і сплата податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, вище розрахована сума зазначена без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 34, 113, 115, 233 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат» на користь ОСОБА_1 за час простою не з вини працівника за період з січня 2003 року по грудень 2007 року суму в розмірі 7566 (сім тисяч п'ятсот шістдесят шість) гривень 93 копійки, яка зазначена без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат» 75 гривень 66 копійок судового збору у доход держави та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги.
Суддя А.В. Гордимов