Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Редьки А.І.,
суддів
Жука В.Г. і Заголдного В.В.,
за участю прокурора
Колесниченка О.В.
розглянула в судовому засіданні 15 травня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Нижньогірського районного суду АР Крим від 23 квітня 2007 року, яким
ОСОБА_1,
1935 року народження,
такого, що не має судимості,
засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки та підставі ст. 76 КК України на нього покладено певні обов'язки.
Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 14 червня 2007 року вирок залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 13 грудня 2006 року , знаходячись біля колишнього свинокомплексу в с. Митрофанівка Нижньогірського району АР Крим, побив ОСОБА_2, завдавши йому удари палицею по голові, чим спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження.
У касаційному поданні порушується питання про скасування судових рішень у зв'язку з м'якістю призначеного покарання та направлення справи на новий судовий розгляд. На думку автора подання, суд недостатньо врахував ступінь тяжкості скоєного злочину та особу засудженого.
Заслухавши доповідача, прокурора, який не підтримав подання та просив залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд визнав доведеною винність ОСОБА_1 у вчиненому злочині, яка грунтується на допустимих і достатніх доказах, котрі ретельно досліджені у судовому засіданні і такі висновки суду у поданні не оспорюються.
Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України також не оспорюється у поданні.
Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, який позитивно характеризується за місцем проживання та попередньої роботи, раніше не судимий, відшкодував матеріальну шкоду, має на утриманні дружину, яка потребує стороннього догляду. Також суд врахував, що ОСОБА_1 щиро розкаяся у скоєному злочині, що він є людиною похилого віку. Крім того, призначаючи покарання, суд врахував думку потерпілого, який просив призначити покарання винному на розсуд суду, тобто не наполягав на суворому покаранні. За таких обставин суд дійшов правильного висновку про застосування до ОСОБА_3 ст. 75 КК України та звільнив його від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком. Призначене покарання ОСОБА_1 є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав вважати, що покарання є занадто м'яким і внаслідок цього несправедливим не вбачається.
Переконливих доводів про необхідність призначення ОСОБА_3 більш суворого покарання у поданні не наведено, а тому у задоволенні подання необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи, залишити без задоволення.
Вирок Нижньогірського районного суду АР Крим від 23 квітня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 14 червня 2007 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Судді: