Рішення від 11.11.2011 по справі 2-36/11

ГАГАРІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

м. Севастополь вул. Вакуленчука , 3

код суду 2702

перша інстанція

справа № 2 -36/2011

категорія 18

РІШЕННЯ

І М " Я У К Р А Ї Н И

Від 11 листопада 2011 р. Гагарінського районного суду м. Севастополя

В складі: головуючою Завгородньої Л.М

При секретарі Акушевіч Х.О.

Адвоката ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договорів недійсними, суд

Встановив

Позивач звернувся до суду з позовом на тих підставах, що відповідачка ОСОБА_3 незаконно, оскільки достовірно знаючи, що квартира АДРЕСА_1, є загальною сумісною власністю, 31.03.2007р. без його відома розпорядилася даною квартирою, подарувавши її відповідачки ОСОБА_4, а остання, достовірно, знаючи, що йде судовий процес по даній квартирі, оформила фіктивну операцію про продаж цієї квартирі своєму рідному дідові ОСОБА_5 Просить визнати договір дарування від 31.03.2007 р.и договір купівлі-продажу від 11.04.2007р. вищезгаданою кваритиры недійсними.

Відповідачі з позовом не згідні, пояснивши, що всі вищезгадані правочини здійснені відповідно до чинного законодавства.

Вислухавши всіх учасників процесу,вивчивши матеріали справи, суд вважає , що позов підлягає задоволенню.

В ході судового засідання встановлено, що позивач і відповідачка ОСОБА_3 полягали в зареєстрованому шлюбу з 04.03.1988р. по 28.Х1.2000р. Від сумісного життя мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

При сумісному житті 17.11.1995р. між відповідачкою ОСОБА_3 і МКП «Ксєїта»був поміщений договір на будівництво однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .19.10.1995р. дана квартира була повністю сплачена і за відповідачкою ОСОБА_3 було визнано право власності на спірну квартиру, що підтверджується вирішенням Гагарінського райсуду від 05.05.2005р.

Доводи адвоката ОСОБА_1 в тій частині, що спірна квартира є особистою власністю відповідачки, не знайшли свого підтвердження в ході судового засідання, оскільки суду не представлені докази, що в період сумісного мешкання сторін відповідачка за свої особисті заощадження придбала дану квартиру.

Таким чином, вищезгадана квартира була придбана при сумісному житті сторін за їх загальні засоби, тому відповідно до вимоги ст.60 СК України і ст.368 ЦК України, згідно яким майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю . Розпорядження майном, що знаходиться в сумістною власності, здійснюється за згодою всіх співвласників і згоду співвласника про розпорядження даного майна повинне бути виражене письмово і нотаріально засвідчено, що передбачено ст.65 СМ України і ст.369 ЦК України.

В ході судового засідання встановлено, що 15.02.2007р. позивач звернувся до суду з позовом про розділ сумісного нажитого майна, в перелік майна включена квартира АДРЕСА_1 Ухвалою суду від 19.02.2007р. позов позивача був залишен без руху для усунення недоліків . 12 .03.2007р. ухвалою Гагарінського райсуду було відкрито провадження по даному позову і призначене попередний розгляд на 03.04.2007р. Повістки про виклик сторін були направлені сторонам 20.03.2007р., що підтверджується копіями повісток. Але, не дивлячись на дані обставини, відповідачка подарувала дану квартиру своєї дочки ОСОБА_4, без згоди і відома позивача.

Зі свідчень позивача убачається, що з 1996 р. він разом з сім'єю проживав в даній квартирі, а після розірвання шлюбу, тобто з 2000 р.залишився проживати в спірній квартирі з новою сім'єю, а відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4перєїхали проживати в 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_3 . Даний факт підтверджується поясненнями сторін.

В ході судового засідання встановлено, що про порушене право позивачу відносно спірної квартири, стало відомо в ході судового засідання про розділ сумісного нажитого майна, оскільки при зверненні 15.02.2007р. до суду з даним позовом, спірна квартира була загальною сумісною власністю позивача і відповідачки ОСОБА_3 В період розгляду вищезгаданого позову відповідачка спірну квартиру 31.03.2007р. подарувала дочці ОСОБА_4, що підтверджується копією договору дарування . Згодом дочка 11.04.2007р. продає цю квартиру своєму рідному дідусеві, відповідачеві у справі, що підтверджується копією договору купівлі-продажу .

Доводи відповідачки в, що ним нічого не було відомо про позов про розділ сумісного майна, не знайшли свого підтвердження і спростовуються вищезгаданими обставинами у справі .

Таким чином, відповідачка ОСОБА_3, достовірно знаючи про те, що спірна квартира є сумісною власністю і суперечка по даній квартирі знаходиться в суді, укрила даний факт від нотаріуса, який реєстрував договір дарування, отримувала заяву про згоду дарування спірної квартири від нового чоловіка ОСОБА_7, який не мав ніякого відношення до даної квартири. Відповідачка про бажання зробити даний правочин не повідомила позивача .

Відповідно до вимоги ст.369 ч.4 ЦПК України оправочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин , необхідних повноважень .

Згідно ст.65 СК України чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

В ході судового засідання було встановлено, що на момент звернення до суду позивач проживав на спірній квартирі, підтверджується його позовною заявою, де вказано місце мешкання АДРЕСА_1 а місце проживання відповідачів ОСОБА_3,ОСОБА_4 АДРЕСА_3, а відповідача ОСОБА_5 АДРЕСА_4 . Даний факт підтверджується також заявою від 16.09.2010 р. в Гагарінський райсуд від ОСОБА_3 і ОСОБА_5, де вказано місце проживання відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_5

В ході засідання було встановлено, що договір дарування на ймення відповідачки ОСОБА_4 був складений 31.03.2007 р., проте відповідачка ОСОБА_4 в спірну квартиру не вселилася, а 11.04.2007р. продала цю квартиру відповідачеві ОСОБА_5 І лише 21.08.2008р. відповідачі без присутності позивача шляхом злому замку на вхідних дверях проникли в дану квартиру . Даний факт підтверджується зверненням позивача в органи міліції і свідченнями відповідача .

Доводи відповідачки ОСОБА_4 про те, що вона проживала в спірній квартирі після договору дарування, проводила оплату комунальних послуг, не знайшли свого підтвердження в ході судового засідання, так як відповідачка не представила суду ніяких доказів.

Також не представив суду ніяких доказів відповідач ОСОБА_5.о своєму вселенні у вищезгадану квартиру.

Таким чином, з моменту укладення вищезгаданих договорів і до 21.08.2008р., відповідачі не вселялися в спірну квартиру і не користувалися нею.

Аналізуючи всі обставини і докази у справі, суд вважає, що договір дарування вищезгаданої квартири відповідно до вимоги ст.215 ЦК України необхідно визнати недійсним, оскільки підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Суд вважає, що відповідачка при укладенні даного правочину порушила законодавство Цивільного і Сімейного кодексів України.

Враховуючи, що договір дарування визнаний судом недійсним, тому і договір купівлі-продажу спірної квартири, суд також визнає недійсним.

Керуючись ст.60 ,65 СМ України , ст.215,368,369 ЦК Украиїни , ст.10,60,179,212 ЦПК України, суд

Вирішив

Позов задовольнити.Визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1 засвідчений 31.03.2007р., зареєстрований в реєстрі за №1461 недійсним. Визнати договір купівлі-продажу вищезгаданої квартири, засвідчений 11.04.2007р. і зареєстрований за № 1641 недійсним.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 держмито на користь ОСОБА_2 в сумі 17 гр.00 коп., на користь держави в сумі 316 гр. і ІТО в сумі 30 гр.00 коп. порівну з кожного відповідача .

Апеляційне оскарження на рішення суду може бути подано в апеляційний суд м. Севастополя протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення терміну подачі апеляційне оскарження, якщо апеляційне оскарження не було подане .

Рішення віддруковано в нарадчій кімнаті.

Судья Завгородняя Л.М.