Гагарінський районний суд м. Севастополя
Перша інстанція
Код суду 2702
Справа № 2а-5979/2009
Справа №2а-1497/2010
Справа №2а-247/2011
23 серпня 2011 року Гагарінський районний суд
міста Севастополя
у складі :
головуючого судді: Бессараб Л.М.
при секретарі Сидорук М.А.
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду у м. Севастополі адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі про нарахування підвищення до пенсії, суд
встановив
Позивачка ОСОБА_2 звернулася в листопаді 2009 року до Гагарінського районного суду Міста Севастополя з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі, в якому просить зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в м. Севастополі нарахувати йому недоплачене підвищення до пенсії за 2006-2007 рік, як дитині війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", мотивуючи тим, що це підвищення до пенсії не виплачувалось у повному обсязі.
В судове засідання позивач не з'явився.
Представник відповідача до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі в судове засідання не з'явився.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, знаходить позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, має статус дитини війни відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України, та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років, що підтверджується паспортом, тому має право користуватися пільгами, передбаченими Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, в тому числі право на підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, позивач має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, що втратили працездатність.
Конституційний Суд України неодноразово зазначив, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та (або) будь - яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин, закон України про Державний бюджет України на відповідний рік має чітко визначену сферу регулювання, та ним не можна вносити зміни до інших Законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, встановлювати інше правове регулювання відносин, що є предметом інших Законів України, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини. Також, Конституційний Суд України зазначив, що, це суперечить вимогам ст. 3 Закону України " Про соціальний захист дітей війни", згідно якій державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами.
Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня ( ст. 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Якщо чинне правове положення передбачає певні виплати і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини 1 ст. 58 Конституції України реалізація особою права, що пов'язане з отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних відносин нормативно - правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідно до ч.3 ст. 22, ст. 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально - економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Право на отримання підвищення до пенсії, встановленої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Отже, положення Законів України "Про державний бюджет України" на відповідний рік, не може бути застосовані в частині розрахунку розміру цієї допомоги дітям війни, оскільки вони суперечать вищезазначеним нормам Конституції України та міжнародному праву.
Таким чином, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Згідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк.
Згідно із ст..100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Таким чином, суд, аналізуючи зазначені норми Законів України вважає, що позовні вимоги в частині стягнення недосплаченої допомоги за 2006-2007 рік є законними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, але враховуючи, що позивачем не було надано належних доказів що підтверджують дату повідомлення йому про порушене право, а також те, що представник відповідача наполягає на застосуванні строку позовної давнини, суд вважає можливим відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
Керуючись ст. 159-163, 104-105, 161, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни", Конституцією України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі про нарахування підвищення до пенсії -відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Гагарінського районного суду
міста Севастополя Л.М. Бессараб