Справа № 2-4731/11
08 листопада 2011 року Кіровський районний суд м. Кіровограда
в складі: головуючого судді - Бершадської О.В.
при секретарі - Матірна Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договорами позики , -
У червні 2011 року позивач звернулась в суд із позовом, яким просила стягнути із відповідача на її користь - 20 000 грн. заборгованості за договорами позики та понесені судові витрати. Вимоги мотивувала тим, що 08.01.2008 року між нею та відповідачем було досягнуто усної домовленості про надання послуг з виконання електромонтажних робіт. 08.01.2008 року вона позичила відповідачу грошову суму в розмірі 15 000 грн. , на підтвердження чого останній написав їй розписку. Після, 16.07.2008 року вона позичила відповідачу 5000 грн. , що також підтверджено розпискою. Перша розписка , це аванс за виконання електромонтажних робіт та закупівлі електроматеріалів, друга розписка, це аванс за виконання електромонтажних робіт. Вважає, що відповідач , не виконавши свої зобов»язання щодо електромонтажних робіт, взявши в неї в борг кошти , на її неодноразові вимоги уникає є нею зустрічей та до теперішнього часу борг добровільно не повернув, тому вона змушена звернутись до суду .
В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримала, на їх обґрунтування послалась на обставини, викладені у позовній заяві ( а.с. 3-5).
Відповідач в суді позов не визнав, у його задоволенні просив відмовити, так як ніяких коштів у борг в позивача не брав. Розписки, на які посилається ОСОБА_1 це не боргові розписки, а підтвердження факту отримання розрахунку за виконані ним електромонтажні роботи на її об»єкті. Крім того, по першій розписці сплинув строк позовної давності.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08 січня 2008 року ( дата написання розписки) відповідач , як фізична особа, отримав від ОСОБА_1 ( також фізичної особи) , аванс для виконання електромонтажних робіт та закупки електроматеріалів в розмірі 15 000 грн. Крім того, 16.07.2008 року відповідач отримав від позивача кошти в сумі 5 000 грн. за електромонтажні роботи ( а.с. 6,7 ) .
Позивач посилається на те, що вона надала в борг відповідачу кошти в сумі 20 000 грн., які на даний період останній не повертає. Вважає, їх позикою. При цьому, також зазначає, що вказані кошти були згідно розписки від 08.01.2008 року передані ОСОБА_2 як аванс за виконання електромонтажних робіт та закупку електроматеріалів, а друга розписка від 16.07.2008 року , як кошти за виконання електромонтажних робіт.
Відповідач заперечує той факт, що кошти, які отримано по розписці, це позика та він брав у ОСОБА_1 їх в борг, оскільки кошти , які були сплачені позивачем , це половина коштів за виконання електромонтажних робіт.
Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ст. 1046 ЦК України , одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні( позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов”язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За правилами ст. 526 ЦК, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обіг або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Суд вважає, що до вказаних позивачем правовідносин не можуть застосовуватись вище наведені норми права , так як надані розписки не є договорами позики, кошти відповідач у борг не брав, будь-яких договорів позики не укладав, та не зобов»язувався повернути позикодавцеві таку ж саму суму . В розписці відсутні посилання відповідача на отримання коштів у борг та строк виконання зобов»язання. Навіть, якщо відсутній строк, то позивач мала направити позичальнику вимогу щодо повернення такої позики.
Згідно статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватись на припущеннях. Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа , яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Оскільки, судом відмовлено в основних вимогах, то і судові витрати до стягнення із відповідача також не підлягають.
Тому, керуючись ст.ст. 10,11, 60, 88, 213- 215, 218 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договорами позики в розмірі 20 000 грн., судових витрат - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Кіровського
районного суду
м.Кіровограда О. В. Бершадська