Справа № 2-4763/11
31 жовтня 2011 року Кіровський районний суд міста Кіровограда в складі:
- головуючого судді Бурко Р.В.
- при секретарі Кац-Філімончук І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної льотної академії України про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу , суд -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної льотної академії України про скасування незаконного контракту та поновлення на роботі старшим викладачем кафедри менеджменту в ДЛАУ з безстроковим трудовим договором, стягнення з ДЛАУ на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23.08.2011 року до дня поновлення на роботі, який на день пред'явлення позову становить 2900 гривень.
Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і є дитиною війни. Згідно ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року №2195-ІУ, ст. 5 має право і пільгу про переважне залишення на роботі.
З 1964 року позивач працюв і з 09.01.2005 року був переведений на посаду старшого викладача кафедри менеджменту та економіки ДЛАУ згідно наказу від 12.12.2005 року №820/О - безстроковий трудовий договір. Згідно наказу МОНУ від 24.12.2002 року №744 п.12 «Трудові договори, укладені науково-педагогічними працівниками до прийняття ЗУ «Про вищу освіту і термін дії яких не закінчився вважаються дійсними», але його, як пенсіонера, примусили підписати контракт, який був незаконним, так як порушив законодавство і його права. Обов'язковими умовами, укладання контракту відповідно до рекомендації Міжнародної організації праці повинні бути: наявність бажання працівника укласти контракт, неможливість встановлення трудових відносин на невизначений строк, інтересам працівника.
Про незаконність звільнення з посади свідчить і те, що його звільняли двічі: Вперше згідно наказу від 15.06.2011 року №593/0 звільнили з посади 30.06.2011 року не надавши щорічної відпустки. Це було зроблено для проведення конкурсу, який незаконно провели 29.06.2011 року на займані посади, всупереч закону і наказу МО і НУ від 24.12.2002 року №744, п.1; п.З. Друге звільнення згідно наказу від 25.06.2011 року №626/0: «останнім днем щорічної відпустки звільнити їх з займаних посад згідно зі ст.36 п.2 КЗпП України у зв'язку із закінченням терміну дії контрактів: ОСОБА_1, старшого викладача - 23.08.2011 року, компенсація за невикористану відпустку за 18 календарних днів». З 23.08.2011 року не працює. Відповідно строк, що сплив із зазначеної дати і до дня поновлення на роботі становить вимушений прогул позивача. Середній заробіток за час вимушеного прогулу на день пред'явлення позову становить 2900 гривень. За наведених обґрунтувань позовні вимоги просить задовольнити.
В судове засідання позивач підтримав доводи та просить задовольнити його позовні вимоги.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі. Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що з 2005 року позивач працює на посаді старшого викладача кафедри менеджменту та економіки. 31.08.2010 року позивач звернувся до адмніністрації ДЛАУ про продовження роботи на 2010-11 р. за контрактом. Контракт між позивачем та відповідачем був укладений за взаємною згодою сторін. Термін дії контракту - 10 місяців, а разом з відпусткою 56 днів - 1 рік. Контракт був підставою для видання адміністрацією ДЛАУ наказу № 973/0 від 12.10.2010 р. З даного моменту, трудові відносини між позивачем та відповідачем урегульовуються вимогами даного контракту. Позивач тривалий час працював, погоджувався з даними умовами праці. На протязі 2010-11 р. позивач та інші працівники кафедри жодним чином не зверталися до адміністрації академії з приводу порушення своїх прав чи факту примусу до підписання контракту. До того ж, примусити укласти контракт за своєю суттю є неможливим. Тобто позивач весь цей час влаштовували умови контракту. Не відповідає дійсності, що права позивача порушені внаслідок укладання контракту: в 2011 році позивач отримав оздоровчі; всі інші його права також зберігалися. Також відповідач вказує, що 27.04.2011 р. позивач був поперджений про майбутнє звільнення 30.04.2011 р. 3.06.2011 р. у «Вечірній газеті» м. Кіровограда, надруковане об»ява про оголошення конкурсу. 29.06.2011 р. ОСОБА_1 подав заяву для участі в конкурсі по заміщенню вакантної посади страшого викладача кафедри менеджменту, тим самим визнаючи дане звільнення законним.
30.08.2011 року рішення конкурсної комісії позивачу відмовлено в рекомендуванні на посаду старшого викладача кафедри менеджменту та економіки, як такому, що не відповідає вимогам конкурсу. У зв»язку з тим, що відповідач не має фахової освіти, наукового ступеню, чималий час не проходив атестацію.
Після видання наказу 20.06.2011 р. ОСОБА_1 звернувся до адмінітрації ДЛАУ з проханням надати йому щорічну відпустку.
Тому саме з ініціативи позивача наказ № 593/0 від 15.06.2011 року був змінений наказом № 620/0 від 25.06.2011 р. З наказом № 626\0 від 25.11.2011 р. позивач був ознайомлений, але розписуватися про ознайомлення відмовився, про що був складений відповідний акт.
15.09.2011 р. позивач звернувся до відділу кадрів щодо надання наказу, копії контракту, але отримувати трудову книжку відмовився.
Заслухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної льотної академії України про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Частина третя статті 21 Кодексу законів про працю України визначає контракт як особливу форму трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
Ст. 54 Закону України "Про освіту" передбачається укладення трудових контрактів з науково-педагогічними та педагогічними працівниками вищих навчальних закладів.
В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради прфесійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої ст. 21 КЗпП України № 12 рп/98 від 9.07.2008 року установлено, що Контракт як особлива форма трудового договору повинен спрямовуватися на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності й професійні навички, його правову і соціальну захищеність. Умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними (стаття 9 Кодексу законів про працю України). Незважаючи на ці та інші застереження, що містяться в Кодексі законів про працю України та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо. Тому сфера застосування контракту під час оформлення трудових відносин не може бути безмежною.
Виходячи із вищевикладеного суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, приходить до висновку, що позивачем не надано до суду жодних належних доказів, які підтверджують факт примусового укладання контракту між сторонами.
Крім того, пунктом 8 ст. 36 КЗпП України передбачена така підстава припинення трудового договору як обставини, зазначені в контракті.
Відповідно до умов контракту від 31.08.2010 року, він діє до 30 червня 2011 року та припиняється у разі закінчення терміну його дії ( пп.5.2) п.5 від 31.08.2010 року). Оскільки відповідач за два місяця до закінчення контракту від 31.08.2010 року не виявив бажання продовжити строк дії контракту, у день закінчення дії контракту відповідач 25.06.2011 р. видав наказ №620/0, яким надав позивачеві щорічну відпустку, замість грошової компенсації та наказа останнім днем щорічної відпустки звільнити його із займаної посади згідно ст. 36 п.2 КЗпП України у зв»язку із закінченням терміну дії контракту, трудові відносини правомірно були припиненні.
Твердження позивача щодо незаконності проведення конкурса, також не знайшло свого підтвердження у наданих до суду доказах, оскільки відповідно до Положень про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації затверджених Наказом Міністерства освіти та науки України від 24.12.2002 року № 744 нункта 2 визначено, що конкурс на заміщення вакантної посади оголошується керівником вищого навчального закладу, про що видається наказ. Оголошення про проведення конкурсу, терміни й умови його проведення публікуються в засобах масової інформації. Посада вважається вакантною після звільнення науко-педагогічного працівника на підставах, передбачених законодаством про працю, а також при введенні нової посади до штатного розпису вищого навчального закладу. 29.06.2011 року позивачем було подано заяву щодо надання дозволу на участь у конкурсі на заміщення вакантної посади старшого викладача кафедри менеджменту, чим фактично визнано факт правомірного звільнення та наявності вакантної посади.
Також позивачем пропущений строк звернення до суду, із врахуванням обставин справи, підстави для його поновлення відсутні, однак суд відмовляє позивачу по суті.
Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог, оскільки відповідачем ДЛАУ видано наказ про звільнення позивача з чітким дотриманням вимог чинного законодавства.
На підставі викладеного, керуючись ст. 21, 36, КЗпП України, ст..ст. 59-61, 79, 213, 208-210 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної льотної академії України про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу - відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Повне рішення суду виготовлене 4.11.2011 р.
Суддя Кіровського
районного суду
м.Кіровограда Р. В. Бурко