Категорія №3.7.2
Іменем України
20 жовтня 2011 року Справа № 2а-8471/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Островської О.П.,
при секретарі - Кулигіні А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області про визнання дій неправомірними, скасування постанови про застосування фінансової санкції, -
Встановив:
22 вересня 2011 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємця ОСОБА_1 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області про визнання дій неправомірними, скасування постанови про застосування фінансової санкції. В позові позивач послався, що начальником територіального управління Головавтоінспекції в Луганській області була винесена постанова про застосування фінансової санкції № 119837 від 28.03.2011 року щодо накладення на позивача фінансової санкції у розмірі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт» за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 та ст. 48 цього Закону (неоформлений квитково-касовий лист, відсутня схема маршруту, розклад руху). З зазначеними відомостями у постанові і винесенням постанови не згоден, оскільки на момент перевірки у водія були наявні і схема маршруту і розклад руху, і вірно оформлений квитково-касовий лист, тобто підстав застосовувати будь-які санкції щодо позивача не було. Крім того, позивач зазначив, що при розгляді матеріалів відповідачем 28 березня 2011 року при позивачі були наявні всі необхідні документи, але їх ніхто не розглядав. Тому позивач просить визнати неправомірними дії територіального управління Головавтоінспекції в Луганській області щодо винесення постанови про застосування фінансової санкції № 119837 від 28.03.2011 року щодо накладення на позивача фінансової санкції у розмірі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт» за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.39 та ст. 48 цього Закону (неоформлений квитково-касовий лист, відсутня схема маршруту, розклад руху) та скасувати постанову про застосування фінансової санкції № 119837 від 28.03.2011 року щодо накладення на позивача фінансової санкції у розмірі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт» за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.39 та ст. 48 цього Закону (неоформлений квитково-касовий лист, відсутня схема маршруту, розклад руху) як безпідставну і таку, що не відповідає законодавству України.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, дав пояснення аналогічні викладеному у позовній заяві, при цьому не заперечував, що на момент здійснення перевірки закінчилася дія дозволів на транспортний маршрут № 204 та № 245.
Представник відповідача - Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Луганської області проти позову заперечував, послався, що 7 лютого 2011 року о 12-48 годині в ході проведення рейдової перевірки у місті Алчевську Луганської області АС-2 державними інспекторами територіального управління в Луганській області був перевірений транспортний засіб СПВ 43 Рута державний знак НОМЕР_1, що належить ПП ОСОБА_1 під керуванням водія ОСОБА_2, який здійснював перевезення пасажирів за маршрутом Стаханов-Алчевськ. За результатами перевірки було виявлено порушення положень ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» - при перевезенні пасажирів - у водія була відсутня схема руху, розклад руху, квітково-облікова документація за 07.02.2011 року, у зв'язку з чим посадовими особами складено акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 21289. Водій з актом був ознайомлений, про що власноруч зазначив в акті. Згідно листа відповіді від 14.03.2011 року за № 01-16-6т-1/408 термін дії договорів на перевезення пасажирів на приміських маршрутах № 245 з 01.02.2008 року по 01.02.2011 року та на маршруті № 204 з 27.12.2007 року по 27.12.2010 року. Тому відповідно до ст.. 60 Закону «Про автомобільний транспорт до позивача застосовано фінансові санкції за надання послуг без оформлення документів, передбачених ст. 39 Закону в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Вважає, що в діях посадових осіб відповідача немає порушень чинного законодавства та постанова про застосування фінансових санкцій № 119837 від 28.03.2011 року прийнята відповідно до положень законодавства про автомобільний транспорт. Просить в задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи - Міністерства інфраструктури України - у судовому засіданні вважав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Ст. 17 КАС України передбачено, що в числі інших компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії),
- безсторонньо ( неупереджено),
- добросовісно,
- розсудливо,
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,
- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія),
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.
Центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування.
У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують: урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту; урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.
Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює:
державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;
державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень;
державний контроль за додержанням вітчизняними та іноземними автомобільними перевізниками норм міжнародних конвенцій і договорів про міжнародне автомобільне сполучення;
видачу відповідно до законодавства ліцензій на право провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та контроль ліцензійних умов;
державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів.
Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Не частіше одного разу на квартал здійснюються рейдові перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху.
При проведенні позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, стосовно терміну проведення перевірки не інформується.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 8 листопада 2006 року затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень.
Згідно вказаного Порядку Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, мм. Києві та Севастополі, посадові особи яких мають право:
безперешкодно відвідувати суб'єктів господарювання для проведення перевірок з питань, що належать до їх компетенції, за умови пред'явлення службового посвідчення та завдання на перевірку;
проводити перевірку транспортного засобу, у тому числі з його зупиненням, згідно із завданням на перевірку;
знайомитися з документами, на підставі яких суб'єкти господарювання провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, та отримувати їх копії;
відповідно до закону на безоплатний проїзд під час проведення перевірки транспортних засобів.
Керівник органу державного контролю та його заступник має право:
виносити обов'язкові для виконання суб'єктами господарювання приписи і постанови;
вживати в установленому законодавством порядку заходів до обмеження надання суб'єктом господарювання певних послуг (виконання робіт);
накладати на суб'єктів господарювання та громадян, у тому числі на посадових осіб, стягнення відповідно до законодавства.
У відповідності з п. 12 рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання, зокрема іноземним, вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Графік проведення рейдових перевірок складається територіальним управлінням Головавтотрансінспекції з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, та інших обставин.
Щотижневий графік складається з урахуванням проведення рейдових перевірок не частіше ніж один раз на квартал.
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.
Згідно з п.15 зазначеного Порядку під час проведення рейдової перевірки перевіряється:
наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут;
відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
оснащення таксі справним таксометром;
відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів;
виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Як передбачено п.п. 20, 21, 22, 23 вищевказаного Порядку за результатами планової або позапланової перевірки за місцезнаходженням суб'єкта господарювання складається акт встановленої форми у двох примірниках, кожен з яких підписується посадовими особами, що провели перевірку, та посадовою особою суб'єкта господарювання або фізичною особою - суб'єктом господарювання (далі - уповноважена особа суб'єкта господарювання).
Один примірник акта передається уповноваженій особі суб'єкта господарювання, щодо якого було проведено перевірку, інший - до органу державного контролю.
Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис.
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
У відповідності зі п.п. 25,26,27 цього Порядку справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій.
Статтею 39 Закону України передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення:
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).
Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі:
для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, дорожній лист, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі:
для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, дорожній лист, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для автомобільного самозайнятого перевізника:
ліцензія, ліцензійна картка, посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, сервісна книжка, медична довідка.
Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи на перевезення пасажирів автобусами для власних потреб:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника та печаткою, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автобус, дорожній лист, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника та печаткою, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для водія юридичної особи на перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, дорожній лист, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для фізичної особи на перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.
У відповідності зі ст. 60 вказаного Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції в тому числі за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.
Судом встановлено, що 07 лютого 2011 року інспекторами відповідача було складено акт про порушення позивачем ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», в якому зазначено, що позивачем надавалися послуги з перевезення пасажирів без наявності документів, передбачених ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутня схема маршруту, розклад руху, білетно-облікова документація. Позивачеві було запропоновано з'явитися 28 березня 2011 року до начальника Лапочкіна О.В., куди він з'явився у призначений час, де було розглянуто справу про порушення за вказаним актом та прийнято постанову № 119837 від 28 березня 2011 року про застосування до нього фінансових санкцій у вигляді штрафу 1700 грн.
Вказані обставини підтверджуються копією постанови № 119837 від 28 березня 2011 року, копією акту 212199 від 07.02.2011 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Таким чином, суд вважає, що порушень при вирішенні питання про застосування до позивача фінансових санкцій не допущено, оскільки ним дійсно допущено порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», про що у встановленому порядку складено повноважною особою відповідного акта, який розглянуто у встановленому законом порядку та строки повноважною особою та прийнято рішення, яке передбачено вказаним Законом.
Посилання позивача про те, що на момент перевірки у водія ОСОБА_2 були наявні і схема маршруту, і розклад руху, а також був наявний квитково-касовий лист, суд до уваги не приймає, оскільки як вбачається з акту перевірки від 07.02.2011 року, в якому зазначено про відсутність вказаних документів, водій ОСОБА_2 з зазначеним актом був ознайомлений та згодний, про що власноручно ним зазначено в акті. Ніяких зауважень стосовно самої перевірки та фактів встановлених в ході перевірки він не зазначив.
Вказані обставини підтверджуються поясненнями свідка ОСОБА_4, який пояснив, що в акті зазначені факти які дійсно мали місце, проти яких водій не заперечував.
Пояснення водія ОСОБА_2, допитаного судом у якості свідка, про те, що у нього були наявні схема маршруту, розклад руху, квитково-касовий лист, суд не приймає до уваги, оскільки пояснити, чому він не заперечив проти вказаних фактів під час підпису акту, він не зміг, а тому суд оцінює його пояснення критично, оскільки вважає, що він є зацікавленою у справі особою, бо працює у позивача і є його підлеглим.
Крім того, судом встановлено, що термін дії договору про перевезення щодо транспортного засобу СПВ 43 Рута НОМЕР_2, який належить позивачеві ПП ОСОБА_1, на приміських маршрутах № 245 «Стаханов-Алчевськ» та № 204 «Стаханов-Алчевськ АС2-Первальськ» на момент перевірки скінчився.
Вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедуру розроблення, погодження та затвердження таких паспортів встановлено Порядком розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку № 278 від 07.05.2010 року.
Відповідно до п. 2.1. Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту», затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку № 278 від 07.05.2010 року, паспорт маршруту включає:
схему автобусного маршруту;
умови здійснення перевезень на маршруті;
характеристику маршруту;
розклад руху автобусів;
графік режиму праці та відпочинку водіїв;
таблицю вартості проїзду для регулярних приміських та міжміських маршрутів або відомості про вартість проїзду для міських маршрутів;
список пасажирів (для регулярних спеціальних перевезень), перевезення яких передбачено договором про регулярні спеціальні перевезення та які застраховані в установленому законодавством порядку (крім маршрутів регулярних спеціальних перевезень в межах населеного пункту та маршрутів, що виходять за межі території населеного пункту, протяжність яких не більше ніж 50 кілометрів, а також туристично-екскурсійних перевезень);
відомості про зміни на маршруті;
акт відповідності паспорта маршруту умовам перевезень;
договір про надання послуг (для регулярних спеціальних перевезень);
відомості про виявлені порушення умов здійснення перевезень пасажирів на маршруті регулярних спеціальних перевезень, що розміщуються на зворотному боці титульного аркуша паспорта (далі - відомості про порушення).
Згідно п.4.1 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту паспорт автобусного маршруту регулярних перевезень оформляється на строк дії договору про організацію перевезень чи дозволу на перевезення пасажирів.
Паспорт автобусного маршруту регулярних спеціальних перевезень оформлюється на строк дії договору про перевезення пасажирів між замовником послуг та перевізником.
У разі продовження строку дії договору про перевезення паспорт маршруту регулярних спеціальних перевезень переглядається комісією, зазначеною в пункті 2.10 цього Порядку, на відповідність умовам перевезень. За результатами перегляду комісія складає акт про можливість подальшого застосування паспорта, який підшивається до паспорта маршруту.
Таким чином, приймаючи до уваги, що на момент проведення перевірки 7.02.1011 року дія договору про перевезення щодо транспортного засобу СПВ 43 Рута НОМЕР_2, який належить ПП ОСОБА_1, на приміських маршрутах № 245 «Стаханов-Алчевськ» та № 204 «Стаханов-Алчевськ АС2-Первальськ» закінчилася, суд вважає, що у водія транспортного засобу СПВ 43 Рута НОМЕР_2, який належить позивачеві ПП ОСОБА_1, не могли бути наявними належно оформлені документи, оскільки схема маршруту, розклад руху та квитково-касовий лист за відсутності договору на перевезення, не можуть вважатися належними документами, бо вони є складовими паспорту маршруту, строк дії якого скінчився у ПП ОСОБА_1 разом із закінченням дії самого договору про перевезення.
Наданий позивачем договір № 406/Т на регулярні перевезення пасажирів на постійному приміському та міжміському автобусному маршруті загального користування від 10.03.2011 року не спростовує зазначених висновків, оскільки в договорі зазначений початок дії договору у період з 10.03.2011 року, тобто після дня коли була здійснена перевірка.
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 25.10.2011 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -
У задоволені позовних вимог приватного підприємця ОСОБА_1 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області про визнання дій неправомірними, скасування постанови про застосування фінансової санкції - відмовити за необґрунтованістю в повному обсязі.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 25 жовтня 2011 року.
Суддя О.П. Островська