Категорія №3.7.2
Іменем України
20 жовтня 2011 року Справа № 2а-8795/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Тихонова І.В.
при секретарі Калашнікові Д.О.
за участю позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Соболь К.Л.
представник третьої особи:Соболь К.Л
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Головавтотрансінспекції у Луганській області, третя особа - Лапочкін О.В. - начальник територіального управління Головавтотрансінспекції у Луганській області - старший державний інспектор на автомобільному транспорті про визнання дій протиправними та скасування постанови від 11.05.2011 року, -
15 червня 2011 року позивач звернувся до Ровеньківського міського суду з адміністративним позовом до Територіального управління Головавтотрансінспекції у Луганській області, третя особа - Лапочкін О.В. - начальник територіального управління Головавтотрансінспекції у Луганській області - старший державний інспектор на автомобільному транспорті про визнання дій протиправними та скасування постанови від 11.05.2011 року, б/н.
16 червня та 04 липня 2011 року Ровеньківським міським судом було вирішено питання про відкриття та призначення справи до розгляду в судове засідання на 19 вересня 2011 року.
19 вересня 2011 року під час судового засідання, було вирішено питання, щодо передачі вищезазначеної справи на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке, що територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Луганській області була винесена постанова від 11.05.2011 б/н про застосування до ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 1700,00грн. за надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.ст. 39 та 48 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт».
З даною постановою позивач не згодний, вважає, що вона винесена з порушеннями вимог матеріального та процесуального законодавства України.
Так, в постанові вказано про те, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, надаючи послуги з перевезення пасажирів та вантажів, не мав при собі документи, перелік, яких визначений статтями 39 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутній дорожній лист, ліцензійна картка на автомобільний транспорт, договір замовлення та документ про сплату. Позивач заперечуючи це порушення, зазначив в позові про те, що згідно довідки Державної податкової інспекції в м. Ровеньки він на податковому обліку як суб'єкт підприємницької діяльності не перебуває, тобто послугами надання перевезень пасажирів та вантажів не займається.
При усній бесіді з посадовими особами Державної інспекції на автомобільному транспорті, позивач повідомив, що іде з друзями на відпочинок до ставка не здійснювачі пасажирські перевезення, так як не має для цього ліцензії.
Судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні адміністративний позов визнав, про що надав заяву про визнання позовних вимог в повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно із статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документами, на підставі яких виконуються нерегулярні пасажирські перевезення, для автомобільного перевізника є - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із Положенням про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 року № 1190, урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті є головна державна інспекція на автомобільному транспорті, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується.
Згідно зазначеного Положення Головавтотрансінспекція відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів, здійснює у передбачених законодавством випадках ліцензування видів господарської діяльності, пов'язаних з наданням послуг з перевезення пасажирів чи вантажів автомобільним транспортом, державний контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за наявністю відповідної ліцензії та ліцензійної картки на транспортний засіб суб'єкта господарювання. Головавтотрансінспекція для виконання покладених на неї завдань може за погодженням з Міністром транспорту та зв'язку утворювати територіальні органи у межах граничної чисельності працівників Головавтотрансінспекції.
Відповідно до Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14 грудня 2005 року № 888 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2005 року за № 1573/11853, територіальні управління відповідно до покладених на них завдань у відповідному регіоні, серед іншого, здійснюють державний контроль за виконанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, правил перевезень пасажирів і вантажів та дотриманням вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм, що регулюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, здійснюють контроль за додержанням ліцензіатами Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України “Про автомобільний транспорт”, та видають розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 (надалі - Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті № 1567).
Виходячи із аналізу вказаних норм законодавства та доказів по справі, суд вважає, що відповідачем була проведена перевірка позивача щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт у межах повноважень, передбачених Законом України «Про автомобільний транспорт», Положенням про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті та Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.
Як вбачається із матеріалів справи, встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, надаючи послуги з перевезення пасажирів та вантажів, не мав при собі документи, перелік, яких визначений статтями 39 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутній дорожній лист, ліцензійна картка на автомобільний транспорт, договір замовлення та документ про сплату, про що було складено постанову про застосування фінансових санкцій у розмірі 1700грн.(а.с.4)
Однак з даним висновком Територіального управління Головавтотрансінспекції у Луганській області, щодо застосування фінансових санкцій стосовно - ОСОБА_1 суд погодитися не може, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи а саме з довідки Державної податкової інспекції в м. Ровеньки від 25.05.2011р. б/н (а.с.11) ОСОБА_1 станом на поточну дату на податковому обліку в ДПІ в м. Ровеньки, як суб'єкт підприємницької діяльності не перебуває.
За таких підстав застосування штрафних санкцій у розмірі 1700грн. до позивача як до суб'єкта господарювання, який займається послугами з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів - є без підставними.
Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 20.10.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 25.10.2011, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 18, 87, 94, 159, 160, 161, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Головавтотрансінспекції у Луганській області, третя особа - Лапочкін О.В. - начальник територіального управління Головавтотрансінспекції у Луганській області - старший державний інспектор на автомобільному транспорті про визнання дій протиправними та скасування постанови від 11 травня 2011 року, задовольнити.
Визнати неправомірними дії та скасувати постанову начальника територіального управління Головавтотрансінспекції в Луганській області від 11 травня 2011 року б/н.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.)
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 25 жовтня 2011 року.
СуддяІ.В.Тихонов